Аудит виробничих матеріальних запасів» на прикладі ТОВ «Жовтак – РК- 2»

Аудит запасів починається з ознайомлення з матеріальним відділом бухгалтерії, хто веде запаси, кому він підзвітний, наявність плану – графіку документообігу, наявність договору о повній матеріальній відповідальності, наявність журналу реєстрації довіреностей , наявності наказів о складі інвентаризаційної комісії, дотримання термінів інвентаризації та порядок оформлення їх результатів. Потім перевіряється наявність складського господарства.

Проводячи тестування визначають необхідність проведення сполошної виборочної інвентаризації та документальної перевірки МШП. Після чого складають програму аудиту виробничих запасів.

Аудитор може порекомендувати керівництву провести виборочну інвентаризацію дефіцитних матеріалів та скласти перечень належних перевірці цінностей. Інвентаризаційна комісія проводить перелік , вимір та виваження цінностей під наглядом аудитора та в присутності  матеріально – відповідної особи. Результат оформляється інвентаризаційною описсю. При виявленні розбіжностей з обліковими даними складається порівняльна відомість та у матеріально – відповідальної особи вимагає роз’яснень  о  причинах розбіжностей. Лишки оприбутковуються а нестачі списуються на матеріально – відповідальну особу за мінусом втрат у межах норм природного спадання.

При значному розніженні проводиться сполошна інвентаризація МШП на виробництві. Потім аудитор перевіряє повноту оприбуткування, а також правильність списання та оцінки МШП у відповідності з ПСБО 9.

Оцінка придбаних запасів виконується за фактичною собівартістю включаючи ціну покупки та витрат на придбання.

Виготовлені запаси на виробництві на протязі року за плановою собівартістю з доведенням її до фактичної.

При внеску запасів в уставний фонд вони оцінюються за справедливою вартістю, а оцінка вибувших запасів по середньозваженій.

В обліку та звітності запаси відображають за найменшою з двох оцінок – за першопочатковою вартістю, за чистою вартістю реалізації.

Конкретний вид оцінки виробничих запасів повинен бути зафіксован у обліковій політиці виробництва. Порушення порядку оприбуткування та списання МШП приводять  до крадіжки продукції, а також створенню сировини з котрої потім виготовляють продукцію та реалізують її без відображення в обліку з ціллю приховування прибутку від оподаткування та присвоєння отриманих засобів. Для того щоб найти випуск не обліковій  продукції необхідно зрівняти наявність оприбуткування продукції за документами складу з кількістю за виготовлення котрої починається заробітна плата з кількістю списаної тари або пакувальних матеріалів (зустрічна перевірка). За придбанням МШП обов’язково перевіряють відшкодовування ПДВ за даними розрахунково – платіжних документів, а також за даними документів на оприбуткування та використання МШП[9].

Традиційно, готуючись до нового звітного року, підприємства встановлюють або уточнюють власну облікову політику. Від того, наскільки продуманою є така політика, прямо залежатимуть підсумкові показники їх фінансової звітності.

Підписи нормативних актів у сфері бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності вимагають від господарюючого суб’єкта з року в рік точно дотримуватись незмінних правил. У подальшому це дозволить зіставити фінансову інформацію на різні періоди і побачити картину майнового та фінансового стану підприємства, що у свою чергу вплине на висновки та дії користувачів фінансової звітності. Головним фактором, що впливає при цьому на об’єктивність, достовірність та однозначність тлумачення наданої інформації, є грамотний вибір підприємством облікової політики.

ТОВ «Жовтак – РК -2» керується принципами бухгалтерського обліку при вимірюванні, оцінці та реєстрації господарських операцій і при відображенні їх результатів у фінансовій звітності.

При формуванні облікової політики ТОВ «Жовтак – РК -2» передбачає, що:

- активи і зобов’язання  існують відокремлено від активів та зобов’язань  сторонніх йому підприємств, у зв’язку з чим майно і зобов’язання  інших господарюючих суб’єктів не відображається у фінансовій звітності  підприємства (принцип автономності);

- діяльність підприємства триватиме в подальшому, і саме виходячи з цього припущення оцінюються активи та зобов’язання підприємства, тобто у ТОВ «Жовтак –РК-2»  відсутні наміри ліквідації або суттєвого скорочення діяльності;

- прийнята облікова політика застосовується постійно;

- діяльність підприємства в цілях складання фінансової звітності розподіляється на певні періоди часу.

Облікова політика ТОВ «Жовтак – РК – 2» відповідає таким вимогам:

-         повноті фінансовій звітності;

-         обачності застосування методів оцінки зобов’язань та витрат ;

-         превалювання змісту над формою – відображені господарські операції відповідають їх сутності;

-         своєчасність – господарські операції відображаються у тому періоді коли вони відбулися;

-         несуперечність – всі аналітичні дані тотожні відповідним даним рахунків синтетичного обліку.

Облікова політика ТОВ «Жовтак – РК - 2» оформлено організаційно – розпорядчим документом підприємства – наказом, де передбачено:

1. Правильна грошова оцінка майна, зобов’язань та господарських операцій.

2. Подвійне відображення господарських операцій на рахунках відповідно з Планом рахунків.

3. Документування господарських операцій.

4.Обов’язкове проведення інвентаризації з відображенням її результатів на рахунках бухгалтерського обліку.

5. Правильність віднесення доходів та витрат к звітному періоду.

6.Тотожність даних аналітичного та синтетичного обліку на кінець місяця.

7.Безперервність ведення бухгалтерського обліку.

Облікова політика підприємства є одним із об’єктів перевірки, з неї починається перевірка та на основі неї будується програма.

В процесі перевірки  встановлено та досліджено:

1.Форму  ведення обліку  на підприємстві.

2.Розподілення зобов’язань та наявність посадових інструкцій.

3.Наявність плану, графіку документообігу.

4.Забезпеченість первинними документами, бланками та  стан первісного обліку.

5.Організацію внутрішньогосподарського контролю.

6.Класифікацію робітників обліку та забезпечення технікою.

7.Правильність оцінки та розмежування засобів праці на основні і МШП.

8.Порядок оцінки виробничих запасів.

9.Порядок визнання оцінки витрат та доходів. Розподілення побічних витрат та незавершеного виробництва.

10.Порядок обліку процесу реалізації.

11.Порядок формування та розподілу прибутку.

12.Облік та відображення лишків та недостач виявлених при інвентаризації.

В ході оцінки системи бухгалтерського обліку було використано прийоми фактичного огляду первинних документів.

Система внутрішньогосподарського контролю – це внутрішнє правило та процедури контролю застосовані керівництвом підприємства з метою його стабільності, збереження та раціонального використання аудита, також запобігання шахрайства та помилок з метою своєчасної підготовки надійної бухгалтерської інформації.

Аналізуя систему внутрішньогосподарського контролю ТОВ «Жовтак – РК - 2» було визначено наявність плану контролю та його виконання, оцінено систему контролю як  середню . Виконується вона по 7 основним направленням:

- реальність,

- повнота;

- розв’язування;

- точність;

- класифікація;

- облік;

- переодізація[9].

Однією із особливостей бухгалтерського обліку є безперервне документальне відображення господарських операцій шляхом безперервного спостереження за їх виконанням.

Таке спостереження виконується з допомогою складання документів, котрі фіксують всі явища виконання господарських операцій. Оформлення документами господарських операцій є первинною стадією бухгалтерського обліку та зветься документацією, тобто оформлення господарських операцій. Документація є не тільки форматом відображення господарських операцій, но і слідством обґрунтування облікових записів. Документ «свідоцтво» або «доказ». Тому документами зветься письмове розпорядження на виконання господарських операцій або письмовий доказ відображення господарських операцій (на рахунках бухгалтерського обліку).  Документи служать носіями в багатогранній економічної діяльності, тобто вони представляють собою економічну інформацію для управління підприємством. У законі України о бухгалтерському обліку та фінансової звітності так відображено, що основою для бух галерського обліку є первинні документи фіксуючі факти виконання господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені в період виконання господарської операції, а якщо це можливо після її завершення.

За способом обробки документи поділяються на способи ручної та автоматизованої обробки.

Вимоги виявляє мі до документів:

-                     вони повинні по перше вміщати всі необхідні реквізити і в залежності від того як вони обробляються, вони поділяються на дві групи:

1)документи, які пристосовані в ручній так автоматизованій формі обробки, для цієї групи характерна найбільш зручне розміщення граф, зміст тексту, цифр, тобто розміщення реквізитів на одній стороні документів та характеристика багато термінової позиції ;

1) прилаштовані тільки для автоматизованої обробки, ця група відображає цифрове відображення реквізитів.

Організація документообігу – це рух документів з моменту його складання до передачі у архів після запису в облікові регістри.

Після відображення в регістри ми їх здаємо у архів. Основна задача документообігу: ускорення руху документа на кожному робочому місті, тобто документ як можна менше часу проходити кількість інстанцій. Ускорення документообігу позитивно впливає на якість облікових даних, сприяє оперативному керівництву.

Документообіг виявляється головним бухгалтером.

Досконалість облікової документації йде за двома напрямами:

1)уніфікація – створення типових бланків документів для використання про оформленні однорідних операцій в різних підприємствах;

2) стандартизація – встановлення однакових стандартних розмірів для типових форм.

Збереження документа: документи зберігаються в архівах, звідси текуче зберігання та постійне.

Текуче зберігання – це зберігання документа за текучий період до складання бухгалтерської звітності.

Постійне зберігання – організація спеціальних приміщень для розміщення полок з документами. Доступ має тільки головний бухгалтер та архіваріус.

Архіваріус регіструє діла у архівній книзі, де кожна папка має свій архівний номер.

При втрачанні будь – якої папки складається спеціальний акт з обов’язковою участю представників міліції.

Справа з архіву видаються під письмову згоду головного бухгалтера, а в окремих випадках за вимогами прокуратури або народного судді. Облікові листи зберігаються три роки. Розрахунково – платіжні відомості та річні звітності зберігаються постійно.

Щоденно виконуються списання діл, котрі оформляються актом з представниками, робітниками обласного архіву[13].

РОЗДІЛ 3

3.1.Оформлення результатів аудиту

За результатами проведеної аудиторської перевірки аудитор повинен скласти аудиторський звіт та аудиторський висновок (додаток 9).

Аудиторський звіт – це ширший за своїм змістом документ, що складається відповідно до угоди аудитора і замовника. Його складають тільки для замовника, тоді як аудиторський висновок надається ширшому колу користувачів.

Аудиторський висновок  зо формою та змістом має відповідати вимогам, передбаченим Законом України «Про аудиторську діяльність». Відповідно до цього Закону аудиторський висновок визначено як офіційний документ, засвідчений підписом та печаткою аудитора (аудиторської фірми), що містить в собі висновок стосовно достовірності звітності, повноти й відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку фінансово – господарської діяльності. Законом передбачено, що аудиторський висновок, складений аудитором іноземної держави для офіційного подання, має бути підтверджений аудитором України (якщо інше встановлено міжнародним законодавством)[14].

Підготовка аудиторського звіту – це кінцева мета аудитора, якою є аудиторське судження про достовірність фінансової інформації, а також розробка рекомендацій, надання порад щодо виправлення допущених помилок і ліквідації виявлених помилок[8].

Аудиторський звіт складається з трьох частин: загальної, аналітичної та заключної (підсумкової).

Загальна (вступна) частина аудиторського звіту аудиторської фірми має містити такі обов’язкові дані: назву документа і назву клієнта; місце і дату складання; назву аудиторської фірми, її адресу; порядковий номер ліцензії на здійснення аудиторської діяльності, дата видачі та найменування органу, що видав ліцензію, а також строк дії ліцензії; номер реєстраційного свідоцтва; номер розрахункового рахунку; прізвище, ім’я та по батькові всіх аудиторів, що брали участь у перевірці.

Загальна (вступна) частина аудиторського звіту, складеного аудитором, який працює самостійно, має включати такі дані: прізвище, ім’я, по батькові; стаж аудиторської діяльності; найменування органу, який видав ліцензію на здійснення аудиторської діяльності, дата її видачі, а також строк дії ліцензії; номер реєстраційного свідоцтва; номер розрахункового рахунку; прізвище (найменування) одержувача аудиторського звіту (замовник аудиторської перевірки чи за узгодженням з ним інші юридичні або фізичні особи).