Аудит виробничих матеріальних запасів» на прикладі ТОВ «Жовтак – РК- 2»

При оцінці обміну неподібними активами аудитор має встановити правильність визначення в бухгалтерському обліку підприємства доходу (виручки) від реалізації.

Згідно з п. 23 П(С)БО 15 «Дохід» сума доходу за бартерними контрактом визначається за справедливою вартістю активів, робіт, послуг, отриманих або що підлягають отриманню підприємством, зменшеною або збільшеною відповідно на суму переданих або отриманих грошових коштів і їх еквівалентів.

Якщо справедливу вартість активів, отриманих або що підлягають отриманню за бартером, достовірно визначити неможливо, дохід визнається за справедливою вартістю активів (грошових засобів і їх еквівалентів), переданих за цим бартерним контрактом.

За правильного відображення операцій з надходження запасів має бути така кореспонденція рахунків (табл.2.8)

Важливим аспектом аудиторської перевірки оцінки запасів є з’ясування облікової політики, якої дотримується підприємство щодо їх оцінки.

Аудитор має встановити правильність  оцінки запасів. В умовах інфляції через зміну вартості запасів на підприємствах проводиться їх оцінка на дату Балансу. Записи відображають за найменшою із двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю їх реалізації.

Так, якщо на дату Балансу ціна знизилась або запаси зіпсовані, застаріли чи в інший спосіб втратили первісну очікувану економічну вигоду, вони мають бути відображені за чистою вартістю реалізації.

Розрахована чиста вартість реалізації запасів являтиме собою вартість, за якою запаси можуть бути реалізовані в даний час.

Якщо чиста вартість реалізації тих запасів, що раніше були уцінені, надалі збільшується, то сума збільшення в бухгалтерському балансі не може перевищувати попереднє зменшення.

Таблиця 2.7

Надходження запасів для продажу та інших цілей

Продовження табл.. 2.7

Продовження табл.. 2.7

Аудитор встановлює дотримання підприємством встановленого порядку уцінки запасів. Уцінці підлягають:

- продукція, яка залежалась (не має збуту в період більш як 3 міс.) і не користується попитом у споживачів;

- товари й продукція, які втратили свою первісну якість;

- надлишкові запаси, які більш як 3 міс не можуть бути використані для виробництва продукції, оскільки таку продукцію недоцільно виготовляти через відсутність попиту на неї як на внутрішньому, так і зовнішньому ринках.

Не підлягають уцінці товари, продукція і надлишкові товарно-матеріальні цінності, які оформлені в заставу, перебувають в резерві, перебувають на відповідальному зберіганні[14].

2.3.3 Аудит вибуття матеріальних цінностей та списання втрат

Облік виробничих запасів Планом рахунків передбачено вести на рахунку 20 «Виробничі запаси», за яким пропонується вести 9 субрахунків:

201 «сировина і матеріали»;

202 «Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби;

203 «Паливо»;

204 «Тара і тарні матеріали»;

205 «Будівельні матеріали»;

206 «Матеріали, передані в переробку»;

207 «Запасні частини»;

208 «Матеріали сільськогосподарського призначення»;

209 «Інші матеріали».

Витрати виробництва знаходять своє відображення на рахунку 23 «Виробництво», де узагальнюється інформація про виробничі витрати підприємства. Сальдо за рахунком 23 означає незавершене виробництво і відображає в активу балансу, саме тому цей рахунок включено до 2-го класу «Запаси» [24]. Списують матеріальні цінності за проводкою Дт 23 в Кт 20.

До перевірки правильності відображення в обліку запасів аудитору необхідно оцінити доцільність вибору підприємством методу оцінки їх вартості, за якою вони списані на відповідні рахунки. Адже залежно від вибраного підприємством методу списання запасів на витрати підприємства у кожному випадку буде різною собівартість і прибуток підприємства.

П (С) БО 9 «Запаси» передбачено шість методів оцінки вартості вибуття запасів:

1.                 Ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

2.                 Середньозваженої собівартості;

3.                 Нормативних затрат;

4.                 Ціни продажу;

5.                 ФІФО;

6.                 ЛІФО.

Аудитор має враховувати, що наведені методи списання запасів можуть використовуватися підприємствами, які здійснюють свою діяльність як у торгівлі, так і виробничій сфері. Винятком є нормативний метод, який застосовується тільки в промисловості, і метод ціни продажу, що використовується в роздрібній торгівлі.

Списання матеріальних цінностей на витрати підприємства потребує перевірки правильності розрахунків і списання транспортно-заготівельних витрат, зокрема розрахунку сум транспортно-заготівельних витрат, зокрема розрахунку сум транспортно – заготівельних витрат і їх списання на відповідні рахунки [14].

Для установлення своєчасності і повноти оприбуткування продукції рослинництва, тваринництва, промислових і обслуговуючих виробництв широко використовують прийоми зустрічної перевірки документів, а саме: зіставляють різні примірники документів, документи на оприбуткування (реєстри, талони, щоденники тощо) з дорожніми листами автомобілів, тракторів, обліковими листами трактористів – машиністів та іншими документами по обліку праці та її оплати, із записами в журналі вагаря та книгах складського обліку, а також у регістрах бухгалтерського обліку. Для перевірки якості продукції проводять лабораторні аналізи, використовують органо - лептичні прийоми обстеження продукції, в результаті чого виявляють втрати, псування.

Аудит витрачання матеріальних ресурсів здійснюють відповідно до затверджених норм, лімітів і фактичного обсягу робіт, для виконання яких відпускають паливо, будівельні матеріали, добрива тощо на підставі лімітно-забірних карт, чеків-накладних, накладних внутрішньо - господарського використання та ін.. Важливо перевірити організацію пропускної системи [8].

2.4 Оцінка стану внутрішньогосподарського контролю та додержання облікової політики

«Система внутрішнього контролю» це політика і процедури , прийняті управлінським персоналом суб’єкта господарювання для сприяння досягненню цілей управлінського персоналу, щодо забезпечення правильного і ефективного ведення господарської діяльності, а також забезпечення збереження активів, запобігання шахрайству та помилкам і виявлення їх повноти облікових запасів, своєчасності підготовки достовірної фінансової інформації[29].

Аудитор повинен глибоко вивчити систему обліку і внутрішнього контролю, на які він має опиратися при визначенні обсягу і напрямів аудиту та аудиторських процедур. Якщо, наприклад, аудитор переконався, що інвентаризація проводилась не формально, а відповідно до прийнятого порядку, то він може не проводити її, а довіритись даним інвентаризації. При позитивній оцінці ведення обліку відповідних господарських операцій, внутрішнього контролю незалежні аудиторські процедури будуть виконуватись у меншому обсязі[8].

У відповідності з ПСБО 9 , котрий зветься «Запаси», запаси – це активи, котрі утримуються для продажу, використання в виробництві за умовах, що від їх використання буде отримана економічна користь та вартість їх буде достовірно визначена.