Аудит малоцінних та швидкозношуваних предметів

При вивченні системи внутрішнього контролю необхідно  оцінити вплив одержаних результатів  на подальшу перевірку достовірності  фінансової звітності підприємства. Процес оцінювання складається з  кількох основних етапів (рис. 2.3.).

 

Рис. 2.3.  Основні етапи оцінювання системи

внутрішнього  контролю на підприємстві

 

На етапі  загального знайомства з системою внутрішнього контролю аудитор отримує загальне уявлення про специфіку і масштаби діяльності підприємства, систему бухгалтерського  обліку, структуру служби внутрішнього аудиту та її місце в системі управління, оцінює рівень професійності служби внутрішнього аудиту та перелік основних завдань, що вирішуються такою службою. Аудитор визначає порядок застосування заходів щодо забезпечення збереження майна, надійності бухгалтерського  обліку і достовірності звітності. Якщо за результатами такого вивчення буде зроблено висновок про ненадійність системи внутрішнього контролю, низький  його рівень, то покладатись на таку систему контролю недоцільно, отже виникає потреба в більш детальній  аудиторській перевірці. А коли, на думку аудитора, можна довіряти системі  внутрішнього контролю клієнта, тоді аудитор  переходить до наступного етапу. Початкова оцінка надійності системи внутрішнього контролю здійснюється аудитором на основі власного досвіду застосування методик та прийомів. При цьому слід враховувати, що для перевірки надійності засобів контролю потрібно вивчити облікову та господарську документацію за весь звітний період, більшу увагу приділити періодам, в яких мали місце певні особливості та відмінності. У результаті таких досліджень надійність системи внутрішнього контролю може бути оцінена як:

а) висока; б) середня; в) низька.[11]

Внутрішній  аудит підпорядкований тільки керівництву  підприємства або його власнику. Тому такий аудит не є незалежним стосовно господарюючого суб’єкта, але його можна назвати незалежним стосовно внутрішніх служб та підрозділів  підприємства.

Таким чином, з аудиторської точки зору, оцінка ефективності системи внутрішнього контролю полягає в оцінці аудитором  сильних і слабких сторін контролю економічного суб’єкта, що перевіряється.[16]

 

РОЗДІЛ 3

ОФОРМЛЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ АУДИТУ МШП

3.1 Оформлення  звіту аудитора

 

Враховуючи  різнобічність діяльності агропромислових  підприємств, аудитор передбачає при  проведенні аудиту таких підприємств  вивчення та оцінку значної кількості  об’єктів аудиту. З метою узагальнення отриманої інформації під час  аудиторської перевірки та обґрунтування  аудиторського висновку аудитору необхідно  результати проведених досліджень документально  відображати. При проведенні аудиту документальне оформлення перевірки  включає в себе два види документації: робочу та підсумкову.

Робоча  документація — це записи, за допомогою  яких аудитор фіксує проведені процедури, тести перевірки, отриману інформацію та відповідні висновки за час проведення перевірки. Згідно з МСА № 230 «Документація» до робочої документації можуть бути включені всі документи, які, на думку  аудитора, містять інформацію, що є  важливою при складанні аудиторського  висновку. Вона може бути оформлена  у вигляді стандартних форм і  таблиць на папері, зафіксована на електронних носіях інформації або  на відеоплівці.[16]

Робоча  документація виконує такі функції:

допомагає аудитору при плануванні і проведенні аудиту;

обґрунтовує твердження в аудиторському висновку та свідчить про відповідність проведених процедур аудиту прийнятим нормативам;

полегшує  процес керування, нагляду та контролю за якістю проведення аудиторської перевірки;

сприяє  виробленню методологічного підходу  до процесу аудиторської перевірки;

допомагає аудиторові у роботі і містить  аудиторські докази, отримані аудитором.

Оформлення  робочої документації має бути здійснене  так, щоб забезпечити доступність  запитань та усвідомлення її змісту. Форми  робочої документації законодавчо  не визначені, але в аудиторській фірмі необхідно впроваджувати  такі форми робочих документів, які  дають змогу іншим аудиторам  чи аудиторським фірмам усвідомлювати  інформацію, що в них відображена.[9]

В законодавстві  вказано, що аудитор оформлює результати своєї перевірки аудиторським звітом і аудиторським висновком (ст. 7 Закону України "Про аудиторську діяльність").[2]

Стандартизація  аудиторського звіту - процес надзвичайно складний. Зміст цього документу залежить від конкретних обставин, результатів перевірки. В зв'язку з цим форма аудиторського змісту може бути вільною, тобто не по певному правилу.

Аудиторський  звіт (Audit report) — звіт, який готується  аудитором за результатом перевірки  фінансової звітності клієнта. Однак  в економічній літературі під  назвою аудиторського звіту розуміють  два, дуже близькі, але водночас і  відмінні аудиторські документи  — звіт і висновок. Аудиторський звіт — це ширший за змістом документ, основні положення якого обумовлюються  угодою між аудитором і підприємством  — замовником аудиту. Він призначений виключно для замовника і може бути опублікований лише за його згодою.

   Цей документ складається тільки  для замовника, тоді як аудиторський  висновок, про який детальніше  піде мова далі, надається широкому  колу користувачів. Аудиторський  звіт повинен мати такі обов’язкові  дані:

   І. Загальна частина (вступ):

- Назва  документа і назва клієнта.

- Місце  і дата складання.

- Назва  аудиторської фірми, її адреса, номер дозволу (ліцензії), коли  і на який період видано  ліцензію, реєстраційний номер фірми,  її банківські реквізити, прізвище, ім’я та по батькові аудиторів,  які звітуються (якщо звітує самостійно  працюючий аудитор, то в цій  частині звіту він вказує також  номер і термін дії сертифіката,  стаж).

- Період, за який проводилася перевірка  звітності.

- Склад,  перелік фінансових звітів та  інших документів, які перевірялися.

- Посилання  на існуючі стандарти, нормативні  та інші документи, якими керувався  аудитор під час аудиту.

   II. Аналітична частина, в якій  дається чіткий перелік ділянок  діяльності клієнта, перевірених  суцільним і вибірковим методом,  описуються результати перевірки  стану обліку, внутрішнього контролю  на підприємстві, вказуються факти  недоліків і порушень в організаціях, які завдали або можуть завдати  шкоди інтересам власників, державі  або третім особам. Окремо вказуються  ті недоліки та порушення, які  не були виправлені за час  аудиторської перевірки, а також  рекомендації аудитора та аналітичний  огляд діяльності підприємств.

   III. Підсумкова частина, яка, по  суті, містить думку аудитора  про перевірену фінансову звітність  (Audit opinion) і яку зазвичай називають  аудиторським висновком, якщо  вона оформлена окремим офіційним  документом, тобто засвідченим підписом  і печаткою аудитора (аудиторської  фірми).

Складання аудиторського звіту - процес доволі складний. Зміст цього документа  залежить від конкретних обставин і  результатів дослідження господарських операцій.[17]

 

 

 

3.2 Надання  аудиторського висновку

 

Аудиторський  висновок — це офіційний документ, засвідчений підписом та печаткою аудитора (аудиторської фірми), який складається  в установленому порядку за наслідками проведеного аудиту і містить  у собі висновки стосовно повноти  і відповідності чинному законодавству  та встановленим нормативам бухгалтерського  обліку фінансово-господарської діяльності.

Аудиторський  висновок розрахований на широке коло користувачів. Його публікація є свідченням того, що річний бухгалтерський звіт підприємства як в цілому, так і в деталях відповідає діючому законодавству, методології ведення бухгалтерського звіту і є достовірним. Саме тому звіт - це об'ємний по змісту документ, а висновок - короткий, стислий.

У відповідності з метою складання аудиторський висновок може мати декілька призначень:

а) короткий змістовний цілеспрямований висновок незалежного спеціаліста про  звіт підприємства;

б) разом  з тим правовий акт, поскільки  в певних випадках, які визначені  законом, тільки перевірений аудитором  звіт е доказом про результати роботи підприємства, який може розглядатися загальними зборами акціонерів, засновників, податковими інспекторами таін.;

в) імплікована  заява аудитора про те, що він  професійно, належним чином виконав  свої обов'язки як незалежний аудитор, склав об'єктивний висновок про стан і результати діяльності підприємства-клієнта.[28]

Зміст цього  документа залежить від конкретних обставин та результатів перевірки. В зв’язку з цим форма аудиторського  висновку може бути довільною, але обов’язково  в ньому мають бути такі розділи:

1) заголовок;

2) вступ;

3) масштаб  перевірки;

4) висновок  аудитора стосовно питання, яке  перевіряється;

5) дата  аудиторського висновку;

6) адреса  аудиторської фірми;

7) підпис  під аудиторським висновком.

У заголовку  аудиторського висновку повинно  бути записано, що аудит здійснювався незалежним аудитором, серію та номер  сертифіката аудитора, номер свідоцтва  про включення до Реєстру аудиторів  і аудиторських фірм. Також наводиться інформація, що є підтвердженням того, що під час аудиту не було жодної обставини, яка могла б перешкодити  проведенню незалежної перевірки.

В аудиторському  висновку має бути чітко визначено, кому він адресується — правлінню, раді директорів, засновникам, акціонерам, організаціям, податковій інспекції. Можуть бути вказані також і інші користувачі  цієї інформації.

У вступній частині аудиторський висновок має  містити інформацію про склад  фінансової звітності та дату підготовки звітності. У цьому ж розділі  йдеться про те, що відповідальність за правильність підготовки звітності  покладається на керівництво підприємства, про відповідальність аудитора за аудиторський висновок, який обґрунтовується результатами проведеної перевірки.

В розділі  «Масштаб перевірки» необхідно наводити масштаб аудиту і зміст проведених робіт. Цей розділ аудиторського  висновку дає впевненість його користувачам у тому, що аудиторська перевірка  здійснена відповідно до вимог українського законодавства та норм, які регулюють  аудиторську практику та ведення  бухгалтерського обліку, або відповідно до вимог міжнародних стандартів та практики.

У цьому  розділі говориться, що перевірка  була спланована і підготовлена з  достатнім рівнем впевненості у  тому, що фінансова звітність не має суттєвих помилок.

Під час  аудиторської перевірки аудитор  повинен робити оцінку помилок у  системах обліку та внутрішнього контролю підприємства на предмет їх суттєвого  впливу на фінансову звітність. Оцінюючи суттєвість помилок, аудитор повинен  керуватися положеннями Міжнародного стандарту аудиту № 320 «Суттєвість  в аудиті». Далі аудитор відмічає, що в ході аудиту ним використовувалися  принципи вибіркової перевірки інформації і що під час перевірки він  брав до уваги тільки суттєві помилки. Також дається інформація про  принципи бухгалтерського обліку, які  використовувалися на підприємствах  у період перевірки.

У розділі  «Висновок аудитора про перевірену фінансову звітність» дається висновок аудитора про фінансову звітність, про її правильність за всіма суттєвими аспектами.

У розділі  «Дата аудиторського висновку»  аудитор повинен проставити дату аудиторського висновку на день завершення аудиторської перевірки. Дата на аудиторському  висновку проставляється в той самий  день, коли керівництво підприємства підписує акт приймання-передачі аудиторського  висновку. Дата в аудиторському висновку проставляється або перед вступною частиною аудиторського висновку або  біля підпису аудитора.[16]

Аудиторський  висновок підписується директором аудиторської фірми або уповноваженою на це особою, яка має відповідну серію  сертифіката аудитора України на вид проведеного аудиту. Загальну структуру стандартного аудиторського  висновку можна подати за допомогою схеми (рис. 3.1.).

 

Рис. 3.1. Загальна схема структури аудиторського  висновку

 

В аудиторському  висновку вказується адреса дійсного місцезнаходження аудиторської фірми  та номер свідоцтва про включення  до Реєстру аудиторів і аудиторських фірм. Ця інформація може розміщатися  як наприкінці аудиторського висновку, після підпису аудитора, так і  в матриці бланку аудиторської фірми.

Аудитор попереджає клієнта про його відповідальність за несвоєчасне пред'явлення аудиторського висновку податковій інспекції у випадку проведення обов'язкового аудиту.

Висновок  може бути позитивним (безумовно—позитивний, позитивний висновок, що містить пояснювальний  параграф), умовно-позитивним, негативним, або дається відмова від надання  висновку про фінансову звітність  підприємства. У двох останніх випадках в аудиторському висновку може наводитися короткий перелік аргументів, які  підштовхнули аудитора видати такий  висновок, який відрізняється від  позитивного. За необхідності більш  докладного опису цих аргументів аудиторський висновок може містити  посилання на інформацію, що наводиться в додатку до висновку.