Аудит малоцінних та швидкозношуваних предметів

Джерела інформації МШП наступні: первинні документи, рахунки-фактури, накладні, залізничні накладні, товарно-транспортні накладні, а також відповідні форми:

• -МШ-2 "Картка обліку малоцінних і швидкозношуваних предметів";
• - МШ-4 "Акт вибуття малоцінних і швидкозношуваних предметів";
• -МШ-5 "Акт на списання інструментів (пристосування) та обмін їх на придатні";
• - МШ-7 "Відомість обліку видачі (проведення) спецодягу, спецвзуття і запобіжного пристосування";
• - МШ-8 "Акт на списання малоцінних і швидкозношуваних предметів".

Джерелами для перевірки правильності нарахування  зносу за журнально-ордерною формою обліку є первинні документи, облікові записи в Журналах-ордерах № 10/1 с.-г., Головна книга за рахунками 22, 13, 112. Записи в Журналі-ордері № 10.1 с.-г. та відомості по рахунках звіряють за такою схемою (рис. 1.2.).[29]

Рис. 1.2. Схема звірки запису Журналу-ордера №10.1 с\г та відомості по рахунках 20,22,25,26,27,28

1.3 Огляд літератури

 

Введення з 2000 року національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку (далі - П(С)БО) спричинило за собою зміни в організації обліку фінансово-господарської діяльності підприємства.

Зокрема, згідно "нових  бухгалтерських правил", відбулася  перекласифікація активів за ново встановленими критеріями. Торкнулося це перегрупування й активів, іменованих раніше малоцінними та швидкозношуваними предметами, частина з яких у "новому бух обліку" як і раніше називається малоцінними та швидкозношуваними предметами (далі - МШП), а інша частина стала іменуватися малоцінними необоротними матеріальними активами (далі - МНМА).

Введення національних положень (стандартів) бухгалтерського  обліку істотно змінили підхід до класифікації таких предметів, що позначилося і на їхньому відображенні в бухгалтерському обліку.

Визначення МШП, що містяться в  П(С)БО 9 звучать так: «До складу запасів відносяться малоцінні та швидкозношувані предмети, використовувані протягом не більш одного року чи нормального операційного циклу, якщо він перевищує один рік. Під операційним циклом розуміється проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності й одержанням засобів від реалізації зробленої з таких запасів продукції чи товарів і послуг».

У визначенні МШП, приведеному  в П(С)БО 9, відсутній вартісний  критерій і немає посилання ні на який перелік предметів, а передбачається лише один критерій при віднесенні предметів праці до складу МШП, а саме: предмети повинні використовуватися протягом не більш одного року.

Що стосується тих предметів, що відповідно до Положення № 250 класифікувалися  як МШП, але термін служби яких перевищує один рік, то відповідно до вимог П(С)БО 7 такі предмети враховуються в складі інших необоротних матеріальних активів, а саме як малоцінні необоротні матеріальні активи.

 

Таблиця 1.1

Критерії розмежування МШП у  запасах з основними засобами відповідно до вимог старого і  нового бухгалтерського обліку

Критерії	Вимоги, установлені Положенням № 250	Вимоги, установлені П(С)БО 7
		П(С)БО 9	П(С)БО 7
Термін служби	Не повинний перевищувати року не залежно від вартості предмета	Не більш року чи нормального операційного циклу, якщо він перевищує рік	Очікуваний термін корисного використання (експлуатації) більш одного року чи операційного циклу, якщо він перевищує рік
Вартісний	Ціна придбання не повинна перевищувати 500 грн. не залежно від терміну використання	Немає	Немає
Спеціальний перелік	Наявність у переліку предметів згідно п. 47 Положення 250 не залежно від терміну використання і вартості	Немає	Немає

Таким чином, критерієм, що розмежовує віднесення предмета до однієї з розглянутих категорій (МШП  чи МНМА) є термін його корисної експлуатації: якщо цей термін менше 1 року, то такий предмет враховується в складі «Запасів», а якщо більше 1 року — у складі «Необоротних активів».

Введення П(С)БО надало підприємствам право самостійно приймати рішення про зарахування до складу МШП чи МНМА саме тих предметів, що відповідають зазначеному критерію. І хоча такий підхід до віднесення предметів до складу МШП без установленого вартісного критерію трохи незвичний для бухгалтера, з економічної точки зору він цілком обґрунтований: на двох різних підприємствах той самий предмет може знаходитися в експлуатації протягом різних періодів і, отже, може бути віднесений до різних видів активів.[12]

При встановленні терміну корисного  використання того чи іншого предмета необхідно враховувати різні фактори, що можуть вплинути на інтенсивність використання даного предмета у виробничому процесі, очікуваний фізичний знос, а також моральний знос, що виникає в результаті зміни й удосконалення виробництва. При цьому рекомендується також враховувати інформацію, приведену в паспорті (при наявності) на предмет, чи довідкову інформацію. Для документального оформлення такого рішення на підприємстві може бути створена комісія, що визначає очікуваний термін експлуатації конкретного виду предметів.

Таким чином, сьогодні малоцінні предмети можуть бути віднесені до складу «Запасів» (які відповідно відбиваються в складі запасів у розділі II активу балансу «Оборотні активи» у статті «Запаси») чи до необоротних матеріальних активів (які у свою чергу відбиваються в розділі І активу балансу «Необоротні активи» у статті «Основні засоби»).[12]

Вагомий внесок у розвиток теоретичних засад  і методологічних підходів до вирішення  проблем аудиту МШП внесли вітчизняні вчені: Білуха М.Т., Бондаренко Н.О., Бутинець Ф.Ф., Костирко Р.О., Костюченко В., Павлюк І., Савченко В.Я., Сопко В.В.

На думку  Ф.Ф. Бутинця, при проведенні аудиту поряд із загальнонауковими методами аудитору необхідно користуватись спеціальними методами та методичними прийомами, зокрема документального та фактичного контролю.

При проведені  аудиту МШП аудитор керується  Законом України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність  в Україні” від 16.07.1999р. №996-ІV, Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, затвердженими наказом Міністерства фінансів України та Міжнародними стандартами  аудиту.[1,2,3]

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2

МЕТОДИКА АУДИТУ МАЛОЦІННИХ ШВИДКОЗНОШУВАНИХ ПРЕДМЕТІВ

2.1 Завдання, послідовність аудиту МШП та його інформаційне забезпечення

 

Аудиторські послуги, що надаються підприємствам  АПК, здійснюються на договірних засадах. Пошук клієнтів аудиторською фірмою здійснюється на конкурентній основі, виходячи з якості та вартості наданих  послуг. При виборі клієнта необхідно  враховувати особливості організаційно-правових форм господарювання, сферу діяльності тощо.

Підставою для надання аудиторських послуг є договір, який укладається між  аудитором (аудиторською фірмою) та замовником. Договір на проведення аудиту є основним документом, що засвідчує факт досягнення домовленостей між замовником і  виконавцем про проведення аудиторської перевірки.

Договір документально засвідчує, що сторони  дійшли згоди з усіх пунктів, обумовлених  у ньому. Для того, щоб уникнути неправильного розуміння сторонами  взятих на себе обов’язків, умов їх виконання  та меж відповідальності, у договорі необхідно максимально чітко  обумовити всі суттєві аспекти  взаємовідносин, які виникають у  зв’язку з його укладанням.

Перед укладанням договору з новим клієнтом аудитору необхідно вивчити такі питання:

чи існують  професійні причини, через які недоцільно надавати послуги цьому клієнту;

які конкретно  послуги повинні бути надані клієнту;

чи можуть бути повністю дотримані нормативи  аудиту або інші релевантні вимоги в разі надання таких послуг.

Аудитори  повинні враховувати репутацію  потенційного клієнта та його керівництва. Нормативи контролю якості потребують від аудиторських фірм встановлення політики і процедур, що забезпечують мінімізацію ймовірності задоволення та збереження клієнта, керівництво якого не є чесним.[16]

Укладанню договору може передувати обмін листами  між аудитором та клієнтом. Клієнт (замовник) звертається за допомогою  листа-пропозиції (Додаток 1) до аудиторської фірми з проханням надати даному суб’єкту підприємництва аудиторські послуги, в якому зазначається мета та завдання аудиту, бажаний масштаб перевірки тощо. Лист-зобов’язання (Додаток 2) аудитора підтверджує його згоду з поставленим завданням і масштабом аудиту й може містити положення, які стосуються межі відповідальності аудитора перед клієнтом, форми подання звіту аудитора та його висновків, та інші моменти, про які аудитор вважає за необхідне домовитися до початку перевірки. Надсиланню листа-зобов’язання може передувати етап обстеження об’єкта аудиту з метою визначення обсягів роботи, якщо аудитор вважатиме за необхідне проведення такого обстеження. Після обміну листами та на їх підставі складається договір на проведення аудиту (Додаток 3). Листи можуть бути невід’ємною складовою договору або додатком до нього, якщо це буде обумовлено умовами договору. Схема документообігу для досягнення угоди на проведення аудиту наведена на рис. 2.1.

Рис. 2.1. Схема документообігу для досягнення угоди на проведення аудиту

До укладання  і підписання договору аудитору необхідно  ознайомитися з клієнтом шляхом особистого спілкування з керівництвом підприємства, вивчення установчих документів, результатів попередньої аудиторської перевірки, загального огляду звітності, ознайомлення з діяльністю даного суб’єкта, визначення рівня аудиторського ризику та оцінки можливостей додержання аудитором професійної етики. На цьому етапі аудитор попередньо визначає трудомісткість виконання робіт, вартість та можливі строки надання аудиторських послуг, а також необхідність залучення до перевірки інших спеціалістів.

Аудиторські послуги у вигляді консультацій можуть надаватись на підставі договору, письмового або усного звернення  замовника до аудитора чи аудиторської фірми.[29]

Договір про надання аудиторських послуг може мати разовий або довготерміновий  характер, виходячи з умов договору та прав аудитора (аудиторської фірми) займатися аудиторською діяльністю протягом даного періоду. У випадку  проведення повторного аудиту аудитору необхідно вирішити, чи вимагають  обставини перегляду умов договору та чи є необхідність нагадати клієнту  про діючі умови договору.

У разі укладання  договору на тривалий період аудитору необхідно враховувати фактори, що можуть зробити доцільним складання  нового договору, а саме:

вимоги  законодавства;

наявність ознак, що можуть вказувати на неправильне  розуміння клієнтом мети та обсягу аудиту;

необхідність  перегляду або встановлення особливих  умов договору;

недавні зміни в складі керівництва або  ради директорів, або зміни в структурі  власності;

значні  зміни характеру або масштабів  діяльності клієнта тощо.

У разі, якщо аудитора до завершення виконання  домовленостей просять змінити  умови договору на такі, в результаті яких аудитор матиме нижчий рівень упевненості, аудитору необхідно переглянути  доцільність таких змін.

Порядок підготовки, умови та зміст договору на проведення аудиту в Україні регулюються  стандартом аудиту № 210 «Умови домовленості про аудиторську перевірку» та Цивільним  кодексом України. Зміст договору про  надання аудиторських послуг може бути різним залежно від конкретних обставин. Проте ряд моментів мають бути відображені в договорі в будь-якому  випадку. Це:

мета  аудиту;

масштаби  аудиту, нормативи (масштаб аудиту включає  в себе необхідний обсяг та глибину  перевірки, склад, кількість та обсяг  аудиторських процедур, включаючи дотримання чинного законодавства);

можливість  доступу до будь-яких записів, документації та іншої інформації, замовленої в  зв’язку з аудитом;

відповідальність  керівництва підприємства, яке перевіряється, за надану аудиторові інформацію (у  разі необхідності обумовлюється вимога про одержання від керівництва  підприємства-клієнта письмового підтвердження  щодо наданої інформації);

умови відповідальності за початкові залишки при першому  проведенні аудиту або якщо попередні  перевірки виконувались іншим аудитором;

вказівка  на те, що у зв’язку з рівнем суттєвості перевірки та іншими властивими аудиту обмеженнями існує можливість, навіть ймовірність того, що будь-які помилки  можуть залишитись незнайденими;

форма, у  якій замовнику буде подана інформація про результати проведеної аудитором  роботи (обсяг і склад переданої  замовнику документації).[29]

У договір  можуть бути включені окремі пункти щодо планування аудиту, залучення до перевірки  інших аудиторів і фахівців інших  галузей, внутрішніх аудиторів та іншого персоналу клієнта, порядку розрахунків  за виконання робіт та будь-яких можливостей обмеження аудиторського  зобов’язання.