Аудит кредитного портфеля

ЗМІСТ

ВСТУП

Мають місце випадки банкрутства вже не лише малих банків з низьким потенціалом, але і тих, які ще не так давно входили в перелік найбільших банків України. Проблема полягає в істотному погіршенні кредитоспроможності банків в умовах перехідної ринкової економіки.

Економічна реформа, яка проводиться в Україні відкрила новий етап в розвитку банківської справи. Особливу актуальність в умовах переходу до ринку набирають питання перспектив розвитку банків і інших кредитних установ в нашій країні. Рішення поставленої задачі можливе лише на основі вивчення, практичного осмислення функціонування українських, а також іноземних банків і впровадження найбільш прогресивних, раціональних форм і методів роботи на практиці.

Метою банків при обслуговуванні позичальників є отримання прибутку, і в цьому вони схожі з будь-якою іншою комерційною організацією. Конфлікт вимог прибутковості і ліквідності може розглядатися як прямий результат зіткнення бажань двох груп, які надають банку його фінансові ресурси, : акціонерів і вкладників. Акціонери сумісно володіють банком і зацікавлені в отриманні доходу на вкладений капітал. Вкладники забезпечили основну масу фондів, які використовуються банком, і вимагають безпечності і можливості зняти свої гроші з вкладів практично в будь-який час. Хороший банк повинен уміти враховувати інтереси цих груп, в іншому випадку від втратить або вкладників, або акціонерів.

Світовий досвід свідчить про те, що в умовах досить високого інфляційного ризику слід ширше використовувати різноманітні форми забезпечення повернення кредиту, включаючи гарантії, страхування, матеріальне забезпечення, хеджирування за допомогою таких фінансових інструментів, як фінансові ф'ючерси, опціони і свопи. Аналіз різноманітних прийомів і методів нецінової міжбанківської конкуренції свідчить про необхідність підвищення якості банківських послуг, надання додаткових послуг клієнтам поряд з основними, закріплення престижу, репутації банку, довіри до нього з боку клієнтури. У зв'язку з вказаними змінами в економічній реальності істотно росте роль і значення аналізу фінансового стану банку, як для нього самого, так і для його партнерів, власників, органів надзору і тому подібне.

Механізм функціонування кредитної системи постійно змінюється під впливом змін її організаційної структури, організаційно-правових норм здійснення кредитних операцій, форм і методів кредитування і кредитово-розрахункових операцій.

Кредитна справа, чи являються операції з надання кредитів одним з основних видів банківської діяльності. Кредитування, як правило, визначає головну сферу діяльності комерційних банків і приносить значну частину прибутків.

Тому  актуальність  проблеми  полягає  в  тому,  що  для  зменшення кредитного ризику, підвищення дохідності кредитних операцій банки мають впровадити  зрозумілу  та  гнучку  систему  управління  власним  кредитним портфелем.  За  реалій  сьогодення  із  нестабільним  та  недосконалим  законодавством, успішне вирішення цього питання прямо пов’язане з методикою аудиту та обліком кредитних операцій, що є інформаційною підсистемою управління та посиленням  ролі  внутрішнього  контролю  банку  і,  зокрема,  його  структурного  елемента внутрішнього аудиту в банку.

Мета курсової роботи полягає в розгляді моделей і методів ухвалення рішень в управлінні кредитним портфелем банку при розробці системи регуляції ефективності кредитної діяльності банку, спрямовану на підвищення фінансової стійкості банку в умовах нестабільного економічного середовища.

                            Завдання:

1.      Розглянути теоретичні основи прийняття рішень в управлінні кредитним портфелем комерційного банку, включаючи  організацію і ефективність.

2.      Проаналізувати організацію і методику аудиту кредитного портфеля на прикладі КБ "Приватбанк"

3.      Виявити моделі  і методи ухвалення рішень в управлінні кредитним портфелем банку.

Об’єктом иследуваня стало вивчення

РОЗДІЛ 1              ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВІ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ З УПРАВЛІННЯ КРЕДИТНИМ ПОРТФЕЛЕМ БАНКУ

1.1.              Економічна сутність, значення та задачі управління кредитним портфелем банку

Кредитні операції є складовою банківського бізнесу й визначають головні доходи  банку.  Такі  операції  становлять  так  званий  кредитний  портфель.

Кредитний портфель є в усіх видах діяльності, де результат залежить від діяльності контрагента, емітента або позичальника. Кредитний портфель займає значне місце серед інших банківських операції. 

Різноманітні  джерела  економічної  інформації  подають  багато  визначень кредитного  портфелю.  Деякі  з  них  переплітаються  та  дублюються,  а  деякі вирізняються  оригінальністю  і  нестандартністю  підходу.  Так,  більшість науковців,  а  зокрема  В.В.  Вітлинський,  Я.С.  Наконечний,  а  також   О.В.  Пернарівський,  визначають  кредитний  портфель  як нестабильна операція на яку влияет  ризик  неповернення  у встановлений термін основного боргу та процентів за кредитом, що належать кредитору відповідно до кредитного договору [6, с. 87].

Л.Я. Слобода, О.І. Пилипченко, Р.В. Пікус дають визначення кредитного ризику  наступним  чином:  кредитний  ризик  може  бути  визначений  як невпевненість  кредитора  у  тому,  що  боржник  буде  спроможним  і  матиме наміри  виконати  свої  зобов’язання  відповідно  до  термінів  та  умов  кредитної угоди [27, с. 125].

У  Методичних  вказівках  з  інспектування  банків  система  оцінки ризиків,  схвалених  постановою  Правління  НБУ  від  15 березня  2004 року № 104, дається наступне визначення кредитного ризику: «Джерелом  портфельного  кредитного  ризику  є  сукупна  заборгованість  банку  за  операціями,  яким  притаманний  кредитний  ризик,  -  кредитний портфель,  портфель  цінних  паперів,  портфель  дебіторської  заборгованості тощо». 

Оцінка портфельного кредитного ризику передбачає оцінку концентрації та диверсифікації активів банку [19, c.40].

Достатньо  вузько  визначає  портфельного  кредитного  ризику  дав Соколинска  Н.Є.  ―портфельний  кредитний  ризик  -  міра  ризику  кредитного портфеля комерційного банку [28, с.18].

На  думку  Л.Д.  Бондаренко,  портфельний  кредитний  ризик  – середньозважена  величина  ризиків  щодо  всіх  угод  кредитного  портфеля,  де важелями  виступають  питомі  ваги  сум  угод  в  загальному  об’ємі  кредитного портфеля [25, с. 135].
              Кредитування є пріоритетною економічною функцією банків. Від того, наскільки добре банки реалізують свої кредитні функції, багато в чому залежить економічний стан регіонів, що ними обслуговуються. Банківські кредити сприяють появі нових підприємств, збільшенню кількості робочих місць, будівництву об'єктів соціального і культурного призначення, а також забезпечують економічну стабільність.

У структурі банківських активів кредити представляють близько 50-60 % і забезпечують 2/3 усіх прибутків. Кредитні операції банку є найбільш прибутковими, але в той же час і найризикованішими. Аналіз сучасних тенденцій розвитку банківської системи України свідчить, що об'єми кредитування постійно ростуть як в абсолютних, так і у відносних показниках. Кредитна діяльність сучасних комерційних банків досить багатогранна і включає різні форми і види позик, наданих юридичним або фізичним особам для отримання прибутків, а також банківські послуги кредитного характеру.

В процесі управління кредитною діяльністю банку об'єктами є не лише кожна окрема кредитна операція, але і сукупність усіх наданих банком кредитів з їх взаємовпливом і взаємозалежністю, тобто кредитний портфель банку.

Кредитний портфель - це сукупність усіх кредитів, наданих банком для отримання прибутків. Об'єм кредитного портфеля оцінюється за балансовою вартістю усіх кредитів банку, у тому числі прострочених, пролонгованих, сумнівних. У структурі банківського балансу кредитний портфель розглядається як одне ціле і складова активів банку, яка характеризується показниками дохідності і відповідним рівнем ризику.

Прибутковість і ризик - основні параметри управління кредитним портфелем банку. За співвідношенням цих показників визначається ефективність кредитної діяльності банку.

Головна мета процесу управління кредитним портфелем банку полягає в забезпеченні максимальної прибутковості при допустимому рівні ризику. Рівень прибутковості кредитного портфеля залежить від структури і об'єму портфеля, а також від рівня процентних ставок за кредитами. На формування структури кредитного портфеля банку істотно впливає специфіка сектору ринку, який обслуговується цим банком. Для спеціалізованих банків структура кредитного портфеля концентрується в певних галузях економіки. Для іпотечних банків характерним є довгострокове кредитування. У структурі кредитного портфеля комерційних банків переважають споживчі кредити і кредити фізичним особам.

Об'єм і структура кредитного портфеля банку визначаються такими чинниками:

      офіційна кредитна політика банку;

      правила регуляції банківської діяльності;

      величина капіталу банку;

      досвід і кваліфікація менеджерів;

      рівень прибутковості різних напрямів розміщення засобів.

Одним з головних завдань, які з'являються перед менеджментом у сфері кредитування, є розробка кредитної політики банку. Кредитна політика охоплює найважливіші елементи і принципи організації кредитної роботи в банку, визначає пріоритетні напрями кредитування, а також перелік кредитів, які не повинні входити в кредитний портфель банку. Один і той же кредит може не відповідати основним вимогам кредитної політики одного банку, але бути повністю прийнятним для іншого.

Кредитна політика банку регулює кредитну діяльність кожного банку і встановлює правила формування кредитного портфеля. Положення кредитної політики необхідно зафіксувати письмово і ствердити на засіданнях Кредитного комітету і Комітету кредитного нагляду. Цей документ має конфіденційний характер, а тому з ним можуть бути ознайомлені лише ті працівники банку, які здійснюють кредитування. Кожному банку необхідно розробити власну кредитну політику, яка відбивала б напрями і специфіку його діяльності, можливості цього банку і його клієнтів, рівень допустимого ризику, права і обов'язку кредитних працівників.

Документальне оформлення кредитної політики є обов'язковим. Під час перевірки діяльності банків наглядовою радою перший крок полягає в тому, щоб з'ясувати, чи відповідає фактичний стан кредитування основним положенням кредитної політики. Якщо банк має високо ризикований кредитний портфель, але це узгоджується з документально зафіксованою кредитною політикою, то наглядова рада не має права на санкції.