Аудит економічного потенціалу підприємства

Результати опитування вивчення економічного потенціалу можуть бути оформлені в виді анкети (додаток Д). Відповіді можуть бути різноманітними і касир може не знати чи є на підприємстві наказ про проведення раптових ревізій каси, керівник підприємства - про необхідність укладання договору про повну матеріальну відповідальність з касиром. Не співпадання у відповідях на поставлені аудитором запитання можуть свідчити про слабкі сторони внутрішнього контролю.

З виявлення слабких сторін в  питаннях дотримання нормативних документів по готівковому обігу аудитору необхідно детально вивчити акти перевірки дотримання порядку ведення операцій з готівкою контролюючими органами.

Взагалі оцінювання аудитором  економічного потенціалу проходить три етапи (див. рис. 3.1):

 

 

Рис. 3.1. Оцінка економічного потенціалу ВАТ „Меридіан”

• 1) загальне ознайомлення з СВК;
• 2) первинна оцінка надійності СВК;
• 3) підтвердження достовірності оцінки СВК.

На першій стадії аудитору слід отримати загальне уявлення про специфіку і масштаб діяльності клієнта, систему його бухгалтерського обліку. За підсумками первинного ознайомлення аудитор повинен прийняти рішення про те чи доцільно йому в своїй роботі спиратись на систему внутрішнього контролю.

У випадку, якщо аудитор приймає рішення про те що він не може покладатись на систему внутрішнього контролю, він повинен планувати аудит таким чином, щоб аудиторська думка не ґрунтувалась на довірі до цієї системи. Це необхідно у тих випадках, коли надійність СВК оцінюється  як "низька"  або коли аудитору найбільш зручно чи економічно виправдано не спиратись на цю систему.

В тому випадку, якщо за підсумками загального ознайомлення з  системою внутрішнього контролю економічного суб'єкта аудитор приймає рішення про те, що він може покладатися у своїй роботі на систему внутрішнього контролю, йому слід провести первинну оцінку надійності

СВК здійснюється на основі методів  і прийомів, які аудитори розробляють  самостійно. 

У процесі первинної оцінки надійності економічного потенціалу аудитор зобов'язаний брати до уваги те, що:

• перевіряють бухгалтерську і господарську документацію клієнта всього звітного періоду, а не тільки окремих періодів часу;
• при перевірці необхідно приділити більше уваги тим періодам діяльності, в яких мала особливості чи відмінності порівняно з діяльністю типовою для всього періоду в цілому.

Оцінка окремих засобів контролю як "низькою" не виключає можливості оцінки надійності інших окремих  засобів контролю як "середньої" чи "високої". Аудитор, який прийняв  за підсумками процедури первинної оцінки рішення про довіру СВК зобов'язаний в ході аудиторської перевірки здійснювати процедури підтвердження достовірності цієї оцінки. Ці процедури здійснюються в період перевірки на основі методики і прийомів, які розробляються аудитором самостійно.

В тому випадку, якщо аудитор в ході процедури підтвердження надійності прийде до висновку про те, що оцінка надійності СВК в цілому виявиться  нижчою від тієї, що була отримана в  ході первинної оцінки, він  зобов'язаний належним чином скоригувати порядок здійснення інших аудиторських процедур, щоб підвищити достовірність своїх висновків за результатами проведення аудиту. Всі етапи оцінки СВК повинні належним чином документуватися із зазначенням документів, якими керувався аудитор, даючи відповідну оцінку надійності всієї СВК.

Рис. 3.2. Типові порушення в сфері готівкового обігу ВАТ „Меридіан”

 

Показники того, що аудитор отримав  необхідне знання системи бухгалтерського  обліку  і відповідності внутрішнього контролю, може бути те, що він знає про недоліки в цих системах, а отже може визначити певні зони ризику при ведені операцій з готівкою, а саме:

• 1. аудитор зобов'язаний повідомити клієнта про можливі порушення і допомогти їх усунути. Основні порушення готівкового обігу, за які накладаються стягнення показані ні рис. 3.2.
• 2. оцінивши систему внутрішнього контролю аудитор на основі отриманої інформації планує і складає програму аудиторської перевірки руху грошових коштів в касі підприємства та поточному рахунку в банку.

Ефективна система внутрішнього контролю ВАТ „Меридіан” суттєво знижує аудиторський ризик і зменшує обсяг незалежної аудиторської перевірки. Оцінка внутрішнього контролю — одне з першочергових завдань аудитора.

Аудитор повинен сформувати попередню  думку про стан внутрішнього контролю, ступінь дотримання інструкцій, розпоряджень менеджера підприємства та облікової політики. Ефективність економічного потенціалу в значній мірі залежить від розміру підприємства. На малих підприємствах ризик неефективності економічного потенціалу значно вищий, ніж на великих. Вивчення економічного потенціалу під час перевірок великих підприємств обов'язкове, тому що можливості тестування операцій з боку аудитора обмежуються значним їх обсягом, а це потребує багато часу. Менший контрольний ризик аудитора на великих підприємствах забезпечується достатньо розвинутою тут системою внутрішнього контролю.

Перевіряючи систему внутрішнього контролю, аудитор повинен встановити:

• реальність операцій (відображення у бухгалтерських записах операцій, які дійсно мали місце);
• санкціонування (наявність дозволу на проведення господарських операцій уповноваженою на це особою);
• повноту записів у бухгалтерських документах (всі проведені господарські операції необхідно відображати в обліку);
• правильність визначення вартісної оцінки майна;
• правильність класифікації господарських операцій;
• дотримання періодичності господарських операцій (вони повинні бути віднесені до періоду, в якому були проведені);
• правильність підсумків та перенесення їх у регістри бухгалтерського обліку даних.

Вивчаючи організацію економічного потенціалу клієнта, аудитор накопичує інформацію про недоліки з метою їх усунення, а також для визначення методики та обсягу зовнішнього аудиту. Система внутрішнього контролю вважається ефективною, якщо, по-перше, вона дає можливість вчасно попередити виникнення недостовірної інформації, а по-друге, своєчасно виправити виявлену недостовірну інформацію.

Для оцінки ефективності економічного потенціалу може використовуватися так званий кумулятивний ефект його позитивних та негативних сторін. Проте навіть при оцінці економічного потенціалу в цілому як ефективної, аудитори встановлюють можливості ризику зловживань на конкретній ділянці: перевірка за допомогою процедур контролю.

У міжнародній практиці аудиту використовуються два рівні оцінки економічного потенціалу:

• узагальнюючий рівень, де оцінка ключових моментів внутрішнього контролю проводиться без обстеження (оцінка файлового, операційного контролю, використання опитувань і діагностики);
• рівень розширеної оцінки, що досягається на основі детального вивчення доказовості системи внутрішнього аудиту.

У першому випадку ставиться  завдання вивчення внутрішнього аудиту за допомогою тестів, підтвердження  через недовіру до економічного потенціалу, в другому — проводиться тестування ефективності процедур внутрішнього контролю і обмежується обсяг тестів підтвердження.

Послідовність вивчення економічного потенціалу та документування його результатів представлена на рис. 3.3.

Рис. 3.3. Методика вивчення і документування економічного потенціалу

 

Найпростішою формою результатів  досліджень економічного потенціалу є описи, що застосовуються для перевірки малих підприємств, а за ними - анкети. Анкети передбачають перелік традиційних питань про суб'єкти і прийоми контролю з відповіддю "так" чи "ні". Анкети розробляються за трьома напрямками: анкета вивчення середовища контролю; анкета вивчення системи бухгалтерського обліку; анкета процедур внутрішнього контролю.

Необхідно дотримуватися саме такої  послідовності у використанні анкет. Оскільки при негативній відповіді на першу анкету подальше дослідження нераціональне, аудитор оцінює ризик контролю як максимальний (Додаток Ж).

У більшості випадків оцінки економічного потенціалу базуються на ключових контрольних запитаннях, які розробляються аудиторськими фірмами і, по суті, входять до програми аудиту. Аудитор може вносити до них корективи залежно від умов діяльності клієнта, за результатами відповіді на ці запитання оцінювати систему внутрішнього.

При вивчені облікової політики ВАТ „Меридіан” контролеру необхідно звернути увагу на те, щоб у наказі про облікову політику підприємства було передбачено один із наступних варіантів організації та ведення бухгалтерського обліку (табл. 3.1).

Таблиця 3.1

Можливі варіанти організації  та ведення бухгалтерського обліку ВАТ „Меридіан”

№ з/п	Облікова політика підприємства	Можливі варіанти
1	2	3
1	Вибір суб'єкта, що здійснює облік	бухгалтерська служба бухгалтер керівник приватний підприємець аудиторська фірма
2	Організація роботи. облікового апарату	централізована децентралізована змішана
3	Технологія обробки облікової інформації	ручна із застосуванням комп'ютерної техніки
4	Форма бухгалтерського обліку (вибирає бухгалтер)	журнальна спрощена без ведення регістрів обліку майна спрощена з веденням регістрів обліку майна та ін.
5	Форми первинних облікових документів	типові уніфіковані облікові документи перелік      форм      первинних      документів, розроблених підприємством форми первинних документів для внутрішнього контролю
6	Правила документообігу і технології обробки облікової документації	строк      надання      проміжної    документації структурними підрозділами графік документообігу форма бухгалтерського обліку
7	Структурні підрозділи, виділені на окремий баланс	перелік відокремлених підрозділів, виділених на окремий баланс перелік      відокремлених      підрозділів,      не виділених на окремий баланс
8	Метод нарахування амортизації основних засобів	кумулятивний прямолінійний виробничий зменшення залишкової вартості прискореного зменшення залишкової вартості
9	Зміна вартості основних засобів	зміна вартості основних засобів в результаті: дообладнання (модернізації, реконструкції); переоцінки
10	Об'єкти основних засобів, надані та прийняті в оренду	перелік основних засобів, зданих (прийнятих в оренду) джерела покращання орендованого майна організацією-орендодавцем вказано чи є оренда доходом   від   основної   діяльності    чи   іншими доходами
11	Методи нарахування амортизації інших необоротних матеріальних активів	прямолінійний виробничий по 50 % - при введенні в експлуатацію і 50 % - при списанні з балансу одразу 1 00 % при введенні в експлуатацію
12	Метод нарахування амортизації нематеріальних активів	прямолінійний кумулятивний виробничий зменшення залишкової вартості прискореного зменшення залишкової вартості
13	Метод списання запасів при їх вибутті	ідентифікованої собівартості середньозваженої собівартості ФІФО ЛІФО нормативних затрат ціни продажу
14	Оцінка незавершеного виробництва	за нормативною виробничою собівартістю за прямими статтями витрат за     вартістю     сировини,     напівфабрикатів, матеріалів
15	Оцінка готової продукції	фактична виробнича собівартість нормативна собівартість прямі статті витрат
16	Варіант обліку витрат діяльності	з використанням рахунків класу 8 "Витрати за елементами" для суб'єктів малого підприємництва, а також  інших  організацій,  діяльність  яких  не спрямована на ведення комерційної діяльності з  використанням  рахунків  класу  9 "Витрати діяльності" з  використанням  рахунків  класу  9 "Витрати діяльності" та позабалансових рахунків
17	Резерви майбутніх витрат та платежів	перелік     резервів,     що     створюються     для наступних платежів резерви майбутніх платежів не створюються
18	Порядок створення резерву сумнівних боргів	не створюється резерв сумнівних боргів створюється резерв сумнівних боргів
19	Метод формування резерву сумнівних боргів	виходячи з платоспроможності окремих дебіторів на основі класифікації дебіторської заборгованості
20	Метод визнання доходу від надання послуг	метод оцінки ступеня завершеності робіт рівномірного нарахування
21	Порядок проведення інвентаризації активів та зобов'язань підприємства	кількість інвентаризацій в звітному році дати їх проведення перелік майна та зобов'язань, що перевірялись при кожній з них склад інвентаризаційної комісії

 

Отже, розуміння економічного потенціалу й обліку разом з оцінкою внутрішнього (притаманного) ризику, інші міркування дають змогу аудитору встановити види суттєвої недостовірної інформації, що могла існувати у фінансовій звітності, проаналізувати фактори, котрі впливають на ризик можливості припущення суттєвих перекручень; підготувати відповідні незалежні процедури перевірки.

Аудитор не бере до уваги ті рішення  і процедури в межах систем обліку і внутрішнього контролю, що не належать до фінансової інформації. Наприклад, рішення і процедури, що стосуються ефективності певних управлінських процесів прийняття рішень (визначення цін продажу на товари або витрат на дослідження і розвиток), котрі хоч і є важливими для підприємства, але не належать до процесу аудиторської перевірки. Отримавши роз'яснення щодо систем обліку і внутрішнього контролю з метою планування аудиту, аудитор повинен здобути необхідний рівень знань про системи обліку й управлінського контролю.

Аудитор має отримати вичерпні роз'яснення  від персоналу підприємства про середовище контролю, щоб оцінити ставлення керівництва до порядку внутрішнього контролю і усвідомлення ним його значення для підприємства. Аудитор мусить знати систему обліку клієнта, що дасть йому змогу зрозуміти основні види операцій підприємства, закономірність виникнення таких операцій; бухгалтерські проводки, первинні документи і специфічні рахунки, на підставі яких складається фінансова звітність; порядок ведення обліку і підготовки фінансових звітів, у тому числі електронно-обчислювальну обробку облікових даних.

Аудитору слід отримати вичерпні пояснення  стосовно порядку процедур контролю, щоб правильно спланувати аудиторську  перевірку, отримати необхідні знання процедур контролю. Наприклад, під час  отримання пояснень про систему  обліку грошових коштів аудитор отримує уявлення про стан справ на рахунках у банку клієнта.

Після отримання пояснень про систему  внутрішнього контролю й обліку аудитор  повинен зробити попереднє оцінювання ризику внутрішнього контролю за конкретними  позиціями фінансової звітності.

При плануванні своєї методики перевірки, аудитору необхідно вивчити попередню  оцінку розміру ризику невідповідності  внутрішнього контролю (враховуючи власну оцінку внутрішнього (притаманного) ризику), щоб визначити відповідний ризик невиявлення помилок. Аудитор може зробити попереднє оцінювання ризику невідповідності внутрішнього контролю тільки тоді, коли він має спроможність визначити процедури систем обліку і внутрішнього контролю, що відповідають внутрішнім положенням підприємства і що сприяють виявленню перекручень у фінансовій звітності, коли він планує виконати процедури узгодження, щоб підтвердити свою оцінку перевіреної фінансової звітності.