Аудит економічного потенціалу підприємства

Залежно від суб’єкта розрізняють внутрішній та зовнішній фінансовий аналіз. Суб’єктами внутрішнього аналізу є керівники структурних підрозділів та центрів відповідальності підприємства, його бухгалтерська, фінансова служби, центр управління персоналом та окремі посадові особи, до функціональних обов’язків яких належать керівні функції. Зовнішній фінансовий аналіз здійснюється сторонніми аналітиками, його суб’єктами є державні фінансові інституції, аудиторські фірми, комерційні банки, інвестори, кредитори, постачальники, клієнти (споживачі, покупці) та інші суб’єкти ринкових економічних відносин.

На практиці ці два види аналізу  звичайно перетинаються. З певною долею  умовності можна сформулювати основні  відмінності між ними (табл. 1.1).

Таблиця 1.1

Основні особливості внутрішнього і зовнішнього фінансового аналізу

З наведених в табл.1.1 відмінностей можна виділити дві: по-перше, широта та доступність інформаційного забезпечення, що залучається, і, по-друге, степінь, в якої можна формалізувати аналітичні процедури і алгоритми. Якщо в рамках зовнішнього аналізу спираються перш за все на загальнодоступну фінансову звітність, то інформаційне забезпечення внутрішнього аналізу більш широке, оскільки передбачає застосування практично будь-якої необхідної інформації. Що стосується другої відмінності, то вона в значній мірі також визначається складом і структурою вихідних даних, які має в наявності аналітик.

Виробничий аналіз досліджує організаційно-технічний рівень підприємства, процес виробництва продукції, внутрішні чинники, що обумовлюють результати виробничої діяльності та ефективність використання ресурсів.

Маркетинговий, внутрішній фінансовий та виробничий аналіз утворюють систему  управлінського аналізу. Інформаційною базою управлінського аналізу є управлінський облік, який, на відміну від фінансового, призначено для обліку операцій, що відображають внутрішні господарські процеси і взаємозв’язки. Організація і зміст управлінського обліку визначаються завданнями управління, прямо залежать від його інформаційних потреб і не регламентуються зовнішніми нормативними та директивними документами, а інформаційна база, джерелом якої він є, крім звітної фінансової інформації, містить дані поточного синтетичного та аналітичного обліку. Споживачем інформації управлінського обліку є управлінський апарат підприємства. Управлінський аналіз є джерелом інформації, на основі якої розробляється стратегія і тактика діяльності підприємства.

Місце і роль фінансового аналізу в системі управління економікою підприємства обумовлюється потребою у повній та об’єктивній інформації щодо стану і динаміки фінансових відносин у ході виконання бізнес-планів. Первинна інформація надходить із бухгалтерського обліку, який забезпечує постійне збирання, систематизацію і узагальнення облікових даних. Разом з тим, управління фінансами потребує інформації щодо характеру змін в економіці підприємства і тенденціях його розвитку, яка формується у підсистемі фінансового аналізу. Отже, роль фінансового аналізу в управлінні фінансово-господарськими процесами полягає у тому, що він є однією з найважливіших управлінських функцій, на основі якої реалізуються принципи об’єктивності та ефективності управління підприємством. Таким чином, у процесі управління фінансами підприємства фінансовий аналіз займає проміжне положення між етапом збирання інформації та етапом прийняття управлінських рішень (рис.1.4).

Рис.1.4.  Місце фінансового  аналізу в системі управління підприємством

Місце і роль фінансового аналізу в системі управління характеризують його як необхідну умову ефективної фінансово-господарської діяльності підприємства в умовах ринку.

Розглянемо тепер докладно місце  і роль аудиту в інформаційній  системі управління підприємством.

Фінансово-господарський контроль діяльності підприємств при ринкових відносинах і різних формах власності наповнюється іншим змістом. Виникла нова форма фінансово-господарського контролю — аудиторський контроль. Це незалежний контроль, який здійснюють аудиторські організації (фірми) за договорами з підприємствами і підприємцями. Виконують його аудитори (від лат. auditor — слухач-учень, якого призначив вчитель для вислуховування уроків інших учнів, перевіряючий).

Законом України "Про аудиторську  діяльність" дається наступне визначення аудиту: “аудит - це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам” [4].

Національним нормативом № 3 "Мета та загальні принципи аудиту фінансової звітності" метою аудиту визначено "висловлення аудитором висновку про те, чи відповідає фінансова  звітність, в усіх суттєвих аспектах, інструкціям, які регламентують  порядок підготовки і представлення фінансових звітів" [8].

Аудит - це дослідження, а будь-яке  дослідження визначається поставленою  метою. Визначення мети необхідно, щоб  створити деяку структуру, яка допомогла  б аудитору зібрати необхідну  кількість актуальних свідчень при  виконанні аудиту. Мета аудиту визначається предметом аудиторської перевірки. В загальному значенні мета аудиту полягає в досить глибокому і докладному ознайомленні з предметом аудиторської перевірки, щоб скласти про нього компетентну думку.

В залежності від користувачів виникає необхідність в засвідченні аудитором різної фінансової інформації. В умовах ринку підприємства, кредитні установи, інші господарюючі суб'єкти вступають в договірні відносини щодо використання майна, грошових коштів, здійснення комерційних операцій та інвестицій. Довіра в цих відносинах повинна бути підкріплена можливістю для всіх учасників угод одержувати і використовувати фінансову інформацію, достовірність якої підтверджена незалежним аудитором. Незалежне підтвердження інформації про результати діяльності підприємств і дотримання ними норм законодавства необхідні державі для прийняття рішень в галузі економіки і оподаткування. Аудиторські перевірки необхідні також державним органам, судам, прокурорам та слідчим для підтвердження достовірності фінансової інформації, яка є комерційною таємницею.

В ринкових умовах господарювання фінансовий стан кожного господарюючого суб'єкта залежить від його взаємовідносин з  іншими суб'єктами господарювання, і  тому зростає потреба у достовірній  обліковій і звітній інформації про їх діяльність. Зокрема, об'єктивна і достовірна інформація про діяльність деяких господарюючих суб'єктів необхідна:

• власникам господарюючих суб'єктів для визначення стратегії їх розвитку;
• інвесторам (місцевим та іноземним) при вкладанні своїх капіталів у інші господарюючі суб'єкти;
• банкам для прийняття рішення про доцільність надання кредиту;
• постачальникам для одержання гарантій повної оплати за відвантажені товари, виконані роботи та надані послуги;
• акціонерам для контролю за роботою адміністрації товариства;
• державним органам для планування потреб макроекономіки та оцінки податкових надходжень до бюджету тощо;
• державним органам, судам, прокурорам та слідчим для підтвердження достовірності фінансової інформації, що їх цікавить, включаючи інформацію, яка є комерційною таємницею.

Користувачі, для яких достовірність  фінансової інформації є досить значною, вимагають засвідчення її аудитором. При цьому слід пам'ятати, що запити споживачів інформації є досить різними. Інформаційні потреби основних користувачів фінансових звітів показані в таблиці 1.2

Завдання аудиту визначається його метою. На сучасному розвитку економіки  в Україні основним завданням  аудиту є збирання достовірної вихідної інформації про фінансово-господарську  діяльність суб'єкта господарювання і формування на цій основі висновків про його реальний фінансовий стан.

Таблиця 1.2.

Інформаційні потреби основних користувачів фінансових звітів

Аудит повинен бути організований  так, щоб адекватно відображати  всі аспекти діяльності суб'єкта, що перевіряється, настільки, наскільки вони відповідають перевіреній фінансовій інформації. Для того, щоб скласти думку, аудитор повинен одержати обгрунтовану гарантію того, що інформація у бухгалтерській документації та інших джерелах даних достовірна і достатня. Аудитор повинен також вирішити, чи правильно відтворена в обліку і звітності відповідна інформація.

Виконання основного завдання направлене на задоволення потреб всіх користувачів звітності. Проте, аудитор, на відміну  від інших суб'єктів контролю, виступає діловим партнером клієнта, який, перевіряючи, повинен надавати різнобічну допомогу клієнту в усіх його справах. Тому аудит паралельно з основним завданням виконує функціональні завдання: коригування, оперативного контролю і стратегічні завдання.

Завдання коригування - у випадку, якщо за результатами проведеного аудиту аудитором зроблені негативні висновки, він може на прохання клієнта видати рекомендації щодо виправлення помилок (але не виправляти їх).

Завдання оперативного контролю - систематичний контроль безпосередньо в процесі діяльності суб'єкта з метою попередження помилок або вибору оптимальних рішень (не приймати рішення, а допомагати у їх виборі).

Стратегічні - обгрунтування оптимальної або пропозиція альтернативної стратегії та перспективної програми розвитку суб'єкта господарювання на підставі даних, одержаних у процесі аудиту.

Зміст аудиторського контролю як однієї з форм фінансово-господарського контролю складається з експертної оцінки фінансово-господарської діяльності підприємства за даними бухгалтерського обліку, балансу і звітності, а також аудиторських послуг з питань обліку, звітності, внутрішнього аудиту.

Поширена думка про те, що аудит  необхідний лише для великих підприємств  із складною структурою або компаній, в яких акціонери потребують захисту своїх інтересів. Проте дуже часто проведення аудиторської перевірки має переваги навіть у тих випадках, коли з погляду закону вона необов'язкова.

Відомо, що власник неохоче сприймає контроль його фінансово-господарської  діяльності, але в проведенні аудиту він заінтересований, оскільки це забезпечує можливості для правильного розподілу прибутків між державою і підприємством у формі податків, що підлягають сплаті у бюджет; обгрунтований розподіл прибутку за акціями і позиками у вигляді дивідендів та інших форм між членами колективу підприємства, інвесторами тощо; залучення капіталу нового партнера у діяльність підприємства і забезпечення його частки прибутку; зміни умов партнерства та відображення їх у бухгалтерському обліку (вартість основних засобів, переоцінка їх). Така переоцінка прямо впливає на частку власності кожного з партнерів, тому їм доцільно провести аудиторську перевірку бухгалтерських рахунків після цих змін. Крім того, одержання кредитів банків в умовах ринкових відносин грунтується на висновках аудитора, який перевірив бухгалтерські рахунки підприємства. Аудиторської перевірки потребує і вирішення спорів, які розглядаються в арбітражних і народних судах, між підприємствами, банками, податковими органами та іншими суб'єктами права.

У ринкових умовах господарювання особливої важливості набуває об’єктивна оцінка та аудиту майнового та фінансового  стану торговельного підприємства. Для її визначення розроблено велику кількість методик, які дають  змогу виявляти проблемні напрями  у діяльності підприємства й досліджувати причини, що їх зумовили.