Аудит економічного потенціалу підприємства

У цілому, враховуючи вищесказане, можна зробити висновок, що на рентабельність власного капіталу мала вплив лише зміна прибутку, а бухгалтерські операції в зміні  структури капіталу не відобразились  на загальній результативності використання власних коштів, вкладених у підприємство.

Рис. 1.7. Динаміка основних засобів, тис.грн.

 

Важливим показником рентабельності, який відбиває ефективність здійснення діяльності підприємством, є рентабельність операційних витрат. Зниження даного показника протягом 2009 з 2008 рр. говорить про те, що фінансування поточних витрат підприємства та залучення додаткового оборотного капіталу мало своїм наслідком спадний фінансовий ефект. У 2008 році, порівняно з 2007-м даний показник зменшився на 163,74% (внаслідок перевищення темпу зростання операційних витрат над темпами зростання чистого прибутку), у 2009 році – на 85,15%.

Також проаналізуємо динаміку обсягу основних засобів підприємства, наведену на рис. 3.5.

Як свідчать дані фінансової звітності  підприємства, залишкова вартість основних засобів на балансі підприємства на 01.01.2008 р. збільшилася порівняно з 01.01.2007 р. на 116,3 тис.грн., а станом 01.01.2009 р. порівняно з 01.01.2009 р. - зменшилася на 111,2 тис.грн. В цілому середній залишок основних засобів складає сумму, що перевищує 3 млн.грн. Така ситуація зумовлена насамперед специфікою діяльності підприємства.

Отже, підсумовуючи дане питання, можна стверджувати, що ВАТ „Меридіан” за 2007-2009 роки провадило прибуткову діяльність. Зростання доходів підприємства сприяло формуванню позитивного фінансового результату. Рівень прибутковості діяльності підприємства мав тенденцію до зниження.

 

 

 

РОЗДІЛ 2. ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ І МЕТОДИЧНІ ПРИЙОМИ  АУДИТУ ЕКОНОМІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ТА ШЛЯХИ  ЙОГО ОПТИМІЗАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВА

2.1. Економіко-правовий аналіз нормативної бази та огляд спеціальної літератури з питання аудиту економічного потенціалу  підприємства

 

Ринкові відносини зумовлюють  необхідність побудови власної, самостійної  та ефективно діючої економічної  системи. Держава ставить перед собою завдання, вирішення яких потребує насамперед повноцінного і раціонального функціонування суб’єктів економіки, тобто господарюючих суб’єктів - підприємств, які виступають складовими частинами єдиного господарського механізму країни. А це в свою чергу потребує постійного вдосконалення управління господарськими процесами в усіх сферах господарювання, і особливо це стосується торгівлі.

У цьому полягає суть ефективної організації контролю, яка неможливо  без створення ефективної системи  обліку, важливішою складовою частиною якого виступає бухгалтерський облік як засіб спостереження, реєстрації, систематизації та аналізу інформації про господарську діяльність.

Велике значення нормативного забезпечення полягає у збереженні стабільності розвитку системи бухгалтерського обліку і створенні належних умов для послідовного та раціонального здійснення нею притаманних бухгалтерському обліку функцій у конкретному економіко-правовому середовищі.

Забезпечується також відповідність  національної системи бухгалтерського обліку загальновизнаним підходам до ведення бухгалтерського обліку, створена модель взаємодії систем бухгалтерського обліку та оподаткування, переглянуто допустимі способи оцінки майна та зобов’язань, створено умови для поглиблення аналітичної облікової інформації та забезпечення доступності (публічності) фінансової звітності.

Створення нової системи бухгалтерського  обліку в нашій державі пов’язано  з регулюванням важливих його принципів, методів і функцій. Україна вперше самостійно здійснює формування національної системи бухгалтерського обліку.

На цей час аналіз та контроль фінансового стану торговельного  підприємства регулюють нормативні документи, які представлені у табл.2.1.

 

 

 

 

 

Таблиця 2.1

Характеристика нормативних документів, що регулюють облік, аналіз та контроль фінансового стану торговельного підприємства

№ з/п	Найменування документа	Ким і коли затверджений	Використання в аналізі  та контролі
1	2	3	4
1.	Конституція України	Верховна Рада України. Закон України  від 28.06.96р. №254к/96-ВР	Визначає права і обов’язки громадян України. Як правова основа суспільних та господарських відносин.
2.	Господарський кодекс України	Постанова Верховної Ради України  від 27.01.2004р. №888-12 із змінами та доповненнями	Визначає статус підприємств як окремих господарських об’єктів в Україні, порядок їх створення, права і обов’язки як юридичних осіб, основні напрямки здійснення підприємницької діяльності на території України, поняття і  види  господарських  товариств, правила їх створення, діяльності, а  також  права і обов'язки  їх учасників та засновників.
3.	Закон України “Про аудитосрьку  діяльність”	Постанова Верховної  Ради України від 22.04. 1993 року. аудитосрьких послуг.	Цей закон включає загальні засади аудитсрькї діяльності, встановлює вимоги до суб’єктів аудитосрької діяльності, до порядку проведення аудиту та надання інших
4.	Закон України “Про цінні  папери і фондову біржу”	Постановою Верховної Ради України  №1202-12 від 18.06.91р.	Визначає економічну сутність цінних паперів, порядок їх випуску та обігу, розкриває поняття фондової біржі.
5.	Податковий кодекс України	Згідно із Законом               N 2856-VI ( 2856-17 ) від 23.12.2010	При перевірці правильності оподаткування  операцій з торгівлі цінними паперами та оподаткування дивідендів.
6.	Закон України “Про податок на додану вартість”	Постанова Верховної Ради України  від 03.04.1997р. зі змінами та доповненнями	При перевірці правильності визначення об‘єкту оподаткування.
7.	Закон України “Про  бухгалтерський облік та фінансову  звітність  в Україні”	Постанова Верховної Ради України  від 16.07.99р. №996-XIV, зі змінами та доповненнями	При дослідженні питань відповідності  чинному законодавству порядку  ведення обліку господарських операцій.
8.	Національні нормативи аудиту	Рішення аудиторської палати України (АПУ)  від 18 грудня 1998 року № 73	Регламентують загальні засади проведення аудиторської діяльності в Україні
9.	Міжнародні стандарти аудиту	Рішення аудиторської палати України (АПУ) 18 квітня 2003 року №122	Регламентують загальні засади проведення аудиторської діяльності в Україні спираючись на міжнародний досвід аудиторської діяльності
8.	Положення про порядок реєстрації випуску акцій відкритих акціонерних  товариств і облігацій підприємств  та інформацію про їх емісію	Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 09.02.2001 №18	При  контролі та ревізії операцій по проведенню реєстрації випуску акцій  і облігацій підприємств та інформації про їх емісію.
10.	Положення про порядок збільшення (зменшення) розміру статутного фонду акціонерного товариства	Рішення Державної комісії з  цінних паперів та фондового ринку  від 16.10.2000р. №158	При  здійсненні контролю за змінами  розміру статутного фонду акціонерного товариства.
11.	Положення (стандарт) бухгалтерського  обліку - 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”	Наказ Міністерства фінансів України  від 31.03.99 №87	Визначаються мета, склад та принципи підготовки фінансової звітності і  вимоги до визначення і розкриття  її елементів.
12.	Положення (стандарт) бухгалтерського  обліку - 2 “Баланс”	Наказ Міністерства фінансів України  від 31.03.99  №87, зі змінами і доповненнями	Визначається зміст та форми  Балансу і загальні вимоги до розкриття  його статей.
13.	Положення (стандарт) бухгалтерського  обліку - 3 “Звіт про фінансові  результати”	Наказ Міністерства фінансів України  від 31.03.99  №87, зі змінами і доповненнями	Визначається зміст та форми  Звіту про фінансові результати і загальні вимоги до розкриття його статей.
14.	Положення (стандарт) бухгалтерського  обліку - 4 “Звіт про рух грошових коштів”	Наказ Міністерства фінансів України  від 31.03.99  №87, зі змінами і доповненнями	Визначається зміст та форми  Звіту про рух грошових коштів і загальні вимоги до розкриття його статей.
14.	Положення (стандарт) бухгалтерського  обліку - 5 “Звіт про власний капітал”	Наказ Міністерства фінансів України  від 31.03.99  №87, зі змінами і доповненнями	Визначається зміст та форми  Звіту про власний капітал  і загальні вимоги до розкриття його статей.
15.	Положення (стандарт) бухгалтерського  обліку - 6 “Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах”	Наказ Міністерства фінансів України  від 28.05.99  №137	Визначається порядок виправлення  помилок, внесення та розкриття інших  змін у фінансову звітність.
16.	Положення (стандарт) бухгалтерського  обліку - 7 “Основні засоби”	Наказ Міністерства фінансів України  від 27.04.2000р.  №92	Визначаються методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, а  також інформації про них у  фінансовій звітності.
17.	Положення (стандарт) бухгалтерського обліку - 8 “Нематеріальні активи”	Наказ Міністерства фінансів України  від 18.10.99р.  №242	Визначаються методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про нематеріальні активи та розкриття інформації про них  у фінансовій звітності.
18.	Положення (стандарт) бухгалтерського  обліку - 9 “Запаси”	Наказ Міністерства фінансів України  від 20.10.99р.  №246	Визначаються методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття  інформації про них у фінансовій звітності.
19.	Положення (стандарт) бухгалтерського  обліку - 10 “Дебіторська заборгованість”	Наказ Міністерства фінансів України  від 08.10.99р.  №237	Визначаються методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності.
20.	Положення (стандарт) бухгалтерського  обліку - 11 “Зобов’язання”	Наказ Міністерства фінансів України  від 31.01.2000р.  №20	Визначаються методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов’язання та її розкриття у фінансовій звітності.
21.	Положення (стандарт) бухгалтерського  обліку - 12 “Фінансові інвестиції”	Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 26.04.2000 № 91	При перевірці правильності ведення  бухгалтерського обліку фінансових інвестицій.
22.	Положення (стандарт) бухгалтерського  обліку - 14 “Оренда”	Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28.07.2000 № 181	Визначаються методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про оренду необоротних активів та її розкриття у фінансовій звітності.
23.	Положення (стандарт) бухгалтерського  обліку - 15 “Дохід”	Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99р.№ 290	Визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкритття у фінансовій звітності.
24.	Положення (стандарт) бухгалтерського  обліку - 16 “Витрати”	Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99р.№ 318	Визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкритття у фінансовій звітності.
25.	Положення (стандарт) бухгалтерського  обліку - 17 “Податок на прибуток”	Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2000р.№ 353	Визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати, доходи, активи і зобов’язання з податку на прибуток та її розкритття у фінансовій звітності.
26.	Положення (стандарт) бухгалтерського  обліку - 19 “Об’єднання підприємств”	Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 07.07.99р.№ 163	Визначає порядок відображення в обліку і звітності придбання  інших підприємств, гудвілу, який виник  при придбанні, злитті підприємств, а також розкриття інформації про об’єднання підприємств.
27.	Положення (стандарт) бухгалтерського  обліку - 24 “Прибуток на акцію”	Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 16.07.2001р.№ 344	Визначає методологічні засади формування інформації про чистий прибуток на одну просту акцію та її розкриття у фінансовій звітності.

 

Законодавча та нормативна база з питань аналізу та контролю фінансового стану є досить розгалужена  і нестабільна, в ній існують  деякі невідповідності та протиріччя.

Так, наприклад, згідно з П(С)БО-2 “Баланс” пов’язані сторони – це особи, стосунки між якими обумовлюють можливість однієї сторони контролювати іншу або здійснювати суттєвий вплив на прийняття фінансових і оперативних рішень іншою стороною. Здавалось би, все зрозуміло, але в цьому визначенні відсутні в якості пов’язаних сторін фізичні особи, які також можуть контролювати рішення іншої сторони. Крім того, це визначення має неузгодженість із діючим визначенням Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”[6,ст.1 п.1.26], згідно якого пов’язана особа - це особа, що відповідає одній із вказаних ознак:

• юридична особа, що здійснює контроль над платником податків, або знаходиться під спільним контролем із таким платником податків;
• фізична особа або члени її сім'ї, що здійснюють контроль над платником податків;
• посадова особа платника податків, що уповноважена від імені платника податків здійснювати юридичні дії щодо встановлення, зміни або призупинення правових відносин.

Відповідно до П(С)БО-1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”[11, п.3], користувачами фінансової звітності  є “юридичні і фізичні особи”. Загалом позитивно оцінюючи таке твердження, ми схильні до думки про необхідність його конкретизації, оскільки дотримання принципу конфіденційності вимагає деталізації умов отримання даних звітних форм у користування. Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття відповідних рішень неупередженої інформації про фінансові результати діяльності та фінансового стану підприємства. Залишається незрозумілим кому необхідно подавати звітність і чи включається до переліку користувачів звітності податкова адміністрація. Даний стандарт не дає конкретної відповіді на це питання. Водночас Міжнародні стандарти фінансової звітності конкретно називають користувачів: інвестори, робітники, позикодавці, постачальники, кредитори, покупці, урядові органи, громадськість. Затвердженим П(С)БО-1 “Загальні вимоги до фінансової звітності” практично не визначено також які особи відповідають за складання й подання звітності.

Відповідно до П(С)БО-1 [п. 9-10] стаття може наводитись у звітності, якщо:

• існує ймовірність надходження і вибуття майбутньої економічної вигоди, пов'язаних з цією статтею;
• оцінка статті може бути достовірно визначена.

Система оцінки має величезне значення для всього облікового процесу. Проте самому процесу оцінки елементів звітності в П(С)БО-1 уваги не надається.

Стаття 19 П(С)БО-1 передбачає, що фінансова  звітність повинна містити дані про валюту звітності й одиниці  її виміру. Одночасно в даному П(С)БО (п.22 другий абзац) зазначається, що “якщо валюта звітності відрізняється від валюти, у якій ведеться бухгалтерський облік”, то в такому випадку підприємства повинні будуть розкрити в звітності причини цього і методи перерахунку однієї валюти в іншу. Але в стандарті не зазначено, які підприємства і в якому порядку можуть скористатись цим правом. Водночас, статтею 5 Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” [2] визначено інше: “Підприємства ведуть бухгалтерський облік і складають фінансову звітність у грошовій одиниці України”.

Варто також зауважити, що в жодному  із затверджених П(С)БО немає визначення капіталу. П(С)БО-1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”[11, п.3] дає  тільки визначення власного капіталу як частини в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань. Згідно міжнародних стандартів, капітал - це частка в активах компанії, що залишається після врахування її зобов'язань. Іншими словами в П(С)БО-1 така економічна категорія трактується як власний капітал . Причому згідно міжнародних стандартів капітал складається з засобів, внесених акціонерами, нерозподіленого прибутку і резервів для підтримки капіталу (переоцінки).

Дослідження рекомендацій Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність  в Україні” та П(С)БО щодо методу визначення доходів і витрат дозволяють стверджувати, що в даному випадку проявляється двозначність у трактуваннях.

Так, згідно методу нарахування  відповідно до Закону [2], при визначенні фінансових результатів доходи слід зіставити з затратами, здійсненими для їх отримання. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження чи сплати грошових коштів. Проте, згідно пункту 13 П(С)БО-3 “Звіт про фінансові результати” в статті “доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)” відображається загальний доход (виручка) від реалізації. Таким чином, виручка з’являється лише після оплати, а доход може виникати за фактом надання послуг ( відвантаження товарів, продукції або виконання робіт незалежно від оплати). Однак, згідно пункту 7 П(С)БО-3 доход відображається в звітності в момент надходження активу або погашення зобов’язання, а витрати - в момент вибуття активу або збільшення зобов’язання. Така двозначність у трактуваннях призводить до низки непорозумінь та неточностей при здійсненні оцінки фінансового стану, оскільки спотворюється реальна картина величини доходів і витрат.

Треба відмітити, що національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, певною мірою вирішують проблему удосконалення податкових відносин, оскільки рекомендують для використання різні альтернативні методи оцінки цінностей та їх відображення в балансі, що є безумовно одним з позитивних моментів в організації обліку в цілому.

Здійснення аудиторської діяльності на території України регулюється  Законом України  “Про аудиторську  діяльність” від 22.04. 1993 року. Цей  Закон є досить вагомим кроком вперед у плані розвитку вітчизняного інституту аудиторської діяльності. Основні положення Закону містять наступне:

• Визначення аудиторської діяльності, аудиту, аудиторських послуг, прибутку від здійснення аудиторської діяльності, необхідних умов для можливості здійснення аудиторської діяльності;
• Основні особливості та умови отримання, надання та проведення аудиторської діяльності;
• Особливості сертифікації аудиторів України;
• Основні аспекти створення, діяльності та повноважень Аудиторської палати України;
• Основні аспекти створення, діяльності та повноважень Професійної громадської організації аудиторів  України;
• Порядок проведення аудиту та надання інших аудиторських послуг;
• Права та обов’язки аудиторів України;
• Відповідальність аудиторських фірм;
• Обов’язки господарюючих суб’єктів при проведенні аудиту.

При проведенні аудиту економічного потенціалу підприємства також дуже важливим залишається питання нормативно-правового регулювання процесу надання фінансово-економічної інформації. Це насамперед стосується діяльності підприємств-емітентів цінних паперів. Згадана інформація є невід'ємною складовою зовнішнього аудиту емітентів, результати якого передусім цікавлять інвесторів, які вкладають кошти  у цінні папери цих підприємств. Для забезпечення ефективності процесу розкриття інформації, приведення його у відповідність до міжнародних стандартів та на виконання вимог Світового банку за проектом “Позика на розвиток підприємств – ІІ” (EDAL – ІІ) Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку прийнято рішення “Про розповсюдження форм фінансової звітності відповідно до вимог міжнародних стандартів бухгалтерського обліку”.