Аудит економічного потенціалу підприємства

Діяльність підприємств  у сучасних умовах, пов'язана з  деякою законодавчою невизначеністю щодо майбутнього та перспектив їх розвитку, супроводиться різноманітними ризиками. Перед керівниками підприємств постають завдання прогнозування, оцінки ризиків і створення ефективної системи управління ними. В цих умовах зростає роль системи аудиту економічного потенціалу підприємства [60].

Аудит економічного потенціалу торговельного підприємства має  два важливі аспекти – внутрішній та зовнішній.

Внутрішній  аспект аудиту економічного потенціалу торговельного підприємства полягає у визначенні стратегічних переваг та недоліків в тій чи іншій сфері фінансово-господарської діяльності підприємства. Внутрішня система аудиту економічного потенціалу спрямована на досягнення оптимального стану функціонування підприємства, що забезпечує одночасно досягнення цілей його діяльності та контроль за їх реалізацією.

Зовнішній аспект аудиту економічного потенціалу торговельного підприємства  полягає насамперед у визначенні пріоритетів розвитку підприємства по відношенню до зовнішніх користувачів аудиторської інформації, здебільшого серед яких виступають кредитори, інвестори та страхові компанії.

Таким чином, для того, щоб докладно зрозуміти основні концептуальні засади оцінки та аудиту економічного потенціалу торговельного підприємства, необхідно розглянути вищенаведені аспекти.

Формування концептуальних засад аудиту економічного  потенціалу вітчизняних підприємств є новим  та недостатньо дослідженим явищем. Однією з передумов ефективної роботи підприємств є правильна організація роботи служби внутрішнього аудиту. Виникнення багатьох питань на практиці пов'язано з недостатністю не лише практичного досвіду, а й теоретичних розробок і рекомендацій.

Процесу організації  системи аудиту економічного потенціалу торговельного підприємства передує  низка процедур, серед яких вивчення:

• різних типів організаційних структур підприємств, їх переваг, недоліків і доцільності впровадження системи аудиту економічного потенціалу підприємства;
• організаційних  структур  західних  компаній, що   успішно    впровадили   систему аудиту економічного потенціалу, а також можливостей адаптації на вітчизняних підприємствах.

При виборі форми організації  аудиту економічного потенціалу зарубіжні практики залежно від потреб керівництва та інших чинників рекомендують використовувати такі варіанти [83]:

1.  Створення  відділу внутрішнього аудиту  як невід'ємного елемента організаційної  структури підприємства  (in-house internal audit service).  Тут внутрішні аудитори  є співробітниками компанії. Компанія наймає керівника служби внутрішнього аудиту та досвідчених спеціалістів, здатних   забезпечити   ефективне   виконання   роботи. Точна кількість спеціалістів залежить від завдань і напрямів діяльності служби внутрішнього аудиту. Однак практика функціонування таких підрозділів за кордоном свідчить, що в багатьох випадках їх персонал не володіє тими навичками та знаннями, які необхідні для надання послуг, передбачених внутрішнім аудитом.

2.  Укладання  угоди на  здійснення послуг  з внутрішнього аудиту із незалежними  компаніями (outsourcing). Така форма організації  діяльності служби внутрішнього  аудиту забезпечує підприємству  певні переваги:

• компанія  отримує   послуги   високого   рівня, оскільки наймає висококваліфікованих спеціалістів для виконання визначених завдань (як правило, вузького кола);
• забезпечується гнучкість щодо кількості спеціалістів, необхідних для виконання специфічних завдань   (наприклад,   оцінка   інформаційних  систем), при цьому можуть залучатися спеціалісти на короткий термін.

3.  Стратегічне  партнерство  (strategic partnering).   Це новітня (сучасна)   концепція організації системи внутрішнього  аудиту,  яка була розвинена Партнером Департаменту послуг внутрішнього аудиту компанії Ernst & Young Г. Мартіном у  1996 p. Організація функції внутрішнього аудиту відповідно до зазначеного підходу передбачає відбір найманих працівників "зі сторони" для виконання завдань, які внутрішня служба не в змозі виконати, наприклад, через відсутність спеціалістів вузького профілю. Вони співпрацюють з внутрішніми аудиторами підприємства.   Зарубіжні   практики   зазначають,   що   така форма організації праці внутрішніх аудиторів забезпечує більшу вигоду для підприємства, аніж аутсорсінг. Тісна співпраця аудиторів дає можливість "штатним" аудиторам отримувати від них додаткові знання.

Кожна із зазначених форм організації діяльності внутрішніх аудиторів має як переваги,- так  і недоліки.

Оскільки основний зміст  аудиту економічного потенціалу торговельного підприємства полягає у збиранні, аналізі інформації та формуванні на цій основі висновків і рекомендацій, керівництво підприємства повинно дбати про те, щоб служба внутрішнього аудиту мала можливість отримувати всю необхідну їй інформацію. Тому слід чітко визначити місце відділу в організаційній структурі, щоб забезпечити:

1) ефективний рух інформації  у двох напрямах: вхідної інформації - до служби внутрішнього аудиту  із різних підрозділів підприємства  як планово-економічних,   фінансових,   так  і  виробничих структурних підрозділів; вихідної інформації - із відділу внутрішнього аудиту до керівників відповідного рівня з метою виконання рекомендацій внутрішніх аудиторів;

2) співробітництво та  взаємозв'язки з іншими службами та відділами підприємства.

Для того щоб ефективно  виконувати свої функції, в процесі  збирання інформації служба внутрішнього аудиту повинна враховувати і  вивчати існуючу на підприємстві систему інформаційних потоків. Це одна з передумов, що забезпечує інтегральну взаємодію служби внутрішнього аудиту з іншими підсистемами управління, без чого неможливо конструктивно вирішувати проблеми ефективної організації служби внутрішнього аудиту як головної складової у системі оцінки економічного потенціалу. Як результат таких висновків,  нижче запропоновано варіант впровадження інформаційних потоків системи аудиту економічного потенціалу в єдину систему інформаційних потоків підприємства (рис. 1.5).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.5.  Місце аудиту економічного потенціалу торговельного підприємства в управлінській інформаційній системі

 

В процесі формування системи аудиту економічного потенціалу керівництво підприємства насамперед повинно визначити форму її організації.

У сучасних умовах господарювання спостерігається процес концентрації капіталу та об'єднання підприємств у фінансово-промислові групи, корпорації, концерни, формується корпоративне управління. Дослідження питань створення організаційних структур складних систем показує, що коли кількість підприємств, які входять до складу корпорації, зростає, відбуваються зміна організаційної структури  через децентралізацію функцій управління корпорації та перехід до дивізіональної організаційної структури (на рівні окремих підприємств, що сформовані в дивізіони в залежності від сфери діяльності).

Ринкові відносини, конкурентність у  господарюванні у високорозвинених країнах зумовили виникнення внутрішнього аудиту, організованого власниками внутрішньоакціонерних  товариств, концернів, корпорацій. Після  досягнення високого рівня якості товарів і послуг у компаніях відбувається постійна боротьба не лише за просування їх до споживача, а й за подальше нарощування товарної маси для задоволення попиту покупців. У конкурентній боротьбі важливим засобом є внутрішній аудит, який допомагає утриматися на ринку. На підприємствах створюються відділи, що відповідають за формування, координацію і виконання планів внутрішнього аудиту. Його здійснюють співробітники спеціального відділу і суміжних з ним служб (бізнесу, маркетингу).

Якість товарів, робіт і послуг установлює не аудит, а стандарти і попит на них клієнтів. Тому першочерговим завданням внутрішнього аудиту є визначення клієнта, якому потрібні послуги аудиту. Такими клієнтами можуть бути ради директорів компанії, головний інженер (технолог), головний бухгалтер та ін. Клієнт, обираючи внутрішній аудит, має бути впевнений, що він вирішує важливі для нього питання найбільш ефективним способом, а результати корисні для корпорації.

Таким чином, в сучасних умовах розвитку ринкових відносин в Україні, значення аналізу та аудиту в інформаційній системі торговельного підприємства важко переоцінити, оскільки саме він є тією базою, на якій будується розробка фінансової політики підприємства. За результатами аналізу фінансового стану можливо передбачити певні майбутні економічні вигоди підприємства та отримати найбільші ефективні управлінські рішення для їх досягнення. Що дає підставу вважати аналіз та оцінку фінансового стану важливою складовою у фінансово-господарській діяльності підприємства. В сучасних умовах розвитку ринкових відносин функцією незалежного аудиторською контролю є сприяння встановленню економічних зв'язків між виробничими підприємствами і торгівлею, розвитку маркетингу.

 

1.2. Організація  та планування аудиту економічного  потенціалу підприємства

 

Економічний потенціал підприємства визначається загальною величиною  джерел фінансування і дорівнює вартості засобів, що знаходяться у його розпорядженні. Дослідження економічного потенціалу здійснюється за майновим і фінансовим аспектами згідно з методиками загального та коефіцієнтного аналізу.

Передусім необхідно розібратися, що ж являє собою аудит економічного потенціалу підприємства.

Під аудитом економічного потенціалу підприємства необхідно розуміти організовану на самому підприємстві, чи поза його межами, що діє в інтересах інвесторів та власників підприємства, регламентовану нормативними документами систему оцінки та аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства, перспектив його розвитку, надійності функціонування внутрішньої системи обліку та контролю на підприємстві [83].

Аудит та аналіз економічного потенціалу підприємства тісно взаємопов'язані  між собою. Аудит слугує своєрідною базою для проведення аналізу  економічного потенціалу. Основним завданням  аудиту економічного потенціалу підприємства є підтвердження достовірності наданої користувачам інформації для проведення аналізу, її відповідності реальній ситуації,що склалася на підприємстві, та її релевантності по відношенню до мети та предмета проведення аналізу.

Оскільки поняття економічного потенціалу в загальному аспекті можна розуміти набагато ширше, аніж поняття фінансового стану,  - тобто економічний потенціал охоплює елементи внутрішнього та зовнішнього середовища функціонування підприємства, то аудит економічного потенціалу насамперед спрямовується на дослідження цих елементів. При цьому проводиться визначення основних елементів, необхідних для проведення аналізу, та оцінка рівня їх достовірності.

Аудит економічного потенціалу підприємства в переважній мірі є зовнішнім  аудитом. При цьому основним джерело інформаційного забезпечення для проведення аудиту економічного потенціалу є публічна фінансова звітність, на основі якої проводиться аналіз основних показників фінансово-господарської діяльності підприємства, а також виявляються перспективи його розвитку при наявній інформації про зовнішнє середовище його функціонування (наприклад, стан зовнішнього регіонально ринку, на якому працює підприємство; конкурентне середовище його діяльності, тощо).

Основними користувачами інформації під час проведення аудиту економічного потенціалу є:

• Потенційні  та наявні інвестори – банки; страхові компанії; інвестиційні компанії та фонди;
• Потенційні та наявні партнери – в основному постачальники.

Після оцінки рівня достовірності  отриманої інформації, аудит економічного потенціалу переходить в аналіз показників, які наведено в Додатку А.

На підставі аналізу  показників фінансового стану (табл. 1.1) аудитор може зробити висновок про реальність та перспективи економічного потенціалу акціонерного товариства та підприємства — емітента облігацій і оцінити (за власною думкою) вірогідність його безперервного функціонування (у тому числі вірогідність можливого банкрутства) як суб'єкта господарювання.

Узагальнюючі вищесказане, можна  зробити висновок, що аналіз та аудит економічного поетнціалу є способом накопичення, трансформації та інтерпретації інформації фінансового характеру та має за мету: оцінити поточний і перспективний майновий і фінансовий стан підприємства, виявити доступні джерела коштів і визначити можливість і доцільність їх мобілізації, спрогнозувати становище підприємства на ринку капіталів. Він може виконуватися з тим чи іншим степенем деталізації в залежності від наявного інформаційного забезпечення, степеня володіння методиками аналізу, часового параметру, наявності технічних засобів для виконання розрахунків і т. ін.

Базуючись на представленій схемі  можна з тим або іншим ступенем деталізації виділити напрями аналізу  і відібрати конкретні показники  для кількісної оцінки, в цьому  випадку забезпечується логічний взаємозв’язок цих показників та повнота аналізу. Деталізація процедурної сторони методики фінансового аналізу залежить від поставлених цілей, а також різних факторів інформаційного, часового, методичного, кадрового та технічного забезпечення.  Логіка аналітичної роботи передбачає її організацію у вигляді двохмодульної  структури: 1) експрес-аналіз фінансово-господарської діяльності; 2) поглиблений аналіз фінансово-господарської діяльності. В першому випадку передбачається отримати тільки загальну уяву про підприємство, у другому, аналітичні розрахунки та очікувані результати більш деталізовані і докладні.

Незалежно від того, за якою схемою проводиться аналіз, можна сформулювати ряд загальних питань, відповіді  на яки необхідно отримати:

- який майновий потенціал підприємства на звітні дати і які зміни здійснилися в ньому   за звітній період;

- наскільки є оптимальною структура  активів підприємства на початок  і кінець звітного періоду;

- якою є структура джерел  засобів підприємства і як  вона  змінилася;

- в яких умовах здійснювалась  діяльність підприємства у звітному  періоді;

- яких результатів досягло підприємство  за цей період;