Аналіз бухгалтерського балансу як основного джерела для оцінки фінансового стану підприємства

Кожний  сучасний баланс можна також назвати  і порівняльним, бо в ньому всі  показники наводяться в абсолютних величинах на початок року і на кінець звітного періоду. Це дає змогу  протягом календарного року оцінювати  показники балансу в динаміці, осмислювати їхні зміни.

Потреба в складанні проміжних балансів визначається тільки внутрішніми потребами  самого підприємства. Підставою для  складання таких балансів можуть бути процеси реструктуризації, реорганізації, ефективнішого використання матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, забезпечення збереження майна, зміцнення фінансового  стану підприємства. Характерною  особливістю проміжних балансів є їхній спрощений вигляд: інвентаризації основних і оборотних засобів, нематеріальних активів, розрахунків з дебіторами і кредиторами не проводяться; необхідні  обчислення виконуються наближено; записи на розподільних та порівняльних рахунках роблять оперативним способом.

Діючий  в Україні бухгалтерський баланс призначається не тільки для відображення стану господарських засобів та джерел їх формування на певну дату, а й для одержання інформації, необхідної для управління діяльністю підприємства, а також для задоволення потреб зовнішніх користувачів – статистичних, податкових, фінансових органів, банків, інвесторів та ін.

Відповідно  до статті 11 «Загальні вимоги до фінансової звітності» Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність  в Україні» від 16.07.99 р. №996-ХIV баланс, разом зі звітом про фінансові  результати, звітом про рух грошових коштів, звітом про власний капітал  та примітками до звітів визнано фінансовою звітністю підприємства.

Формування  бухгалтерського обліку пройшло  тривалий еволюційний шлях. Його зміст  і будова змінювались залежно  від форм власності, рівня продуктивних сил та розвитку виробничих відносин суспільства.

Сьогодні  в Україні бухгалтерський баланс базується на даних бухгалтерського  обліку як системі суцільного, безперервного, документального відображення фінансово-господарської  діяльності підприємства. Баланс підприємства надає зовнішнім і внутрішнім користувачам корисну, повну, правдиву та неупереджену інформацію про майновий і фінансовий стан підприємства, його фінансові результати та ефективність господарювання за звітний період. Таким чином, бухгалтерський баланс є інформаційним джерелом для  прийняття управлінських рішень.

Принципи  бухгалтерського обліку та фінансової звітності є правилами, що вироблені  теорією і практикою бухгалтерського  обліку, є обов’язковими для всіх суб’єктів господарювання при складанні  ними фінансової звітності, в тому числі  балансу.

Оперативне  управління господарюючим суб’єктом  вимагає достовірних і точних даних про стан і наявність  господарських засобів, їх склад  і розміщення, а також про джерела  їх формування і цільове призначення. Саме таку інформацію, узагальнену  і згруповану певним чином, отримують  за допомогою бухгалтерського балансу. Звідси випливає, що баланс є синтезом професійних дій фахівців з обліку, рушієм правильного ведення обліку, інструментом визначення економічних, юридичних та господарських відносин підприємства, передумовою для ефективного нормування, поточного та перспективного планування, найважливішим звітним документом. На підставі показників балансу найчастіше проводять оцінку фінансового стану підприємства за допомогою фінансових коефіцієнтів. За допомогою цього способу вивчаються такі важливі аспекти результатів діяльності підприємства, як фінансовий стан підприємства, його ліквідність, платоспроможність, рентабельність тощо. Головною метою аналізу фінансового стану є своєчасне виявлення та усунення недоліків у діяльності підприємства і пошук резервів зміцнення його фінансового стану.

Розділ 2. МЕТОДИКА СКЛАДАННЯ БАЛАНСУ

2.1 Структура балансу

Форму балансу  підприємства та зміст його статей визначено П(С)БО 2 «Баланс». Згідно з цим нормативно-правовим документом баланс складається за формою №1 (код  за ЦУКЦД 1801001), затверджено наказом  міністерства фінансів України від 31.03.99 р. №87 і зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.06.99 р. за №39113684.

Метою складання  балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої  інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату.

Як і  будь-яка форма фінансової звітності, баланс включає заголовок, основні  її елементи (класи) та підкласи. У заголовку  наводиться:

• назва підприємства, його організаційно-правова форма та місцезнаходження;
• назва звіту;
• дата, на яку складено звіт;
• валюта, в якій складено звіт та рівень її точності.

Для вивчення фінансового стану підприємства необхідна інформація про економічні ресурси, що ним контролюються, його фінансову структуру, ліквідність  та платоспроможність, а також здатність  адаптуватися до змін середовища, в  якому воно функціонує. Ці важливі  фінансово-аналітичні характеристики підприємства можна отримати з бухгалтерського  балансу.

Оцінка  ліквідності активів підприємства в загальних рисах здійснюється шляхом розрахунку показників, де в  чисельнику наводять дані активів за ступенем їх ліквідності (кошти та їх еквіваленти, оборотні активи, необоротні активи), а у знаменнику – дані про поточні зобов’язання підприємства.

Оцінка  фінансової стійкості (залежності) підприємства здійснюється шляхом зіставлення основних розділів пасиву балансу: власного капіталу і залучених коштів (довгострокових і поточних), тобто знаходження співвідношення між джерелами власних і залучених засобів. Допоміжним є показник частки власного капіталу в активах підприємства.

Крім  цих характеристик бухгалтерський баланс дає змогу розрахувати  вартість власних оборотних активів, що необхідно для здійснення контролю їх використання, та показник ефективності використання активів, що дає оцінку результатам господарської діяльності підприємства.

Інформація  стосовно економічних ресурсів, контрольованих підприємством і здатності його в минулому змінювати ці ресурси  є корисною для визначення спроможності підприємства генерувати грошові кошти  та їх еквіваленти у майбутньому. Інформація щодо структури капіталу є корисною при прогнозуванні  майбутніх потреб у позиках, при  визначенні розподілу майбутніх  прибутків та потоків грошових коштів серед власників підприємства, а  також при визначенні ймовірності  залучення фінансів у майбутньому. Інформація щодо ліквідності та платоспроможності  підприємства є корисною для прогнозування  спроможності підприємства вчасно виконувати свої фінансові зобов'язання. Ліквідність  свідчить про наявність грошових коштів у найближчому майбутньому  після виконання фінансових зобов'язань  даного періоду. Наявність грошових коштів упродовж більшого періоду часу для вчасного виконання фінансових зобов'язань свідчить про платоспроможність  підприємства.

Елементами  балансу, безпосередньо пов'язаними  з визначенням фінансового стану  підприємства та змін в ньому, є:

1. активи. Актив визнається та відображається в балансі за умови, що:
• оцінка його може бути достовірно визначена;
• у майбутньому очікується отримання економічних вигод, пов’язаних з його використанням.
2. зобов'язання. Зобов’язання визнається та відображається в балансі за умови, що:
• його оцінка може бути достовірно визначена;
• існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення;
3. власний капітал визнається і відображається в балансі одночасно з відображенням активів чи зобов’язань, які призводять до його зміни.

Активи  і зобов'язання не підлягають згортанню, за винятком випадків, передбачених окремими стандартами.

Підсумок  активів балансу повинен дорівнювати  сумі зобов'язань та власного капіталу.

За формою баланс – таблиця, на лівій стороні  якої відображають склад і розміщення господарських засобів і яка  називається активом, а на правій стороні, що називається пасивом, відображають джерела формування господарських  засобів (у перекладі з лат. слово  «актив» означає дійовий, діяти, діяльний; слово «пасив» – утримуваний, бездіяльний). Слова «актив» і  «пасив» означають відповідні сторони  бухгалтерського балансу. Це так  звана горизонтальна форма побудови бухгалтерського балансу, як правило, характерна для Німеччини, Італії, Росії. Для України така побудова практична  і традиційна. Скажімо, в Англії, США використовують вертикальну  форму побудови бухгалтерського  балансу: спочатку показують склад  активу, а потім – пасиву.

Беручи  загалом, можна сказати, що актив  – це система показників, які  відображують склад і розміщення засобів господарства, згрупованих  у якісно однорідні групи; пасив  балансу – це система показників, які відображають джерела утворення  й цільове призначення засобів  господарства, також згрупованих  в якісно однорідні групи. З погляду  політичної економії пасив є сумою  вартостей, отриманих із різних джерел, а актив – це конкретні форми  існування цих вартостей.

У порівнянні зі звітними формами баланс містить  найбільшу кількість показників. Господарські засоби та джерела їх утворення групуються в балансі  за економічно однорідними групами  – статтями балансу. До кожної статті балансу включаються однакові за економічним змістом засоби господарства чи джерела їх утворення. Статті балансу мають загальну назву, окремий код, їх записують окремими сумами. Статті бухгалтерського балансу поділяють на активні (ті, що розміщені в активі балансу) і пасивні (ті, що розміщені у пасиві балансу). Статті активу завжди характеризують господарські засоби: основні засоби, запаси, кошти, дебітори та ін. Статті пасиву завжди характеризують джерела власних і залучених коштів: статутний капітал, прибуток, кредити банку, розрахунки з постачальниками тощо.

Статті  балансу розподіляються на однойменні та комплексні. Однойменні статті відображають стан якогось одного виду господарських  засобів чи джерел їх утворення. Наприклад, основні засоби, нематеріальні активи, готова продукція, статутний капітал, пайовий капітал. Комплексні статті відображають стан кількох видів  господарських засобів чи джерел їх утворення. Наприклад, стаття «Виробничі запаси» об'єднує матеріали, паливо, запасні частини, напівфабрикати, комплектуючі вироби тощо.

Кількість статей балансу не регламентується  нормативними актами, але їх має  бути стільки, щоб відобразити стан майна не тільки в цілому, а й  згідно з його галузевими особливостями, щоб створити передумови для забезпечення контролю за збереженням майна, раціональним та ефективним використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, бути важливим джерелом інформації для аналізу  та управління діяльністю підприємства. У зв'язку з цим Міністерство фінансів України розробляє та затверджує номенклатуру статей балансу, погоджуючи її з Держкомстатом України.

Для одержання  узагальнених даних про стан та використання господарських засобів статті об'єднують  в групи та розділи. При цьому  назва і кількість статей балансу  тісно пов'язані з класифікацією  майна та джерел його утворення. А  тому слід відрізняти три способи  групування господарських засобів  та джерел їх утворення, які відображаються на різних статтях балансу:

перший  – за функціональною роллю господарських  засобів (актив) та порядком утворення  й цільовим призначенням (пасив);

другий  – за способом перенесення вартості засобів виробництва на продукт, у створенні якого вони брали  участь, а джерел – за формами  утворення та цільовим призначенням;

третій  – за цільовим призначенням засобів  господарства і джерел їх утворення.

Групування  статей балансу за першим способом відбувається для отримання даних  про обсяг ресурсів підприємства в цілому з виокремлюванням закріплених за сферою виробництва засобів праці, предметів праці; сферою обігу – предметів обігу, коштів, коштів у розрахунках; невиробничою сферою – засобів довгострокового споживання, засобів короткострокового споживання. Відтак, для визначення обсягу матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, закріплених за сферами виробництва, обігу і невиробничою сферою, за першою ознакою групують статті: основні засоби; виробничі запаси (матеріали, паливо, устаткування, запасні частини); незавершене виробництво; готова продукція; товари; кошти, цінні папери; дебіторська заборгованість покупців за відвантажену продукцію, векселі отримані, заборгованість підзвітних осіб та інших дебіторів; матеріальні цінності невиробничої сфери – актив балансу.

За порядком утворення й цільовим призначенням джерел утворення господарських  засобів за першим способом групування об'єднують статті: джерела власних  коштів (основної діяльності та спеціального (цільового) призначення) – статутний  капітал, пайовий капітал, додатково  вкладений капітал, інший додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток (непокритий збиток), неоплачений  капітал, забезпечення наступних витрат і платежів; джерела позичених  коштів – довгострокові кредити  банків, довгострокові позикові кошти, короткострокові кредити банків, короткострокові позикові кошти, розрахунки з постачальниками, векселі видані, розрахунки з оплати праці, розрахунки з бюджетом, розрахунки зі страхування, розрахунки з іншими кредиторами, інші короткострокові пасиви.