Аналіз бухгалтерського балансу як основного джерела для оцінки фінансового стану підприємства

Кожне підприємство повинно здійснювати фінансово-господарську діяльність відповідно до свого статуту. Для цього йому необхідно мати основні й оборотні засоби, нематеріальні  активи, певні кошти, здійснювати  фінансові вкладення тощо. Інформація про наявність і рух майна  та джерела його утворення має  надходити своєчасно, а періодично її треба узагальнювати для більш  ефективного використання в управлінні, для здійснення контролю за збереженням  засобів виробництва, вивчення складу та цільового використання господарських  засобів. З цією метою засоби господарства та джерела їх утворення на підприємствах  об'єднують в економічно однорідні групи, що знаходить відображення в бухгалтерському балансі.

1.2 Характеристика балансу, як основної  форми фінансової звітності та  види балансу

Відповідно  до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність  в Україні» від 16.07099 р. №996-xiv усі  юридичні особи, які створені відповідно до чинного законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також  представництва іноземних суб’єктів  господарювання зобов’язані вести  бухгалтерський облік і подавати фінансову звітність [1].

Фінансова звітність містить інформацію про  фінансовий стан, результати діяльності, рух грошових коштів підприємства та інші показники діяльності за звітний  період.

Мета, зміст  та структура бухгалтерської фінансової звітності регламентується національними  положеннями (стандартами) бухгалтерського  обліку – нормативно-правовими актами, затвердженими Міністерством фінансів України. Вони визначають принципи, процедури  обліку та складання фінансової звітності, що не суперечить міжнародним стандартам.

Метою фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої  та неупередженої інформації про  фінансовий стан, результати діяльності, рух грошових коштів підприємства.

Згідно  ст. 12 П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» звітним періодом для  складання фінансової звітності  є календарний рік [5]. Звітність  підприємства складається на кінець останнього дня звітного періоду.

Відповідно  до Постанови «Про затвердження порядку  подання фінансової звітності» затвердженої Кабінетом Міністрів України  від 28 лютого 2000 р. №419, підприємства та установи складають місячну, квартальну й річну бухгалтерську звітність, в якій відображають склад майна і джерела його формування. Квартальна бухгалтерська звітність подається підприємством не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним періодом. Річна бухгалтерська звітність – не пізніше 15 лютого року, наступного за звітним [3].

Згідно  зі статтею 14 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність  в Україні», підприємства зобов'язані  подавати баланс разом з квартальною  та річною фінансовою звітністю органам, до сфери управління яких вони відносяться, трудовим колективам на їх вимогу, власникам (засновникам) відповідно до установчих документів, якщо інше не передбачено  цим Законом, органам виконавчої влади та іншим користувачам. Баланс підприємств не є комерційною  таємницею, крім випадків, передбачених законодавством. Датою подання фінансової звітності для підприємства вважається день фактичної її передачі за належністю, а у разі надсилання її поштою –  дата одержання адресатом звітності, зазначена на штемпелі підприємства зв'язку, що обслуговує адресата. У разі, коли дата подання звітності випадає  на неробочий день, термін подання  переноситься на перший після вихідного  робочий день. Перед складанням річної фінансової звітності обов'язкове проведення інвентаризації активів та зобов'язань  підприємства [1].

Підприємства, що мають дочірні підприємства, крім фінансових звітів про власні господарські операції, подають консолідовану  фінансову звітність власникам (засновникам) у визначені ними терміни, але  не пізніше 45 днів після закінчення звітного кварталу та не пізніше 15 квітня наступного за звітним року.

Перед складанням річної фінансової звітності обов'язкове проведення інвентаризації активів  та зобов'язань підприємства.

Річна фінансова  звітність підприємства містить  наступні форми:

1. Баланс ф. №1 – це звіт про фінансовий стан підприємства, що відображає на певну дату його активи, зобов’язання і власний капітал (додаток А);
2. Звіт про фінансові результати ф. №2 – подає інформацію про доходи, витрати і результати діяльності підприємства (додаток Б);
3. Звіт про рух грошових коштів ф. №3 – відображає надходження і видаток грошових коштів у процесі діяльності підприємства у звітному періоді (додаток В);
4. Звіт про власний капітал ф. №4 – містить дані про зміни в складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду (додаток Д);
5. Примітки до річної фінансової звітності ф. №5 – це сукупність показників і пояснень, яка забезпечує деталізацію й обґрунтованість статей фінансових звітів, а також інша інформація, розкриття якої передбачено відповідними положеннями (стандартами) (додаток Ж).

Фінансова звітність підприємства формується з дотриманням наступних принципів:

автономності  підприємства, за яким кожне підприємство розглядається як юридична особа, що відокремлена від власників. Тому особисте майно та зобов’язання власників  не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;

безперервності  діяльності, що передбачає оцінку активів  і зобов’язань підприємства, виходячи з припущення, що його діяльність триватиме  і надалі;

періодичності, що припускає розподіл діяльності підприємства, на певні періоди часу з метою  складання фінансової звітності;

історичної (фактичної) собівартості, що визначає пріоритет оцінки активів, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;

нарахування та відповідності доходів і витрат, за якими для визначення фінансового  результату звітного періоду слід зіставити  доходи звітного періоду з витратами, які були понесені для отримання  цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку та звітності на момент їх виникнення, незалежно від часу надходження і сплати грошей;

повного висвітлення, згідно з яким фінансова  звітність повинна містити всю  інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, яка може вплинути на рішення та розкриття  у фінансовій звітності;

послідовності, який передбачає постійне (з року в  рік) застосування підприємством обраної  облікової політики. Зміна облікової  політики повинна бути обґрунтована і розкрита у фінансовій звітності;

обачності згідно з яким методи оцінки, що застосовуються в бухгалтерському обліку, повинні  запобігати заниженню оцінки зобов’язань  та витрат і завищенню оцінки активів  і доходів підприємства;

перевалюванню змісту над формою, за яким операції повинні обліковуватись відповідно до їх сутності;

єдиного грошового вимірника, який передбачає вимірювання та узагальнення всіх операцій підприємства у його фінансовій звітності  в єдиній грошовій одиниці.

Основним  компонентом фінансової звітності  є баланс.

За джерелами  складання розрізняють інвентарні, книжні та генеральні баланси. Інвентарні баланси складають тільки на підставі повного опису інвентарю і  є його скороченим та спрощеним викладом. Такі баланси виконуються або  при створенні нового господарства на певній майновій основі, або при  зміни господарством форми власності, або при впровадженні в господарстві нової, більш раціональної системи  обліку.

Книжні  баланси складають на підставі записів  у книгах, попередня перевірка  яких з допомогою інвентаризації не проводилась. Такі баланси ще називають  пробними, попередніми.

Генеральний баланс, що його як виняток заміняють  інвентарні та книжні баланси, є синтезом того й іншого. Він складається  за рік і тільки на підставі опису  інвентарю та пробного балансу.

За строками складання баланси поділяють  на вступні, операційні, ліквідаційні.

Вступний  баланс має виключно внутрішньогосподарське призначення. Він складається на момент створення підприємства. Однак  досвід свідчить, що для поліпшення інформаційного забезпечення системи  управління та контролю за збереженням  майна починати виробничу та фінансово-господарську діяльність краще, коли є вступний баланс. На це треба звертати особливу увагу  в процесі організації бухгалтерського  обліку і звітності, бо дані вступного  балансу мають відповідати даним  на початок звітного періоду затвердженого  кінцевого балансу.

Операційні  баланси складають періодично протягом року і охоплюють окремі аспекти (як правило, виробничі) діяльності підприємства.

Ліквідаційний баланс складають на день початку  ліквідації підприємства, припинення ним свого нормального існування. Операційні баланси, які складають  протягом усього періоду ліквідації, називаються ліквідаційними, а останній – завершальним ліквідаційним балансом.

Залежно від обсягу інформації баланси поділяють  на прості, консолідовані і зведені. У простому балансі відображають майновий стан (а інколи й динаміку) простого господарства, тобто господарства, в якому немає структурних  підрозділів, допоміжних виробництв та допоміжних підприємств із самостійним  обліком. У таких господарствах  провадиться єдине самостійне рахівництво  і єдиний, простий баланс.

Консолідований  баланс – складається на підставі балансів підприємств, юридично самостійних  та дочірніх підприємств, як єдиної економічної  одиниці. Консолідований баланс потребують складні господарства, що мають відділи, філії чи підприємства, які самостійно ведуть рахівництво і складають  прості баланси. Простих балансів у  цих структурах складається стільки, скільки було окремих самостійних  систем рахівництва.

Зведений  баланс – складається шляхом об’єднання сум, відображених на окремих статтях  простих балансів. Його отримують  за допомогою механічного постатейного підсумовування даних з простих  балансів і підбиття в особливій  колонці загальних підсумків  активу і пасиву. У такому балансі окремі колонки характеризують стан окремих самостійних одиниць господарства, а колонка «Усього» відображає загальний стан господарства в цілому. Якщо окремих одиниць забагато, їх можна згрупувати – «Філії», «Виробничі підприємства» і т.п.

За змістом  баланси поділяють на сальдові, оборотні, результатні, проміжні, шахові та порівняльні. Сальдові баланси включають тільки сальдо рахунків, що характеризують майновий стан господарства на відповідний момент. Оборотні баланси включають, крім сальдо, і обороти за рахунками. Відтак за формою вони є оборотними відомостями  за певний період, а за змістом –  дають уявлення не тільки про стан господарства, а й певною мірою  і про динаміку його господарських  оборотів. Результатний баланс – це баланс прибутків і збитків або  доходів і витрат господарства, що визначає своїм сальдо чистий прибуток або чистий збиток.

Проміжні  баланси складають тільки за потреби. Це особливої форми пробні баланси, які за формою, змістом і структурою наближаються до кінцевого балансу.

Шаховий баланс, що отримав свою назву від  своєрідної форми, яка нагадує шахову дошку, можна називати й динамічним балансом, бо він відображає як стан господарства на початок і кінець звітного періоду, так і рух майна. При цьому обороти в шаховому балансі подаються в розрізі  кореспондуючих рахунків, що уможливлює визначення його економічного змісту, оскільки зрозуміло, звідки надійшла сума на рахунок і на що саме її було витрачено. А тому шаховий баланс, складений  за звітний період після річного  звіту, можна вважати і сальдовим, і оборотним, і результатним балансом.

Шахові  баланси є дуже наочними. Але їх доцільно застосовувати тільки на невеликих  підприємствах, бо збільшення кількості  використовуваних рахунків бухгалтерського  обліку робить ці баланси громіздкими  і незручними для практичної роботи.

Порівняльний  баланс має на меті порівняти статті звітного балансу з минулими періодами. Ці порівняння даються в абсолютних і відносних величинах, тобто статті активу й пасиву балансу показуються у відповідних сумах і відсотках на початок і кінець звітного періоду.

Крім  шахових, за формою розрізняють ще й  баланси двосторонні та односторонні. Найбільш поширеними є двосторонні  баланси, що в них ліворуч розміщувалися  активи, а праворуч – пасиви. Односторонні баланси відрізняються від двосторонніх за зовнішнім виглядом – у них  пасив розміщується не поряд з  активом, а після нього, під ним. Отже, ця форма балансу менш наочна, бо вона ніби приховує ідею протиставлення активу і пасиву, яка характерна для самої природи балансу.

Всі перелічені види балансу називаються бухгалтерськими, бо складаються на підставі даних  бухгалтерського обліку. Але кожному  виду балансів притаманні специфічні особливості, що безпосередньо пов'язані  з джерелами, строками, способами, методами і технікою складання, підпорядкуванням підприємств, використанням даних  балансів в управлінні.