Інноваційні та інтерактивні методи в біології, як засіб підвищення рівня освічуваності учнів

Цей метод використовують у роботі зі старшими дошкільниками та молодшими школярами, а також із педагогами під час семінарів-практикумів.

З дітьми мозковий штурм  може виникнути не заплановано під час розв'язання пізнавального завдання, гри-заняття тощо. Особливість його полягає в тому, що діти у процесі обговорення самі коригують, аналізують висловлені ідеї.

Мозковий штурм доцільний  і при переході від механічного  запам'ятовування до смислового. Найефективніший він під час практичних занять і групових консультацій па етапі пізнання об'єкта, що вивчається, або на етапі формування нових понять про об'єкт вивчення [10].

 

1.4. Прийоми навчання

Прийом навчання —  це складова частина або окрема ланка методу навчання, тобто певно поняття по відношенню до загального поняття «метод». Розмежування понять «метод» і «прийом» дужо мобільні і мінливі. Кожен метод навчання складається з певних елементів (частин, прийомів). З допомогою прийому не вирішується повністю педагогічна або навчальна задача, а лише тільки її етан, певна її частина. Методи навчання і методичні прийоми можуть мінятися місцями, замінювати один одного в конкретних педагогічних ситуаціях. Одні й ті ж методичні прийоми можуть бути використані в різних методах. І навпаки, один і той самий метод у різних учителів може включати різні прийоми.

В одних ситуаціях  метод виступає як самостійний шлях вирішення педагогічної задачі, в інших — як прийом, який мас окреме призначення. Наприклад, якщо учитель повідомляє нові знання словесним методом (пояснення, розповідь, бесіда), в процесі якого іноді демонструє наочні посібники, то демонстрація їх виступає як прийом. Якщо ж наочний посібник є об'єктом вивчення, основні знання учні отримують на основі його розгляду, то словесні пояснення виступають як прийом, а демонстрація як метод навчання.

Таким чином, метод включає  в себе ряд прийомів, але сам  він не є їх простою сумою. Прийоми визначають своєрідність методів роботи вчителя й учнів, надають індивідуальний характер їх діяльності.

Наведемо приклади деяких сучасних прийомів навчання.

1.  «Відстрочена відгадка».  За допомогою цих прийомів  на уроці створюється установка, за якої учні позитивно налаштовують себе на сприйняття нових знань, а відстрочена відгадка буде стимулювати пізнавальну активність протягом усього уроку.

2.  Змагання. Це прийом  введення в урок елементів  гой. Вони засновані на груповій  діяльності учнів. Бувають різними  за змістом, структурою, формою організації, різною може бути їх роль в навчальному процесі. Мета — навчитись самостійно організовувати власну навчальну діяльність, розв'язувати дидактичні завдання; формувати уміння виділяти головне, істотне; закріплювати спеціальні та загальнонавчальні знання, уміння та павички.

У змаганнях беруть участь окремі групи учнів, учителі (учні виконують навчальні завдання, що запропоновані вчителем; учителі викопують завдання, складені учнями). За таких умов на

уроці-змаганні учні виступають у ролі «вчителів», а вчителі —  у ролі «учнів». Допускаються й інші варіанти його організації.

3.  Гра «Так —  ні». Цю гру доцільно застосовувати  під час закріплення нового матеріалу.

Правила гри: уважно слухати  голос учителя, запитання читаються тільки один раз, перепитування не дозволяється. Під час читання запитання необхідно записати відповіді «так» чи «ні».

4.  Гра «Світлофор». Учитель уголос висловлює 12 тверджень, частина з яких містить помилки. Після кожного речення учні піднімають зелені (погоджуються), червоні (не погоджуються), жовті (можуть доповнити) жетони. Учні, які підняли правильний жетон, ставлять собі 1 бал. За 12 набраних балів — оцінка «12».

5. «Здивуй» — один  з прийомів роботи на уроках, які дають можливість активізувати пізнавальну активність учнів. Учитель знаходить такий кут зору, щоб навіть повсякденне стало дивовижним.

6.  «Моделі, що ожили». Цей методичний прийом є модифікацією вправи театральної педагогіки «Побутові механізми». Будь-яку навчальну модель, схему, малюнок, досвід можна запропонувати для «оживлення» учням, з'єднаним у робочі мікрогрупи (три-вісім осіб). Виконується ця дія без слів і коментарів, тільки з допомогою міміки, жестів. Не існує обмежень у застосуванні цього прийому (тільки відсутність сміливості у педагога, а фантазією вас щедро обдарують діти), уявіть собі, як здорово виглядає дослід з хімії або фізики, коли модель кругообігу води в природі або розподіл клітин.

Незвичність завдання й  обмеженість часу (не більше 4-5 хв. па підготовку) примушують учнів проявити кмітливість. По ходу демонстрації результатів «оживлення» учні інших мікрогрунт відгадують, що саме оживляли.

У вихідному варіанті завдання учасники гри показують  дію приладів, що були отримані ними за жеребкуванням, роботу їх внутрішніх механізмів. Учні домовляються, хто  буде тією або іншою частиною механізму  і яким чином йому доведеться взаємодіяти з іншими «частинами» під час «роботи» приладу.

7.  «М'яч зі словами». Це один з прийомів опрацьовування  термінології. Кидаючи м'яч, учитель (або учні) називає термін, а той, до кого м'яч потрапив, дає стисле пояснення, про що йдеться.

8.  «На смак і колір». Цей методичний прийом буде доречний на уроках філологічного спрямування. Вчитель по ходу пояснення нового матеріалу надає учням широкий вибір завдань.

9.   «Приваблива  мета» — один з прийомів, які допомагають слабким учням набути впевненості у виконанні простого завдання. Наприклад під час вивчення лупи і мікроскопа перед учнями ставиться проста мета: навчитися користуватися збільшувальними приладами розуміти принцип їх роботи і можливості їх використання.

10.  «Слабка ланка». Для того щоб закріпити нову термінологію, можна застосувати ігровий методичний прийом «Слабка ланка». Вчитель пропонує пригадати всі нові терміни уроку. Перший учень називає один термін, другий попередній і свій, третій — два попередні та свій і т. д. Порядок слів зберігається. Якщо учень помилився, то наступний не виправляє його, а говорить: «Слабка ланка». На уроці тематичного повторення й узагальнення такі ланцюжки можуть доходити до 20 і більше слів.

11.  «Сліпий каштан».  Учні коленого ряду вибирають  собі капітанів, зав'язують очі, і ті, керуючись указівками - підказками тільки свого ряду, виконують завдання.

Подібні прийоми роботи, як правило, викликають в учнів великий інтерес і надовго запам'ятовуються разом із тим навчальним матеріалом, який був задіяний у завданні.

Чим більше «сліпих капітанів», тим більш шумно, плутано і  весело. Смішна плутанина стимулює прагнення учнів у спокій ній  обстановці (наприклад, удома) гарненько  розібратися в навчальному матеріалі.

12.  «Спіймай помилку». Один з прийомів який привчає дітей миттєво реагувати на помилки.

13.  «Фантастична феєрія».  Вчитель пропонує учням реальну  земну ситуацію замінити фантастичною; перенести навчальну ситуацію на фантастичну планету.

14.  «Шпаргалки». Учням  пропонується прочитати текст.  Необхідно передати його зміст з допомогою малюнків, умовних позначень або схем. Ці шпаргалки (підписані) віддаються вчителю. За завданням учні підходять до вчителя і витягують шпаргалку. За цією шпаргалкою потрібно відтворити текст. Відзначаються найкращі шпаргалки та доповідачі.

15.  Прийом алгоритмізації. У процесі навчання учень не  тільки сприймає, осмислює, запам'ятовує, а ще й виконує складну систему розумових дій, спрямованих на засвоєння знань. Загальні вимоги до різних видів навчальної діяльності дуже зручно і практично розробити у вигляді пам'яток, що сприятимуть більш високому рівню засвоєння знань та формуванню загально навчальних умінь і навичок.

Учителі, що мають такий  дидактичний і методичний арсенал  з формування загальнонавчальних умінь і навичок, легко впораються з однією з найбільш актуальних освітніх задач — навчити учнів учитися [11].

 

1.5. Тлумачення поняття «форми» в сучасній дидактиці

Роль і значущість форм навчання с визначальною в практиці навчання. Саме від вибору форми  заняття залежить досягнення поставлених навчальних цілей.

Реалізація навчально - виховного процесу потребує від  сучасного педагога знань та професійного використання різноманітних дидактичних форм, вміння їх удосконалення та модернізації (оновлення).

Тому, природно, виникає питання: «Що таке форма як педагогічна категорія й у чому полягає її суть?» Па жаль, поняття «форми» не має на сьогодні в дидактиці достатньо чіткого визначення. Багато педагогів-вчених просто обходять це питання й обумовлюється буденним уявленням про суть цієї педагогічної категорії.

«Форма» — одне з понять дидактики, що менш за все піддається визначенню. Це часто призводить до термінологічної плутанини, коли навіть в окремих науково-методичних публікаціях поняття форми навчальної роботи і методу навчання вживають як синоніми, що в науці є неприпустимим.

Зробимо спробу шляхом зіставлення  і з'ясування різниці, що існує між  цими педагогічними категоріями, розібратися в суті поняття « форма ».

Метод навчання виступає способом роботи вчителя, який навчає, та організації навчальної роботи учнів щодо вирішення таких дидактичних завдань:

• оволодіння теоретичною та світоглядно-моральною стороною матеріалу, що вивчається;

•   вироблення вмінь  та навичок щодо застосування одержаних  знань на практиці;

•   перевірка й оцінка навчальних досягнень учнів тощо.

Саме для вирішення  коленого з перелічених завдань  використовуються певні методи.

Тобто поняття «метод навчання» характеризує змістовно-процесуальний  або внутрішній бік навчально-виховного  процесу. Метод навчання виступає як спосіб спільної діяльності вчителя і того, кого навчають, з метою вирішення тих або інших навчальних завдань.

Поняття «форми» передусім  є філософською категорією, яка виражає  внутрішній зв'язок та спосіб організації взаємодії елементів і процесів як між собою, так і з урахуванням зовнішніх умов. Вона тісно пов'язана з іншою філософською категорією —

«змістом». Обидві категорії  служать для виявлення внутрішніх джерел єдності, цілісності та розвитку.

Процеси взаємодії цих  філософських категорій мають суттєвий вплив на розвиток. Розвиток форм і змісту є розвитком двох сторін одного й того не явища, роздвоєння єдиного, що породжує протиріччя та конфлікти, які призводять до втрати форми і переробки змісту.

Зміни форми  відбуваються:

•   відповідно до зміни змісту;

•   шляхом зміни  змісту відповідно до пової форми;

•   внаслідок підкорення старої форми новому змісту тощо. Крім того, стара форма не може бути ліквідована раніше, ніж

у ній самій не будуть підготовлені передумови та елементи для переходу до більш досконалої форми, яка б відповідала змісту, що зазнав змін.

Саме ці особливості  поняття «форми» й є джерелом подальшого поступального розвитку та оптимізації навчально-виховного процесу і   навчальної діяльності усіх його учасників.

З іншого боку, в перекладі з латини слово «форми» означає:

1)  зовнішній вигляд, зовнішній обрис;

2)  обладнання, структуру  чогось, систему організації чогось;

3)  встановлений зразок, шаблон.

Отже, форма у спрощеному вигляді може розглядатися як дидактична категорія, яка позначає зовнішній бік організації процесу навчання і пов'язана з кількістю тих, кого навчають, часом і простором, а також з порядком реалізації цього процесу.

Форма навчання являє  собою цілеспрямовану, чітко організовану, змістовно насичену й методично оснащену систему пізнавального та виховного спілкування, взаємодії, стосунків учителя та учнів. Результатом такої взаємодії є професійне удосконалення вчителя, засвоєння учнями знань, умінь, навичок, розвиток їх психічних процесів та моральних якостей.

Форма навчання реалізується як органічна єдність цілеспрямованої організації змісту, навчальних засобів та методів.

Тобто форма навчання — це характер орієнтації діяльності, в основі якого лежить провідний  метод навчання.

Поняття «форми» використовується в педагогіці щодо навчання в двох варіантах:

•   як форма навчання;

•   як форма організації  навчання [12].

Схема 3. Класифікація форм навчання

ФОРМА НАВЧАННЯ

Дидактична категорія, що означає зовнішню сторону організації навчального процесу

 

передбачає взаємодію викладача з учнем

передбачає спілкування вчителя  з групою дітей, які взаємодіють  як між собою так із учнем

комунікативна взаємодія між двома  учнями, що виконують загальнонавчальне  завдання

передбачає роботу вчителя з усіма учнями в єдиному темпі та із загальними завданнями

передбачає навчання цілісного колективу  зі своїми особливостями взаємодії  і орієнтована на активне взаємо навчання учнів, їх згуртованість та взаєморозуміння