Інноваційні та інтерактивні методи в біології, як засіб підвищення рівня освічуваності учнів

• сім'ї школярів зорієнтовані на виховання й на співпрацю зі школою;

• у мікрорайоні є позашкільні дитячі та юнацькі установи;

• в оточенні школи  можна знайти потенціальних консультантів  із нововведеної роботи.

Етапи роботи з нововведень  у сфері виховання – це окрема самостійна тема. Але не можна, нехай  навіть стисло, конспективно, розмірковувати про це тут, зараз. Зазвичай визначають чотири етапи такої роботи.

Перший етап – пошук  нових ідей. Назвемо його завдання й шляхи реалізації.

Другий етап – формування нововведення.

Третій етап – реалізація нововведення.

Четвертий етап – закріплення нововведення. Поява кардинального виховного нововведення, процес його адаптації до шкільного життя неминуче (це закон) зумовлює напруження, сумнів, опір у школі. На рівні педагогів нововведення виявляється як своєрідні антиінноваційні бар'єри.

Для нововведення важливою є особистість провідного інноватора. Його цінності, стиль (що виявляються в основних формулюваннях, словах, афоризмах) визначають форму, а іноді й зміст інновації [6].

1.2 Сучасні  технології .

На що ж спрямовувати обмежений час, який відведено людині на освіту? На підготовку до опанування сучасних, більш потужних технологій, які принесуть більший матеріальний статок? Чи на доскіпливе пізнання та виконання установ культури предків, які здебільшого вже забуто, тобто стали такими, що свого часу наші предки самі вже їх відкинули з певних причин? (При цьому ми повинні розуміти наслідки для психології народу розривів традицій. Це добре, зокрема, показав К. Г. Юнг).

Ця дилема людиною  і суспільством на основі здорового  глузду завжди розв'язується однозначно: рано чи пізно обирається перше.

Автори існуючих програм  національного виховання обирають друге. Але чого вартий випускник  національної школи з гарним знанням  традицій народного календаря, але  без знань, які допоможуть оволодівати  сучасними технологіями постіндустріального, інформаційного суспільства?

Відомо, що для заглиблення  в проблеми, наприклад, створення  штучного інтелекту, необхідні глибокі  знання міфології, в тому числі і  національної, усвідомлення новітнього процесу. Проте уявімо собі сучасного солдата, якого, перед тим, як навчити стріляти з сучасного автомата, будуть вчити стріляти з козацьких пістолів?

Здається, тут нам зраджує  почуття міри та здорового глузду. І саме в цьому моменті стає зрозумілим, як стверджував англійський  філософ Т. Браммельд, що «спроби розв'язувати проблеми освіти і виховання без сили і мудрості філософії неминуче приречені на поразку» .

Для розв'язання проблеми національного виховання основоположним є питання про націю, наше розуміння  цього поняття і явища, наші сподівання щодо розвитку нашої нації. Лише коли дамо відповідь на і питання «Як  жити самим?», можемо тоді підступитися до проблеми, як виховувати себе та як виховувати інших [7].

 

1.3. Методи навчання

 

Сучасні дослідження  в галузі освіти доводять, що традиційне навчання з найпоширенішими лекційними та запитальними методами не підходять більшості учнів. Учні по-різному сприймають, обробляють, відтворюють, класифікують та застосовують знання. Одні відчувають глибоко, а інші осмислюють. Чутливі отримують інформацію через органи чуття, а ті, хто осмислюють, підходять до всього логічним шляхом. Одні спочатку вивчають ситуацію, а потім самі пробують з'ясувати суть проблеми, а інші відразу, довго не замислюючись, починають щось робити, бо хочуть відразу випробувати на собі, засвоїти нові знання. Кожен спосіб сприйняття знань та інформації мас свої переваги та недоліки. Тому навчання має бути пристосовано до індивідуальних потреб різних учнів. Це вимагає від учителя різноманітних підходів у навчанні. Від уроків, де в центрі уваги знаходиться вчитель, слід переходити до уроків, де самі учні доходять висновків з допомогою вчителя [9].

Методист М. О. Рибникова писала: «Викладання є мистецтво, а не ремесло — у цьому корінь учительської справи. Випробувати десять методів і обрати свій, передивлятися десять підручників і не дотримуватися жодного неухильно — ось єдиний можливий [8].

Таблиця 1.

Коли вчитель навчає, він Читає                          Застосовує Декламує                   Пояснює Перевіряє                   Показує Підсумовує                Демонструє X	Коли учень навчається, він Розглядає проблему Робить висновки Перевіряє та застосовує свій досвід 1
Напрям діяльності вчителя Лекція Розповідь Бесіда Дискусія Екскурсія У кожному  напрямі вчитель контролює і  є центром навчального процесу. Учень  мас пасивну роль	Напрям діяльності учня Групова робота Індивідуальні проекти Проведення досліджень Використання різних джерел інформації Самостійне навчання У кожному  напрямі учень сам навчається  та бере активну учать у процесі. Учень грає активну роль

 

 

Схема 1. Визначення метода навчання

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                          Схема 2. Критерії вибору методів навчання

(за Ю. К. Бабанським)

 

шлях викладання. Весь час винаходити, вимагати, удосконалювати — осі. єдиний курс учительського робочого життя». У методі навчання знаходять відображення об'єктивні закономірності, цілі, зміст, принципи, форми навчання. Діалектика зв'язку методу з іншими категоріями дидактики взаємоворотна: будучи похідним від цілей, змісту, форм навчання, методи водночас здійснюють зворотний і досить дієвий вплив на становлення та розвиток цих категорій. Наведемо деякі приклади сучасних методів навчання.

1. «Ажурна пилка». Метод дозволяє учням працювати разом, щоб вивчити значну кількість інформації за короткий проміжок    часу, а також заохочує учнів допомагати одно одному «вчитися навчаючи». Під час роботи за допомогою методу «ажурна пилка» учні працюють у різних групах. Спочатку вони працювали в «домашній групі». Потім в іншій групі учні виступають у ролі експертів з питання, над яким працювали в «домашній» групі, та отримують інформацію від представників інших груп.

2. «Акваріум». Клас ділиться на 2-4 групи. Одна група розміщується в центрі класу, утворивши внутрішнє коло. Учасники групи починають обговорювати запропоновану вчителем проблему. Усі інші учні мовчки спостерігають за обговоренням. Групі, що працює «в акваріумі», потрібно:

• озвучити ситуацію;

•  обговорити її, використовуючи метод дискусії;

• дійти спільного рішення.

На роботу дається 3-5 хв. Після обговорення, група займає місця у зовнішньому колі, а вчитель ставить класу запитання: Чи погоджуєтесь ви з думкою групи?

Чи була ця думка достатньо  аргументована, доведена?

Який з аргументів ви вважаєте найбільш переконливим?

Після цього місце  в «Акваріумі» займає інша група  і обговорює наступну ситуацію (проблему). Всі групи по черзі мають побувати в «акваріумі».

3. «Асоціації на дошці» — залучає власний досвід учнів, має високий ступінь зацікавленості, проводиться фронтально. Доцільно використовувати під час мотивації вивчення теоретичного матеріалу (ідеї, поняття) та питань методології. Можна застосовувати як під час проведення мотивації теми (розділу), так і під час мотивації окремих уроків або питань. Для посилення емоційності та емпатії (співпереживання) бажано використовувати фотографії, пісні, афоризми, вірші тощо.

4. «Брейп-стормінг» (мозковий штурм) — застосовується під час мотивації питань, пов'язаних із пошуком шляхів вирішення проблем, а не з усвідомленням змісту понять. Основним змістом, що вивчається па уроці, є моральні орієнтації та цінності, доцільно використовувати методи «Класифікація» та «Альтернатива». «Класифікація». Суть методу полягає в тому, що учні отримують робочі картки, на яких розміщені різні ознаки певних понять або явищ. Спираючись на власний досвід та уподобання, учні повинні згрупувати їх за певними ознаками або критеріями.

5.   «Два—чотири — всі разом». Учням класу пропонується проблема (інформація), яку вони спочатку опрацьовують самостійно, потім обговорюють в парах, далі об'єднуються в четвірки. Після прийняття спільного рішення в четвірках відбувається колективне обговорення питання.

6.  «Джигсо» — дозволяє учням протягом короткого проміжку часу опрацювати великий обсяг навчального матеріалу.

Клас ділиться па 3-5 груп, які назвемо «домашніми».

Кожен учень повинен  отримати порцію інформації для засвоєння, кожна група — свою. Завдання «домашніх» груп - опрацювати надану інформацію та опанувати нею па рівні, достатньому для обміну цією інформацією з іншими.

Експертні групи, використовуючи кольорові позначки, вислуховують представників  домашніх груп і, проаналізувавши матеріал в цілому, проводять експертну оцінку.

Після завершення роботи учням пропонується повернутися  І «додому» і поділитися інформацією, отриманою в «експертній» групі, з членами своєї «домашньої» групи.

7.  «За — проти» — цей метод використовується для демонстрації різноманітних поглядів на проблему, що вивчається. Розглядаючи протилежні позиції з дискусійної проблеми, учні ознайомлюються з альтернативними поглядами, па практиці навчаються захищати свою власну позицію, вислуховують інших.

8.   «Займи позицію» — цей метод допомагає проводити дискусію зі спірної, суперечливої теми. Він дає можливість висловитися кожному учневі, продемонструвати різні думки з теми, обґрунтувати свою позицію або перейти на іншу позицію в будь-який час, якщо вас переконали, та назвати більш переконливі аргументи.

причину свого переходу, а також назнати найбільш переконливу ідею або аргумент протилежної сторони (іншої групи).

9.   «Зигзаг» (пилка) — один із методів роботи в групах. Під час завершення вивчення теми клас ділиться на декілька груп. Кожній групі даються питання для вивчення. Учні з різних груп, що вивчають те саме питання, можуть радитися. Після закінчення часу, відведеного па вивчення питань, учні повертаються в групи й розповідають своє питання іншим членам групи. Після заслуховування виступу командира групи підбиваються підсумки.

10.  Метод евристичних, або «ключових» питань, с різновидом групової роботи, де учням пропонується розглянути будь-яке запитання з різних точок зору. При цьому необхідно систематизувати найбільш значимі питання, які виникають при вивченні тієї або іншої події, явища.

11.  «Навчаючи — вчуся» — цей метод дає учневі можливість взяти участь у навчанні та передачі своїх знань іншим, у даному разі — своїм однокласникам під час уроку.

12.   «Обери позицію». Пропонується проблемне питання, дві протилежні думки щодо його розв'язання і три позиції: «так» (за першу думку), «ні» (за другу думку), «не знаю, не визначив власної позиції». Учні класу обирають повну позицію, формують три групи, обговорюють правильність своєї думки. Хтось із учнів від кожної групи аргументують свої позиції, після чого відбувається колективне обговорення та розв'язання проблеми.

13.  Метод «Прес» використовується у випадках, коли виникають суперечливі думки з певної проблеми й учневі потрібно посісти чітко визначену позицію з обговорюваної проблеми та аргументувати її. Метод дає можливість навчитися формулювати та висловлювати свою думку з дискусійного, проблемного питання аргументовано, чітко, стисло.

14.    «Снігова куля» (два-чотири-вісім). Використовується, коли необхідно, щоб учасники обговорили якесь питання спершу в парах, потім у квартетах, пізніше — в октетах тощо. Важливим для навчання є як викладання, так і вислуховування поглядів, аргументів, характеристики речей, ознайомлення з різними підходами. Переваги методу в тому, що він навчає вести переговори і робити вибір. Проте слід пам'ятати, що його використання (багаторазове повторення) буде ефективним тоді, коли проблема цього варта.

15.  Кейе-стаді (Сазе-зіисіі) метод (розробка Гарвардського університету) — це навчання за допомогою аналізу конкретних ситуацій. Відмінність методу в тому, що ксйс-стаді — створення проблемної ситуації на основі фактів із реального життя.

16.  Метод коментування (автор — Г. Москаленко) діє за принципом — «думаю, говорю, записую». Учень вголос повідомляє, чим на даний момент він займається; одночасно вирішується завдання управління діяльністю всього класу.

За допомогою  коментованого управління:

•   середній і слабкий учень тягнуться за сильним;

•   розвивається логіка суджень, доказовості, самостійність  мислення;

•   учень стає в  положення вчителя, який керує класом.

17. Метод мозкового штурму.  Використання цього методу сприяє подоланню психологічної інерції, продукуванню максимальної кількості нових ідей у мінімальний термін. Цей метод враховує психологію не лише окремої людини, а й натовпу, що дає змогу залучати з глибини підпірки мозку підказку до розв'язання задачі. Під час мозкового штурму забороняється будь-яка критика (словесна,  жестова,  мімічна), підтримується будь-яка ідея, навіть жартівлива або безглузда. Усі висловлені ідеї записують для розгляду групою експертів. Після «затвердження» рішення «генератори ідей» поділяються на «противників» і «прибічників» з метою виявлення слабких місць і виправлення їх.