Технологія діяльності туристського підприємства в процесі формування нового туру «Полтавська битва»

16-40 - огляд пам'ятника шведам  від шведів.

 У  перший раз питання про увічнення  пам'яті загиблих шведів було  порушено у шведській пресі  в 1890 році, коли майор Клаус  Гриль опублікував в одній  з центральних газет свою статтю  із закликом зібрати кошти  на монумент, який пропонувалося  встановити на полі Полтавської  битви. Автор кілька років перебував  на контрактній службі в російській  армії, часто бував у Полтаві  і на полі Полтавської битви.  Автором пам'ятника є Теодор  Лундберг. За зібрані У Швеції гроші в сумі 5000 крон був замовлений великий гранітний камінь (6 м заввишки і вагою в 20 тонн). З двох сторін пам'ятника був висічений напис російською і шведською мовами: "На згадку шведів, полеглих тут 27 червня 1909 року, споруджений цей камінь їхніми співвітчизниками в 1909 році". Шведський бізнесмен Еммануель Нобель (племінник Альфреда Нобеля), який у цей час займався розробкою нафтових родовищ Каспійського моря, оплатив доставку монумента по морю в Ригу і потім залізницею в Полтаву, а також всі роботи з його встановлення. Пам'ятник був відкритий 2 червня 1909 біля села Побиванка, недалеко від північної межі поля Полтавської битви.

17-00 - огляд пам'ятника на місці  переправи російської армії через  р.. Ворскла в с. Кротенки.

 Після  військової ради, що відбувся  в селі Крутий берег 16 червня 1709, було прийнято рішення про  генеральний битві. Це передбачало  перехід російської армії на  правий берег Ворскли. 19 липня  в 12 км. північніше Полтави основні  сили російської армії переправилися  через річку по трьох бродах  і розташувалися табором біля  села Семенівка (тепер Кротенки). Інші частини переправилися в ніч на 20 червня. Для захисту від можливого нападу супротивника були побудовані земляні укріплення. У 1909 році на високому пагорбі на правому березі річки Ворскла, недалеко від місця переправи був встановлений бетонний обеліск, увінчаний бронзовим двоголовим орлом (знятий незабаром після революції 1917 року). У 1959 році за проектом архітекторів І. Л. Шмульсона і В. А. Пасічного замість старого було встановлено новий гранітний обеліск. На бронзовій дошці зроблений напис: "Місце переправи російської армії на правий берег Ворскли по трьох бродах 20 червня 1709 року.

17-30 - завершення екскурсії, вільний  час.

19-00 – розміщення в готелі.

20-00 – вечеря.

2 день - Знамениті гоголівські місця:  с. Гоголеве (музей-садиба М. В.  Гоголя), с. Диканька та її визначні  пам'ятки, а також столиця українського  гончарства с. Опішня.

8-00 – сніданок.

9-30 – виселення з готелю. Зустріч  біля готелю, виїзд з Полтави.

10-00 - прибуття в с. Гоголеве. Відвідування  будинку-садиби Н.В. Гоголя.

У с. Гоголеве знаходиться музей-заповідник Н.В. Гоголя на території садиби Гоголів-Яновських. Вона була відновлена ​​за планами, спогадами, листами сучасників, старими фотографіями і на основі гоголівської "Книги всякої всячини" і відкрита в 1984 році. Тут Гоголь провів свої дитячі роки. Меморіальна і літературна експозиція займає десять залів. Відновлені інтер'єри кімнат, у флігелі, де, приїжджаючи додому в останні роки (1848-1851), жив Гоголь, відтворено його робочий кабінет з особистими речами.

У рідних краях Гоголь зібрав великий фольклорний  матеріал, і розповідь про цей  бік діяльності письменника супроводжує  велика етнографічна експозиція.

На території  заповідника знаходяться могили батьків письменника - Василя Опанасовича (Панасовича; 1777-1825) та Марії Іванівни (1791-1868). Тут же знаходилася церква Різдва Богородиці, побудована в 1821 році на їхні кошти. Пізніше в ній розміщувалася церковно-приходська школа, а в 1959 році, в епоху хрущовського богоборства, вона була зруйнована.

12-00 - прибуття в Диканьку. Відвідування  Миколаївської церкви, склепу Кочубеїв, 800-літніх дубів, Троїцької церкви. Огляд тріумфальної арки.

Диканька - селище міського типу в Полтавській  області. Назву він отримав завдяки  диким лісовим нетрях, які існували тут кілька століть тому. Диканський земля - ​​один з найкрасивіших куточків України. Мальовничі береги р. Ворскли, заповідні ліси, чисте повітря, історичні пам'ятники - лише частина величезних багатств цього краю. Диканька приваблювала багатьох, тут бували і поети А.С. Пушкін, Т.Г. Шевченка, і композитор Глінка, і славно відомі козацькі ватажки Дорошенко, Брюховецький, Пушкар, Мазепа.

Славу цьому  місцю принесло безсмертне твори  М. Гоголя. «Вечори на хуторі біля Диканьки». У Диканьці Гоголь знайшов прототипів багатьох своїх творів. "До цих  пір ходять легенди про прототип Пацюка - здоровенного чолов'яга, який ковтав літаючі вареники з якого  Гоголь писав Пацюка, був здоровенним  мужиком богатирської статури. За один присід він випивав відро молока, з'їдав відро картоплі і кілька величезних кавунів ... А прототип коваля Вакули жив у Полтаві, був художником, будівельником, архітектором і помер  у віці 95 років. Місцеві жителі пишаються  своїм славним земляком і пам'ятають його героїв.

Старожилами тих часів є 4 величних дуба, їх вік  близько 800 років, саме вони були свідками цікавих історичних подій розгортаються  в цих краях. Пам'ятають вони і  криваві битви, і смути, і пристрасні клятви закоханих. Крім того, тут знаходиться  комплексний пам'ятник природи  державного значення - «Парасоцький урочище», один з кращих масивів широколистяні ліси.

Миколаївська  церква була побудована в 1794 р. за проектом архітектора Львова.

Під час  її спорудження архітектор виявив свою обізнаність в церковній традиції перших християн Південної Європи, зокрема Моравії, де зводили будівлі у формі ротонди. Такий круглої, оточеної по фасаду білими колонами, які підтримують циліндр хорів, зелену півсферу купола і маківку з хрестом, вона залишається досі, радуючи око відвідувачів.

У підвалі  Миколаївської церкви знаходиться  родова усипальниця з оригінальними  саркофагами. Там спочивають кілька поколінь Кочубеїв. А ще знаменита ця церква тим, що коли в Марії Іванівни Гоголь-Яновської одне за одним народжувалися мертві діти, їй порадили їздити молитися святому Миколаю і Матері Божої саме до цієї церкви. Народженого навесні хлопчика і нарекли Миколою. Сьогодні в Миколаївській церкві (яку за радянських часів зробили музеєм атеїзму) знову моляться, вінчаються, хрестять дітей. Тут можна оглянути і храм, і родову усипальницю Кочубеїв, дзвіницю-браму, відпочити в тіні вікових дубів.

Особливої ​​уваги варта «Бузковий гай», кажуть, він був посаджений для внучки Кочубея Анни, яка була невиліковно хвора. Щоб якось її порадувати - з усіх куточків Європи привезли кущі бузку і посадили їх уздовж ярів. Цей квітучий "бузковий острів» був на стільки прекрасний, що дівчина пішла на поправку, але як тільки бузок відцвіла, разом з зів'ялими пелюстками згасла і її життя. З тих пір душа Анни оселилася в бузковому гаю і кожну весну солов'ї співають їй кращі пісні.

При в'їзді в Диканьку знаходиться арка. У 1820 році арку побудував архітектор Луїджі Руска на честь приїзду царя Олександра І. Арка побудована в класичному стилі за прикладом знаменитої Тріумфальної в Парижі. Тоді, в дні приїзду царя, стіни арки прикрашали барельєфи з батальними сценами, відлиті з міді. Але блищали вони так, що здавалися золотими. Тому після встановлення влади більшовиками, першої ж ночі їх вкрали.

13-30 – обід.

14-30 - виїзд в с. Опішня.

15-00 - відвідування музею українського  гончарства в с. Опішня.

Україна здавна вважають одним з найбільших гончарних держав світу: на початку  ХХ століття на території нашої країни було зафіксовано близько 700 поселень, де працювали гончарі. І хоча з тих пір їх чисельність значно скоротилася (в даний час в Україні налічується кілька десятків діючих гончарних осередків), однак у них ще працюють народні майстри, які творчо розвивають традиції українського гончарства. Одним з таких місць є с. Опішня.

11 березня  1986 в с. Опішня, за дорученням Ради Міністрів України, заснований музей гончарства. Через три роки (03.11.1989) прийнято урядову постанову про формування на його базі Державного музею-заповідника українського гончарства - етнографічного науково-дослідного і культурно-освітнього закладу, національної гончарської скарбниці України. В даний час музей-заповідник є Всеукраїнським центром дослідження, збереження і популяризації гончарської спадщини України. .

Діяльність  музею-заповідника спрямована на збір польових матеріалів, формування колекцій, наукове вивчення та популяризацію  українського гончарства. Проводяться  наукові експедиції до всіх областей України з метою вивчення гончарства збір творів кераміки. Здійснюються археологічні розкопки. В даний час фондові  колекції представляють досягнення гончарних осередків України  від найдавніших часів до наших  днів. Склався унікальний збірник  глиняної іграшки. Формується колекція зарубіжного гончарства. Опрацьовуються наукові теми, влаштовуються наукові  конференції та семінари з проблем  українського гончарства. .

15-50 - відвідування музею-садиби  родини Пошивайлів в с. Опішня.

На околиці  старовинного козацького містечка в  Опішному, в яблуневому саду притулилася  затишна садиба, де проживали Гаврило  Ничипорович (1909-1991) і Евдоха Данилівна Пошивайло (1910-1994) - старійшини найдавнішого і одного з найбільш відомих гончарських родів України, відомий на весь світ гончарський дует: Він - Маестро гончарного круга, Вона - малювальниця від Бога.

Саме  там, за ініціативою Національного  музею-заповідника українського гончарства в Опішному, 24 липня 1999 року була відкрита музей-садиба гончарської родини Пошивайлів. Зусиллями господині було зібрано велику колекцію гончарських творів Гаврила Ничипоровича Пошивайло - корифея української кераміки. Чого тут тільки не побачиш: це і традиційна побутова посуд, і чудові вази, архаїчні барині, дитячі іграшки-монетки, зооморфна і антропоморфна скульптура. Милують око його неперевершені твори: "На ярмарок", "Куми", "Солоха і дяк», «Возний", "Біля криниці", "Троїсті музики" скульптури "Бандурист", "Тарас Шевченко", "Козачка", "Хата "," Бик ". За давньою місцевою традицією, всі вироби гончаря розписувала його дружина - Явдоха Данилівна. .

16-30 - відвідування ринку гончарних  виробів.

17-50 - завершення екскурсії. Від’їзд до Києва.

3.4. Визначення програмного забезпечення  нового туру у відповідності  до визначеної тематики.

Програмне забезпечення туру є його якісною  ознакою. Програма є щоденним розпорядком, призначеним для реалізації мети подорожі. Програма маршрутно – транспортного туру «Полтавська битва» забезпечує туристам відпочинок, ознайомлення з історією, культурою краю. Загальний ліміт часу програмного забезпечення становить 12 годин, з урахуванням нормативних витрат часу на поселення, харчування – два обіди по 60 хв., екскурсійне обслуговування (протяжність екскурсії коливається в залежності від характеру екскурсії) від 1 до 3 годин. Програма даного туру розроблена для перебування в пунктах Київ, Полтава, с. Гоголево, с. Диканька, с. Опішня і охоплює 2 доби від моменту зустрічі туристів в пункті Київ до моменту їх відправки звідти за такою приблизною схемою: пункт Полтава - 7 годин, без урахування зустрічі: оглядова екскурсія, розрахована з обідом в пункті Полтава; 1ночівля у Полтаві; переїзд в пункт с. Гоголево, с. Диканька – 4 години з обідом, екскурсійною та дозвіллєвою програмою та екскурсією в пунктах Диканька, Гоголево; переїзд в пункт Опішня, з екскурсійною та дозвіллєвою програмою розрахованою на 2.5 години до від’їзду в пункт Полтава.

Вартість  туристичної путівки (ваучера) можна  обрахувати за формулою:

 

де W - вартість турпакета для одного туриста (в національній валюті або в $ залежно від напрямку тура: внутрішній тур - виключно в національній валюті; іноземний тур - в $; зарубіжний тур - комбінований, коли обрахунки за послуги в межах держави провадяться в національній валюті, поза її межами - в $; за умов співробітництва на безвалютній основі обрахунки провадяться в $);

С - вартість основних послуг за умовами тура;

Д - вартість додаткових послуг, включених до ваучера  за бажанням туриста;

П - податки  та інші види обов'язкових сплат;

Н - прибуток туроператора

3 - знижки, що надаються туроператором туристу  з окремих видів послуг турпакета;

К (+/-) - комісійна  винагорода турагента, де (+) є націнкою до ціни турпакета, визначеною туроператором, а (-) означає знижку, що надається туроператором турагенту;

Ч - чисельність  туристів в групі;

Р - кількість  осіб, що супроводжують групу за даним маршрутом.

3.5. Пошук та відбір партнерів-постачальників  товарів та послуг в кожному  пункті нового маршруту у відповідності  до обраного класу обслуговування.

Шляхи пошуку партнерів та підприємств-постачальників послуг:

• через виставки та ярмарки;
• через Інтернет;

Принципи  підходів для пошуку партнерів та підприємств-постачальників послуг:

1. Туристичне  підприємство повинно орієнтуватись  на довго тривале співробітництво.

2. Співробітництво  повинно бути взаємовигідним  для обох сторін, та мати перспективи  розвитку.

3. Партнер  повинен бути досвідченим учасником  ринку тур послуг або на  ринках, що близькі йому, якості, що вимагають цільові споживачі.

4. Послуги,  що надаються різними постачальниками  повинні відповідати одному рівню  та стандарту обслуговування.

5. Послуги,  що надає партнер, повинні повністю  відповідати критеріям.

Туристичні  підприємства-партнери виконують такі функції:

• вивчення потреб потенційних туристів на тури та туристичні програми;
• складання маршрутів та перспективних програм обслуговування туристів;
• взаємодія з постачальниками послуг;
• розрахунок вартості туру та визначення ціни;
• реалізація турів;
• методичне забезпечення турів;
• забезпечення туристів необхідним та спеціальним спорядженням, сувенірною та рекламно-інформаційною продукцією;
• підготовка, підбір та призначення спеціалістів на маршрути подорожей (екскурсоводи, інструктори, гіди-перекладачі тощо);
• рекламно-інформаційна робота по просуванню туристичного продукту до споживачів;
• контроль за якістю, надійністю та безпекою туристичного обслуговування.