Лекции по "Социологии туризма"

 

Важливо зазначити, що будь-яке  соціологічне дослідження (а це стосується і досліджень в галузях соціології туризму) містить у собі чотири взаємопов'язані  етапи: 1) підготовка дослідження; 2) збирання первинної соціологічної інформації (отримані в різній формі дані, що потребують подальшого опрацювання  та аналізу); 3) підготовка зібраної інформації до опрацювання та безпосереднє її опрацювання; 4) аналіз отриманої інформації, підбиття підсумків дослідження  та розробка відповідних висновків  і рекомендацій.

 

В залежності від рівня  наукового знання соціологічні дослідження  поділяють на теоретичні та емпіричні.

 

У свою чергу, соціологічне знання незалежно від його рівня характеризується двома функціями: функцією пояснення  соціальної дійсності і функцією її перетворення. Поділ соціології на теоретичну і емпіричну пов'язаний з рівнями знання (теоретичний  та емпіричний) у соціології; поділ  же соціології на фундаментальну і  прикладну - з орієнтацією (функцією) соціології на власне наукові чи практичні  задачі. Так, емпіричне дослідження  туризму може проводитися в рамках як фундаментальної, так і прикладної соціології. Якщо його мета - побудова теорії туризму, то воно належить за своєю  орієнтацією до фундаментальної  соціології. Якщо ж його мета - вироблення практичних рекомендацій щодо використання або ефективності, то воно належить до прикладної соціології. Отже, соціологічне дослідження туризму, будучи емпіричним за рівнем одержуваного знання, може бути й прикладним за характером розв'язуваної задачі - перетворення соціальної дійсності.

 

У соціології туризму мають  місце не тільки наукові чи прикладні  соціологічні дослідження, але й  змішані, у яких вирішуються як наукові, так і практичні задачі. Незалежно  від того, проводиться дослідження  на одному чи двох (теоретичному та емпіричному) рівнях соціологічного знання, або  воно є тільки науковим чи прикладним, воно, як правило, містить у собі вирішення й методологічних питань.

 

Необхідно підкреслити, що у  загальному випадку будь-яке соціологічне дослідження туризму складається  з трьох основних стадій, кожна  з яких може бути самостійним дослідженням.

 

Перша стадія - власне методологічна - пов'язана з розробкою програми дослідження на основі або вже  наявних знань і методів, або  сформованих заново та спеціально призначених  для даного дослідження.

 

Друга стадія - емпірична - пов'язана  з одержанням емпіричного знання. Це передусім соціологічне дослідження, робота, як кажуть, на об'єкті, тобто  збирання соціологічної інформації, її обробка та аналіз.

 

Третя стадія - теоретична - пов'язана  з одержанням теоретичного знання, побудовою, наприклад, типології, формуванням  і розвитком соціологічних теорій туризму.

 

Крім того, необхідно розуміти, що конкретний вид соціологічного дослідження  туризму завжди обумовлений характером поставлених у ньому цілей  і завдань. Саме відповідно до них  і розрізняють три види соціологічного дослідження: розвідувальне, описове  й аналітичне.

 

Розвідувальне дослідження (іноді його називають ще пілотажним чи зондажним) вирішує обмежені за своїм  змістом задачі. Воно охоплює, як правило, невеликі обстежувані сукупності і  ґрунтується на спрощеному і стислому за обсягом інструментарії. Цей вид  соціологічного дослідження використовується, зазвичай, для попереднього обстеження визначеного процесу чи явища.

 

Описове дослідження - більш  складний вид соціологічного аналізу, що дозволяє сформувати відносно цілісне  уявлення про досліджуване явище  чи процес, його структурні елементи.

 

Зазвичай, описове дослідження  застосовується в тих випадках, коли його об'єктом виступає порівняно  велика спільність людей, що має різні  характеристики.

 

Аналітичне дослідження  ставить своєю метою найбільш заглиблене вивчення соціологічних  явищ, коли потрібно описати не тільки структуру, але й дізнатися, що визначає його основні кількісні та якісні параметри. Аналітичне дослідження  істотно відрізняється від інших (раніше розглянутих) видів соціологічного дослідження не тільки складністю і  змістом свого підготовчого етапу (збирання первинної соціологічної  інформації), але й своїм підходом до аналізу, узагальнення і пояснення  отриманих результатів.

 

Різновидом аналітичного дослідження можна вважати соціологічний  експеримент. Його проведення припускає  створення експериментальної ситуації шляхом зміни у той чи інший  спосіб звичайних Умов функціонування соціального об'єкта. В ході соціологічного експерименту особлива увага приділяється вивченню "поводження" тих факторів, що додають об'єкту нових рис і  властивостей.

 

В залежності від того, розглядається  досліджуваний об'єкт у статиці  чи в динаміці, можуть бути виділені ще два види соціологічного дослідження - точкове і повторне.

 

Точкове чи разове) дослідження  подає інформацію про стан і кількісні  характеристики соціального явища  чи процесу в сфері туризму  в момент його вивчення. Ця інформація у визначеному змісті може бути названа  статичною, оскільки відбиває нібито моментальний "зріз" об'єкта, але не дає відповіді  на питання про тенденції його зміни у часовому просторі.

 

Така інформація може бути отримана лише в результаті декількох  досліджень, проведених послідовно через  визначені проміжки часу. Подібні  дослідження, що засновані на єдиній програмі та єдиному інструментарії, називаються повторними. Власне кажучи, вони являють собою спосіб порівняльного  соціологічного аналізу, що спрямований  на виявлення динаміки розвитку соціального  об'єкта.

 

Особливим видом повторного дослідження є панельне. Панельне дослідження, у свою чергу, передбачає кількаразове вивчення тих самих  об'єктів через задані інтервали  часу. Тому для панельних досліджень доцільно дотримувати такі інтервали, що дозволяють максимально зберігати  стабільність досліджуваної сукупності об'єкта як за його величиною, так і  за складом. Якість соціологічної інформації значною мірою підвищується, якщо передбачити проведення спробного  дослідження. Воно є способом перевірки  обґрунтованості висунутих гіпотез  і задач, а також показником методичного  рівня та опрацьованості інструментарію збирання первинної інформації.

 

Переходячи до розгляду програми соціологічного дослідження, слід зазначити, що проведення будь-якого соціологічного дослідження, зокрема масової комунікації, обов'язково розпочинається з розробки його програми, яку називають стратегічним документом наукового пошуку, що містить  у собі всебічне теоретичне обґрунтування  методологічних підходів та методичних прийомів вивчення досліджуваного соціального  явища чи процесу. Тому в науково-методичній літературі програму соціологічного дослідження  у структурному відношенні розглядають  щодо таких питань: 1) загальні вимоги до програми; 2) методологічний розділ програми; 3) процедурний (або методичний) розділ програми.

 

Загальні вимоги до програми випливають з її суті, адже програма соціологічних досліджень є теоретико-методологічною основою виконання процедури  кожного дослідження. Відповідно цей  науковий документ являє собою виклад теоретико-методологічних передумов (загальної  концепції) дослідницьких операцій, які ґрунтуються на меті, гіпотезі, певних правилах, процедурах, технологіях, логічній послідовності самих операцій з метою перевірки ходу досліджень та їх наслідків.

 

Програма соціологічного дослідження у сфері туризму  має переважно дві функції: 1) науково-пізнавальну (забезпечення теоретико-методичної цілісності дослідження); 2) науково-організаційну (забезпечення ефективності співпраці  учасників дослідницького колективу, розподіл роботи між ними задля наукового  і науково-практичного результату).

 

Зазвичай у практиці соціологічних  досліджень туризму висувають такі загальні вимоги до програми: 1) її необхідність, щоб не було пошуків методом проб і помилок; 2) її логічна послідовність  в усіх структурних елементах; 3) наявність у ній гнучкого варіанта.

 

Двом функціям соціологічного дослідження відповідають два розділи  програми: методологічний та процедурний (або методичний).

 

Методологічний розділ програми соціологічного дослідження туризму  містить у собі такі елементи або  підрозділи:

 

1. Формулювання проблеми, тобто ситуації, яка вимагає невідкладного  аналізу з метою вироблення  рішення на рівні колективу,  регіону, суспільства в цілому.

 

2. Визначення мети та  постановка завдань дослідження,  які конкретизують його загальну  мету - цільову установку на кінцевий  результат.

 

3. Визначення об'єкта та  предмета дослідження: об'єкт  випливає з формулювання проблеми, проблемної ситуації з усіма  її суперечностями, а предмет  випливає з об'єкта як його  сторона (грань, аспект), що безпосередньо  досліджується.

 

4. Уточнення та інтерпретація  головних категорій і понять, тобто їх структурування, всебічне  пояснення їх змісту.

 

5. Попередній системний  аналіз об'єкта дослідження, тобто  систематизація літературних і  практичних відомостей моделювання  проблеми, що вивчається, її деталізація.

 

6. Розгортання робочих  гіпотез - наукових припущень,  які необхідно підтвердити або  заперечити, з наступною емпіричною  інтерпретацією, коли відбувається  процес переходу від гіпотези  до питань, Що містяться в інструменті  дослідження (анкеті або бланку-інтерв'ю).

 

Процедурний (або методичний) розділ програми соціологічного дослідження  складається з таких компонентів  або підрозділів:

 

1. Визначення вибіркової  сукупності, що обстежується, тобто  обґрунтування системи вибірки.  Система вибірки включає генеральну  сукупність і сукупність вибіркову,  які необхідно знати і науково  складати.

 

Генеральна сукупність - це вся сукупність одиниць спостереження, що стосується даної проблеми, хоча й може бути обмеженою територією, часом, професією, функціональними  рамками. Вибіркова сукупність - це частина генеральної, безпосередній  об'єкт вивчення за розробленою програмою  відбору, відтворення характеристики генеральної сукупності на основі її репрезентації (представництва).

 

Обсяг вибірки як загальна кількість одиниць спостереження, що увійшли до вибіркової сукупності, залежить від ступеня однорідності генеральної сукупності, потрібного рівня точності результатів, кількості  ознак вибірки (такий обсяг повинен  становити не менш як 5% від обсягу генеральної сукупності).

 

2. Характеристика методів,  що використовуються для збирання  первинної соціологічної інформації. При визначенні методів збирання  соціологічної інформації (аналіз  документів, спостереження, опитування, експеримент тощо) слід брати  до уваги таке:

 

* оперативність та економічність  дослідження не повинні забезпечуватися  за рахунок якості соціологічної  інформації;

 

* жоден з методів збирання  соціологічних даних не є універсальним.  Тому не існує взагалі "добрих" або "поганих" методів, а  є методи, що мають бути адекватними  поставленим у дослідженні завданням;

 

* надійність того чи  іншого методу забезпечується  не тільки його обґрунтованістю  та відповідністю меті й завданням  дослідження, а й дотриманням  правил і процедур практичного  застосування.

 

3. Структура інструментарію  для збирання соціологічної інформації  спрямована перш за все на  виявлення необхідних якостей  або відповідних сторін (аспектів) предмета дослідження. Інструментарій  у вигляді анкети, бланка-інтерв'ю,  опитувального листа чи картки  фіксації результатів спостереження повинен додаватися до програми дослідження як самостійний документ.

 

4. Логічна схема опрацювання  первинної соціологічної інформації  передбачає насамперед опрацювання,  аналіз та інтерпретацію отриманих  даних, а також формулювання  на цій основі відповідних  висновків і розробку певних  практичних рекомендацій.

 

Слід зазначити, що при  проектуванні та організації соціологічного дослідження туризму поряд з  розробкою його програми важлива  роль належить принциповому (стратегічному) і робочому планам дослідження, які  відображають основні стратегічні  й оперативні процедурні заходи, що їх необхідно вжити. У свою чергу, принциповий (стратегічний) план соціологічного дослідження залежно від виду має чотири варіанти:

 

1) розвідувальний - якщо про  об'єкт мало що відомо і відсутні  умови для формулювання гіпотез;

 

2) описувальний - якщо дані  про об'єкт достатні для описувальних  гіпотез;

 

3) аналітико-експериментальний  - найефективніший, коли є повне  знання про об'єкт та умови  для пояснювального передбачення  і функціонального аналізу;

 

4) повторювально-порівняльний, коли є можливість виявити  тенденції досліджуваних процесів, а також зіставляти дані у  великому часовому інтервалі.

 

Поряд з розробкою стратегічного  плану розробляється також і  робочий план дослідження, який дає  можливість передбачати і найефективніше визначати весь обсяг наукових, організаційних та фінансових витрат, а також надає  дослідженню необхідної ритмічності  на всіх його етапах.

 

Структурними компонентами робочого плану соціологічного дослідження  виступають його етапи та різноманітні за видами і формою науково-дослідні й організаційно-технічні процедури  і операції. Всі вони можуть бути згруповані в чотири блоки згідно з послідовністю їх здійснення.