Аналіз стану української авіації

План

Вступ…………………………………………………………………2

Розділ 1.Теоретичні засади функціонування авіаційної галузі…4

1.1.Правове регулювання туристичної галузі……………………4

1.2.Діяльність міжнародної асоціації IATA ……………………...7

1.3.Договори між авіакомпанією та туроператором……………10

Розділ  2.Аналіз стану української авіації………………………..12

2.1.Стан та проблеми українських аеропортів…………………..12

2.2.Аналіз та розвиток українських авіакомпаній……………….18

2.3.Аналіз діяльності авіаційної галузі країни за 2010р………..23

Розділ  3.Проблеми, перспективи розвитку авіації в світі…………28

3.1. Проблеми  міжнародної авіації…………………………………28

3.2. Шляхи  вдосконалення авіаційної галузі……………………….35

3.3. Перспективи  діяльності авіаційної галузі……………………..39

Висновки………………………………………………………………45

Список  використованих джерел…………………………………….47 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

      На  початку нового тисячоріччя туризм міцно ствердився в багатьох країнах  як основна галузь економіки економічний  сектор, що й найбільше швидко розвивається, забезпечує приплив іноземної валюти й створення робочих місць. Міжнародний  туризм забезпечує найвищі у світі  вступу від експорту й для більшості  країн є важливим чинником забезпечення платіжного балансу.

     Сфера туризму перетворилася в один з найважливіших факторів створення робочих місць у світі. Розвиток туризму стимулює приплив в інфраструктуру величезних інвестицій, більша частина яких іде на поліпшення якості життя як місцевого населення, так і туристів. Він забезпечує урядам значні фінансові вступи у вигляді податкових зборів. Більша частина нових робочих місць і підприємств у туризмі створюється в країнах , що розвивати, що дозволяє збалансувати можливості економічного росту, а також сприяє закріпленню жителів у сільській місцевості, запобігаючи їх відтік у перенаселені міста.

Міжкультурні  зв'язки й особисті дружні відносини, що виникають у процесі туристського обміну, є важливим чинником поліпшення міжнародного взаєморозуміння й  сприяють зміцненню миру між народами земної кулі.

    Всесвітня туристська організація  заохочує уряди країн до розвитку  партнерських відносин з підприємствами  приватного сектору, представниками  місцевих адміністрацій і неурядовими  організаціями, ухвалюючи, у такий  спосіб більш активна участь у розвитку туризму.

    Сучасний туристичний бізнес тісно пов’язан з пасажирськими авіаперевезеннями – повітряна подорож сьогодні є однією з найзручніших та швидких засобів доставки туристів до місць призначення. А в деяких випадках і єдиними – наприклад, до островів, до яких не були прокладені морські пасажирські маршрути.

Галузь  пасажирських авіаперевезень працює сьогодні в умовах високої конкуренції. Ось  чому основна задача туристичної  компанії – створити та запропонувати  клієнту ( будь то кінцевий споживач –  пасажир або туристичний агент, який продає тур пакети) оптимальний  продукт, який відповідає очікуванням  клієнта і який підходить йому по відношенню ціна/ якість – становиться багатоваріантною.

У сучасному  світі, в той час, коли подорожі людей  набули масштабний характер, значно підвищилась роль повітряного транспорта як найбільш швидкого засобу переміщення на великі відстані. Особливо велике значення повітряних перевезень в реалізації масових перевезень. Його бурний розвиток у середині минулого століття потребував створення літаків, які б відповідали різноманітним цілям поїздки і мали б високий рівень комфорту.

На борту  повітряних судів та в аеропортах пасажирам пропонують різноманітний та довершений сервіс, який робить поїздки приємними та доступними для різних верств населення .

Авіаперевезення мають ряд особливостей у порівняні  з іншим транспортним обслуговуванням. Це пов’язано , насамперед,  із залежністю від метеорологічних умов та ландшафту  місцевості у пунктах злету та посадки ( особливо для літаків). Крім цього, умови експлуатації  рухомого составу примушують виносити аеропорти  за межі населених пунктів і потребують значного часу для підготовки пасажирів  до перельоту.  Але не зважаючи на це, завдяки головній перевазі –  високій швидкості доставки у  дестинацію, авіаперевезення створюють  серйозну конкуренцію наземним та водним видам транспорту. 
 
 
 
 

Розділ  1.Теоретичні засади функціонування авіаційної галузі

1.1   Правові основи регулювання перевезень туристів повітряним транспортом

Повітряне перевезення є транспортуванням пасажирів і багажу, що виконується  авіаційними підприємствами на повітряних судах за встановлену плату, а також наземними транспортними засобами перевізника[8].

Внутрішнє повітряне перевезення - повітряне  перевезення, при якому пункт відправлення, пункт призначення і усі пункти посадок розташовані на території однієї держави.

Міжнародне  повітряне перевезення - повітряне  перевезення, при якому пункт  відправлення і пункт призначення  розташовані, : відповідно на території двох держав; на території однієї держави, якщо передбачений пункт (пункти) посадки на території іншої держави.

Регулювання перевезень повітряним транспортом  здійснюється відповідно до міжнародного законодавства (якщо перевезення носить міжнародний характер) або з національним законодавством (якщо перевезення носить внутрішній характер). Основними документами, регулюючими міжнародні повітряні перевезення, є міжнародні глобальні і двосторонні конвенції.

Одним з перших правових документів в області міжнародної цивільної авіації стала Варшавська Конвенція "Угода для уніфікації основних правил міжнародних повітряних перевезень" від 12 жовтня 1929 р. із змінами і доповненнями 1955 і 1975 гг. Згодом Варшавська конвенція знайшла розвиток в доповненнях і змінах, внесених Гаагським протоколом 1955г., Гватемалським протоколом 1971г. і Монреальським протоколом 1975г[10].

4 листопада  2003г. набула чинності Монреальська  конвенція, (ув'язнений під егідою ICAO в 1999г.), яка відмінила ліміти, встановлені Варшавською конвенцією по виплатах потерпілим в авіакатастрофі і їх родичам. Більше того, ця конвенція ввела дворівневу систему відповідальності. До моменту набуття чинності Монреалькую конвенцію підписало 31 держава: барбадос, Бахрейн, Белиз, Ботсвана, Македонія, Греція, Йорданія, Камерун, Канада, Кенія, Кіпр, Колумбія, Кувейт, Мексика, Намібія Нігерія, Нова Зеландія, Танзанія, ОАЭ, Панама, Парагвай, Перу, Португалія, Румунія, Сирія, Словаччина, Словенія, США, Чеська Республіка, Естонія, Японія.

Іншим важливим документом міжнародного повітряного права в області регулярного повітряного сполучення є "Конвенція Чикаго про міжнародну цивільну авіацію" 1944г. Конвенцією Чикаго були закладені ряд принципів здійснення польотів у світовому повітряному просторі, згідно з якими кожна договірна держава надає іншим договірним державам наступні права, :

- пролітати  над його територією без посадки;

- приземлятися  з некомерційними цілями (для  заправки, зміни екіпажа, технічних  цілей та ін.);

- вивантажувати  пасажирів, пошту і вантаж, узяті  на борт на території держави,  національну приналежність якого  має повітряне судно;

- брати на борт пасажирів, пошту і вантаж з місцем призначення на території держави, національну приналежність якої має повітряне судно;

- брати на борт пасажирів, ушаную, і вантаж з місцем призначення на території будь-якої іншої договірної держави і право вивантажувати пасажирів, пошту і вантаж, прибулі з будь-якої такої території.

Пізніше ці принципи були розширені правом здійснювати перевезення пасажирів, пошти і вантажів між партнером за Угодою і третьою стороною в обох напрямах через свою територію або по повітряній лінії, що не проходить над територією своєї країни, а також правом здійснювати перевезення пасажирів і вантажів по внутрішніх лініях іншої країни-учасниці. Серед правових документів, що регламентують міжнародне повітряне сполучення важливе значення мають також "Угода про міжнародний повітряний транспорт" (Чикаго, 1944г.); "Угода про транзит по міжнародних повітряних лініях" (Чикаго, 1944г.); Римська "Конвенція про відшкодування шкоди, заподіяної іноземними повітряними судами третім особам на поверхні" (Рим, 1952г.); Токійська "Конвенція про правопорушення і деякі інші дії, здійснені на борту повітряного судна" (Токіо, 1963г.) та ін.

Кожна авіакомпанія визначає правила перевезення  людей і вантажів самостійно. Ці правила повинні відповідати національному законодавству країн, по яких проходить маршрут поїздки, і міжнародним двостороннім і багатостороннім договорам. Якщо вони вступають в протиріччя з національним законодавством якої-небудь держави, то на території цієї держави вони мають силу лише в частині, що не суперечить законам.

Завданнями  державного регулювання є:

1) створення  умов для ефективного функціонування  цивільної авіації (збереження  і розвиток авіаційної інфраструктури, ведення державного реєстру повітряних  судів, вдосконалення процедур  ліцензування і сертифікації  авіаційної техніки, робіт і  послуг, атестації авіаційного персоналу  і так далі);

2) створення  умов для добросовісної конкуренції  в цивільній авіації; 

3) розвиток  нормативної правової бази у  галузі цивільної авіації;

4) вдосконалення  системи підготовки і перепідготовки кадрів, технічних засобів навчання, забезпечення високого рівня кваліфікації авіаційного персоналу;

1) створення  умов для ефективного функціонування  цивільної авіації (збереження  і розвиток авіаційної інфраструктури, ведення 

5) координація  діяльності по будівництву і  експлуатації аеропортів і аеродромів;

6) забезпечення  моніторингу технико-эксплуатационного  стану парку повітряних судів  і наземних служб; 

7) приведення  діяльності авіаційних підприємств у відповідність з вимогами законодавства [2,1]. 

1.2. Роль міжнародної асоціації IATA

IATA була заснована в 1945 р. в Гавані як асоціація авіаперевізників, що об'єднує нині 272 авіакомпанії з 130 країн світу. З вітчизняних авіакомпаній членами IATA на справжній момент є "Аерофлот", "Пулково", "Сибір", "Трансаэро" і "ВолгаДнепр".

IATA надає допомогу авіакомпаніям, туристичній індустрії і організаціям-партнерам в підвищенні рентабельності їх роботи і поліпшенні якості обслуговування пасажирських і вантажних перевезень.

У фінансовій області служби IATA надають:

-    послуги з ефективного проведення  в найкоротші терміни платежів по взаємних зобов'язаннях авіакомпаній;

-    можливість виробляти взаєморозрахунки  за допомогою світової інформаційної мережі Інтернет в щоденному, щотижневому або щомісячному режимах;

-    авіакомпаніям централізований  управляти грошовими потоками  і виручкою з різних країн світу, конвертувати і виконувати переказ грошових коштів.

IATA проводить  активну політику, спрямовану на  зниження всіляких аеронавігаційних  і аеропортів зборів, що стягуються  з учасників повітряного руху (так, завдяки лобістським зусиллям IATA вдалося на 7,5 % понизити збори  за посадку і стоянку повітряних  судів в новому афінському аеропорту Спарта); сприяє тому, щоб стягувані у вигляді зборів засоби використовувалися для розвитку авіаційної інфраструктури.

У центрі уваги IATA знаходяться питання пов'язані з постачанням рухливого складу паливом, оскільки доля витрат на паливо складає в середньому 15% експлуатаційних витрат авіакомпаній.