Розробка технології виготовлення жіночого пальто у спортивному стилі

Декоративні лінії  прикрашають форми (строчки). Колір в композиції взуття надає різноманітний емоційний вплив.  

Сприйняття маси і розмірів у більшості випадків пов’язано з відчуттям кольору: теплі сприймаються важкими, світлі – більш легкими.  

Рівновага кольору взуття досягається завдяки пропорціональному співвідношенню кольорових відтінків: великі поверхні більш спокійні по кольору, а малі – контрастні.  

В композиції костюма  аксесуари – сумки, рукавички, пояси, окуляри, парасольки, біжутерія і  інше – виконують роль не тільки додаткових деталей, а й беруть участь в створюванні загального стилю костюма.  

Рукавички являються  одним із важливих доповнень костюма. Вони, захищають руки від кліматичних впливів, крім того, декоративно завершують костюм. Рукавички підкреслюють пластику руху в костюмі. В залежності від зміни довжини і форми рукавів змінюється довжина і конструкція рукавичок. Якщо рукав скорочується, довжина рукавичок збільшується, з’являються застібки – кнопки, ґудзики, застібки. Вироблені рукавички із різних матеріалів: шкіри (гладка, лакова, замша); сучасних синтетичних матеріалів, імітуючих шкіру; різноманітних сіток, трикотажу.  

Серед аксесуарів окуляри знаходяться на другому  місті після взуття. Окуляри – це не тільки випробуваний засіб для корекції зору, а й ще модний аксесуар, який носять усі – і дорослі, і діти.  

Окуляри – аксесуар примітний. За допомогою окулярів обличчю  можна надавати вираз загадковості, інтриги, сексуальності, зворушливої  беззахисності, інтелектуальної зосередженості і аристократичного шарму.  

Підкреслити показність і респектабельність можна за допомогою вишуканих стекол, а також формою, кольором і фактурою окулярів.  

Таким же чином  можна скорегувати індивідуальні  недоліки обличчя, використовуючи «вічні»  властивості кольору: світлі кольори виступають, якби наближаються, а темні – скрадають форму, видаляються, відступають.  

Пояса і ремінці  – важлива деталь жіночого одягу. В наш час пояса і ремінці  являються аксесуарами, які мають  стилєстворююче значення. За конструкцією і способу носіння пояса можна підрозділити на що зав’язуються і що застібаються.  

Крім свого  прямого призначення – підтримувати одяг, пояс або ремінь виконують і другі важливі функції: нівелюють недоліки тіла, роблять фігуру стрункою, підтягнутою, підкреслюють красу жіночої талії.  
 

4. МОДЕЛЬНО-КОНСТРУКТОРСЬКА  ДОКУМЕНТАЦІЯ МОДЕЛІ  

4.1. Опис зовнішнього  вигляду моделі  

Пальто з вельвету для жінок молодого та середнього віку, прямого силуету з ременем по лінії талії, рукав вшивний, двошовний.  

Пілочка пряма, не відрізна на лінії талії, з прямими кокетками, з верхніми клапанами вихідними з-під кокеток, верхніми фігурними накладними кишенями, бічний зріз яких входить в пройму. З нижніми клапанами – хомутиками, нижніми прямокутними накладними кишенями. На клапанах застібка на один ґудзик та одну вертикально розташовану обметану петлю. Спинка з двох частин зі швом посередині, фігурною кокеткою, на лінії талії хомутик шириною 6,5 см.  

Пройма класична, рукав вшивний, двошовний, довгий, по низу із переднього шва рукава виходить пата шириною 4,5 см, котра застібається на один ґудзик та одну горизонтально розташовану обметану петлю, з плечовими накладками.  

Комір вшивний, відкладний, з прямокутними кінцями.  

Центральна застібка доверху, підборт відрізний. По краю борту розташовано п’ять горизонтальних петель на рівній відстані друг від друга, причому верхня – на відстані 1,5 см від верхнього краю борту, а нижня петля – на відстані 34 см від лінії низу виробу.  

Ремінь шириною  в готовому вигляді 5 см, з пряжкою.  

По краю борту, коміра, кокеток, клапанів, кишень, пат, ременя, хомутика прокласти по дві  оздоблювальні строчки 0,1-0,5 мм нитками  в колір запропонованої тканини.  

Підкладка зі швом на спинці та бічними швами, по спинці на рівні лопаток складка, по низу виробу підкладка пришивна.  

Розмірна характеристика моделі, см:  

- зріст 175  

- обхват грудей 88  

- обхват стегон 96  

4.2. Характеристика системи  конструювання деталей  моделі   

Конструкція одягу  є пристрій, основними характеристиками якого є силует, покрій, взаємо розміщення деталей, їх конструктивна побудова, вид з’єднувальних швів.  

Будь-яку конструкцію  одягу можна побудувати різноманітними методами: муляжним, пропорціонально-розрахунковим, розрахунково-графічним та методом розрахунку розверток деталей одягу по зразку моделей.  

Муляжний метод  узагальнює процеси моделювання  та конструювання одягу безпосередньо  на фігурі або манекені способом наколки. При цьому використовується макетна  тканина, папір, або безпосередньо основна тканина. Конструювання одягу методом накладки вимагає значної витрати часу, високої кваліфікації виконавця, та застосовується при виготовленні окремих індивідуальних замовлень та в моделюючих організаціях.  

Пропорціонально-розрахункові системи. В більшості систем конструювання одягу креслення виробу будують на базі вимірювань фігури (мірок), отриманих розрахунковим шляхом, виходячи з принципу пропорційної залежності окремих частин тіла людини. Початковими показниками для розрахунку є мірка напівобхвату грудей (С2), довжини тіла (Р). в умовах масового виробництва ці мірки беруть з таблиць вимірів. При виготовленні виробів по індивідуальним замовленням населення основні мірки визначають шляхом вимірювання фігури замовника, допоміжні – шляхом розрахунку.  

Формули розрахунку в кожній системі конструювання, що входять в цю групу, в принципі однотипні та відрізняються лише цифровими показниками. Результати розрахунків приблизно однакові, вони характеризують умовно-пропорційний тип, будова тіла людини того географічного району, де утворювалась система конструювання, тому що в основу будь-якої пропорційно-розрахункової системи закладено емпіричні дані, що отримані дослідним шляхом. З усіх пропорційно-розрахункових систем найбільше поширення та застосування у виробництві на певному етапі отримали системи Короткова (координатна система), Царьова, Виноградова та інші.  

В координатній системі І.М. Короткова спостерігається  часткове обґрунтування формул розрахунку мірок, детально розглядається послідовне побудування креслення в повному зв’язку з будовою тіла. Багато уваги виділено формоутворенню.  

В теперішній час  пропорційно-розрахункові системи  поступово замінюють новими, які  мають теоретичне обґрунтування.  

Основним недоліком  пропорційно-розрахункових систем є те, що виміряння фігури (мірки) базується на формулах, стверджуючих пропорційну залежність окремих  частин тіла людини, що суперечить дійсності.  

Метод розрахунку розверток деталей одягу засновано  на елементарних поняттях чебишевської сітки та геодезичних ліній і на розрахункових методах їх визначення на кривих поверхнях.  

Розрахунково-графічна система конструювання одягу  розроблена ЦНІІШП на базі розрахунково-аналітичного методу (автор І.А. Тер-Овакімян), згідно котрому креслення конструкцій будують, застосовуючи геометричні та графічні розвертки згладжених контурів фігури людини. При цьому враховуються необхідні додатки на вільне облягання фігури та декоративне оформлення виробу.  

Вихідними даними до побудови креслень є розмірові  характеристики фігур, що взято з  таблиць антропометричних вимірів жіночих, чоловічих та дитячих фігур, або мірки, що отримано шляхом безпосереднього обмірювання фігури при виготовленні виробів по індивідуальним замовленням населення. В основу побудови кожного вузла конструкції покладено виміри відповідної ділянки фігури.  

Таким чином  усе креслення основи по натуральним  вимірам фігури без пропорційних розрахунків. В практичній роботі, у  випадку незручності отримання  того чи іншого розмірного признаку шляхом обмірювання, дозволяється взаємозамінювання  розмірних ознак, які мають між  собою достовірний зв’язок, встановлену  матеріалами антропометрії.  

При побудові конструктивних ліній, що розкривають форму окремих  вузлів конструкцій або контурів фігури (побудова ліній горловини, ліній  пройми) застосовують метод геометричних розверток.  

Якщо в основу побудови того чи іншого вузла покладені  два вимірювання, а шукані конструктивні  точки займають просторове положення, застосовують геодезичний метод, або  метод засічок (знаходження плечової точки, вершини пройми та інші).  

При використанні одного розмірного признаку для побудови того чи іншого вузла конструкції (ширини спинки, довжини виробу та інші) застосовують графічний метод.  

Всі розрахункові формули для побудови креслення конструкції відображають дійсний зв’язок між окремими ділянками тіла або результати математичного аналізу окремних вузлів конструкції. На базі розрахунково-графічної системи розроблена єдина методика конструювання одягу, що забезпечує єдність принципів конструювання чоловічого, жіночого, та дитячого одягу.  

Структура розрахункових  формул в єдиній методиці зберігається, змінюються лише параметри-коефіцієнти  при перемінних, а також абсолютні  величини вільних членів, що залежать від статево-вікових особливостей фігури та виду виробів.  

В Центральній  дослідно-технічній швейній лабораторії (ЦДТШЛ) розроблено єдиний метод конструювання одягу, що застосовують для виготовлення виробів по індивідуальним замовленням населення. В основу цього методу взята єдина методика. В єдиному методі деякі складні розрахунки спрощені або замінені мірками. Відмінність від єдиної методики в тім, що в розрахункові формули єдиного методу введено показники постави.  

На базі розрахунково-графічної  системи розроблено методику Республіканського  будинку моделей (РБМ). Застосовуючи цю методику можна конструювати одяг будь-яких напрямків моди, так як структура кожної розрахункової  формули дозволяє вводити в неї  всі елементи, враховуючи особливості моди теперішнього періоду.  

При виготовленні виробів по індивідуальним замовленням вихідними даними для побудови креслень є інформація про будову тіла людини; мірки отримані шляхом безпосереднього обмірювання фігури; а про форму виробу – додатки.  

Метод побудови креслення деталей одягу базується  на графічних прийомах перенесення  розмірних ознак фігури на площину  в певній послідовності з використанням формули I виду:  

Р=М+П  

Тільки одна розрахункова формула II виду використовується для визначення ширини пройми і рукава. Цим пояснюється велика кількість розмірних ознак, які приймають участь в побудові, більш 30.  

Частина розмірних  ознак, використаних в методиці, відсутня в ОСТах, вони додатково вводяться  для більш точної розгортки одягу на площині.  

Це наступні розмірні ознаки:  

- ширини –  Шг1 – ширина груди з урахуванням виступу грудних залоз;  

- Шпп, Шпс  – ширини пройми, що визначає  ракурс або розворот плеч;  

- висоти, Впкп  – що визначають розхил бокової  виточки на живіт;  

- глибина горловини  – Гг – яка приймає участь в побудуванні розгортки опорної поверхні фігури.  

Універсальність розрахункових формул та методи побудови креслень конструкції, забезпечується реальними закономірностями та зв’язками  між окремими елементами конструкцій, що дозволяє використовувати цю методику для побудування креслень конструкцій будь-яких моделей для фігур з будь-якими відхиленнями. Велике значення для методики РБМ з’являється точне знімання мірок, яке дозволяє закрійнику визначити будування фігури, виявити її особливості, установити ступінь відхилення від умовно-пропорційної фігури. Тільки точне знімання мірок дає можливість одержати більш точну конструкцію виробу з урахуванням особливостей будови тіла людини.  

Відмітними рисами цього методу являються:  

1. Опорна поверхня  виробу визначається в незалежності  від розхилу нагрудної виточки.  

2. Розхил нагрудної  виточки знаходиться як різниця між виміром, який проходить крізь виступаючі точки грудних заліз, і не захоплюючим опуклості.  

3. Ширини горловини  переду і спинки неоднакові  і залежать від особливостей  статури конкретної фігури.