Розробка технології виготовлення жіночого пальто у спортивному стилі

Під асортиментом текстильних матеріалів розуміють сукупність полотен, які застосовуються для виготовлення текстильних виробів. Асортимент тканин дуже широкий, динамічний, видозмінюється залежно від напрямку моди. Нових технологій, способів оздоблення та друку, соціальних явищ та інше. Оновлення асортименту текстильних матеріалів виявляється в новому художньо-колористичному оформленні, оздобленні та розробці нових структур.  

Обрана для  колекції пальто тканина вельвет-рубчик відноситься до бавовняних костюмних  тканин. До цих тканин також належать класичні тканини (діагональ, трико, молескін), джинсові тканини, вельвет-корд і меланжеві  тканини з триацетатними і  поліамідними нитками, які імітують джинсові, оксамитові.  

Вельвети мають  на лицевій поверхні ворсові повздовжні рубчики. Залежно від ширини рубчиків розрізняють вельвет-рубчик (з вузькими рубчиками), та вельвет-корд (з широкими рубчиками). Вельвети виробляють з кардної  пряжі, поверхневою щільністю 275-325.  

Вельвет-рубчик виробляють з гребінної, крученої пряжі  в основі та одиночної пряжі в  пітканні, різної лінійної густини. Висота ворсу становить 0,8-0,9, ширина рубчика 2-3 мм, поверхнева щільність 220-270 г/м2. за оформленням виготовляються гладко фарбованими, друкованими. Іноді виготовляють фасонний (ворс на лицьовому боці розташований у вигляді малюнка), можуть при виготовленні використовувати металеві нитки – люрекс, які надають тканинам святкового вигляду.  

Вельвет-корд –  це тканина складного піткановорсового переплетення, в основі з кардної крученої пряжі, в пітканні з одиночної, з поверхневою щільністю 290-320 г/м2. висота ворсу до 1,5 мм, ширина рубчика 3-5 мм.  

Вельвет-корд тканини  чисто бавовняні та бавовняно-лавсанові, бавовняні з еластином (3%) та бавовняні  з поліестером і еластаном. За оформленням виготовляють гладкофарбовані  вибивні, зі спецобробкою. Виробляють вельвет-корд зі структурованим укладенням ворсу, у вигляді смуг та інших  візерунків.  

Важливою характеристикою  вельвету є розсування ниток. Бавовняний вельвет має мале розсування ніж  вельвет з еластаном.  

Добротність вельвету обумовлюється міцністю закріплювання  ворсу. Усадка вельвету не перевищує 3%.  

Вельвети володіють  добрими теплозахисними властивостями  та зносостійкістю. Вельвети, що містять  синтетичні волокна володіють підвищеною розтяжністю. Недоліком ворсових бавовняних тканин є обсипання.  

Поповнення асортименту  вельветів здійснюється за рахунок  випуску тканин з широкими (до 1 см) рубчиками, з рубчиками різної ширини або з фасонною стрижкою. Також є мікровельвет, макровельвет, вельвет-фрост (з характерним вибіленим ворсом, що імітує іній), вельвет зі складним рубчиком, манчестерський вельвет, оксамитовий вельвет, вельвет з орнаментом, еластичний вельвет, вельвет фасонний.  

Вельвети можна  комбінувати з тканинами: бельсет, джинсовими тканинами, замша, репс, сукно, шкіри, штучної шкіри, лоден, твід, фланель, шотландка.  

Підкладкові матеріали, що використовуються для оформлення внутрішнього боку виробу та охороняють його від зношування, мають насамперед забезпечувати добру посадку пальто на фігурі людини, мати достатню стійкість фарбування до тертя і дії поту, бути стійкими до тертя, мати гладку поверхню з малим коефіцієнтом тертя; за кольоровим рішенням відповідати матеріалу напрямку моди, мати термін служби, що відповідає терміну експлуатації основного матеріалу і виробу в цілому.  

Підкладкові матеріали повинні мати повітрепроникливість не менше 100 дм3 (м2с), бути вологопровідними і гігроскопічними, не мають електризуватися, більшість з підкладкових тканин – шовкові (віскозні й віскозноацетатні) і напівшовкові (містять віскозну і бавовняну пряжу). Деякі підкладкові тканини виробляються з поліамідних комплексних ниток в основі та утоку; незначна частина підкладкових тканин бавовняні.  

Підкладкові матеріали  з гідрофільних волокон, що становлять значну частину асортименту, в основному  задовольняють гігієнічні вимоги. З гігієнічного погляду, недоцільно використовувати для підкладки однорідні гідрофобні матеріали. Вміст синтетичних і ацетатних волокон у підкладкових матеріалах не має перевищувати 50%.  

Підкладкові тканини виробляють полотняним, сатиновим, атласним, саржевим, комбінованим та великовізерунковим переплетінням. За колористичним оформленням їх випускають вибіленими, гладкофарбованими, пістрявотканими і друкованими, а за оздобленням – малоусадковими, стабілізованими.  

Підкладкові тканини виробляються з поверхневою щільністю 60-150 г/м2 , шириною 90-140 см. Класичними підкладковими тканинами є саржа, атлас, сатин-дубль, шотландка.  

Обраний для  пальто підкладковий матеріал – саржа, зможе задовольнити перелічені вимоги.  

Саржа виробляється з віскозних ниток в основі, а в утоку – з бавовняної або віскозної пряжі саржевим переплетінням. За колористичним оформленням випускають гладкофарбованою або вибіленою з поверхневою щільністю 120-140 г/м2. Лицева сторона тканини гладка та блискуча з діагоналевим рубчиком, зворотна – матова. Саржу виробляють лінійної щільності 16,6 текс в основі та 18,2-25 текс в утоку.  

Клейовий метод  з’єднання деталей швейних виробів  знаходить все більше використання в швейному виробництві. Використання клейових з’єднань дає можливість замінити ручні операції на машинні, значно продуктивність праці підвищує, поліпшує зовнішній вид та якість швейних виробів, знижує їх собівартість.  

В зв’язку з  поліпшенням якості клейових матеріалів, розширення їх асортименту, збільшенням  випуску прокладкових матеріалів з  клейовими покриттями область застосування клейових матеріалів та економічна доцільність їх використання постійно зростають.  

Дублерини, які  знаходять широке використання при  виготовленні різноманітного асортименту швейних виробів з сучасних текстильних матеріалів, випускають з клейовими покриттями і виробляють різними за волокнистим складом, структурою, оздобленням та забарвленням. За складом це переважно тканини з хімічних волокон, однорідні або змішані: з віскозної, віскозно-лавсанової, віскозно-бавовняної, капронової пряжі або ниток, а також тканини, які складаються з суміші трьох видів волокон. Виробляють їх переважно полотняним переплетенням, різними за щільністю та товщиною. Деякі види тканин випускають під ворсованими з неробочої сторони, для надання їм поверхневої м’якості. За забарвленням такі тканини випускають відбіленими, гладко фарбованими або меланжевими. Використовують такі тканини при виготовленні швейних виробів за технологією фронтального дублювання деталей.  

Дублерин виробляється простими переплетеннями (переважно  полотняним), з невисокою щільністю  і має мінімальну жорсткість та поверхневу щільність (90-161 г/м2). Використовують для фронтального дублювання деталей пілочок швейних виробів з метою надання їм необхідної форми та жорсткості.  

Швейні нитки  – це основний вид матеріалу для  з’єднання деталей швейних виробів. Крім того, нитки можуть використовуватися  і як оздоблювальний матеріал. За волокнистим  складом швейні нитки поділяються  на бавовняні, шовкові, синтетичні, штучні та штапельні.  

За структурою існують такі види швейних ниток: скручені, однониткові, армовані, текстуровані.  

За оздобленням  та забарвленням швейні нитки випускають: чорними, білими, кольоровими, глянцевими або матовими; бавовняні – мерсеризованими.  

Швейні нитки  повинні задовольняти такі основні  вимоги: бути міцними, мати рівномірну товщину та ступінь скручування, бути зрівноваженими за скручуванням, мати міцне фарбування або достатній ступінь білизни, не мати дефектів. Обрані для пальто найбільш поширені нитки – армовані бавовною мають сердечник з поліамідних або поліефірних комплексних ниток, який обвивають волокнами бавовни або полінозними. Вони більш блискучі, міцні та еластичні, ніж бавовняні, і значно більш теплостійкі, ніж бавовняні. Їх випускають торговими номерами: 20 ЛХ, 30 ЛХ, 44 ЛХ і використовують замість бавовняних швейних ниток відповідної товщини, або замість шовкових та синтетичних.  

Обрані для  пальто нитки товсті з натурального шовку – гарус – використовують для прокладання оздоблювальних строчок, обметування петель. Їх випускають двох номерів: №33 (333 текс) і №7 (143 текс) і виробляють з 90 ниток шовку-сирця.  

Ґудзики використовують для застібання та оздоблення виробу. Асортимент ґудзиків дуже різноманітний. Ґудзики класифікують за різними ознаками.  

За призначенням ґудзики поділяють на пальтові, піджачні, брючні, білизняні, формені та дитячі.  

За матеріалом розрізняють ґудзики пластмасові, металеві, керамічні, дерев’яні, кістяні, перламутрові, комбіновані та інші.  

За зовнішнім  видом ґудзики розрізняються  на види:  

- з формою: круглі, овальні, напівкулевидні, квадратні та прямокутні, циліндричні та інші;  

- за забарвленням: чорні, білі, кольорові, пістряві, з різними декоративними ефектами, а також імітації під черепаху, янтар, перламутр, перлину та інші.  

За способом прикріплювання до одягу ґудзики  бувають з двома або чотирма  отворами, з вушком та з напівтаємним вушком.  

За способом оздоблення ґудзики бувають рядові та оздоблювальні: з перламутровим  ефектом, з поверхневим фарбуванням  кольоровими лаками, з ювелірною  тонкою металізацією у вигляді окантовок і інкрустацій та інше.  

Розмір ґудзиків прийнято визначати діаметром; товщина ґудзиків повинна бути не менш 1,6 мм.  

Для даного швейного виробу обрані металеві ґудзики, з декоративними  ефектами, з вушком, за кольором пропонуючого матеріалу, діаметром 25 мм.  

Пряжки служать  для застібання, оздоблення, прикріплення деталей та для зручності користування одягом. Виготовляють їх зі сталевого  дроту, стрічки, сталевих та латунних листів або з пластмаси. Сталеві вироби нікелюють або обробляють лаками для захисту від корозії.  

Для даного виробу обрана пряжка з пластмаси, з поверхневим  фарбуванням кольоровими лаками, за кольором відповідно пропонуючого матеріалу.  

3.3. Композиційне рішення головного вбрання, взуття та аксесуарів колекції.  

Розроблювальна  колекція проектована на осінній  сезон. Модулем виділяється костюм у системі ансамбль. Усі частини  ансамблю взаємозалежні між собою, підлеглі один одному і єдиному художньо-композиційному задуму. Завдяки строгої взаємопідпорядкованості і єдності стилю, його частин, ансамбль має особливу властивість, повно виражає образ людини.  

Почуття стилю, міри і реальне відношення до навколишнього миру допомогли автору курсового проекту домогтися образної завершеності цілісного ансамблю – актуального, елегантного, комфортного, живого, динамічного, образного, і завжди привабливого.  

Головний убір, як складова частина костюма в цілому приймає участь у створюванні образу, може підкреслити достоїнство і приховати недоліки свого володаря. В процесі проектування головного убору використовуються прийоми і засоби, які дозволяють домогтися структурної цілісності форми, логічно завершеної за всіма своїми параметрами. Важливе значення має сприйняття, як форми в цілому так і її складових – об’ємів, різних ліній, кутів, які в підсумку надають суттєвий вплив на сприйняття обличчя людини.  

В курсовому  проекті головні убори створені по принципу тотожності (прагнення  к повторенню об’єму голови) і нюансу (по об’єму більше голови). Всередині форми використовувані вертикальні і горизонтальні лінії. По принципу «золотого перетину» знайдені оптимальні пропорційні співвідношення частин головного убору, співвідношення головного убору з обличчям людини і головного убору з костюмом.  

Обробка виконана з основних і оздоблювальних матеріалів. Використані всілякі шнури, канти, бейки, ремінці; застосовується фурнітура – ґудзики, блочки, пряжки.  

Взуття грає в дизайні костюма велике значення, перетворюючись іноді з елементу другорядного в першорядний. Взуття в костюмі свідчить про статус і загальному культурному рівні їх власника. Взуття, як елемент костюму, має велике естетичне значення, так як в значній мірі впливає на зовнішній облік людини, створює цілісність образу, виконуючи тим самим естетичну функцію.  

Пошуки доцільної краси і засобів емоційної виразності в гармонії взуття знаходять свій вираз в композиційнім рішенні її форми.  

Основними елементами форми взуття являються лінії, колір, фактура, декоративні елементи, пропорції.  

Лінії створюють  загальний контур виробу, виявляють  обрис окремих деталей, сприяють найкращому зоровому сприйняттю основної композиційної ідеї. Контурні лінії  обумовлюють силует носочної частини, побудова підбору, розміри і контури декору, з’єднуючи їх в єдину форму.  

Конструктивні лінії, або шви, поділяють форму  на певні частини, створюють певні  оптичні ілюзії, штучно зменшуючи  або збільшуючи окремі частини взуття.