Шпаргалка по "Налоговому праву"

   2. Розподіл влади на законодавчу,  виконавчу і судову. Суть теорії  розподілу влади полягає в  тому, що кожна з трьох гілок  влади відповідно до своєї  природи, характеру функцій та  призначення має зайняти визначене  місце в системі органів влади  і здійснювати свої владні  повноваження у відповідних їм  формах і межах, належним шляхом  і засобами. Важливо не тільки  забезпечити чітке розмежування  компетенції між органами держави,  а й створити механізм їх  взаємодії, систему взаємних стримувань  і противаг.

   3. Державний суверенітет. Державний  суверенітет України являє собою  верховенство, самостійність, повноту  і неподільність влади в державі  в межах її території та  незалежність і рівноправність  у зовнішніх зносинах. Проголошення  державного суверенітету України  пов’язується з недоторканністю  і цілісністю території України,  самостійним визначенням і здійсненням  зовнішньої і внутрішньої політики, верховенством Конституції та  законів України на всій її  території.

   4. Верховенство права. В Україні  конституційно закріплено принцип  верховенства права, на якому  ґрунтується і сама Конституція.  Конституція має найвищу юридичну  силу. Її норми — прямої дії  і суб’єкти суспільних відносин  зобов’язані безумовно виконувати  відповідні конституційні положення.  Закони та інші правові акти  не повинні суперечити Конституції  та конституційним законам України.

5. Політичний, економічний та ідейний  плюралізм. Суспільне життя в  Україні базується на засадах  політичної, економічної та ідеологічної  багатоманітності. Конституція України  забезпечує утвердження реальної  багатопартійності та легалізацію  опозиційної діяльності. Громадянам  і громадським об’єднанням гарантується  рівне право на участь у  державних справах і політичному  житті. Економічну організацію  суспільства становить багатоукладна  економіка з різноманітними формами  власності, з регульованими ринковими  відносинами. 

   6. Пріоритет прав людини. У Конституції  України закріплено правовий  статус людини і громадянина,  пріоритет особи в її відносинах  з державою. Причому Основний  Закон не тільки фіксує права  і свободи громадян, питання забезпечення  їх соціальної захищеності та  особистої безпеки, а й гарантує  їм громадянські, політичні, соціальні  права і свободи, належні умови  існування. Важливою гарантією  є рівний захист прав громадян  України законом і судовий  захист усіх прав і свобод  людини і громадянина.  

7. Взаємозв’язок правової держави  і громадянського суспільства  і пріоритет його перед державою. Важливе значення в Основному  Законі мають питання взаємовідносин  держави і громадянського суспільства,  регулювання основних сфер життєдіяльності  громадянського суспільства. Це  проблеми власності, підприємництва, екологічної безпеки, сім’ї, діяльності  громадських об’єднань, свободи  інформації тощо.

   8. Пріоритет загальнолюдських цінностей  і загальновизнаних принципів  міжнародного права. Серед норм  конституційного регулювання важливим  є положення про те, що Україна  визнає пріоритет загальнолюдських  цінностей і дотримується загальновизнаних  принципів міжнародних документів. Саме цінності, вироблені в процесі  розвитку цивілізації, досвід  країн з розвинутими демократичними  інститутами спроможні інтегрувати  наше суспільство у світове  співтовариство і спрямувати  активність його різних соціальних, політичних структур на досягнення  загальних цілей соціально-історичного  прогресу.  

38. Опишіть майнові права та обов’язки подружжя.

Подружжя, що знаходиться в зареєстрованому  шлюбі, набуває особистих і майнових прав та обов'язків.

Подружжя  має майнові права та обов'язки. Згідно з сімейним законодавством, розрізняються спільна й сумісна  власність та роздільне майно  подружжя.

  Майно, нажите подружжям за  час шлюбу, є його спільною  сумісною власністю, тобто кожен  із подружжя однаковою мірою  має право володіти, користуватись  і розпоряджатися цим майном; при цьому не береться до  уваги кількість виконаної праці  та її форми відносно кожного  з подружжя. Майном, що нажите  за час шлюбу, подружжя може  розпоряджатися за спільною згодою. Це означає, що за укладання  угод одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого  з подружжя.

  На відміну від спільного майна,  роздільне майно подружжя - це  таке, яке належало кожному з  подружжя до одруження, а також  одержане ним під час шлюбу  в дар або в порядку успадкування. До цієї категорії майна належать  і речі індивідуального користування (одяг, взуття тощо), навіть якщо  їх придбано під час шлюбу  за рахунок спільних коштів  подружжя, за винятком коштовностей  і предметів розкоші. Володіє,  розпоряджається і користується  цим майном кожен із подружжя  самостійно.

  У разі поділу майна, яке  є спільною сумісною власністю  подружжя, їхні частки визнаються  рівними. При цьому судовий  поділ майна подружжя може  бути проведений як під час  перебування в шлюбі, так і  після розірвання шлюбу.

  Згідно зі шлюбно-сімейним законодавством, подружжя повинно матеріально  підтримувати один одного. У разі  відмови від такої підтримки  той з подружжя, який потребує  матеріальної допомоги (непрацездатний, вагітна дружина), має право звернутися  до суду з позовом про присудження  на його користь аліментів.

 

39. Опишіть порядок розірвання шлюбу.

Подружжя, яке має дітей, може подати до суду заяву про розлучення разом із письмовим договором про те, з  ким із подружжя будуть проживати  діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той  із батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання  дітей.

  Договір між подружжям про  розмір аліментів на дитину  має бути нотаріально посвідчений.  У разі невиконання цього договору  аліменти можуть стягуватися  на підставі виконавчого напису  нотаріуса.

  Суд постановляє рішення про  розірвання шлюбу, якщо буде  встановлено, що заява про розірвання  шлюбу відповідає дійсній волі  дружини та чоловіка і що  після розірвання шлюбу не  будуть порушені їхні особисті  та майнові права, а також  права їхніх дітей.

  Суд постановляє рішення про  розірвання шлюбу після спливу 1 місяця від дня подання заяви.  До закінчення цього строку  дружина і чоловік мають право  відкликати заяву про розірвання , шлюбу.

  Позов про розірвання шлюбу  може бути пред'явлений і одним  із подружжя.

  Але згідно з п. 2 ст. 110 СК позов  про розірвання шлюбу не може  бути пред'явлений протягом вагітності  дружини та протягом 1 року після  народження дитини, крім випадків, коли один із подружжя вчинив  протиправну поведінку, яка містить  ознаки злочину, щодо другого  з подружжя або дитини.

  Разом з тим, чоловік, дружина  мають право пред'явити позов  про розірвання шлюбу протягом  вагітності дружини, якщо батьківство  зачатої дитини визнане іншою  особою.

Один  із подружжя має право пред'явити  позов про розірвання шлюбу до досягнення дитиною 1 року, якщо батьківство  щодо неї визнане іншою особою або за рішенням суду відомості про  чоловіка як батька дитини вилучено із актового запису про народження дитини. Опікун або прокурор мають право  пред'явити позов про розірвання шлюбу, якщо цього вимагають інтереси того з подружжя, хто визнаний недієздатним.

Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітніх дітей, дітей-інвалідів та інші обставини  життя подружжя.

  Він постановляє рішення про  розірвання шлюбу, якщо буде  встановлено, що подальше спільне  життя подружжя і збереження  шлюбу суперечать інтересам, що  мають істотне значення, одного  з них або їхніх дітей.

  Одночасно з розірванням шлюбу  суд може розглядати спори  про те, з ким із батьків  повинні проживати неповнолітні  діти, а також спори про стягнення  аліментів на дітей або чоловіка (дружину), про поділ майна, яке  є спільною сумісною власністю  Подружжя. Вказані спори розглядаються  в шлюбно-розлучному процесі,  якщо про це заявлено прохання  одного або обох із подружжя  і якщо суд визнає це за  необхідне в інтересах захисту  неповнолітніх дітей чи непрацездатного  чоловіка (дружини).

  Суд при відмові в позові  про розірвання шлюбу не розглядає  в тому ж провадженні інші, заявлені спільно з цим позовом,  вимоги подружжя. У такому разі  сторони мають право знову  пред'явити ці вимоги з дотриманням  правил про підсудність.

  У рішенні суду має вказуватися,  в якому розмірі та з кого  стягується державне мито - з одного  чи з обох із подружжя. При  визначенні розміру державного  мита, яке підлягає стягненню  з подружжя у разі розірвання  шлюбу, суд бере до уваги  матеріальне становище кожного  з подружжя, а також інші конкретні  обставини, зокрема з ким із  батьків залишаються проживати  неповнолітні діти.

  У разі розірвання шлюбу судом  шлюб припиняється у день набрання  чинності рішенням суду про  розірвання шлюбу.

 

40. Опишіть порядок укладення шлюбу.

1. Звернення до державного органу  РАЦСу жінки та чоловіка, що  бажають укласти шлюб.

  Новий СК передбачає можливість  подання відповідної заяви як  особисто, так і через представників.  Заява у разі подання її  представниками осіб, що бажають  зареєструвати шлюб, засвідчується  нотаріально, а також до органів  РАЦСу подається нотаріально  посвідчена довіреність, що засвідчує  право представників на подання  такої заяви. Причиною подання  заяви через представників може  бути: неможливість жінки і(або)  чоловіка подати заяву особисто  через поважні причини.

2. Ознайомлення осіб, які бажають  зареєструвати шлюб, з їхніми  правами та обов'язками.

До  цього етапу реєстрації шлюбу  також можна віднести етап взаємного  ознайомлення осіб, що подали заяву  про реєстрацію шлюбу, зі станом здоров'я  одне одного, що передбачено ст. 30 СК. Сімейне законодавство встановлює таємницю результатів медичного  обстеження, крім осіб, які подали заяву  про реєстрацію шлюбу.

3. Прийняття державними органами  РАЦСу заяви за наявності всіх  необхідних документів.

У разі подання заяви про реєстрацію шлюбу особами, що не досягай шлюбного віку, вони зобов'язані подати свідоцтво  про народження, а також довідку  з місця проживання (п. 4.2 Правил реєстрації актів громадянського стану).

4. Заручини.

  З моменту подання заяви про  реєстрацію шлюбу до органів  РАЦСу особи вважаються зарученими (ст. 31 СК). При цьому Сімейний кодекс  підкреслює формальне значення  заручин, тобто як такого стану,  який не породжує у осіб  обов'язку вступу в шлюб. Отже, заручини не породжують у заручених  осіб сімейних прав та обов'язків.

5. Реєстрація шлюбу.

  Для розгляду порядку реєстрації  шлюбу важливе юридичне значення  має дослідження питань часу  та місця реєстрації шлюбу.  Час реєстрації шлюбу. Відповідно  до ст. 32 СК реєстрація шлюбу  здійснюється після спливу одного  місяця від дня подання заяви  про реєстрацію шлюбу. До спливу  цього строку реєстрація шлюбу  може бути здійснена за наявності  поважних причин та з дозволу  керівника державного органу  РАЦСу. При цьому в ст. 32 СК  відсутній перелік таких поважних  причин. Можна припустити, що такими  причинами можуть бути: переїзд  на постійне проживання до  іншої місцевості, довгострокове  відрядження, перебування на стаціонарному  лікуванні у зв'язку з тяжкою  хворобою чи проведеною операцією  тощо.

 

41. Опишіть склад  та повноваження  Верховної Ради України.

Загальний кількісний склад Верховної Ради та її структура визначаються Конституцією України. Згідно з чинною Конституцією України (ст. 76) конституційний склад  Верховної Ради

України - 450 народних депутатів. Ця кількість  обумовлена рядом факторів: кількістю  населення (громадян) України і виборців, традиційною системою виборчих округів, однопалатністю парламенту та рядом  інших причин.

Відповідно  до ст. 88 Конституції України Верховна Рада України обирає зі свого складу Голову Верховної Ради України, його Першого заступника і заступника.

Верховна  Рада затверджує перелік комітетів, обирає їх голів. Комітети здійснюють законопроектну роботу, готують і  попередньо розглядають питання, віднесені  до повноважень Верховної Ради України, виконання контрольних функцій (ст. 89 Конституції).

Конституція закріплює широкі повноваження Верховної  Ради України, які визначають її місце  і роль у державі. Ці повноваження за сутністю і призначенням можна  поділити на декілька груп. Найважливішими є повноваження щодо: внесення змін до Конституції України; прийняття  законів; визначення засад політики держави та програм суспільного  розвитку; взаємовідносин Верховної  Ради і Президента України; формування інших державних органів; організації  адміністративно-територіального устрою нашої країни; здійснення зовнішніх  функцій держави, а також бюджетні та контрольні повноваження.