Шпаргалка по "Налоговому праву"

9. Правотворчість, форми (джерела) права

Правові норми  виникають внаслідок цілеспрямованої  діяльності уповноважених суб'єктів, що відзначається поняттям правотворчість. Правотворчість - форма владної діяльності уповноважених суб'єктів (передусім  держави), спрямованої на утворення, зміну чи скасування правових норм.

 

56. Розкрийте зміст поняття зобов’язання та назвіть підстави його виникнення та припинення.

Зобов'язальне  право є найбільшою підгалуззю цивільного законодавства. Зобов'язальне право  поділяється на дві частини: загальні положення про зобов'язання та окремі види зобов'язань.

Зобов'язання є  найпоширенішим видом цивільних  правовідносин і мають усі  їх ознаки. Зобов'язання — це цивільні правовідносини.

Цивільні правовідносини визначаються як правовідносини, що базуються  на нормах цивільного закону і складаються  з приводу матеріальних і нематеріальних благ; їх учасники, маючи автономію  і майнову відособленість, є юридично рівними носіями прав і обов'язків.

Зобов'язання –  це закріплені цивільним законом  суспільні відносини з переміщення  майнових та інших результатів праці, внаслідок яких одна особа (кредитор) має право вимагати від іншої  особи (боржника) вчинення певних дій  і зумовленого цим утримання  від

вчинення  інших дій.

Разом з тим  зобов'язання мають специфічні ознаки, що вирізняють їх із сукупності цивільних  правовідносин.

По-перше, сторонами  зобов'язання є чітко визначені  особи: кредитор – особа, якій належить право вимоги, і боржник – особа, яка несе обов'язок, що відповідає праву  вимоги кредитора.

По-друге, об'єктом  зобов'язання є певна поведінка  зобов'язаної особи, тобто об'єктом  зобов'язання в будь-якому випадку  є дії, стосовно яких кредитор має  право вимоги, а боржник зобов'язаний їх виконати.

По-третє, здійснення суб'єктивного зобов'язального права  кредитором за загальним правилом можливе  тільки в разі здійснення боржником  дій, що становлять його обов'язок.

По-четверте, зобов'язання здебільшого опосередковують рух  майна, надання послуг, виконання  робіт, тобто є правовою формою економічного обороту.

По-п'яте, здійснення зобов'язань забезпечується примусовими  заходами у формі санкцій. Для  реалізації санкції суб'єкт зобов'язання, право якого порушено, має право  звернутися з позовом до суду.

У будь-якому  зобов'язанні розрізняють такі необхідні  елементи, як суб'єкти, об'єкт і зміст  зобов'язання.

Як у будь-яких правовідносинах, у зобов'язанні беруть участь дві сторони: уповноважена і  зобов'язана.

Суб'єкти зобов'язання завжди конкретні. Це кредитор і боржник, взаємопов'язані правами і обов'язками. Кредитор має право свої вимоги висувати тільки боржнику, а той, у свою чергу, зобов'язаний виконати їх.

Об'єктом зобов'язання є певні дії боржника. Зміст  зобов'язальних правовідносин утворюють  суб'єктивні права та обов'язки їх учасників.

Оскільки зобов'язання є правовідносинами майнового характеру. Кредитор має право вимагати також  вчинення дій немайнового характеру.

 

57. Розкрийте зміст поняття правосуб'єктність  (праводієздатність).

Правосуб'єктність (праводієздатність) належить до умов набуття правового статусу, тому що вона полягає в здатності особи  мати права, виконувати обов'язки, нести  відповідальність.

Правосуб'єктність являє собою сукупність правоздатності та дієздатності. Це поняття відображає ті ситуації, коли правоздатність і  дієздатність нероздільні у часі, органічно об'єднані, наприклад, у  організацій чи дорослих осіб, коли вони одночасно і правоздатні, і  дієздатні. Не існує правоздатних, але  недієздатних колективних суб'єктів.

Багато із прав, що належать громадянам, не можуть передаватися, їх не може здійснити за недієздатну  інша особа (наприклад, укласти шлюб, одержати освіту тощо). На відміну від  майнових прав їх повинен реалізовувати  сам носій права.

Правосуб'єктність — об'єднувальна категорія. На думку  деяких вчених, вона включає в себе чотири елемента: 1) правоздатність; 2) дієздатність; 3) деліктоздатність, тобто здатність  відповідати за цивільні правопорушення (делікти); 4) осудність — умова  кримінальної відповідальності.

У цілому правосуб'єктність є однією з обов'язкових юридичних  передумов правовідносин. Правосуб'єктність — це можливість чи здатність особи  бути суб'єктом права з усіма  відповідними наслідками.

 

58. Розкрийте поняття амністія та помилування.
1. Амністія оголошується спеціальним законом про амністію, який приймається Верховною Радою України в кожному конкретному випадку.

Амністія являє  собою повне або часткове звільнення від кримінальної відповідальності і покарання певної категорії  осіб, винних у вчиненні злочинів.Акт  амністії може полягати у звільненні від покарання, скороченні строку покарання, звільненні від додаткового покарання.

Закон розрізняє  три види амністії: повну, коли передбачається повне звільнення зазначених у законі осіб від кримінальної відповідальності чи від відбування покарання; часткову – при частковому звільненні зазначених у законі осіб від відбування призначеного судом покарання та умовну, яка  застосовується у виключних випадках, з метою припинення суспільно  небезпечних групових проявів, і  поширюється на діяння, вчинені до певної дати після оголошення амністії, за умови обов'язкового виконання  до цієї дати вимог, передбачених у  законі про амністію.

Закони про  амністію, за винятком законів про  умовну амністію, можуть прийматися не частіше одного разу протягом календарного року. Особи, які відповідно до закону про амністію підлягають звільненню від відбування (подальшого відбування) покарання, звільняються не пізніше  трьох місяців після опублікування  відповідного закону.

Не допускається застосування амністії: а) до осіб, яким смертну кару в порядку помилування  замінено на довічне позбавлення  волі, і до осіб, яких засуджено до довічного позбавлення волі; б) до осіб, які мають дві і більше судимостей за вчинення умисних тяжких чи особливо тяжких злочинів; в) до осіб, яких засуджено за особливо небезпечні злочини проти держави, бандитизм, умисне вбивство при обтяжуючих обставинах; г) до осіб, яких засуджено за вчинення умисного тяжкого чи особливо тяжкого  злочину і які відбули менше  половини призначеного вироком суду основного покарання.

2. Президент України здійснює помилування стосовно індивідуально визначеної особи.

Помилування – акт глави держави, за яким певна особа (чи кілька осіб) повністю або частково звільняється від покарання, або до неї застосовується більш м'яке покарання, або ж з особи знімається судимість.

Помилування засуджених здійснюється у виді: а) заміни довічного  позбавлення волі на позбавлення  волі на строк не менш двадцяти п'яти  років; б) повного або часткового звільнення від відбування як основного, так і додаткового покарання; в) заміни покарання або його невідбутої частини більш м'яким покаранням; г) зняття судимості. В результаті помилування  особа може бути також звільнена  від кримінальної відповідальності. Право на клопотання про помилування  має особа, яка:

а) засуджена  судом України і відбуває покарання  в Україні; б) засуджена судом  іноземної держави і передана для відбування покарання в Україну  без умови про незастосування помилування; в) засуджена в Україні  і передана для відбування покарання  іноземній державі, якщо відповідна установа цієї держави погодилася визнати  і виконати прийняте в Україні  рішення про помилування; г) відбула  покарання в Україні.

Крім того, право  на подання клопотання про помилування  мають, зокрема, захисник, батьки, дружина (чоловік), діти, законний представник  засудженого, громадські організації  тощо.

Помилування не ставиться в залежність ні від  ступеня суспільної небезпечності  особи засудженого, ні від тяжкості вчиненого ним злочину і суворості  призначеного йому покарання. Якщо особа  була засуджена за вчинення тяжкого  злочину до покарання у виді позбавлення  волі на певний строк, прохання про  її помилування може бути подано тільки після фактичного відбуття нею не менше половини строку призначеного покарання, а у разі засудження до довічного позбавлення волі –  лише після фактичного відбуття не менше п'ятнадцяти років.

 

 

59. Розкрийте поняття злочину та перерахуйте його ознаки.

 

Злочином признається передбачене кримінальним законом винне суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність), що робить замах на правопорядок.

Ознака – це відповідна характеристика явища, яка  притаманна тільки цьому явищу і  відрізняє його від йому подібних.

Ознаки:

• суспільна небезпека,
• протиправність
• винність діяння.
• караність діяння.

Суспільна небезпека (матеріальна ознака злочину) – здатність  спричинити шкоду суспільним відносинам, благам та інтересам, які охороняються кримінальним кодексом. Кримінальна  протиправність (формальна ознака злочину) – заборона вчинення конкретного  діяння чинним кримінальним законом  винність; вчинення передбаченого чинним кримінальним законом суспільно  небезпечного діяння умисно або з  необережності. Винність - вина у формі  умислу чи з необережності. Караність - за будь-який злочин в законі існують  певні вид і термін покарання.

Види злочинів по об'єктах злочинних  посягань:

злочини проти  держави;

злочини проти  державної і колективної власності;

злочину проти  життя, здоров'я, свободи і гідності особи;

злочини проти  політичних і трудових прав громадян;

злочини проти  індивідуальної власності громадян;

господарські  злочини;

посадові злочини;

злочини проти  правосуддя;

злочини проти  порядку управління;

злочину проти  суспільної безпеки, громадського порядку  і народного здоров'я;

військові злочини.

В більш загальному види злочину  можна розділити на три види:

1) проти інтересів  держави,

2) проти інтересів  суспільства і

3) проти інтересів  окремих громадян.

Види злочинів за ступенем суспільної небезпеки виділяються:

а) особливо тяжкі  злочини;

б) тяжкі злочини;

в) менш тяжкі  злочини;

г) злочини, що не представляють великої суспільної небезпеки.

 

60. Розкрийте поняття змісту правовідносин.

Правовідносини - це врегульоване нормами права  суспільні відносини, учасники якого  мають взаємні права й обов'язками, гарантованими державою.

Основні ознаки правовідносин:

• Правовідносини являють собою вид соціального зв'язку (юридичний зв'язок) суб'єктів соціального спілкування;
• Правовідносини виникають на основі норм права, тобто правовідносини - це не всяке фактичне відношення, а тільки те яке врегульовано нормами права;
• Суб'єкти правовідносин мають взаємозалежними (взаємними) юридичні права й обов'язки;
• Правовідносини є двостороннім юридичним зв'язком, тобто здійснюється через взаємні юридичні права й обов'язки;
• Правовідносини існують остільки, оскільки учасники є носіями відповідних прав і обов'язків;
• Правовідносини є вольовим юридичним зв'язком, тобто є результатом волевиявлення обох сторін правовідносини, або однієї з його сторін;

Види правовідносин

• По галузевій ознаці - конституційні, цивільні, адміністративні й т.д.;
• За рівнем правового регулювання - матеріальні (цивільні, карні), процесуальні (цивільно-процесуальні, карно-процесуальні);
• По характері юридичного обов'язку - активні (відбуваються певні дії на користь управомоченного), пасивні (не відбуваються певні дії на користь управомоченного);
• По кількісному складі учасників - прості (виникають між двома суб'єктами), складні (виникають між трьома й більше суб'єктами);
• По тривалості дії - короткочасні, довгострокові (триваючі);
• По ступені визначеності сторін - відносні (поіменно визначені всі управомоченные й зобов'язані суб'єкти правовідносин), абсолютні (конкретно визначений управомоченный суб'єкт, абсолютно всі інші особи - особи правообязанные, тобто зобов'язані втримуватися від порушення інтересів управомоченного суб'єкта).
• По характері розподілу прав і обов'язків - однобічні (одна сторона правовідносин мають тільки права, інша - тільки обов'язку), двосторонні (обидві сторони мають як права, так і обов'язку).

Зміст правових відносин визначається двома взаємодіючими  факторами: 1) фактичними обставинами  та 2) нормами права. Правове регулювання  надає суспільним відносинам визначеність, усталеність, надійність, забезпечувану  державою впорядкованість і форму. Все це дозволяє прогнозувати розвиток відносин та вживати ефективних заходів  до захисту інтересів їх учасників. Правовідносини виконують функцію  засобу, за допомогою якого право  перетворюється на реальну суспільну  дійсність, тобто набирає вигляду  фрагментів справжнього суспільного  життя.

Основою правових відносин є правові норми. Вони визначають: 1) умови виникнення цих відносин; 2) учасників, або суб'єктів відносин; 3) обсяг та характер їх прав та обов'язків; 4) правові наслідки порушення вимог  норми. Жодне з правових відносин неможливе без відповідної норми  права.

Правовідносини  характеризуються наявністю певних елементів, сукупність яких та зв'язки між якими являють собою структуру  правовідносин.

Елементами структури  правовідносин є:

• учасники;
• їх суб'єктивні права та юридичні обов'язки;
• об'єкт правовідносин.

 

61. Розкрийте поняття крайньої необхідності.