Шпаргалка по "Налоговому праву"

Верховна  Рада може розглядати питання про  відповідність Кабінету Міністрів  України та прийняти резолюцію недовіри, що спричиняє його відставку. Питання  про відповідальність Кабінету Міністрів  може бути розглянуто за пропозицією  не менш як 150 народних депутатів України (однієї третини від конституційного  складу Верховної Ради). Резолюція  недовіри Кабінету Міністрів України  вважається прийнятою, якщо за неї проголосувало  не менш як 226 народних депутатів, тобто  більшість від конституційного  складу Верховної Ради.

З метою забезпечення певної стабільності в роботі Кабінету Міністрів можливості Верховної Ради щодо розгляду питання  про його відповідальність обмежуються. Конституція забороняє розглядати це питання більше одного разу протягом однієї чергової сесії, а також протягом року після схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів. Ці правила є, по суті, одним із проявів принципу поділу влади. Адже в них нарівні  із закріпленням певної форми контролю однієї гілки влади над іншою (повноваження Верховної Ради України  розглядати питання про відповідальність Кабінету Міністрів) гарантовано обмеження  впливу однієї гілки влади на іншу (встановлення певних умов, за яких це питання може розглядатися).

Конституція України (ст. 92) визначає широке коло питань, які можуть вирішуватися Верховною  Радою виключно шляхом прийняття  законів. Це стосується:

1)  прав і свобод людини і громадянина  та їх гарантій;

2)  засад використання природнкїресурсів  і освоєння космічного простору; зовнішніх відносин, зовнішньоекономічної  діяльності; утворення і діяльності  політичних партій, інших об’єднань  громадян, засобів масової інформації; місцевого самоврядування;

3)  територіального устрою України;

4)  основ національної безпеки, організації  Збройних Сил України і забезпечення  громадського порядку;

5)  бюджетних відносин, податків і  зборів, статусу національної та  іноземної валют на території  України;

6)  одиниць ваги, міри і часу; порядку  встановлення державних стандартів;

7)  амністії та низки інших питань. 

42. Опишіть склад та повноваження Кабінету Міністрів України.

До  складу Кабінету Міністрів входять  Прем'єр-міністр, перший віце-прем'єр-міністр, три віце-прем'єр-міністри та міністри України. У Законі України «Про Кабінет  Міністрів України», який поки що не набув чинності, передбачається, що обов'язково мають існувати базова група міністрів і відповідно міністри: закордонних справ, юстиції, оборони, внутрішніх справ, фінансів. Інші міністерства можуть створюватися чи ліквідовуватися за рішенням Президента України.

Прем'єр-міністр  є главою Кабінету Міністрів, і керує  його роботою, забезпечує виконання  програм діяльності Кабінету Міністрів, схваленої Верховною Радою. Прем'єр-міністр  визначає і розподіляє обов'язки між  першим віце-прем'єр-міністром, віце-прем'єр-міністрами та міністрами, координує їхню діяльність, застосовує заходи дисциплінарної відповідальності (крім звільнення з посади) до членів Кабінету Міністрів, керівників інших  центральних органів виконавчої влади та їх заступників. У певних випадках і в межах, визначених Конституцією, він виконує обов'язки Президента України у разі дострокового припинення його повноважень.

Перший  віце-прем'єр та віче-прем'єр-міністри як заступники Прем'єр-міністра виробляють стратегію і тактику реалізації програми діяльності Кабінету Міністрів .у закріплених за ними напрямках  і сферах діяльності, спрямовують, координують  та контролюють роботу міністерств, інших центральних органів виконавчої влади для виконання завдань  уряду, а також попередньо розглядають  і погоджують проекти рішень Кабінету Міністрів, вживають заходів щодо врегулювання можливих розбіжностей серед членів Кабінету Міністрів. Вони заміщують  Прем'єр-міністра у разі його відсутності, діючи в межах, визначених Прем'єр-міністром, який встановлює і черговість такого заміщення.

Міністри  України, як правило, очолюють міністерства. Вони забезпечують формування і проведення державної політики у доручених  їм сферах і несуть політичну відповідальність перед Президентом і Верховною  Радою за виконання покладених на них завдань і повноважень.

Склад Кабінету Міністрів формується Президентом  за участю Верховної Ради у строк  не довше шестидесяти днів після  припинення повноважень попереднього уряду (частина п'ята ст. 115 Конституції).

Відповідно  до Конституції України, Кабінет  Міністрів забезпечує суверенітет  та економічну незалежність України, внутрішню  та зовнішню політику держави, виконання  Конституції і законів України, актів Президента; розробляє і  здійснює загальнонаціональні (загальнодержавні) програми економічного, науково-технічного розвитку держави; управляє об'єктами державної власності; розробляє  проект Державного бюджету і забезпечує його виконання (після затвердження Державного бюджету України), подає  Верховній Раді звіт про його виконання; здійснює заходи, спрямовані на забезпечення обороноздатності України, національної безпеки держави, безпеки громадського порядку, а також заходи боротьби зі злочинністю; організовує митну  справу, забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики, а також політики у сфері  соціального захисту населення, освіти, науки й культури, охорони  природи, екологічної безпеки і  природокористування; вживає заходів  щодо забезпечення прав і свобод людини та громадянина. На Кабінет Міністрів  України покладено також обов'язок спрямовувати і координувати роботу міністерств, інших органів виконавчої влади (ст. 116 Конституції України). Кабінет  Міністрів України виконує інші функції, визначені Конституцією та законом України.

 

43. Опишіть умови та порядок прийняття на роботу.

Трудовий  договір вважається укладеним, коли сторони досягли згоди з усіх умов трудових відносин. Договір може укладатись з особою, що досягла  шістнадцяти років.

У виняткових випадках за згодою одного з батьків або особи, що його замінює, можуть прийматися на роботу особу, які  досягли п"ятнадцяти років.

При влаштуванні на роботу працівники зобов’язані  подати трудову книжку і паспорт  або інший документ, що посвідчує  особу. Особи, які вперше шукають  роботу і не мають трудової книжки, повинні пред’явити довідку з  будинкоуправління (ЖЕК) або сільської  Ради про останнє заняття, паспорт, диплом або інший документ про  освіту чи професійну підготовку. Неповнолітні, яким ще не виповнилось шістнадцяти  років, замість паспорта подають  свідоцтво про народження. Військовослужбовці, звільнені із Зброїних Сил України, Національної Гвардії України, Служби безпеки України, Управління охорони  вищих посадових осіб України  та інших військових формувань, створених  відповідно до законодавства України, подають військовий квіток.

Звільнення  з місць відбування кримінального  покарання зобов’язані подати довідку  про звільнення.

Трудовий  договір укладається як в усній, так і письмовій формі. Переважною, відповідно до ч. 1 ст. 24 КЗпП, є письмова форма, додержання якої є обов’язковими  при організаційному наборі працівників; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні  трудового договору в письмовій  формі; в інших випадках, передбачених законодавством України.

При письмовій формі трудовий договір  укладається в двох примірниках, з яких один знаходиться у працівника. Тому в разі відсутності у працівника примірника трудового договору в  письмові формі необхідно вважати, що трудовий договір укладено в усній  формі.

Укладення трудового договору в будь-якій формі  оформлюється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженим ним  органом про зарахування працівника на роботу.

Частиною 3 ст. 24 КЗпП передбачено, що трудовий договір  вважається укладеним тоді, коли наказ  чи розпорядження не були видані, але  працівника фактично було допущено до роботи. Але при цьому необхідно  враховувати, що виконання роботи без  видання наказу чи розпорядження  доручено службовою посадою, яка  має право приймати на роботу або  коли робота виконувалась з її відома.

В наказі про прийняття на роботу зазначається прізвище, ім”я по бітькові особи, посада чи робота, на яку приймають працівника, з якого числа він приступає  до роботи і розмір оплати за працю.

В наказі може бути також вказано про  встановлення випробувального строку ( ст.  23 КЗпП):

·        безстроковий, що укладається на невизначений строк;

·        на визначений строк, встановлений за погодженням сторін;

·        таким, що укладається на час виконання  певної роботи.

Строк випробування при прийнятті на роботу робітників не може перевищувати одного місяця (ст.  27 КЗпП). Щодо інших працівників  строк випробування не може перевищувати трьох місяців. За погодженням з  відповідним комітетом профспілки строк випробування може встановлюватись  до шести місяців. До шести місяців  може встановлюватись випробування при прийнятті на державну роботу.

З наказом про прийняття на роботу працівник має бути ознайомлений під розписку із зазначенням дати такого ознайомлення.

  Необгрунтована відмова у прийнятті  на роботу забороняється. Власник  має право запроваджувати обмеження  щодо спільної роботи на одному  підприємстві осіб, які є родичами(батьки, подружжя, брати, діти) чи свояки(батьки,брати,  сестри), якщо у зв”язку з виконанням  трудових обов”язків вони безпосередньо  підпорядковані або підконтрольні  один одному. 

44. Охарактеризуйте виборчу систему України.

Вибори  є невід'ємним атрибутом демократичного суспільства, адже шляхом виборів у  такому суспільстві забезпечується відтворення і легітимність інститутів державної влади.

 Виборче право має два значення: 1) сукупність юридичних норм, які регламентують участь громадян України у виборах представницьких органів влади, організацію і проведення виборів, взаємовідносини між виборцями, депутатами і представницькими установами; 2) право громадян обирати (активне виборче право) і право бути обраним (пасивне виборче право). Виборче право – один із найважливіших інститутів конст. права. Це сукупність конституційно-правових норм, які регламентують порядок організації і проведення виборів, умови участі громадян у виборах представницьких органів влади, взаємовідносини між депутатами і виборцями, порядок відкликання депутата виборцями. Таким чином, виборча система це сукупність норм, що закріплюють виборчі права громадян України, основні принципи виборчого права, порядок організації і проведення виборів до представницьких органів республіки, взаємовідносини виборців з депутатами. Основними принципами виборчої системи і виборчого права України є: загальне, рівне і пряме виборче право при таємному голосуванні, участь виборців в організації і проведені виборів, різноманітність форм і методів висування кандидатів у депутати, накази виборців депутатам. Виборчий процес в Україні здійснюється на таких засадах: 1) вільне і рівноправне висунення претендентів і кандидатів; 2) гласність; 3) безпристрасність до кандидатів з боку державних органів, установ і організацій, органів місцевого і регіонального самоврядування; 4) рівність можливостей для всіх кандидатів; 5) свобода агітації; 6) контроль за джерелами фінансування та виборами на виборчу кампанію. Виборче право є одним із основних конституційних прав громадян і відноситься до групи так званих політичних прав. Виборча система – неодмінний елемент будь-якої демократії, яка взагалі не може існувати без повноважного представництва, яке забезпечує реальну участь населення в управлінні справами суспільства і держави. В.с. є найважливішою формою прямої демократії, головна ф-ія якої – формування повноважного народного представництва. Характер виборчої системи безпосередньо зумовлює основні характеристики представницької системи. Вибори – не тільки важлива форма безпосередньої участі населення у здійсненні державної влади, не тільки акт обрання представників народу до органів держ. влади. Це також засіб його виховання і самоорганізації; практична реалізація виборчого права громадян, ефективний засіб перебудови сучасного суспільства. В.с. – сукупність юридичних, організаційних та інших засобів формування представницьких органів державної влади та здійснення громадянами своїх виборчих прав. В.с. базується на таких конституційних принципах, як загальне, рівне і пряме виборче право, при таємному голосуванні, висунення кандидатів громадськими організаціями, трудовими колективами, зборами військовослужбовців; вільне і всенародне обговорення якостей кандидата в депутати; передвиборча агітація; проведення виборів на кошти держави; забезпечення виборів по округах виборчими комісіями; накази виборців; відповідальність за порушення законодавства про вибори.  В Україні існує змішана мажоритарно(система більшості)- пропорційна (представництво політичних партій) виборча система.

 

 

45. Охарактеризуйте зовнішні функції держави.

Функції держави — головні напрямки і  види діяльності держави, обумовлені її завданнями і цілями і такі, що характеризують її сутність.

Функції держави не можна ототожнювати з  функціями її окремих органів, які  є частиною апарату держави і  відбиваються у компетенції, у предметі ведення, у правах і обов'язках (повноваженнях), закріплених за ними.

Зовнішні  функції  забезпечують зовнішню політику держави:

1)  політична (дипломатична) — встановлення  і підтримання дипломатичних  зносин з іноземними державами  відповідно до загальновизнаних  норм і принципів міжнародного  права;

2) економічна — встановлення і  підтримання торгово-економічних  відносин з іноземними державами;  розвиток ділового партнерства  і співробітництва в економічній  сфері з усіма державами, незалежно  від їх соціального ладу та  рівня розвитку; інтеграція до  світової економіки;

3) екологічна — підтримання екологічного  виживання на планеті;

4) культурна (гуманітарна) — підтримання  і розвиток культурних і наукових  зв'язків з іноземними державами;  забезпечення збереження історичних  пам'ятників та інших об'єктів,  що мають культурну цінність; вжиття заходів щодо повернення  культурних цінностей свого народу, які знаходяться за кордоном;

5)  інформаційна — участь у розвитку  світового інформаційного простору, встановлення режиму використання  інформаційних ресурсів на основі  рівноправного співробітництва  з іншими державами;

6) оборона держави — захист державного  суверенітету від зовнішніх посягань  як економічними, дипломатичними, так  і воєнними засобами;

7)  підтримання світового правопорядку -- участь у врегулюванні міжнаціональних  і міждержавних конфліктів; боротьба  з міжнародними злочинами.

У зовнішніх функціях держави можна  виділити два основні напрямки: зовнішньополітична діяльність (тут особливе значення має функція оборони країни) і  зовнішньоекономічна діяльність.

 

46. Охарактеризуйте принципи юридичної відповідальності.

Законність. Цей принцип полягає у суворому і точному слідуванні правовим приписам. Ця вимога, по-перше, передбачає, що притягнення до юридичної відповідальності повинно здійснюватись лише на підставі закону за правопорушення, що вступив у силу і був доведений до загального відома; по-друге, єдиною фактичною підставою юридичної відповідальності є правопорушення; по-третє, притягувати до юридичної відповідальності можуть лише уповноважені законом органи і тільки в установленому законом порядку; по-четверте, міра покарання за скоєне правопорушення чітко обмежується санкцією правової норми і при реалізації юридичної відповідальності може бути пом’якшена, але в жодному разі не повинна перевищувати верхньої межі санкції; по-п’яте, реалізація юридичної відповідальності здійснюється у встановленій законом процесуальній формі.