Шпаргалка по "Налоговому праву"

У разі розірвання договору дарування  обдарований зобов’язаний повернути  дарунок у натурі, а якщо таке повернення неможливе — відшкодувати його вартість.

До  вимог про розірвання договору дарування  застосовується позовна давність в  один рік.

 

 

27. Дайте характеристику функцій права.

Функції права — це головні напрямки впливу права на свідомість та поведінку  людей, які характеризують його роль та значення в житті суспільства. Розрізняють загально-соціальні  та спеціально-юридичні функції права.

До  загально-соціальних функцій права  відносять культурно-історичну, стабілізаційну, виховну і інформаційно-орієнтовну функції, а також функцію соціального  контролю.

Культурно-історична  функція полягає в тому, що право  в нормативній формі закріплює  вищі досягнення людської цивілізації: свободу, рівність, справедливість.

Стабілізаційна  функція проявляється в здатності  права забезпечувати стійкість  і сталість у житті суспільства. Консолідуючи людей і забезпечуючи цілісність їхнього існування, право  стримує антисоціальні руйнівні процеси.

Виховна функція полягає в тому, що право  за допомогою своїх розпоряджень сприяє становленню людини як правослухняного  члена громадянського суспільства.

Інформаційно-орієнтовна функція полягає в тім, що право  інформує людину про її права й  обов’язки, про можливе і належне  поводження.

Функція соціального контролю полягає в  тому, що право стимулює соціально-корисне  поводження людини і, навпаки, обмежує (за допомогою заборон) поводження, небезпечне чи шкідливе для суспільства.

Спеціально-юридичні функції права здійснюються за допомогою  специфічних юридичних засобів (видання  нормативних та індивідуальних правових актів). Зазвичай виділяють дві основні  спеціально-юридичні функції права: регулятивну та охоронну.

Регулятивна функція права виявляється в  тому, що приписи правових норм вносять  упорядкованість у суспільні  відносини. Виконуючи функцію регулятора суспільних відносин, правова норма  вказує людині на лі-нію її поведінки  в тому чи іншому випадку. Наприклад, норми Цивільного кодексу України  інформують про те, які дії треба  здійснити при укладанні договору купівлі-продажу житлового будинку.

Розрізняють різновиди регулятивної функції: регулятивну  статичну і регулятивну динамічну. Регулятивна статична функція права  виявляється в закріпленні тих  чи інших стабільних станів (статусів). Наприклад, ст.2 Конституції України  закріплює унітарний устрій нашої  держави.

Регулятивна динамічна функція права «обслуговує» соціальні процеси: торгівлю, виробництво  нових цінностей, перехід майна  й інших благ від одних осіб до інших. Наприклад, норми Цивільного кодексу України визначають порядок  переведення боргу боржником  на іншу особу.

Охоронна  функція полягає в тому, що право  захищає соціальні цінності, блага, суспільні відносини шляхом встановлення заборон, обмежень і покарань за порушення  заборон. Наприклад, ст.186 Кримінального  кодексу України встановлює караність  грабежу. Тим самим право захищає  особу і власність від злочинного зазіхання.

Регулятивна й охоронна функції права тісно  пов’язані між собою. Охоронна функція  права покликана забезпечити  нормальну дію регулятивної функції.

 

 

28. Зазначте вимоги до особи, яка має намір стати депутатом.

Народні депутати України є повноважними та відповідальними представниками народу України у Верховній Раді України. Вони покликані виражати і  захищати суспільні інтереси та інтереси своїх виборців, брати активну  участь у здійсненні законодавчої та контрольної функцій Верховної  Ради України. Виконуючи свої функції  і повноваження, народні депутати керуються Конституцією, законами України, постановами Верховної Ради України, а також своєю совістю.

   Народним депутатом України може  бути лише громадянин України,  який на день виборів досяг  21 року, має право голосу і проживає  в Україні протягом останніх  п’яти років. Народний депутат  повинен мати громадянство України,  бо саме ця властивість визначає  наявність повноцінних правових  зв’язків між особою і державою, у тому числі й наявність  усіх юридичних прав і обов’язків, передбачених Конституцією України.

   Не може бути обраним до  Верховної Ради України громадянин, який має судимість за вчинення  умисного злочину, якщо ця судимість  не погашена і не знята у  встановленому законом порядку.  Народні депутати України здійснюють  свої повноваження на постійній  основі. Це означає, що вони  повинні відмовитись від іншого  представницького мандата і не  можуть перебувати на державній  службі, їм забороняється займатись  будь-якою діяльністю, крім наукової  та викладацької. Повноваження народних  депутатів України набувають  чинності з моменту складання  ними перед Верховною Радою  України відповідної присяги.  Якщо народний депутат відмовляється  складати присягу, то він втрачає  депутатський мандат, і у відповідному  виборчому окрузі мають відбутися  нові вибори до Верховної Ради  України.

 

29. Зазначте вимоги до особи, яка має намір стати суддею.

Вимоги  до кандидатів на посаду суддів еволюціонують  відповідно до ступеня розвиненості суспільства та політичного ладу держави. Суд є відображенням  конкретної державно-правової системи, він радикально змінюється разом  зі зміною останньої. Тому історико-правові  періоди розвитку інституту кандидата  на посаду судді в Україні збігаються з основними етапами розвитку державно-правової системи України.

Вимоги  до кандидатів на посаду суддів судів  загальної юрисдикції у найбільш загальному вигляді сформульовано  в ч. 3 ст. 127 Конституції України  та ст. 7 Закону “Про статус суддів”, а  саме: кандидатом на зайняття посади судді  суду загальної юрисдикції може бути громадянин України, не молодший двадцяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права  не менш як три роки, проживає в Україні  не менш як десять років та володіє  державною мовою.

Вимоги  до кандидатів на посади суддів диференційовано  залежно від рівня та виду суду, від посади, на яку претендує кандидат. Зокрема, щодо кандидатів на посаду суддів Конституційного Суду України та Верховного Суду України, апеляційних  та Вищих спеціалізованих судів  закон передбачає більш високі вимоги.

Так, претендувати на зайняття посади судді  в апеляційному суді може громадянин України, який досяг на день обрання  тридцяти років, має вищу юридичну освіту, стаж роботи в галузі права не менш як п’ять років, в тому числі не менш як три роки на посаді судді.

Кандидатом  на зайняття посади судді вищого спеціалізованого суду може бути громадянин України, не молодший тридцяти років, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи в галузі права не менш як сім років, в тому числі не менш як п’ять років  на посаді судді.

На  зайняття посади судді Верховного Суду України може громадянин України, який досяг на день обрання тридцяти п’яти  років, має вищу юридичну освіту, стаж роботи в галузі права не менш як десять років, в тому числі не менш як п’ять років на посаді судді.

Вимоги, що ставляться до кандидатів на посаду суддів Конституційного Суду України, встановлені ст. 148 Конституції та ч. 1 ст. 16 Закону “Про Конституційний Суд  України”. Кандидатом на зайняття посади судді Конституційного Суду України  може бути громадянин України, який на день призначення досяг сорока років, має вищу юридичну освіту і стаж роботи за фахом не менш як десять років, проживає в Україні протягом останніх двадцяти років та володіє державною  мовою. Необхідності проходження будь-якої кваліфікаційної атестації для  кандидатів на посади суддів Конституційного  Суду України закон не передбачає.

Прийнятий 7 лютого 2002 р. Закон “Про судоустрій України”, встановив додаткові вимоги щодо кандидатів на посади суддів військового  суду (повинен перебувати на військовій службі), а також розширив коло осіб, які можуть претендувати на заняття  посади професійного судді спеціалізованого суду, за рахунок осіб, які не мають  юридичної освіти, а лише вищу освіту і відповідний стаж роботи в галузі питань юрисдикції цього суду (ст.ст. 59, 63 Закону “Про судоустрій України”). Закон “Про судоустрій України” вперше в нормативному порядку заборонив  доступ до суддівської діяльності певних категорій осіб, а саме:

а) визнаних судом обмежено дієздатними  або недієздатними;

б) тих, що мають хронічні психічні чи інші захворювання, що перешкоджають  виконанню обов'язків судді;

в) щодо яких проводиться дізнання, досудове слідство чи судовий розгляд кримінальної справи або які мають не зняту  чи непогашену судимість.

Тобто, чинний Закон, крім вікового і професійно-освітнього цензу, закріпив певні обмеження  і вимоги щодо морального обличчя, фізичного  і психічного стану кандидата  на посаду судді, створив умови для  вдосконалення процедури добору суддівських кадрів. 

30. Зазначте підстави позбавлення батьківських прав.

1. Мати, батько можуть бути позбавлені  судом батьківських прав, якщо  вона, він:

1) не забрали дитину з пологового  будинку або з іншого закладу  охорони здоров'я без поважної  причини і протягом шести місяців  не виявляли щодо неї батьківського  піклування;

2) ухиляються від виконання своїх  обов'язків по вихованню дитини;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або  наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів  експлуатації дитини, примушують  її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного  злочину щодо дитини.

2. Мати, батько можуть бути позбавлені  батьківських прав з підстав,  встановлених пунктами 2, 4 і 5 частини  першої цієї статті, лише у  разі досягнення ними повноліття.

3. Мати, батько можуть бути позбавлені  батьківських прав щодо усіх  своїх дітей або когось із  них.

4. Якщо суд при розгляді справи  про позбавлення батьківських  прав виявить у діях батьків  або одного з них ознаки  злочину, він порушує кримінальну  справу.

 

5. Рішення суду про позбавлення  батьківських прав після набрання  ним законної сили суд надсилає  державному органу реєстрації  актів цивільного стану за  місцем реєстрації народження  дитини. (Статтю 164 доповнено частиною  п'ятою згідно із Законом N 2710-IV від 23.06.2005)

 

31. Зазначте підстави позбавлення права на спадкування.

Існує два види позбавлення права на спадкування:

• пряме,
• непряме.

Пряме позбавлення права на спадкування  полягає в тому, що спадкодавець забороняючи успадковувати власну спадщину певним спадкоємцям за законом, згадує їх при цьому у своєму заповіті.

Пряме позбавлення права на спадкування  поділяється на:

• загальне,
• конкретне.

Загальний підвид прямого виду позбавлення  права на спадкування зводиться  до того, що спадкодавець забороняє  успадковувати власну спадщину певним спадкоємцям за законом із зазначенням  їхніх ініціалів у своєму заповіті.

Конкретний  підвид прямого виду позбавлення  права на спадкування зводиться  до того, що спадкодавець забороняє  успадковувати власну спадщину певним спадкоємцям за законом без зазначення їхніх ініціалів у своєму заповіті.

Непряме позбавлення права на спадкування  полягає в тому, що спадкодавець, забороняючи успадковувати власну спадщину певним спадкоємцям за законом, не згадує їх при цьому у своєму заповіті.

Спадкоємець за законом, який в прямій формі позбавлений  права на спадкування, ніколи не зможе  прийняти спадщину.

Спадкоємець за законом, який в непрямій формі  позбавлений права на спадкування, зможе прийняти спадщину тільки тоді, коли спадкоємець за заповітом відмовиться  від неї або не прийме її.  

32. Зазначте підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Трудовий  договір може бути розірваний власником  або уповноваженим ним органом  лише у випадках:

1) змін в організації виробництва  і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації чи перепрофілювання  підприємства, установи, організації,  скорочення чисельності або штату  працівників;

2) виявленої невідповідності працівника  займаній посаді або виконуваній  роботі внаслідок недостатньої  кваліфікації або стану здоров'я,  які перешкоджають продовженню  даної роботи;

3) систематичного невиконання працівником  без поважних причин обов'язків,  покладених на нього трудовим  договором або Правилами внутрішнього  трудового розпорядку, якщо до  працівника раніше застосовувалися  заходи дисциплінарного чи громадського  стягнення;