Шпаргалка по "Налоговому праву"

  Залежно від тяжкості злочину,  за який засуджено неповнолітнього,  позбавлення волі може бути  призначене (ч. 3 ст. 102):

1) за вчинений повторно злочин  невеликої тяжкості не більше  двох років;

2) за злочин середньої тяжкості - на строк не більше чотирьох  років;

3) за тяжкий злочин - на строк  не більше семи років;

4) за особливо тяжкий злочин - на строк не більше десяти  років;

5) за особливо тяжкий злочин, поєднаний  з умисним позбавленням життя  людини, - на строк до п'ятнадцяти  років.

  Неповнолітні, засуджені до позбавлення  волі, відбувають його в спеціальних  виховних установах, максимально  пристосованих для цих осіб.

 

15. Дайте характеристику матеріальної відповідальності у трудовому праві.

Матеріальна відповідальність як один з видів  юридичної відповідальності полягає  в обов'язку однієї сторони трудового  договору - працівника або роботодавця  відшкодувати іншій стороні шкоду, заподіяну внаслідок винного, протиправного  невиконання або неналежного  виконання трудових обов'язків у  встановленому законом розмірі  та порядку. Трудове законодавство  передбачає два види матеріальної відповідальності працівників: обмежену і повну.

  Основний вид матеріальної відповідальності  працівника - обмежена матеріальна  відповідальність. Вона полягає  в обов'язку працівника, з вини  якого було заподіяно шкоду,  відшкодувати роботодавцю пряму  дійсну шкоду, але не більше  від його середнього місячного  заробітку. Під прямою дійсною  шкодою розуміють втрату, погіршення  або зниження цінності майна,  необхідність для підприємства  провести затрати на відновлення,  придбання майна чи інших цінностей  або провести зайві, тобто викликані  внаслідок порушення працівником  трудових обов'язків, грошові  виплати. Неодержані прибутки  відшкодуванню не підлягають.

  Повна матеріальна відповідальність  без обмеження будь-якою межею  за шкоду, заподіяну працівником,  передбачена ст. 134 КЗпП. До них  належать:

1. Укладання між працівником і  власником письмового договору  про повну матеріальну відповідальність (п. 1 ст. 134).

2. Отримання майна й інших цінностей  працівником під звіт за разовим  дорученням або за іншими разовими  документами (в. 2 ст. 134).

3. Шкода, завдана діями працівника, що мають ознаки діянь, переслідуваних  у кримінальному порядку (п.З  ст. 134).

4. Шкода, завдана працівником,  який був у нетверезому стані  (п. 4 ст. 134).

5. Шкода, завдана недостачею, умисним  знищенням або умисним зіпсуттям  матеріалів, напівфабрикатів, виробів  (продукції), в тому числі й  при їх виготовленні, а також  інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу й інших  предметів, виданих працівникові  в користування підприємством,  установою, організацією (п. 5 ст. 134).

6. Відповідно до законодавства  на працівника покладено повну  матеріальну відповідальність за  шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових  обов'язків (п. 6 ст. 134КЗпП).

7. Шкода, завдана не при виконанні  трудових обов'язків (п. 7 ст. 134).

8. Службова особа, винна в незаконному  звільненні або переведенні працівника  на іншу роботу (п. 8 ст. 134 КЗпП), несе  матеріальну відповідальність у  повному розмірі шкоди.

9. Матеріальне відповідальність  керівника підприємства, установи, організації, винного у несвоєчасній  виплаті заробітної плати понад  один місяць, що призвело до  виплати компенсацій за порушення  строків її виплати, при умові,  що Державний бюджет України  та місцеві бюджети, юридичні  особи державної форми власності  не мають заборгованості перед  цим підприємством.

  Трудове законодавство виділяє  окремо колективну (бригадну) матеріальну  відповідальність працівників.

  Роботодавець зобов'язаний відшкодувати  майнову шкоду, заподіяну працівникові  при виконанні ним трудових  обов'язків. Така відповідальність  постає:

- при порушенні права працівника  на працю (у випадках порушення  правил прийому на роботу, законодавства  про переведення на іншу роботу, незаконного відсторонення від  роботи, при порушенні законодавства  про підстави і порядок звільнення  працівника);

- при порушенні обов'язків власника  або уповноваженого ним органу  щодо видачі документів про  його працю і заробітну плату  (у випадку неправильного заповнення, оформлення і затримання видачі  трудової книжки, документів про  працю і заробітну плату);

- при незабезпеченні збереження  особистих речей працівника під  час роботи (у випадках їх зіпсуття, знищення, крадіжки). 

16. Дайте характеристику об'єкта та об'єктивної сторони складу правопорушення.

Об'єктивна  сторона правопорушення - зовнішній  акт суспільне небезпечного діяння, яке посягає на охоронюваний нормами  права об'єкт, завдає йому шкоди чи створює загрозу заподіяння шкоди.

  Ознаки об'єктивної сторони правопорушення - дія чи бездіяльність, суспільне  небезпечні та шкідливі наслідки, причинний зв'язок між ними, місце,  час, спосіб, засоби, обставини та  умови скоєння правопорушення.

Суб'єктивна  сторона правопорушення - внутрішня  психічна діяльність особи, зв'язана  зі скоєнням правопорушення. Ознаками суб'єктивної сторони правопорушення є провина, мотив і мета правопорушника.

Під провиною слід розуміти психічне ставлення  особи до скоєного нею суспільне  небезпечного діяння і суспільне  небезпечних наслідків у формі  наміру та необережності.

Мотив - це внутрішні процеси, що відображаються у свідомості особи і спонукають її скоїти правопорушення. Мотив близько  наближається до провини, але не зливається з нею. Він впливає на свідомість людини, зумовлює характер її дій, формує спрямованість волі, визначає зміст  провини.

  Мета - це уява особи, що скоює  правопорушення, про бажаний результат,  до якого вона прагне.

 

17. Дайте характеристику обов’язків громадянина за Конституцією України.

Основний  обов'язок громадянина - встановлені  Конституцією держави вид і міра його необхідної обов'язкової поведінки. Щоб людина могла успішно реалізувати  свої права, отримувати від суспільства  певні матеріальні й духовні  блага, вона повинна виконувати покладені  на неї обов'язки, віддавати суспільству  свою працю, свої зусилля, піклуватися  про державні та громадські справи.

  Конституційні права, свободи  та обов'язки, що їх несе громадянин  перед державою, перед іншими  громадянами, перед організаціями,  в поєднанні з конституційними  принципами й гарантіями становлять  основи правового становища громадян, або конституційний статус особистості  в Україні.

  Основні обов'язки громадян закріплює  Конституція України. Умовно їх  можна кваліфікувати по групах. У сфері економічного й соціального  життя - це обов'язки сплачувати  податки і збори, подавати декларації  про свій майновий стан і  доходи, зберігати природу і охороняти  її багатства. У царині культурної  діяльності громадяни несуть  обов'язки з охорони історичних  пам'яток та інших культурних  цінностей, повинні відшкодовувати  завдані ними збитки.

  До обов'язків у сфері суспільно-політичного  життя належать обов'язки додержуватися  Конституції та законів України;  оберігати інтереси держави і  сприяти зміцненню її могутності  й авторитету; захищати Вітчизну, служити у Збройних Силах України;  поважати національну гідність  інших громадян. У царині особистої  та індивідуальної свободи серед  обов'язків громадян України - необхідність поважати права  та законні інтереси інших  осіб.

 

18. Дайте характеристику прав та свобод громадянина за Конституцією України.

Свобода людини - вихідне поняття у проблемі прав людини і громадянина. Розрізняють  природні права людини, тобто пов'язані  з самим її існуванням і розвитком, і набуті, що в основному характеризують соціально-політичний статус людини і  громадянина (інститут громадянства, право  на участь у вирішенні державних  справ тощо).

Свободу людини характеризує й принцип рівних правових можливостей, правового сприяння і правової охорони, що його закріплюють  демократичні конституції, у тому числі  й Конституція України. Водночас свобода людини як об'єктивна реальність виходить за межі, врегульовані правом, і має витоки в системі інших  соціальних норм, що панують у демократичному суспільстві.

Відповідно  до Конституції України основне  право громадянина - це його можливість здійснювати певні дії для  задоволення своїх життєво важливих матеріальних і духовних інтересів, установлених державою і закріплених  у Конституції та інших нормативно-правових актах.

  У Конституції України (переважно  в розділі II) визначено такі  групи основних прав:

  Громадянські права -- можливості  людей, що характеризують їхнє  фізичне та біологічне існування,  задоволення матеріальних, духовних  та деяких інших потреб.

  Сюди відносять такі суб'єктивні  права: на життя; на недоторканність  особи, житла, на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної  та іншої кореспонденції; на вибір  місця проживання, свободу пересування,  на вільне залишення території  України та повернення будь-коли  в Україну; на свободу власної  думки і слова, на вільне  виявлення своїх поглядів і  переконань; вільно збирати, зберігати,  використовувати й поширювати  інформацію усно, письмово та  в інший спосіб на свій вибір;  на свободу світогляду і віросповідання  тощо.

  Політичні права - можливості  людини і громадянина брати  участь у громадському та державному  житті, вносити пропозиції про  поліпшення роботи державних  органів, їхніх службових осіб  та об'єднань громадян, критикувати  вади в роботі, безпосередньо  брати участь у різних об'єднаннях  громадян.

Економічні  права - можливості людини і громадянина, що характеризують їхню участь у виробництві  матеріальних благ. До них відносять: право на приватну власність (індивідуальну  і колективну); право на працю  і вибір професії та роду трудової діяльності; можливість вибору роду занять і роботи за своїм покликанням; право  на професійну підготовку і перепідготовку; право на справедливу оплату праці; право на страйк; право на відпочинок тощо.

  Соціальні права - можливості  людини і громадянина із забезпечення  належних соціальних умов життя.  Це є: право на охорону здоров'я;  право на житло; право на  матеріальне забезпечення в старості, в разі хвороби, повної або  часткової втрати працездатності, втрати годувальника та ін.; право  на достатній життєвий рівень  для себе і своєї сім'ї (харчування, одяг, житло).

  Екологічні права - права людини  і громадянина на безпечне  екологічне середовище. Тобто це  право: на безпечне для життя  і здоров'я довкілля; на відшкодування  завданої порушенням цього права  шкоди і т. ін.

  Культурні права - можливості  доступу людини до духовних  цінностей свого народу (нації)  та всього людства, це - право  на освіту; право на користування  досягненнями вітчизняної та  світової культури; право на свободу  наукової, технічної та художньої  творчості; право на захист  інтелектуальної власності; право  на використання результатів  інтелектуальної, творчої діяльності  тощо.

  Сімейні права - можливості людини  і громадянина вільно розпоряджатися  собою в сімейних правовідносинах.  Це означає: право на невтручання  в особисте й сімейне життя;  на добровільне одруження, рівні  права та обов'язки у шлюбі  та сім'ї; право на державну  охорону сім'ї, материнства, батьківства  і дитинства; право на рівність  дітей незалежно від походження  чи народження у шлюбі або  поза шлюбом. 

19. Дайте характеристику спадкування за законом.

Спадкове  право - сукупність цивільно-правових норм, що встановлюють порядок переходу прав та обов'язків померлої особи  за правом спадкування.

  Власник, після смерті якого  залишилось майно, називається  спадкодавцем. Особи, до яких це  майно переходить після смерті  його власника, називаються спадкоємцями.

  Майно, що залишилось після  смерті його власника, називається  спадковим майном, або спадщиною.  Слід зауважити, що спадщина  складається з прав та обов'язків  спадкодавця, тобто до складу  спадщини входять і його борги  (невиконані зобов'язання, неоплачені  кредити тощо), якщо вони в нього  були на день смерті. Спадкоємець  має право приймати таку спадщину  чи відмовитися від неї. Спадщина  відкривається тільки після смерті  громадян (фізичних осіб). Після ліквідації  юридичних осіб спадкування не  буває. Тому спадкодавцями можуть  бути тільки громадяни, а спадкоємцями  можуть бути як фізичні, так  і юридичні особи. Спадкування  між живими не буває.