Шпаргалка по "Налоговому праву"

Під виборами в  найширшому значенні цього слова  розуміють такий спосіб формування керівних органів, що полягає в голосуванні  визначених осіб. Завдяки виборам  формуються, наприклад, керівні статутні органи політичних партій та громадських  організацій, президіальні органи зборів, деякі органи державної влади  та органи місцевого самоврядування тощо.

Вибори в конституційному  праві - це спосіб формування органу державної  влади, органу місцевого самоврядування або наділення повноваженнями їхньої посадової особи шляхом голосування  уповноважених на те осіб і визначення результатів такого голосування  встановленою більшістю голосів  цих осіб за умови, коли на здобуття кожного мандата, мають право  балотуватися два та більше кандидатів.

До головних функцій  виборів можна віднести такі:

• артикуляція інтересів різних соціальних груп;
• мирне вирішення конфлікту між політичними акторами, що претендують на владу;
• легітимація структур влади;
• політична соціалізація і мобілізація громадян.

Соціальне призначення  виборів полягає в тім, що:

1. Вибори є  вихідним принципом організації  державного механізму та системи  місцевого самоврядування.

2. Вибори, проведені  з дотриманням вимог Конституції  України та міжнародних стандартів, виступають необхідним засобом  надання владі легітимного характеру.  За їх допомогою народ визначає  своїх представників в органах  державної влади та органах  місцевого самоврядування, наділяє  їх мандатом на здійснення  у визначених Конституцією межах  своїх суверенних прав.

3. Вибори відіграють  визначальну роль у формуванні  політичної еліти суспільства.  Трактування виборчої системи  як системи суспільних відносин  дає змогу класифікувати вибори  за різними ознаками.

За територіальною ознакою вибори бувають:

• загальнонаціональні (загальнодержавні), що здійснюються на території всієї країни;
• локальні – як правило, це вибори до представницьких органів місцевого самоврядування.

За суб’єктами розрізняють:вибори народних депутатів  України; вибори Президента України; вибори депутатів Верховної Ради АРК, районних у містах, районних, обласних рад; вибори сільських, селищних і міських голів.

За часом проведення виборів поділяються на: чергові, що проводяться в період закінчення строку повноважень, передбаченого  Конституцією і законами України  для функціонування певного виду виборного органу або посади; позачергові, або дострокові, що проводяться в  разі дострокового припинення, передбаченого  КУ і ЗУ для функціонування певного  виду виборчого органу або посади; вибори депутатів замість депутатів, сільських, селищних, міських голів, які вибули; вибори, що проводяться  в разі утворення нової адміністративно-територіальної одиниці.

За кількісною ознакою участі виборців вибори бувають: загальними, основними, коли у виборах  за законом мають право брати  участь усі виборці держави; частковими (додатковими), поповнення складу ВРУ, сільських, селищних рад у разі дострокового вибуття окремих депутатів.

З огляду на правові  наслідки вибори поділяються на: дійсні – проведені в порядку, визначеному  Конституцією України і відповідним  виборчим законом; недійсні – під  час яких мали місце порушення  виборчого законодавства, що вплинули на підсумки виборів.

За порядком визначення результатів виборів у світовій практиці розрізняють такі виборчі  системи: мажоритарна, пропорційна, змішана.

 

76. Розкрийте поняття та назвіть види співучасті у вчиненні злочину.

Співучастю визнається умисна сумісна участь двох і більш осіб в здійсненні злочину. Тобто:

1. Співучасть  є тільки там, де у вчиненні  злочину беруть участь хоча  б дві особи.

2. Співучасть - це  спільна діяльність.

3. Всі особи,  які беруть участь у злочині,  діють умисно.

Об'єктивні ознаки співучасті виражені в законі словами - злочин, вчинений декількома (двома  або більше) суб'єктами злочину спільно. Суб'єктивні ознаки - вказівкою, що співучасть - це умисна спільна участь у вчиненні умисного злочину.

Можливі такі форми  співучасті:

• проста співучасть;
• складна співучасть.

Проста співучасть буває тоді, коли всі співучасники є виконавцями злочину. Складна  співучасть буває тоді, коли співучасники виконують різні ролі; один організує  злочин, інший виконує його і т. д.

За стійкістю  навмисності розрізняють три  форми співучасті:

1. Співучасть  без попередньої домовленості, де  діяльність одного співучасника  поєднується з діяльністю інших  у процесі вчинення злочину.  Приміром, коли до злодія, який  краде, приєднується особа, котра  обіцяє придбати крадене.

2. Співучасть  за попередньою домовленістю  існує в елементарній формі  та у формі організованої групи.  У першому випадку має місце  змова про вчинення одного  злочину. Організована група - це стійке об'єднання, що здебільшого  створюється для неодноразових  злочинних дій, зокрема вимагань (рекет).

3. Злочинна організація  - особливо стійка група осіб  із розподілом ролей і функцій,  з використанням спеціальних  заходів конспірації, що ускладнює  проблему їх викриття; наприклад,  банда.

Залежно від функцій, покладених на співучасників злочину, розрізняють: виконавця, організатора, підмовника, підсобника.

Виконавцем є особа, що безпосередньо вчинила злочин. Він здійснює задуманий злочин, реалізує намір співучасників.

Організатором є особа, що організувала здійснення злочину або керувала його здійсненням. Організатор створює групу, розподіляє ролі між співучасниками, регулює і направляє їх діяльність.

Підбурювачем є особа, що схилила до здійснення злочину. Він формує у інших співучасників бажання (рішучість) вчинити конкретний злочин.

Посібником є особа, що сприяла здійсненню злочину порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод. Своїми діями посібник укріплює бажання і рішучість у інших співучасників вчинити злочин.

Ступінь і характер участі кожного із співучасників  в здійсненні злочину враховуються судом при призначенні покарання. Організатор злочину несе відповідальність за все організовані їм злочини, вчинені  будь-яким співучасником. Решта співучасників  несе відповідальність за ті злочини, в підготовці або здійсненні яких вони брали участь.

 

77. Розкрийте поняття та назвіть ознаки злочину.

Злочином признається передбачене кримінальним законом винне суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність), що робить замах на правопорядок.

Ознака – це відповідна характеристика явища, яка  притаманна тільки цьому явищу і  відрізняє його від йому подібних.

Ознаки:

• суспільна небезпека,
• протиправність
• винність діяння.
• караність діяння.

Суспільна небезпека (матеріальна ознака злочину) – здатність  спричинити шкоду суспільним відносинам, благам та інтересам, які охороняються кримінальним кодексом. Кримінальна  протиправність (формальна ознака злочину) – заборона вчинення конкретного  діяння чинним кримінальним законом  винність; вчинення передбаченого чинним кримінальним законом суспільно  небезпечного діяння умисно або з  необережності. Винність - вина у формі  умислу чи з необережності. Караність - за будь-який злочин в законі існують  певні вид і термін покарання.

Види злочинів по об'єктах злочинних  посягань:

злочини проти  держави;

злочини проти  державної і колективної власності;

злочину проти  життя, здоров'я, свободи і гідності особи;

злочини проти  політичних і трудових прав громадян;

злочини проти  індивідуальної власності громадян;

господарські  злочини;

посадові злочини;

злочини проти  правосуддя;

злочини проти  порядку управління;

злочину проти  суспільної безпеки, громадського порядку  і народного здоров'я;

військові злочини.

В більш загальному види злочину  можна розділити на три види:

1) проти інтересів  держави,

2) проти інтересів  суспільства і

3) проти інтересів  окремих громадян.

Види злочинів за ступенем суспільної небезпеки виділяються:

а) особливо тяжкі  злочини;

б) тяжкі злочини;

в) менш тяжкі  злочини;

г) злочини, що не представляють великої суспільної небезпеки.

 

78.  Розкрийте поняття та структуру адміністративних правовідносин.

Адміністративно-правові відносини – це врегульовані нормами адміністративного права суспільні відносини, що складаються в сфері діяльності виконавчої влади.

Адміністративно-правові  відносини являють собою різновид правових відносин, різноманітних за своїм характером, юридичному змісту, по їхніх учасниках. Їм такі основні  ознаки: первинність правових норм, унаслідок чого правовідношенням є  результат регулюючого впливу на дані суспільні відносини даної  правової норми, що додає йому юридичну форму; регламентація правовою нормою дій (поводження) сторін цього відношення; кореспонденція взаємних обов'язків  і право сторін правовідносини, обумовлена нормою і т.п. До інших особливостей відносяться:

– права та обов'язки сторін даних  відносин зв'язані з діяльністю виконавчих органів держави й інших суб'єктів  виконавчої влади;

– завжди однієї зі сторін у таких  відносинах виступає суб'єкт адміністративної влади (орган, посадова особа, недержавна організація, наділені державно-владними повноваженнями);

– адміністративні правовідносини практично  завжди виникають з ініціативи однієї зі сторін;

– якщо відбулося порушення адміністративно-правової норми, те порушник несе відповідальність перед державою;

– адміністративні правовідносини є  відношеннями, побудованими на засідках “влада-підпорядкування”, де відсутня рівність сторін.

Структура адміністративного  права — це внутрішня будова галузі, яка відображає послідовне розміщення елементів — інститутів і норм, що утворюють її, їх єдність і  структурний взаємозв'язок. Вона складається  із двох частин: загальної і особливої, що обумовлене сутністю і специфікою державного управління, його багатогалузевим  характером і необхідністю постійного вдосконалення. Іноді говорять про  спеціальну частину адміністративного  права. Загальна частина адміністративного  права об'єднує норми, що закріплюють  принципи державного управління; правове  становище суб'єктів адміністративного  права (органів виконавчої влади, державних  службовців, громадян та ін.); форми  і методи виконавчої та розпорядчої  діяльності; адміністративний процес; засоби забезпечення законності і дисципліни в державному управлінні.

Особлива частина  адміністративного права містить  норми, що регулюють управління промисловістю, агропромисловим комплексом, соціально-культурною сферою (освітою, наукою та ін.), адміністративно-політичною діяльністю (управління внутрішніми  справами, управління юстицією), а також  міжгалузеве державне управління у  сферах статистики, стандартизації, ціноутворення  і т. ін.

Поряд з поділом  на дві основні частини (загальну і особливу) система адміністративного  права складається із адміністративно-правових інститутів — груп норм, що регулюють  тісно пов'язані, однорідні суспільні  відносини (наприклад, державної служби).

 

79. Розкрийте поняття та опишіть види юридичних фактів.

Юридичний факт – це зазначене в гіпотезі норми права конкретна життєва обставина, що є підставою виникнення, зміни або припинення правовідносин. Відсутність юридичного факту виключає виникнення та існування правовідносин.

Юридичні факти  ставляться до так званих юридичних  передумов виникнення правовідносин (норма праві, правосуб'єктність, юридичний  факт).

Види юридичних  фактів:

 По характеру  наслідків: 

• правостворюючі (наприклад, у разі прийняття на роботу);
• правозмінюючі (в разі переведення на іншу роботу);
• правоприпиняючі (в разі звільнення з роботи).

Юридичні факти  можуть виступати в різних формах, а саме: дії, юридично значущі стани, події, правові презумпції та юридичні фікції. Зазначені форми юридичних  фактів часто взаємодіють, утворюючи  складні за структурою юридичні факти, що дає підстави розрізняти прості та складні юридичні факти (їх іноді  називають юридичним складом). Юридичні факти розрізняються між собою  й за іншими критеріями.

Настання подій  не залежить від волі суб'єктів правовідносин (наприклад, загибель застрахованого майна  від пожежі або повені).

Дії (бездіяльність) - це зовнішнє вираження волі й свідомості людей (наприклад, складання заповіту, дарування). Дії підрозділяються  на правомірні (дозволені) і неправомірні (заборонені). Серед правомірних  дій розрізняють: юридичні вчинки, тобто  дії зроблені без мети породити певні  юридичні наслідки (наприклад, знахідка чужої загубленої речі) і - юридичні акти, тобто дії, зроблені з метою  породити відповідні юридичні наслідки (наприклад, висновок угоди, винесення  судом вироку). Неправомірні дії (бездіяльності) є правопорушенням (карне, адміністративне  кримінальні, адміністративні, дисциплінарні  й т.д.).

 По характеру  дії в часі: факти однократної  дії (наприклад, повернення позички), факти-стану (наприклад, стан у  кревному спорідненні, у трудовому  договорі, у шлюбі, непрацездатність  і т.п.) – це факти безперервної  юридичної дії, які викликають  безліч правовідносин.