Шпаргалка по "Налоговому праву"

а) особи, засуджені  вироком суду, без призначення  покарання;

б) особи, засуджені  вироком суду, із звільненням від  покарання;

в) особи, які  відбули покарання за діяння, злочинність  і караність яких виключена законом.

Судимість поширюється  на: 1) строк відбування покарання; 2) і, крім того, у випадках, передбачених законом, на певний строк після відбуття покарання.

Протягом цього  часу особа, яка має судимість, може виправитися, тому законодавець передбачає можливість припинення судимості і  пов'язаних з нею обмежень.

КК України  називає два види припинення судимості: її погашення і зняття.

Погашення судимості. Погашення судимості — це автоматичне її припинення при встановленні передбачених законом умов. Головним з них є невчинення особою протягом строку судимості нового злочину.

КК встановлює диференційовані строки погашення  судимості залежно від виду і  строку покарання, відбутого винним. У деяких випадках судимість погашається  самим фактом відбуття покарання  або звільнення від нього.

КК передбачає також погашення судимості перебігом  встановленого в законі строку після  відбуття особою основного і додаткового  покарання. Тривалість цих строків  встановлюється залежно від виду покарання і ступеня тяжкості вчиненого злочину.

У КК строки погашення  судимості диференціюються залежно  від категорії. Для злочинів невеликої  тяжкості — 2 роки; середньої тяжкості — 3 роки; тяжких — 6 років; особливо тяжких — 8 років.

Закінчення передбачених КК строків судимості за умови, що перебіг строку не переривався вчиненням  нового злочину, дозволяє вважати особу  такою, яка не має судимості.

Зняття судимості.

1. Під зняттям  судимості розуміється припинення  судимості рішенням суду. При  знятті судимості на відміну  від її погашення перебіг встановленого  законом строку і невчинення  особою нового злочину самі  по собі, автоматично, не припиняють  стан судимості. Потрібен розгляд  цього питання судом.

2. Зняття судимості  можливо лише до перебігу строків  погашення судимості, передбачених  у КК. Тому воно завжди є  достроковим. Для зняття судимості  згідно зі ст. КК необхідні  такі умови:

1) відбуття особою  покарання у вигляді обмеження  волі або позбавлення волі;

2) закінчення  не менше половини строку погашення  судимості, передбаченого в КК;

3) встановлення  судом того, що особа зразковою  поведінкою і сумлінним ставленням  до праці довела своє виправлення.

Для дострокового зняття судимості необхідна сукупність цих умов.

Якщо суд встановить наявність цих умов, він ухвалює  рішення про зняття з особи  судимості, після чого особа визнається такою, що не має судимості.

 

72. Розкрийте поняття та види відповідальності в трудовому праві.

Трудове право  передбачає два види відповідальності: дисциплінарну і матеріальну. Відповідальність за трудовим правом – окремий вид юридичної відповідальності, що полягає у передбаченому нормами трудового права обов'язку працівника відповідати за вчинене трудове правопорушення і понести відповідні санкції. Підставою для такої відповідальності є трудове правопорушення - винне протиправне діяння, яке полягає у невиконанні або порушенні трудових обов'язків працівником. Трудове правопорушення складається з двох різновидів: дисциплінарного проступку і трудового майнового правопорушення.

Дисциплінарна відповідальність - один з видів юридичної відповідальності. Вона полягає в обов'язку працівника відповідати перед власником  або уповноваженим ним органом  за скоєний дисциплінарний проступок  і понести дисциплінарні стягнення, передбачені нормами трудового  права.

Розрізняють два  види дисциплінарної відповідальності: загальну і спеціальну. Загальна полягає  у накладенні на працівника дисциплінарних стягнень. Спеціальній дисциплінарній відповідальності підлягають окремі категорії  працівників за дисциплінарними  статутами і положеннями про  дисципліну.

За порушення  трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з видів  стягнення - догана або звільнення.

Матеріальна відповідальність як один з видів юридичної відповідальності полягає в обов'язку однієї сторони  трудового договору - працівника або  роботодавця відшкодувати іншій  стороні шкоду, заподіяну внаслідок  винного, протиправного невиконання  або неналежного виконання трудових обов'язків у встановленому законом  розмірі та порядку. Трудове законодавство  передбачає два види матеріальної відповідальності працівників: обмежену і повну.

Обмежена матеріальна  відповідальність  полягає в обов'язку працівника, з вини якого було заподіяно  шкоду, відшкодувати роботодавцю пряму  дійсну шкоду, але не більше від його середнього місячного заробітку.

До підстав  притягнення до повної матеріальної відповідальності належать:

1. Укладання між  працівником і власником письмового  договору про повну матеріальну  відповідальність.

2. Отримання майна  й інших цінностей працівником  під звіт за разовим дорученням  або за іншими разовими документами.

3. Шкода, завдана  діями працівника, що мають ознаки  діянь, переслідуваних у кримінальному  порядку.

4. Шкода, завдана  працівником, який був у нетверезому  стані (п. 4 ст. 134).

5. Шкода, завдана  недостачею, умисним знищенням або  умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів,  виробів (продукції), в тому числі  й при їх виготовленні, а також  інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу й інших  предметів, виданих працівникові  в користування підприємством,  установою, організацією.

6. Шкода, заподіяну  підприємству, установі, організації  при виконанні трудових обов'язків.

7. Шкода, завдана  не при виконанні трудових  обов'язків.

8. Службова особа,  винна в незаконному звільненні  або переведенні працівника на  іншу роботу, несе матеріальну  відповідальність у повному розмірі  шкоди.

9. Матеріальне  відповідальність керівника підприємства, установи, організації, винного у  несвоєчасній виплаті заробітної  плати понад один місяць, що  призвело до виплати компенсацій  за порушення строків її виплати,  при умові, що Державний бюджет  України та місцеві бюджети,  юридичні особи державної форми  власності не мають заборгованості  перед цим підприємством.

Трудове законодавство  виділяє окремо колективну (бригадну) матеріальну відповідальність працівників.

 

73. Розкрийте поняття та зазначте види об'єктів правовідносин.

Правовідносини - це врегульоване нормами права  суспільні відносини, учасники якого  мають взаємні права й обов'язками, гарантованими державою.

Основні ознаки правовідносин:

• Правовідносини являють собою вид соціального зв'язку (юридичний зв'язок) суб'єктів соціального спілкування;
• Правовідносини виникають на основі норм права, тобто правовідносини - це не всяке фактичне відношення, а тільки те яке врегульовано нормами права;
• Суб'єкти правовідносин мають взаємозалежними (взаємними) юридичні права й обов'язки;
• Правовідносини є двостороннім юридичним зв'язком, тобто здійснюється через взаємні юридичні права й обов'язки;
• Правовідносини існують остільки, оскільки учасники є носіями відповідних прав і обов'язків;
• Правовідносини є вольовим юридичним зв'язком, тобто є результатом волевиявлення обох сторін правовідносини, або однієї з його сторін;

Зміст правових відносин визначається двома взаємодіючими  факторами: 1) фактичними обставинами  та 2) нормами права. Правове регулювання  надає суспільним відносинам визначеність, усталеність, надійність, забезпечувану  державою впорядкованість і форму. Все це дозволяє прогнозувати розвиток відносин та вживати ефективних заходів  до захисту інтересів їх учасників. Правовідносини виконують функцію  засобу, за допомогою якого право  перетворюється на реальну суспільну  дійсність, тобто набирає вигляду  фрагментів справжнього суспільного  життя.

Правовідносини  характеризуються наявністю певних елементів, сукупність яких та зв'язки між якими являють собою структуру  правовідносин.

Елементами структури  правовідносин є:

• учасники;
• їх суб'єктивні права та юридичні обов'язки;
• об'єкт правовідносин.

Існують дві концепції  розуміння поняття об'єкта правовідносин  — моністична і плюралістична. Згідно з першою з них об'єктом правовідносин  можуть виступати тільки дії суб'єктів, оскільки саме дії, вчинки людей підлягають регулюванню юридичними нормами, і  лише людська поведінка здатна реагувати  на правовий вплив. Звідси у всіх правовідносин  єдиний, загальний об'єкт.

Згідно з другою, більш реалістичною позицією, об'єкти правовідносин настільки різноманітні, наскільки різноманітні правовідносини, що регулюються правом.

Отже, залежно  від характеру і видів правовідносин  їх об'єктами виступають:

1. Матеріальні  блага (речі, предмети, цінності), характерні  головним чином для цивільних,  майнових правовідносин (купівля-продаж, дарування, обмін, заповіт тощо).

2. Нематеріальні  особисті блага (життя, честь,  здоров'я, гідність, свобода, безпека,  право на ім'я, недоторканність  людини), більшість з яких типові  для кримінальних і процесуальних  правовідносин.

3. Поведінка,  дії суб'єктів, різного роду  послуги і їх результати. (Це, головним  чином, правовідносини, що складаються  на основі норм адміністративного  права у сфері управління, побутового  обслуговування, господарської, культурної  й іншої діяльності).

4. Продукти духовної  творчості (твори літератури, мистецтва,  живопису, музики, скульптури, а також  наукові відкриття, винаходи —  все, що є результатом інтелектуальної  праці).

5. Цінні папери, офіційні документи (облігації,  акції, векселі, гроші, приватизаційні  чеки, дипломи, атестати тощо).

 

74. Розкрийте поняття та зазначте види суб'єктів правовідносин.

 Правовідносини - це врегульоване нормами права  суспільні відносини, учасники  якого мають взаємні права  й обов'язками, гарантованими державою.

Основні ознаки правовідносин:

• Правовідносини являють собою вид соціального зв'язку (юридичний зв'язок) суб'єктів соціального спілкування;
• Правовідносини виникають на основі норм права, тобто правовідносини - це не всяке фактичне відношення, а тільки те яке врегульовано нормами права;
• Суб'єкти правовідносин мають взаємозалежними (взаємними) юридичні права й обов'язки;
• Правовідносини є двостороннім юридичним зв'язком, тобто здійснюється через взаємні юридичні права й обов'язки;
• Правовідносини існують остільки, оскільки учасники є носіями відповідних прав і обов'язків;
• Правовідносини є вольовим юридичним зв'язком, тобто є результатом волевиявлення обох сторін правовідносини, або однієї з його сторін;

Зміст правових відносин визначається двома взаємодіючими  факторами: 1) фактичними обставинами  та 2) нормами права. Правове регулювання  надає суспільним відносинам визначеність, усталеність, надійність, забезпечувану  державою впорядкованість і форму. Все це дозволяє прогнозувати розвиток відносин та вживати ефективних заходів  до захисту інтересів їх учасників. Правовідносини виконують функцію  засобу, за допомогою якого право  перетворюється на реальну суспільну  дійсність, тобто набирає вигляду  фрагментів справжнього суспільного  життя.

Правовідносини  характеризуються наявністю певних елементів, сукупність яких та зв'язки між якими являють собою структуру  правовідносин.

Елементами структури  правовідносин є:

• учасники;
• їх суб'єктивні права та юридичні обов'язки;
• об'єкт правовідносин.

Суб'єкти правовідносин  — це суб'єкти права, тобто особи, які використовують свою правосуб'єктність у конкретних правовідносинах, виступаючи реалізаторами суб'єктивних юридичних  прав і обов'язків, повноважень і  юридичної відповідальності. Щоб  стати учасником правовідносин, суб'єкти повинні пройти два етапи  наділення їх юридичними властивостями:

• набути властивостей суб'єктів права як потенційних  суб'єктів (учасників) правовідносин  — через відповідність певним правовим вимогам щодо правосуб'єктності;

• набути додаткових властивостей юридичного характеру  в конкретній юридичне значущій ситуації — суб'єктивних юридичних прав і  обов'язків, що надаються їм правовими  нормами.

Види суб'єктів  правовідносин:

1) індивідуальні  суб'єкти (фізичні особи): громадяни;  іноземні громадяни;особи без  громадянства (апатриди); особи з  подвійним громадянством (біпатриди);

2) колективні  суб'єкти (юридичні особи): державні  органи, організації, установи, підприємства; органи місцевого самоврядування; комерційні організації (акціонерні  товариства, приватні фірми тощо  — вітчизняні, іноземні, міжнародні); громадські об'єднання (партії, профспілкові  організації тощо); релігійні організації;

3) держава та  її структурні одиниці: держава;  державні утворення (суб'єкти  федерації — штати, землі, автономії;  в Україні — Автономна Республіка  Крим); адміністративно-територіальні  одиниці (область, місто, селище  та ін.);

4) соціальні спільноти  — народ, нація, етнічні групи,  громадяни виборчого округу тощо.

 

75. Розкрийте поняття та назвіть види виборів в Україні.