Непряме оподаткування згідно нового Податкового кодексу

- удосконалення правових норм щодо реєстрації платників податку;

- удосконалення порядку оподаткування операцій з надання послуг та операцій, пов’язаних з реорганізацією підприємств [54, с. 190].

Наступним важливим кроком під час реформування непрямого  оподаткування є реформування акцизного податку, система справляння якого на сьогодні має ряд системних недоліків, які можливо усунути шляхом:

- поступового збільшення частки акцизу в ціні реалізованих підакцизних товарів у результаті підвищення ставок акцизного податку на алкогольні напої, тютюнові вироби та збільшення мінімального податкового зобов’язання із сплати акцизного податку в твердих сумах з метою обмеження споживання таких товарів;

- систематизації та застосування єдиних методологічних підходів у законодавстві щодо справляння акцизного податку, зокрема розроблення єдиного нормативно-правового акта, в якому визначається з урахуванням основних вимог Директив Ради ЄС та Угод ГАТТ/СОТ перелік підакцизних товарів, термінологія, база та об’єкти оподаткування;

- запровадження з урахуванням міжнародного досвіду нульової ставки акцизного податку на спирт етиловий, що використовується для виробництва лікарських засобів, побутової хімії, продукції технічного призначення, біоетанолу та виробництва біопалива, за умови застосування системи здійснення контролю за виробництвом, переміщенням та реалізацією підакцизних товарів за принципами Європейського Союзу;

- запровадження механізму реєстрації платників акцизного податку, що виробляють, імпортують та продають підакцизні товари, створення бази даних про платників податків та єдиної системи здійснення контролю за виробництвом, переміщенням та реалізацією підакцизних товарів із застосуванням принципів ЄС;

- приведення законодавства з питань здійснення контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів у відповідність із законодавством ЄС;

- поступового підвищення ставок акцизного податку на алкогольні напої у результаті застосування коригуючи коефіцієнтів відповідно до індексів споживчих цін, динаміки зростання ринків та курсу валют;

- запровадження єдиної ставки на бензини моторні [54, с. 188].

Орієнтація на ринкову  модель господарювання з поступовим входженням країни до світового економічного простору, збільшення кількості суб’єктів  зовнішньоекономічної діяльності з підвищенням їх активності на зовнішньому ринку не тільки значно розширили спектр функціональних завдань митної системи, але й зумовили необхідність її докорінної перебудови.

Митна політика України  має орієнтуватися не на роз’єднання  країн митними бар’єрами, а на зближення їх шляхом спрощення та уніфікації митних процедур відповідно до норм міжнародного права; основна діяльність має спрямовуватися на захист економічних інтересів України; митна система повинна бути переорієнтована на перенесення основних об’єктів контролю і митного оформлення всередину території, до місць безпосередньої концентрації вантажовідправників і вантажоотримувачів.

Відповідно до Угоди  про партнерство і співробітництво  між Україною і Європейськими  Співтовариствами та їх державами-членами сторони надають одна одній режим найбільшого сприяння у торгівлі згідно з пунктом 1 статті 1 ГАТТ.

До обкладання визначеним антидемпінговим або компенсаційним митом Сторона намагається здійснити  все можливе для досягнення конструктивного  вирішення проблеми.

Україною мають надаватися такі орієнтовні пільги:

1) не стягуватись ввізного мита з товарів, імпортованих з Вірменії, Білорусії Грузії, Естонії, Казахстану, Литви, Молдови, Росії, Туркменістану;

2) не стягуватись вивізного мита з товарів, які поставляються згідно з кліринговими та міждержавними угодами в межах визначених обсягів.

У сфері митного оподаткування  варто вжити таких заходів:

- вдосконалення механізму митно-тарифного регулювання шляхом підвищення ефективності використання митного тарифу і класифікації товарів з метою повного нарахування законодавчо встановлених митних платежів;

- розробка порядку погашення заборгованості по митних платежах на основі переуступки прав погашення боргів;

- введення реєстру банків, які виконують роль гарантів забезпечення сплати митних платежів;

- визначення фіксованої межі митної вартості для нарахування митних платежів з окремих категорій товарів;

- захист українського ринку від недоброякісних товарів, зокрема підвищення ролі контролюючої функції митних органів за дотриманням правил сертифікації імпортованої продукції;

- розвиток митно-тарифних методів сприяння залученню іноземних інвестицій, у тому числі шляхом використання митних режимів переробки, які стимулюють розвиток міжнародної кооперації виробництва на підставі довгострокових контрактів і угод;

- вдосконалення нормативно-правової бази функціонування митної системи шляхом забезпечення взаємозв’язку норм і принципів митного законодавства із зовнішньоекономічним, податковим, валютним, цивільним, карним, транспортним законодавством у частині, що стосується митної справи;

- вдосконалення митної системи через уніфікацію механізму регулювання зовнішньоекономічної діяльності відповідно до вимог СОТ з урахуванням економічних інтересів України.

Поступове реформування непрямого оподаткування України дозволить отримати низку вигод для держави, таких як досягнення європейської податкової гармонізації, зближення України до держав-членів Європейського Союзу, нівелювання міжнародної податкової конкуренції, збільшення доходів Державного бюджету внаслідок збільшення надходжень непрямих податків тощо.

 

Опрацювавши матеріали  розділу, можна зробити наступні висновки:

 

1. Для удосконалення вітчизняної практики справляння непрямих податків необхідно звернутися до зарубіжного досвіду з метою порівняльного аналізу, при зіставленні різних норм фінансового державного регулювання.

Поєднання прямих та непрямих податків – характерна риса податкових систем сучасних держав. За рахунок їх оптимальної структури значною мірою може бути розв’язане те глибоке протиріччя цільових установок, що стоять перед податковою системою. Відмінність полягає у їх співвідношенні. Співвідношення між прямими та непрямими податками відрізняється не лише стосовно розвинених країн та країн, що розвиваються, а також стосовно окремих країн, які входять в ту чи іншу групу. Світовий досвід використання прямого та непрямого оподаткування призводить до висновку про неприпустимість їх протиставляння без ґрунтовного дослідження соціальноекономічних умов, що склалися в країні, етапів історичного розвитку, які пройшла податкова система, в тому числі таких її складових, як податковий контроль і податкова свідомість переважної частини населення, та об’єктивно притаманних цим податкам функціональних рис.

2. Ціллю прийняття Податкового кодексу України було створення  стабільної  податкової  системи, яка забезпечить  достатній обсяг надходжень  до  бюджетів  усіх  рівнів, ефективне  функціонування  економіки  держави, справедливий підхід до оподаткування всіх категорій платників податків, а також створення  умов  для  подальшої  інтеграції  України  у  світове  співтовариство  можливо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

 

Опрацювавши матеріали  роботи, можна зробити наступні висновки:

 

1. Непрямі податки – податки, що обчислюються на основі цін або фізичних характеристик товарів та послуг, розмір яких безпосередньо не залежить від доходів платника, а визначається за вартісними або кількісними характеристиками здійснюваних ним оподатковуваних операцій.

При непрямому оподаткуванні формальним платником є продавець товару (робіт, послуг), що виступає посередником між державою й споживачем цього товару, тоді як останній виступає реальним платником податку.

Непряме оподаткування  відіграє важливу роль в фінансовій системі держави, перш за все, формуючи найбільшу частку доходів Державного бюджету України.

Акцизи – це непрямі  податки на операції з реалізації товарів і послуг, що встановлюються у вигляді надбавки до ціни їх реалізації. У податковій системі України  застосовується два види акцизів – податок на додану вартість і акцизний податок.

Мита – це непрямі  податки на операції з переміщення  товарів через митний кордон держави  і встановлюються у вигляді надбавки на митну вартість цих товарів. В  податковій системі України розрізняють вивізне і ввізне мита.

Податок на додану вартість є непрямим податком, що включається  з ціну товару та представляє собою  частину приросту вартості, що утворюється  на всіх стадіях їх просування –  від виробництва до продажу або  перепродажу.

Недоліком непрямих податків є те, що вони розглядаються платником податків як соціально несправедливі. Так як вони сплачуються тільки у тих випадках, коли платник ще не одержав дохід, а податок вже потрібно платити. Таким чином, платник податків усвідомлює їх як авансові платежі. Переваги полягають у тому, що їх відносно складніше фальсифікувати.

2. Підбиваючи підсумки ефективності непрямого оподаткування в Україні, підкреслимо такі аргументи: здебільшого планові надходження непрямих податків протягом досліджуваного періоду не були цілковито виконаними та спостерігались перевиконання планового обсягу бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що в підсумку більш вагомо знижувало планові надходження непрямих податків; непрямі податки досить вагому частку займають у валовому внутрішньому продукті України, що свідчить про їх фіскальність, а різке зростання рівня оподаткування у 2010 році є значним недоліком податкової політики держави та в подальшому може знизити ефективність непрямого оподаткування; значні обсяги втрат були понесені державою внаслідок надання пільг з непрямих податків.

На сьогоднішній момент існує необхідність реформування непрямих податків,  побудови більш ефективного  механізму,  що слід врахувати при  розробці змін до Податкового кодексу.  Оцінка ефективності ПДВ за наведеними показниками дозволить більш точно планувати надходження цього податку,  допоможе при розробці заходів з удосконалення регулюючої та фіскальної дії ПДВ,  усунення недоліків його механізму, формування раціональної структури податкових доходів бюджету, тобто сприятиме розробці ефективної податкової політики.

3. Для удосконалення вітчизняної практики справляння непрямих податків необхідно звернутися до зарубіжного досвіду з метою порівняльного аналізу, при зіставленні різних норм фінансового державного регулювання.

Поєднання прямих та непрямих податків – характерна риса податкових систем сучасних держав. За рахунок  їх оптимальної структури значною  мірою може бути розв’язане те глибоке  протиріччя цільових установок, що стоять перед податковою системою. Відмінність полягає у їх співвідношенні.  Співвідношення між прямими та непрямими податками відрізняється не лише стосовно розвинених країн та країн, що розвиваються, а також стосовно окремих країн, які входять в ту чи іншу групу. Світовий досвід використання прямого та непрямого оподаткування призводить до висновку про неприпустимість їх протиставляння без ґрунтовного дослідження соціальноекономічних умов, що склалися в країні, етапів історичного розвитку, які пройшла податкова система, в тому числі таких її складових, як податковий контроль і податкова свідомість переважної частини населення, та об’єктивно притаманних цим податкам функціональних рис.

Ціллю прийняття Податкового  кодексу України було створення  стабільної  податкової  системи, яка забезпечить  достатній обсяг надходжень  до  бюджетів  усіх  рівнів, ефективне  функціонування  економіки  держави, справедливий підхід до оподаткування всіх категорій платників податків, а також створення  умов  для  подальшої  інтеграції  України  у  світове  співтовариство  можливо.

4. Одним з основних спрямувань реформування податкової системи України є реформування непрямого оподаткування України.

Податок на додану вартість повинен стати основним гарантованим джерелом надходжень до державного бюджету. З метою приведення зазначеного податку у відповідність з міжнародними вимогами необхідно забезпечити:

- охоплення базою оподаткування всіх кінцевих споживчих витрат;

- справляння податку на додану вартість та скорочення пільг (преференцій) щодо його сплати;

- запобігання диференціації основної ставки зазначеного податку;

У рамках реформування податку  на додану вартість необхідно вжити  заходів до:

- зменшення кількості пільг (преференцій) із сплати податку та приведення їх до переліку типових звільнень (в т.ч. з урахуванням соціальної спрямованості), що застосовуються у міжнародній практиці (ЄС, ГАТТ/СОТ); врегулювання питання щодо застосування спеціальних режимів оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, рибальства; відмова від вексельної форми проведення розрахунків;