Податкова система

Критеріями  її формування є :

Критерій фіскальної достатності (інтереси держави)- держава маэ забезпечити таку величину податкових надходжень, яка э оптимально необхідною виходячи із проголошеної економічної доктрини.

Критерій економічної  ефективності(інтереси податко-платників)- досліджується через аналіз величини чистого прибутку чи прибутку суб’єкта господарювання.

Критерій соціальної справедливості(інтереси громадян-виборців)

Критерій стабільності- незмінність правового регулювання  податкового механізму протягом певного періоду часу.

Критерій гнучкості- податкова політика має бути стабільною на довгому проміжку часу, але внаслідок змін у соціально – економічному бутті необхідно змінювати прийоми, методи та форми держаного регулювання у сфері оподаткування.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

27. Сутність та види мита.

Мито займає особливе місце в системі непрямих податків. По-перше, сфера застосування мита - зовнішньоекономічні операції, тобто воно не справляється при здійсненні операцій з продажу товарів, робіт, послуг всередині країни. По-друге, на відміну від ПДВ та акцизних зборів, мито, поряд із фіскальною складовою має серйозний регулятивний потенціал.

Мито нараховується  як непрямий податок при імпорті , експорті та транзиті  товарів.

Платниками  мита є фізичні і юридичні особи, які переміщають товари через  митний кордон України.

Об’ктом є операції з імпорту, експорту та транзиту товарів через митний кордон України.

Податковою  базою є митна вартість товару.

Оскільки мито стягують з різною метою, його можна  класифікувати за різними ознаками.

За цілями стягнення  розрізняють такі мита:

o фіскальні, основною метою яких є збільшення фінансових надходжень до бюджету;

o протекціоністські, що мають здебільшого торгово-політичну мету. Протекціоністські мита встановлюються для захисту національної промисловості від більш конкурентоспроможної іноземної продукції.

Необхідно зазначити, що важко встановити виразну відмінність  між цими видами мита.

За об’єктом обкладення мита бувають такими:

ввізними, або  імпортними, що стягуються з імпортованих товарів або під час випуску  товарів з митних складів, розташованих всередині країни;

вивізними, або  експортними, що стягуються з товарів при вивезенні їх за кордон;

транзитними, що стягуються за провезення товару територією тієї чи іншої країни.

Залежно від  способу нарахування застосовуються:

• адвалорне мито – нараховується у відсотках до митної вартості оподатковуваних товарів та інших предметів. Оскільки це мито визначають виходячи із митної вартості, то тут можливі зловживання в частині заниження митної вартості з метою зменшення суми мита, що підлягає сплаті;

• специфічне мито – нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю оподатковуваних товарів. На відміну від попереднього виду мита специфічне унеможливлює маневрування митною вартістю;

• комбіноване мито – включає в себе адвалерні та специфічні особливості митного оподаткування.

За характером походження мито буває:

автономне, тобто  таке, що встановлюється постановою державної  влади певної країни незалежно від  багато- або двосторонніх актів (договорів). Розмір цього мита може змінюватися  з урахуванням інтересів держави без узгодження з країнами-партнерами. Це мито досягає зазвичай значних розмірів, що використовується під час дво- та багатосторонніх переговорів для отримання поступок в обмін на зниження ставок автономного мита. Як наслідок, виникає конвенційне, або договірне, мито;

конвенційне (договірне) — це ставки мита, що встановлюються у процесі переговорів. Вони не можуть бути підвищені державною владою в односторонньому порядку.

Залежно від  призначення виділяють групу  особливих мит, а саме:

Спеціальне  мито – вид мита, рівень ставок якого  встановлюється на більш високому рівні  порівняно із звичайними в якості захисного заходу внутрішнього ринку  країни від надлишкового імпорту.

Антидемпінгове  мито – це вид ввізного мита, який забезпечує захист внутрішнього ринку країн від ввезення товарів по демпінговим цінам. В економічно розвинених країнах прийнято національні антидемпінгові закони.

Компенсаційне мито – стягується понад звичайного ввізного мита. Компенсаційне мито застосовується з метою пониження конкурентоспроможності іноземних товарів, виготовлених за допомогою субсидії на внутрішньому ринку і відіграє протекціоністську роль.

Виходячи з  інтересів насичення внутрішнього ринку країни товарами на певний, як правило, обмежений період, може вводитися так зване сезонне мито. Сезонне мито може встановлюватися на строк, не більше 4 місяців з моменту їх встановлення.

 

 

 

28. Сутність та форми прибуткового оподаткування юридичних осіб.

Механізм оподаткування  прибутку юридичних українських  підприємств відрізняється від оподаткування прибутку корпорацій, оскільки вітчизняним податком на прибуток оподатковуються всі юридичні особи незалежно від розміру, крім тих, що перебувають на спрощеній системі оподаткування.

Податок на прибуток займає належне місце у розвитку малого підприємництва, а також у залученні економіку держави іноземних інвестицій, оскільки в законодавстві багатьох країн передбачається повне або часткове звільнення від сплати податку в перші роки створення і функціонування малих і спільних з іноземними учасниками підприємств. В той же час фіскальне значення даного податку в більшості розвинених країн  незначне.

На сьогодні в Україні використовується 2 форми  оподаткування:

- Загальна

- Спрощена

Юридична особа, загальна система оподаткування

Якщо суб'єкт малого підприємництва-юридична особа обрала загальну систему оподаткування, то крім податку на прибуток він може бути також платником таких зборів, як ПДВ, земельний податок, плата за користування надрами, збір за спеціальне використання води, лісових ресурсів, збір за здійснення деяких видів підприємницької діяльності.

Ставка податку  на прибуток складає:

• до 1 квітня 2011 р. — 25%;

• з 1 квітня 2011 р. до 31 грудня 2011р. включно — 23%;

• з 1 січня 2012 р. по 31 грудня 2012 р. — 21%;

• з 1 січня 2013 р. по 31 грудня 2013 р. — 19%;

• з 1 січня 2014 р. — 16%.

Оподатковується чистий прибуток, зменшений на суму витрат, однак деякі витрати не враховуються під час визначення розміру оподатковуваного прибутку або враховуються лише частково.

Про витрати на оплату товарів, робіт і послуг фізичних осіб-платників єдиного податку, які не можуть бути віднесені до видатків у повному обсязі, йшлося вище.

Юридичні особи, зможуть обрати  спрощену систему  оподаткування, які в продовж  календарного року відповідають  сукупності  таких критеріїв:

-середньооблікова  кількість працівників  не  перевищує  50 осіб;

-обсяг  доходу  не перевищує  5 млн.грн. 

Відбулися зміни  у визначені ставок єдиного податку  для юридичних осіб. Так, ставки податку - 6 % сумивиручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (у разі сплати ПДВ у загальному порядку) та 10 %суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (без сплати ПДВ) змінено на ставки податку - 3 % доходу (у разі сплати ПДВ у загальному порядку) та 5 % доходу (без сплати ПДВ).

 Податковий  період  для сплати податку  для юридичних осіб  визначено   календарний квартал, для подання  звітності – календарний квартал. 

Основні умови  перебування на спрощеній системі  оподаткування, обліку та звітності  для суб’єктів господарювання - юридичних осіб (4 група платників єдиного податку) полягають у наступному:

– вказані особи  можуть бути будь-якої організаційно-правової форми та  протягом календарного року повинні відповідати сукупності таких критеріїв:

1) середньооблікова кількість працюючих не перевищує 50 осіб;

2) обсяг доходу  не перевищує 5 млн. гривень.

Тобто, платник  єдиного податку – юридична особа  може перебувати на спрощеній системі  оподаткування, обліку та звітності, за умови дотримання обсягу доходу, який не перевищує 5 млн. гривень. До прийняття Закону України №4014-VI такий критерій становив не більше 1 млн. гривень.

 

 

 

 

 

 

 

 

29. Умови переходу та порядок справляння єдиного податку.

Для обрання  або переходу на спрощену систему  оподаткування суб'єкт господарювання подає до органу державної податкової служби заяву.

  Зареєстровані  в установленому порядку фізичні  особи - підприємці, які до закінчення  місяця, в якому відбулася державна  реєстрація, подали заяву щодо  обрання спрощеної системи оподаткування  та ставки єдиного податку, встановленої для першої або другої групи, вважаються платниками єдиного податку з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому виписано свідоцтво платника єдиного податку.

Зареєстровані в установленому законом порядку  суб'єкти господарювання (новостворені), які до закінчення місяця, в якому відбулася державна реєстрація, подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для третьої або четвертої групи, вважаються платниками єдиного податку з дня їх державної реєстрації.

Суб'єкт господарювання, який є платником інших податків і зборів відповідно до норм цього  Кодексу, може прийняти рішення про  перехід на спрощену систему оподаткування  один раз протягом календарного року шляхом подання заяви до органу державної податкової служби не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу.

До поданої  заяви додається розрахунок доходу за попередній календарний рік, який визначається з дотриманням вимог, встановлених цією главою.

Юридична особа  чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему  оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного  податку в порядку, визначеному  цією главою.

Суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку:

1) перша група  – Ф.О. - підприємці, які не використовують  працю найманих осіб, здійснюють  виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 150 000 гривень; 1 до 10 відсотків розміру МЗП

2) друга група  Ф.О.не використовують працю найманих  осіб або кількість осіб, які  перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1 000 000 гривень. 2 до 20 відсотків розміру МЗП

3) третя група  - Ф.О. не використовують працю  найманих осіб або кількість  осіб, які перебувають з ними  у трудових відносинах, одночасно не перевищує 20 осіб;обсяг доходу не перевищує 3 000 000 гривень;

4) четверта група  - Ю.О. середньооблікова кількість  працівників не перевищує 50 осіб; обсяг доходу не перевищує  5 000 000 гривень.

- 3 відсотки  доходу - у разі сплати податку на додану вартість згідно з цим Кодексом;

- 5 відсотків  доходу - у разі включення податку  на додану вартість до складу  єдиного податку.

Податковий (звітний) період починається з першого  числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду. Платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.

Нарахування авансових  внесків для платників єдиного  податку першої і другої груп здійснюється органами державної податкової служби на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.

Платники єдиного  податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів.

Форма книги  обліку доходів, порядок її ведення затверджуються Міністерством фінансів України.

 

 

 

 

30. Фіксований сільськогосподарський податок: умови переходу, порядок нарахування та сплати.

Платниками  податку можуть бути сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Не може бути зареєстрований як платник податку:

- суб'єкт господарювання, що провадить діяльність з  виробництва та/або реалізації  підакцизних товарів, крім виноматеріалів виноградних, вироблених на підприємствах первинного виноробства для підприємств вторинного виноробства, які використовують такі виноматеріали для виробництва готової продукції;  - суб'єкт господарювання, який на день подання документів для набуття статусу платника податку має податковий борг (недоїмку), за винятком безнадійного податкового боргу (недоїмки), який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Базовий податковий (звітний) рік починається з 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року.

Сільськогосподарські  товаровиробники самостійно обчислюють суму податку щороку за станом на 1 січня  і до 1 лютого поточного року подають  відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним органом державної податкової служби.