Податкова система

ґ) здійснюють торгівлю на ярмарках, виставках-продажах та інших  короткотермінових заходах, пов'язаних з демонстрацією та продажем товарів, - за місцем провадження такої діяльності.

Строки сплати збору:

а) за провадження  торговельної діяльності з придбанням короткотермінового торгового патенту - не пізніш як за один календарний день до початку провадження такої  діяльності;

б) за провадження  торговельної діяльності (крім торговельної діяльності з придбанням короткотермінового торгового патенту), діяльності з надання платних послуг, здійснення торгівлі валютними цінностями - щомісяця не пізніше 15 числа, який передує звітному місяцю;

в) за здійснення діяльності у сфері розваг - щоквартально не пізніше 15 числа місяця, який передує звітному кварталу.

Під час придбання  торгового патенту суб'єкт господарювання вносить суму збору за один місяць (квартал). На суму збору, сплачену під  час придбання торгового патенту, зменшується сума збору, яка підлягає внесенню в останній місяць (квартал) його дії.

 Платники  збору можуть здійснити сплату  збору авансовим внеском до  кінця календарного року.  Суми  збору, не сплачені в установлені  строки, вважаються податковим боргом і стягуються до бюджету згідно з положеннями цього Кодексу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

6. Механізм  нарахування і сплати ПДВ

База оподаткування  операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче  звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

База оподаткування  операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки  і збори, що справляються під час  їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту  виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання  або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну  територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних  активів, у тому числі при їх

ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання  послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних  активів на митну територію України  за договорами оперативного або фінансового  лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання  платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або  бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового  зобов'язання звітного (податкового) періоду  та сумою податкового кредиту  такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному  значенні суми, розрахованої згідно з  пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у  строки, встановлені цим розділом.

 При від'ємному  значенні суми, розрахованої згідно  з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

7.  Механізм обчислення акцизного  податку.

Щодо методики розрахунку акцизного податку, то вона єдина. Акцизний податок включається  до ціни реалізації товару поряд з собівартістю та прибутком. Після того на цю суму нараховується податок на додану вартість.

Датою виникнення податкового зобов’язання щодо підакцизних  товарів, вроблених в Україні  є дата їх реалізації особою, яка  їх виробляє, не залежно від цілей і напрямів подальшого використання цих товарів.

Датою виникнення зобов’язання у разі імпорту підакцизних  товарів є дата подання митним органам митної декларації для митного  оформлення товарів.

Суми податку, які підлягають сплаті, підакцизних  товарів, які вироблені в Україні, визначаються платником самостійно, виходячи з об’єктів оподаткування, бази оподаткування та ставок.

Забороняється сплата сум акцизного податку  шляхом від’ємних заліків, зустрічних зобов’язань, векселями та в інших  формах.

Особливістю обчислення податку за адвалерними ставками є встановлення максимальних роздрібних цін  на підакцизні товари, яке здійснюється виробником, або імпортером шляхом декларування таких цін. Така декларація подається центральному органу ДПС або спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади в галузі митної справи.

Обчислення  сум податку з тютюнових виробів  здійснюється одночасно за адвалерними  і специфічними ставками.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

8. Механізм розрахунку та порядок сплати земельного податку.

Платниками  податку є:1) власники земельних ділянок, земельних часток (паїв);2) землекористувачі.Об’єктами  оподаткування є:1) земельні ділянки, які перебувають у власності  або користуванні; 2) земельні частки (паї), які перебувають у власності.Базою оподаткування є:1) нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням  коефіцієнта індексації. 2) площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.Податок за земельні ділянки (в межах населених пунктів), зайняті житловим фондом, автостоянками для зберігання особистих транспортних засобів громадян, які використовуються без отримання прибутку, гаражно-будівельними, дачно-будівельними та садовими кооперативами, індивідуальними гаражами, садовими і дачними будинками фізичних осіб, а також за земельні ділянки, надані для потреб сільськогосподарського виробництва, водного та лісового господарства, які зайняті виробничими, культурно-побутовими, господарськими та іншими будівлями і спорудами, справляється у розмірі 3 відсотки суми земельного податку.

Податок за земельні ділянки (в межах населених пунктів) на територіях та об’єктах природоохоронного, оздоровчого та рекреаційного призначення, використання яких не пов’язано з функціональним призначенням цих територій та об’єктів, справляється у п’ятикратному розмірі податку.

Податок за земельні ділянки (в межах населених пунктів) на територіях та об’єктах історико-культурного  призначення, використання яких не пов’язано  з функціональним призначенням цих територій та об’єктів, справляється у розмірі встановлених ПКУ

Підставою для  нарахування земельного податку  є дані державного земельного кадастру.

Відповідні  органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

 Платники  плати за землю (крім фізичних  осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним органом державної податкової служби, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов’язку подання щомісячних декларацій. Разом з декларацією подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Облік фізичних осіб – платників податку і  нарахування відповідних сум  проводиться щороку станом на 1 травня.

 Податкове  зобов’язання щодо плати за  землю, визначене у податковій  декларації на поточний рік,  сплачується рівними частками  власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Податок фізичними особами сплачується рівними частками до        15 серпня і до 15 листопада.

Фізичними особами  у сільській та селищній місцевості земельний податок може сплачуватись через каси сільських (селищних) рад  за квитанцією про приймання податкових платежів. Форма квитанції встановлюється центральним органом державної податкової служби.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

9. Механізм розрахунку та порядок сплати податку на прибуток підприємств.

Базою оподаткування  для податку  на прибуток— є  грошове вираженя об’єкта оподаткування, тобто прибутку .

Відємне значення об’єкта оподаткування підлягає включенню до витрат першого кварталу наступного податкового періоду.

 Основа прибуткового  оподаткування під¬приємств потребує  визначення поняття доход підприємст¬ва.  Розрізняють валовий і чистий доход підприємства. Валовий доход відображає новостворену вартість і включає заробітну плату і чистий доход. Він визначається як різниця між виручкою від реа¬лізації й матеріальними та прирівняними до них затратами. Визначення чистого доходу складніше, бо визначає¬ться як рівнем матеріальних і прирівняних до них затрат, так і співвідношенням двох складових валового доходу. На рівні підприємств чистий доход має форму прибутку.

Прибуток визначається шляхом зменшення суми доходів звітнього  періоду на собівартість реалізованої продукції  та суму інших витрат звітнього періоду. До складу доходів з метою оподаткуваня включаються дохід від операційної діяльності та інші доходи(фінансова, інвестиційна діяльність)

Сума податку  визначається

ПнП= Оо* Ст –  Пп, де Оо- об’єкт оподаткування,  Ст- ставка, Пп- плата за патент.

Надання податкового  кредиту відіграє певну роль у  за¬безпеченні регулюючої функції  податку на доходи. Відстрочка сплати податку дає можливість підприємствам  спрямовувати тимчасово звільнені  кошти на розвиток ви¬робництва. Ефективність функціонування податкового кре¬диту залежить від того, на які цілі й за яких умов він надається.

Податковий  кредит на¬дається в таких випадках:

1. якщо сума  податку на доходи, обчисленого  за звіт¬ний період, перевищує 50 % суми доходу, який спрямовує¬ться до фонду нагромадження, за умови, що підприємство реалізує вироблену продукцію (роботи, послуги) за регу¬льованими цінами в обсязі, що перевищує 70 % усього обсягу реалізації продукції (робіт, послуг);

2. при організації виробництва промислових товарів народного споживання, продуктів харчування, дитячого одягу та взуття, дитячого харчування, медикаментів і ме¬дичного обладнання, інвалідної техніки, культурно-побуто¬вого та виробничого призначення, будівельних матеріалів, якщо випуск цієї продукції є непрофільним для підприєм¬ства;

3. якщо малі  підприємства придбали й експлуатують  обладнання, що повністю використовується  для науково-дослідних і дослідно-конструкторських  робіт, виконуваних силами самого  малого підприємства (в тому числі для реа¬лізації цих робіт), і для захисту природного середовища від забруднення.

Порядок сплати (перерахування) податку до бюджету.

Платники податку  самостійно визначають суми податку, що підлягають сплаті. При цьому використовуються такі податкові періоди:

- Квартал;

- 2 квартали;

- 3 квартали;

- Рік.

Платники податків зобов’язані подавати податкову  декларацію. За квартал, півріччя, 3 квартали подають спрощену податкову декларацію, а за результатами звітнього року – повну.      

Платник  податку,  який   проводить   діяльність,   що  підлягає  патентуванню , зобов'язаний окремо  визначати  податок  від  кожного  виду  такої діяльності  та  окремо  визначати податок від іншої діяльності.  З цією  метою  ведеться  окремий  облік   доходів,   отриманих   від діяльності,  що  підлягає  патентуванню,  та витрат,  пов'язаних з веденням  діяльності  з   урахуванням   від'ємного   значення   як  результату розрахунку об'єкта оподаткування.