Лекции по «Оподаткування підприємств»

Сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадках:

1. внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством;
2. повернення заяви (скарги) або відмови в її прийнятті, а також відмови державних нотаріальних контор або виконавчих комітетів міських, селищних і сільських Рад народних депутатів у вчиненні нотаріальних дій;
3. припинення провадження у справі або залишення позову без розгляду, якщо справа не підлягає розглядові в суді чи в господарському суді, а також коли позов подано недієздатною особою;
4. скасування в установленому порядку рішення суду;
5. неприйняття Кабінетом Міністрів України у встановлені строки рішення про створення (реєстрацію) промислово-фінансової групи або зняття проекту створення промислово-фінансової групи з розгляду уповноваженою особою ініціаторів створення цієї промислово-фінансової групи;
6. в інших випадках, передбачених законодавством України.

Повернення державного мита провадиться  за умови, якщо заяву подано до відповідної  установи, яка справляє мито, протягом року з дня зарахування його до бюджету.

Повернення державного мита за подання  до Кабінету Міністрів України проекту  створення промислово-фінансової групи проводиться у безспірному порядку згідно з виконавчим написом, вчиненим у державній нотаріальній конторі.

4.4 Спрощена система  оподаткування

На сьогоднішній день умови і  порядок сплати єдиного податку  регулюються Указом Президента України «Про внесення змін у Указ Президента України від 03.07.1998р. №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 28.06.1999р. №746/99 (далі-Указ №746), який набув чинності 20.09.1999р. У Указі №746 закріплені основні правові норми, в яких знаходяться загальні правила й принципи стягнення єдиного податку.

Цим документом визначені:

• платники (суб'єкти) єдиного податку,
• ставки єдиного податку,
• строки та періодичність сплати єдиного податку,
• умови переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.

Згідно з Указом №746 перейти на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності мають право юридичні особи - СПД будь-якої організаційно-правової форми й форми власності, в яких:

• за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує: 50 чоловік для юридичних осіб або 10 чоловік – для фізичних осіб - підприємців;
• обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує: 1 млн. грн. для юридичних осіб або 500 тис. грн. – для фізичних осіб - підприємців.

Для переходу на єдиний податок повинна  бути виконана ще одна умова: сплачені всі встановлені податки й  обов'язкові платежі, строк сплати яких настав до моменту подачі заяви, тобто  не повинно бути ніякої заборгованості по податках; зборах та платежах.

Перейти на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності можуть юридичні особи будь-якої форми власності, в тому числі й державні підприємства. Однак такі юридичні особи повинні відноситись до суб'єктів малого підприємництва:

1. фізичні особи, зареєстровані у встановленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності (СПД),
2. юридичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми й форми власності, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний період не перевищує 50 чоловік і обсяг річного валового доходу не перевищує 500000 євро.

Згідно із ЗУ «Про державну підтримку  малого підприємництва» від 19.10.2000р. №2063-ІІІ не можуть бути суб'єктами малого підприємництва довірчі товариства, страхові компанії, банки, ломбарди, інші фінансово-кредитні й небанківські установи, а також СПД, які проводять свою діяльність у сфері ігорного бізнесу, здійснюють обмін валют, які є виробниками й імпортерами підакцизних товарів, а також СПД, в установчому фонді яких частка вкладів, що належить юридичним особам - засновникам, які не є суб'єктами малого підприємництва, перевищує 25%.

Темпи розвитку малого підприємництва в Україні свідчать про його достатній  внутрішній потенціал.

Однією з переваг застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності зі сплатою єдиного  податку є звільнення суб'єктів  малого підприємництва від сплати таких  податків, як податок на прибуток, ПДВ, податок на землю, комунальний податок  та багатьох інших податків та зборів, що значно зменшують обсяг звітності, поданої СПД до податкової інспекції та інших контролюючих органів.

Крім того, спрощується ведення  бухгалтерського обліку для СПД, які застосовують спрощену систему  оподаткування.

Таким чином, впровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності значно зменшує податковий вантаж на суб'єктів малого підприємництва юридичних осіб, які вибрали спосіб оподаткування по єдиному податку, і допомагає розвитку малого підприємництва в Україні. Сплата єдиного податку СПД значною мірою легалізує тіньову економіку і допомагає створенню нових робочих місць.

Після того як підприємство визначило, що воно є суб'єктом малого підприємництва і на нього не розповсюджуються обмеження, вказані у ст. 7 Указу №746, треба розібратися, чи вигідно йому сплачувати єдиний податок. Для цього потрібно порівняти суму нарахованих податків при загальній системі оподаткування з розміром єдиного податку за той же період роботи підприємства. При цьому слід зауважити, що платник єдиного податку не є платником наступних видів податків та зборів (обов'язкових платежів):

• ПДВ (крім випадку, коли юридична особа вибрала спосіб оподаткування доходів по єдиному податку за ставкою 6%);
• податку на прибуток підприємств;
• плати (податку) за землю;
• збору за спеціальне використання природних ресурсів;
• збору на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;
• комунального податку; - податку на промисел
• збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;
• збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі й сфери послуг;
• внесків до Фонду України соціального захисту інвалідів;
• внесків до Державного фонду зайнятості населення;
• плати за патенти згідно із ЗУ «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».

Згідно із п.3 Указу №746 юридичній особі при переході на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності надане право самостійно обирати одну з наступних ставок єдиного податку:

• 6 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору у разі сплати податку на додану вартість згідно із Законом України «Про податок на додану вартість»;
• 10 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Із указу №746 випливає, що платники єдиного податку, що обрали ставку оподаткування 6%, не звільняються від сплати ПДВ. Платники єдиного податку також не звільняються від сплати акцизного збору не залежно від обраної ставки оподаткування. Крім цього платники єдиного податку зобов’язані утримувати й перераховувати податок з доходів своїх найманих робітників - фізичних осіб, збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування й внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Коли керівництво вирішило, що ефективніше  буде працювати на спрощеній системі  оподаткування, воно повинне не пізніше, ніж за 15 днів до початку кварталу, з якого вони хочуть стати платником  єдиного податку, надати письмову заяву до органів державної податкової служби за місцем реєстрації.

У заяві обов'язково вказується ставка єдиного податку: 6 або 10%.

Орган державної податкової служби зобов'язаний протягом 10 робочих днів видати безоплатно Свідоцтво про  право сплати єдиного податку або надати письмовий мотивований відказ.

При отриманні Свідоцтва про  право сплати єдиного податку, якщо підприємством обрана ставка єдиного  податку 10%, воно зобов'язане здати  до органів державної податкової служби оригінал та всі нотаріально завірені копії Свідоцтва платника ПДВ. З цього моменту підприємство не є платником ПДВ і не може виписувати податкові накладні, а також не має права на податковий кредит.

У Указі ДПАУ №555 визначено, що Свідоцтво видається суб'єкту малого підприємництва строком на один рік і є документом суворої звітності. Орган державної податкової служби, який видав Свідоцтво, реєструє його в журналі обліку видачі свідоцтв, де вказується повна назва і місцезнаходження юридичної особи, номер і серія Свідоцтва, дата його видачі та строк дії. Після закінчення строку дії Свідоцтва або після відмови від застосування спрощеної системи оподаткування, а також у випадку ліквідації суб'єкту малого підприємництва - юридичної особи у встановленому законодавством порядку Свідоцтво підлягає поверненню до органу державної податкової служби, яким воно було видане.

Оскільки один з випадків припинення дії Свідоцтва – закінчення строку дії, то Свідоцтво автоматично не пролонгується. Щоб і надалі знаходитися  на спрощеній системі оподаткування  зі сплатою єдиного податку необхідно отримати нове Свідоцтво. Для цього слід пройти ту ж саму процедуру, що й при його першому отриманні.

Якщо підприємство до закінчення строку дії Свідоцтва забажає з будь-яких причин повернутися до загальної  системи оподаткування, воно має право зробити це з початку наступного кварталу знову ж таки шляхом надання заяви до органів державної податкової служби не пізніше, чим за 15 днів до закінчення поточного кварталу.

Згідно із ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996, бухгалтер сякий облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, оскільки фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних саме бухгалтерського обліку. Однак, оскільки СПД - юридичні особи автоматично (згідно чисельності працюючих та річної виручки від реалізації продукції) підпадають під дію Закону «Про державну підтримку малого підприємництва», вони мають право на ведення спрощеного бухгалтерського обліку доходів і витрат і спрощеної звітності.

Слід відмітити, що платник єдиного  податку може застосовувати спрощену форму бухгалтерського обліку, а  може не застосовувати і вести  бухгалтерський облік за загальною  системою. Однак усі суб’єкти спрощеної системи оподаткування (і юридичні особи і фізичні) зобов’язані вести Книгу обліку доходів та витрат, форму якої затверджує ДПАУ.

За результатами господарської  діяльності за звітний (податковий) період (квартал) СПД – фізичні й юридичні особи надають до органів податкової служби розрахунки про сплату єдиного податку, акцизного збору і, в разі обирання юридичними особами єдиного податку за ставкою 6%, розрахунок про сплату ПДВ.

Звітні форми розрахунку сплати єдиного податку суб’єктами спрощеної  системи є квартальними і надаються до органів державної податкової служби:

• до 20-го числа місяця, наступного за звітним періодом – для юридичних осіб;
• до 5-го числа місяця наступного за звітним періодом – для фізичних осіб.

Разом з наданням розрахунку про  сплату єдиного податку Указом №746 передбачене надання платіжних доручень на сплату єдиного податку за звітний період з відміткою банка/про зарахування коштів (згідно з Указом для ю.о.).

Згідно з п. 5 Указу №746 суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність нарахування, своєчасність надання розрахунків і сплати сум єдиного податку згідно із законодавству України.

Загальні принципи й порядок  відповідальності за порушення податкового  законодавства передбачені у  ст.ст. 16 та 17 ЗУ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181 від 21.12.2000 р. Однак, оскільки єдиний податок не належить до системи загальнообов’язкових податків, зазначених цим Законом, то більшість ДПА не наважається застосовувати штрафні санкції за несвоєчасну сплату єдиного податку. Згідно із ст. 16 цього-Закону ДПА спробує застосувати до порушника пеню. Пеня нараховується на суму податкового боргу з розрахунку 120% річних облікової ставки НБУ, діючої на день виникнення податкового боргу або на дату сплати боргу (більшої).

Указом №746 встановлені деякі обмеження для суб'єктів малого підприємництва, які перейшли на спрощену систему оподаткування. Згідно із ст. 7 Указу №746 СПД - фізичні особи, які перейшли на спрощену систему оподаткування за єдиним податком не мають права використовувати інший спосіб розрахунків за товари крім готівкового та безготівкового розрахунків грошовими коштами. Існують також обмеження, які не дозволяють деяким СПД перейти на єдиний податок, навіть якщо вони дотримуються необхідних для переходу вимог.

Згідно з п.7 Указу №746 його дія не розповсюджується на:

• довірчі товариства, страхові компанії, банки, інші фінансово-кредитні та небанківські фінансові установи;
• суб'єктів підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки, що належать юридичним особам - учасникам та засновникам даних суб'єктів, які не є суб'єктами малого підприємництва, перевищують 25 відсотків;
• фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними та тютюновими виробами, пально-мастильними матеріалами;
• спільну діяльність, визначену пунктом 7.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»