Розкрити сутність поняття „теорія соціальної роботи" як відображення потреб практично соціальної роботи

 
45. Соціально-виховна робота з молоддю як умова підготовки до сімейного виховання

Сім’я за всіх часів постійно знаходилася  в центрі уваги передової суспільної думки, прогресивних політичних діячів і вчених, починаючи від древніх філософів і кінчаючи сучасними реформаторами. І це не дивно. Сім’я являє собою систему соціального функціонування людини, один з основних інститутів суспільства. Вона знаходиться в русі, міняється не тільки під впливом соціально-політичних умов, але й у силу внутрішніх процесів свого розвитку.  
Дослідження ефективності соціальних технологій не засноване на повному аналізі всіх сучасних методів роботи з молоддю до підготовки до сімейного виховання. Ми торкнемося лише духовної сфери молодих членів сім'ї на прикладі методів роботи в центрі «Соціум плюс». Соціологи і психологи даного центру ведуть згуртовану взаємозв'язану роботу.  
У сфері соціально-психологічної роботи проводиться робота в наступних напрямах: 
Ø соціально-психологічне консультування; 
Ø соціально-психологічні тренінги. 
Дані напрями розробляються у вигляді соціально-психологічних тренінгів емпатії, сензитивності, особового і сімейного самовдосконалення.  
Тренінг емпатії містить в своїй структурі комплекс вправ направлений на відчуття розуміння і співпереживання психологічного стану партнера по браку. Уміння відчувати, чути благання про допомогу і відповісти на неї, бачити по доброму іншу людину - не тільки показник етичної культури, але і результат внутрішньої духовної роботи. Ця здатність виявляється в плотському сприйнятті людей, самого себе, а також навколишнього світу. Розвинена сензитивна здатність багато в чому визначає можливості людини в прогнозуванні поведінки і діяльності людей. 
Завдання соціально-психологічного тренінгу емпатії: 
Ø Розвиток психологічної спостережливості, як здібності фіксувати і запам'ятовувати всю сукупність сигналів, що одержуються від партнера по браку. 
Ø Підвищення саморозуміння і розуміння іншого члена сім'ї. 
Ø Формування і розвиток здібностей прогнозувати поведінки іншого, передбачати свою дію на нього. 
Участь в тренінгу дозволяє: 
Ø відчувати і розуміти один одного 
Ø дізнатися нове один про одного  
Ø стати уважніше  
Ø пережити нові глибокі переживання  
Ø поновити відносини, якщо вони стали вже звичними 
Ø вийти на новий рівень гармонії і взаємодії  
відкрити для себе новий рівень спілкування: у діапазоні відчуттів, енергетики, ємпатії, розуміння, довіри, любові 
Дитина повинна бути серйозною причиною удосконалювання представників родини, особливо щодо їхньої правдивості, щирості і прямоти: якщо любляча мати стурбована розвитком своєї дитини і зі спостереження знає, як якості останнього складаються з дій і міркувань навколишніх його осіб, то вона безсумнівно стане зірко стежити за усякою своєю дією і словом, уникати усякої сваволі і завжди щадити особистість своєї дитини; цим вона безсумнівно буде сприяти власному своєму удосконалюванню, а повною відповідністю між своїм словом і справою неодмінно привчить і дитини до правдивості, безпосередності і щирості і цим покладе вірна підстава для розвитку морального характеру людини.

46. Проаналізувати проблему батьків і дітей у сучасній сім'ї 
Якщо очевидна складність в спілкуванні батьків з підлітками, то, швидше за все, це суперечність між прагненням дітей бути самостійними і бажанням батьків бачити їх слухняними і залежними, як в дитинстві. Проте це лише видима частина айсберга. Насправді в підлітковий період між батьками і дітьми загострюються конфлікти " поколінь", пов'язані з дорослими дистанцією. 
Ті проблеми, які хвилюють підлітка, для батьків не представляють нічого серйозного, оскільки вони вже їх подолали і забули. Юність здається їм безхмарною і біс проблемною, тобто ідеальним часом, в якому все просто і легко. А то, що для батьків є важливим, про що вони б попередити своїх дітей, абсолютно цих дітей не хвилює. Вони ще далекі і від відповідальності 35-45-річних, і від досвіду, надій, шукань.  
Більшість сімей недостатньо реалізують свої виховні функції. Сімейні тяготи, обмеженість батьків у часі для спілкування з дітьми призводять до розриву внутрішньо сімейних зв'язків, обмежують можливість батьків і дітей разом проводити дозвілля і відпочинок. Внаслідок зниження престижу сім'ї, нестабільності сімейних стосунків, відсутності необхідної культури сімейного життя, пияцтва батьків зростає кількість сімей, що розпадаються, та дітей, які потрапляють до спеціальних дитячих закладів, жебракують, бродяжать. 
Розвиток системи соціально-консультаційної допомоги сім'ям шляхом: 
- розширення мережі регіональних центрів сім'ї з метою надання всебічної консультативної допомоги та вжиття конкретних заходів щодо забезпечення функціонування сім'ї на всіх етапах її життєдіяльності; 
- створення системи закладів соціального обслуговування сім'ї з метою надання послуг з догляду за дітьми, особами похилого віку та хворими членами сім'ї вдома; 
- створення на громадських засадах інформаційно кунсультативних центрів для надання сім'ям правової та інформаційної допомоги; 
- створення закладів (кризових центрів) для тимчасового проживання вагітних жінок, матерів з дітьми, одиноких неповнолітніх матерів, а також надання їм правової та медико-психологічної допомоги; 
- запровадження загальнообов'язкового консультування молодих пар, які готуються до укладення шлюбу, і ознайомлення подружжя з основами планування сім'ї. 
Так, робота з «важкими» дітьми і підлітками передбачає діагностику сімейної і шкільної ситуації, виявлення первинної соціальної мережі дитини, обов'язковий аналіз його медико-соціального й інтелектуально-психологічного статусу. На основі отриманих даних складається програма роботи з родиною дитини, дозволу його шкільних проблем, залучення його в більш сприятливу соціальну мережу. Така програма виконується командою фахівців, що включає соціального працівника, соціального педагога, психолога, іноді юриста, з можливим залученням правоохоронних органів, культурних і спортивних центрів.

 
47. Розкрити напрямки соціолого-психологічної допомоги сім'ям 
Соціальна робота із сім’ями є пріоритетним завданням для центрів соціальних служб для молоді, які беруть участь у реалізації державних, галузевих, регіональних програм соціальної роботи з дітьми, молоддю та сім’ями, здійснюють соціальне обслуговування дітей, молоді, сімей шляхом надання їм психологічних, соціальних, юридичних та інформаційних послуг. Соціальні служби здійснюють соціальний супровід сімей, дитячих будинків, сімейного типу, молоді, яка перебуває у місцях позбавлення волі або звільнилася з них, проводять соціально-профілактичну роботу із запобіганням порушень, наслідків негативних рішень у молодіжному середовищі, здійснювати соціально-реабілітаційні заходи щодо відновлення соціальних функцій. 
До технологій, використовуваним у випадках сімейної жорстокості, відноситься також організація соціальних притулків (готелів, притулків), що дають можливість жінкам і дітям (за кордоном існують притулки і для чоловіків, що піддаються жорстокому поводженні в родині) перечекати в безпечному місці кризу сімейної ситуації. Однак, як правило, обмежуватися тільки таким видом допомоги буває непродуктивно, тому що недозволені сімейні конфлікти періодично загострюються. Тому необхідно вдатися до середньострокових програм допомоги, орієнтованим на стабілізацію родини, відновлення її функціональних зв'язків, нормалізацію відносин між чоловіками, між батьками та дітьми, взаємин усіх зазначених членів родини з оточуючими.  
Тому робота з такою родиною має на увазі формування мотивації клієнта і його родин до безалкогольного способу життя і побудові іншої системи взаємин; психокорекційні заходи, спрямовані на виховання особистості, здатної бути хазяїном власної долі; введення клієнта в об'єднання чи клуби осіб — прихильників безалкогольного способу життя чи створення такого об'єднання. Одна з найефективніших технологій створення сприятливого середовища, що сприяє тривалому лікуванню від алкоголізму,- рух «Анонімні алкоголіки», а також програми «Анонімні діти алкоголіків», «Анонімні наркомани» і ін 
Робота з конфліктною родиною чи родиною, емоційний клімат у якій є незадовільним, починається, як правило, після заяви одного з чоловіків, хоча іноді приводом для констатації серйозних внутрішньосімейних проблем можуть бути спостереження шкільного чи соціального педагога, дитячого лікаря, що констатує негативні психосоматичні наслідки сімейної напруженості для здоров'я дітей. Соціальна робота з такою родиною починається з ретельного вивчення дійсної сімейної проблеми, про яку чоловіки найчастіше мають невірні представлення, ознайомлення з особливостями особистостей чоловіків. Виниклі труднощі можуть бути обумовлені кожний з названих причин. Слід зазначити, що зовнішні утруднення — економічний, матеріально-економічні обмеження, непевність у завтрашньому дні, безробіття і т.д., — як правило, тільки загострюють сімейні конфлікти, виявляють щирі їхні причини. Негативні риси особистості, у першу чергу істеричність, психостенічність, компенсовані в процесі соціалізації чи самовиховання, під впливом зовнішніх причин можуть знову актуалізуватися і стати причиною постійних конфліктів.

48. Розкрити типологію груп клієнтів соціальної роботи та дати характеристику роботи однієї з них 
Клієнти соціальної роботи – індивід, група людей, сім`я, громада, які не можуть самостійно подолати свої проблеми, вийти з життєвої кризи, функціонувати самостійно і тому потребують допомоги фахових соціальних працівників, є адресатами соціальної роботи. 
Клієнтами соціальної роботи: родини, в яких існують проблеми дитячої занедбаності; родини в яких дитина виховується лише одним із батьків; особи які перебувають в ув’язненні чи колишні ув’язненні; особи які мають психічні захворювання; особи похилого віку; діти які мають проблеми у навчанні та їх родини; безпритульні діти; наркомани; та інші які потребують соціальної допомоги. 
Найчастіше клієнтами соціальної роботи є ті, що потребують допомогу, тобто хворі, бідні, та ті що самі не можуть захистити свої інтереси. 
Не завжди потенційні клієнти до соціальних служб за допомогою. У деяких випадках робітними соціальних служб змушені самі йти до клієнтів самим. Це передусім „вуличні діти”. Соціальна робота з такою категорією людей спрямована на попередження криміналізації підлітків 
Основні напрямки такої роботи: 
- „аут річ-робота” – спрямована на залучення таких дітей до соціальних служб; 
- „детач-робота” - покликана надавати соціальну підтримку на вулиці. 
Вулична соціальна робота з дітьми покликана поліпшити їх соціальне становище і здоров`я: 
Робота соціальних служб з такими дітьми спрямована на: 
- забезпечення харчуванням; 
- створення банків одягу і взуття; 
- надання медичної допомоги; 
- проведення виховних бесід, спрямованих на посилання мотивації дітей до соціально прийнятної поведінки.

49. Розкрити суть правового та психологічного захисту соціального працівника 
У своїй роботі соціальні працівники не повинні здійснювати помилки, але в разі помилки соціальний працівник повинен брати на себе відповідальність. Соціальний працівник також має правовий та соціальний захист. 
Особлива сфера діяльності соціального працівника - орієнтація в проблемах моделювання і прогнозування наступного розвитку і функціонування соціальних систем: сім`ї, груп, спільностей. Тут потрібні знання структур і процесів, що справляють вплив на процедуру прийняття рішень, використання владних повноважень, а  
комунікативні функції, рольові позиції, їх можна буде здобути у відповідних навчальних курсах (з соціології, соціального управління). Фахівець високої кваліфікації повинен володіти знаннями джерел і систем забезпечення соціальними послугами за місцем проживання людей (лікарень, шкіл, державних органів, приватних підприємств), знати умови, напрями, специфіку діяльності цих систем, способи виходу на них, думку і ставлення до них клієнтів, їхні можливості, регламентуючі засади і т.д., щоб вільно орієнтуватися і компетентно з ними співпрацювати.  
Якщо статус великою мірою залежить від політики держави, правового становища, то репутацію створює собі кожен сам особистими якостями і ставленням до справи. Обізнаність в багатьох сферах суспільного життя сприяє приверненню й довіри до нього з боку клієнтів, підкріплення у них впевненості в тому, що вони отримають всебічну допомогу.

50. Розкрити напрямки роботи із тими, хто повернувся з місць позбавлення волі 
Останніми роками розпочато адаптації людей, які звільнилися з місць позбавлення волі. На законодавчому рівні знайшла підтримку ідея створення центрів соціальної адаптації, будинків нічного або тимчасового перебування звільнених осіб. Попри певні зрушення у розвитку системи соціальних служб в Україні, вона поки що не відповідає специфічним особливостям життя усіх вразливих груп людей. Головними недоліками є фрагментованість, орієнтованість на стаціонарний догляд, відсутність комплексного задоволення потреб конкретних груп клієнтів. 
Соціальний працівник який працює на вулиці, повинен вміти не тільки розуміти мову, субкультуру своїх клієнтів – осіб що повернулись з місць позбавлення волі. Принципи роботи з такими групами клієнтів вимагає здатності творчо, нестандартно мислити, миттєво орієнтуватись у динамічних ситуаціях взаємодії, знаходити нетривіальні рішення, враховувати різноманітні особливості людей. 
Турбота про здоров`я суспільства, намагання зберегти наймолодших його громадян від багатьох ризиків, розв’язати їх ситуативні і системні проблеми виводить соціального робітника на контакт з особами, що вернулись з місць позбавлення волі. 
Соціальна робота покликана поліпшити їх соціальне становище та здоров`я. Вступаючи в контакт з особами що повернулись з місць позбавлення волі, працівнику соціальної служби слід пам’ятати, що вони мають тяжкий життєвий досвід, емоційно травмовані і здебільшого зазнавали насильство. З такими людьми потрібно бути доброзичливими, тримати певну дистанцію, яка дає змогу перервати контакт. 
Почавши контакт з такими людьми слід пояснити навіщо цей зв’язок. 
Соціальним працівникам потрібно пам’ятати, що особи болісно реагують на помилки щодо їх імен., тому працівник повинен бути впевнений як правильно звернутися до людини. Така соціальна робота спрямована на залучення до соціально-педагогічного закладу. 

Рис 1Заклади  перебування осіб, що повернулись  з місць позбавлення волі

51. Розкрити умови реабілітації колишніх засуджених 
З колишніми засудженими проводяться соціально-реабілітаційна робота, яка пов’язана із знайомствами з людьми. Спілкування спрямовується на визначення найбільш референтних осіб з оточення, з’ясування їх психологічних особливостей, мотивації щодо допомоги клієнту, прогнозування їх подальшої поведінки, характеру стосунків, що виникатимуть. Реабілітаційну роботу проводить Реабілітаційний центр. 
Основними цілями реабілітаційного центру є: 
• здійснення соціального супроводу; 
• надання адаптаційної соціальної допомоги молоді, яка перебуває та повернулась з місць позбавлення волі;  
• реабiлiтацiя молоді та неповнолітніх, які перебувають у виправних закладах та, які повернулися з місць позбавлення волі.  
Основними завданнями реабілітаційного центру є: 
1 Розробка технології та методики роботи реабітаційного центру для молоді, яка повернулася з місць позбавлення волі; 
2 Надання методичної допомоги в проведенні навчальних семінарів з питань обміну та поширення досвіду з роботи реабітаційного центру для молоді, яка повернулася з місць позбавлення волі;  
3 Проведення ресоціалізації молоді, яка відбуває покарання в місцях позбавлення волі: 
а) надання безкоштовних кваліфікованих психологічних, правових та інформаційно-консультативних послуг; 
б) проведення масових культурно-просвітницьких заходів для молоді, яка відбуває покарання у виправних закладах Київської області; 
4 Реабілітація та соціальна адаптація в Реабілітаційному центрі молодої людини, яка повернулася з місць позбавлення волі: 
а) психологічна адаптація; 
б) соціальний супровід (поновлення та отримання особистих документів, вирішення питань реєстрації, побутових проблем, харчування, тощо); 
в) комплексне медичне обстеження;  
г) сприяння працевлаштуванню;  
5 Ресоціалізація неповнолітніх, які перебувають в місцях позбавлення волі та їх соціальна адаптація в Реабілітаційному центрі; 
6 Соціальна адаптація та реабілітація жінок, які перебувають в місцях позбавлення волі.  
Напрямки роботи Реабiлiтацiйного центру: 
• ресоцiалiзацiя засуджених пiд час вiдбуття ними покарання у виправних закладах (проведення бесiд, консультацiй психолога та юриста, вирiшення проблемних питань засуджених, вiдновлення родинних зв’зкiв, набуття засудженими професiйноi пiдготовки, листування); 
• культурно-просвiтницька робота у виправних закладах (проведення концертiв, спектаклiв, творчих зустрiчей тощо); 
• соцiально-психологiчна робота з батьками засуджених та особами, що звiльнились з мiсць позбавлення волi; 
• допомога особам, якi повернулись з мiсць позбавлення волi, в отриманнi особистих документiв (паспорт, трудова книжка, iдентифiкацiйний код, вiйськовий квиток та iнше); 
• психологiчна допомога особам, якi повернулись з мiсць позбавлення волi; 
• навчання взаємовiдносинам з iншими людьми в суспiльствi; 
• юридичне консультування; 
• комплексне медичне обстеження осiб, що повернулися з мiсць позбавлення волi, направлення на лiкування в медичних закладах м. Києва, професiйне медичне обстеження для подальшого працевлаштування; 
• допомога у вирiшеннi питань професiйноi пiдготовки, переквалiфiкацii та працевлаштування; 
• допомога у вирiшеннi побутових проблем.