Розкрити сутність поняття „теорія соціальної роботи" як відображення потреб практично соціальної роботи

1. Розкрити сутність поняття „теорія соціальної роботи" як відображення потреб практично соціальної роботи 
Соціальна робота, сьогодні існує в триєдності, виконуючи одночасно функції самостійної галузі суспільних наук, навчальної дисципліни на рівні вищої школи та практичної професії, включеної в систему державного регулювання легалізованих професій і робіт. 
Соціальна робота належить до професій, які виникли й утверджуються з метою задоволення насущних потреб суспільства і його громадян. Сучасна практична соціальна робота розвивається на основі науково-обґрунтованих підходів, засади яких почало формуватися на початку ХХ ст. і потребує професійної підготовки. У своєму розвитку соціальна робота набуватиме сутнісних ознак технології сприяння формуванню, здійсненню і реабілітації життєвих сил людини. 
Соціальна робота невідривна від суспільства і спрямована на усі його проблемні прошарки. Тому необхідність у соціальній роботі існуватиме доки існує суспільство, навіть за найвищого його розквіту, не кажучи вже за суспільство у кризовій ситуації.  
Звичайно, соціальна робота не може значно змінити економічну ситуацію, це справа для економістів. Соціальна робота спрямована на індивіда.  
Методологія соціальної роботи ґрунтується на наукових знаннях, результатах дослідження та аналізі практичної діяльності соціальних працівників. 
Розвиток теорій та моделей соціальної роботи зумовлений досягненнями споріднених наук, осмислення емпіричного досвіду, створення нових методик роботи. 
Соціальна робота вибудовує свою методологію на здобутих у процесі досліджень доказових знаннях, аналізі реальної практики з урахуванням специфіки її контексту. 
Теорія соціальної роботи – сукупність сформованих у процесі пізнавальної, практичної діяльності уявлень, концепцій, понять, які відображають закони, закономірність, принципи, тенденції соціальної роботи, обґрунтовують моделі практики і техніки втручання. З огляду на загальні ознаки теорії як систем понять, уявлень про дійсність і особливості соціальної роботи як науки, прикладної діяльності вчені по-різному обґрунтовують і розкривають зміст поняття „теорії соціальної роботи”. 
Отже, теорія соціальної роботи – це: 
- логічне узагальнення досвіду суспільної практики, яке ґрунтується на глибокому зануренні в суть досліджуваного явища і розкриває його закономірності; 
- комплекс поглядів та ідей, які допомагають витлумачувати і пояснювати факти; 
- найрозвинутіша форма наукового знання, яке цілісно відображає найважливіші зв’язки у певній галузі дійсності. 
теоретичне обґрунтування соціальної роботи стосувалось справедливості конкретних форм допомоги, пошуку оптимальних варіантів діяльності соціальних служб, методів вивчення умов життя людей і їх соціального розвитку. 
Для теорії соціальної роботи найважливіше з’ясувати, що є основою соціальних проблем – суспільні відносини, суспільство загалом, соціальне середовище чи людина, в якій зосереджено детерміновані природою основні причини її особистих труднощів.

2. Розкрити сутність варіативного характеру поняття „теорія соціальної роботи". Теорії соціальної роботи як галузь наукових знань і навчальна дисципліна. 
Соціальна робота є не тільки практичною фаховою діяльністю, а й певною системою знань – сумою суджень, що узагальнюють особливості, закономірності, форми, методи та інші аспекти функціонування суспільного феномену, спрямованих на здобуття нових знань. 
Соціальна робота як наука функціонує і розвивається за певними закономірностями, послуговується відповідною системою принципів, понять, загальних і специфічних категорій. 
Мета соціальної роботи як навчальної дисципліни полягає у формуванні цілісного уявлення і теоретичних знань про зміст соціальної роботи як науки і професійної діяльності, про її основні напрямки, технології та організації, а також сприяння оволодінню конкретними методами і технологіями цієї роботи. Соціальна робота як навчальна дисципліна визначається структурою навчальних курсів, змістом професійних знань, а також сукупністю професійних вимог до осіб. 
Отже, соціальна робота як академічна дисципліна спрямована на опанування майбутніми соціальними працівниками знань і методів, які забезпечуватимуть розв’язання практичних фахових завдань, формування ціннісних орієнтацій і настанов, зорієнтованих на –забезпечення гуманістичного характеру діяльності.

3.Зробити порівняльний аналіз основних підходів до визначення сенсу та змісту соціально роботи як професійної практичної діяльності 
В аналізі змісту та суті соціальної роботи як фахової діяльності сформувалися рефлексивно-терапевтичний, соціально-колективістські, індивідуалістично-реформістські погляди. 
Згідно рефлексивно-терапевтичним поглядом зміст соціальної роботи полягає в ідентифікації висловлених клієнтами потреб і конкретній роботі щодо їх задоволення . 
Відповідно до соціалістично-колективістських поглядів соціальна робота є пошуком співпраці та взаємодії підтримки у суспільстві спрямованих на те, щоб владу над власним життям могли здобути найпригніченіші люди, тобто можливість створювати інституції. 
Згідно з індивідуалістично-реформістськими поглядами соціальна робота повинна відповідати потребам індивідів. 
На початку ХХ століття класові підходи до соціальної роботи почали поступово заміщуватися природничо-науковими уявленнями про проблеми життя та адаптації людини до соціуму. Цьому сприяли фундаментальні дослідження в галузі психології особистості та психіатрії того часу. У теорії та практиці соціальної роботи почали використовуватися методи психоаналізу, поведінкової, когнітивної, та гуманістичної психології. 
В сучасному світі широко використовуються різні підходи та методи до визначення змісту соціальної роботи. У сучасній соціальній роботі поширеними є психодинамічна, когнітивно-біхевіористська, гуманістично-екзистенційна моделі. У середині ХХ століття завдяки досягненню соціальної теорії соціальної роботи збагатились її соціально-реформістськими і соціально-організаційними підходами. Зосередження уваги на соціально-організаційних факторам визначило ранг найважливіших проблем. Теоретико-методологічне обґрунтування соціальної роботи, її правових аспектів сприяло створення правової основи технології соцісалльного захисту, актуалізувало значущість загально-політичної підтримки соціальної політики. 
Попри певні відмінності, ці погляди акцентують на відповідності соціальної роботи потребам індивідів, груп і громад, реалізації їх потенціалу у межах конкретної соціальної системи, забезпеченні відповідних змін і розвитку. Зміст соціальної роботи залежить від часу, соціальних і культурних умов.

4. Розкрити сутність характеристики соціальної роботи як професійної діяльності 
Важливою особливістю соціальної роботи як професійної діяльності є характер відносин між спеціалістом і клієнтом. на відміну від суб’єкт-об’єктних відносин, притаманних іншим видам допомагаючи професій, у процесі соціальної роботи формуються такі суб’єкт-об’єктні відносини, за допомогою яких спрямована на активізацію клієнтів. 
Соціальна робота як професійна діяльність здійснюється в кілька етапів: збір та аналіз інформації про проблему клієнта, об’єктивне оцінювання ситуації, планування відповідних дій, вибір оптимального рішення, відповідної техніки (методу) розв’язання проблеми, оцінювання ефективності зусиль. 
Соціальна робота займає все вагоміше місце в житті українського суспільства, набуває “власного обличчя”, поступово стає самостійним інститутом. Досвід розвинених країн Заходу засвідчує, що, вона з розв’язанням найгостріших соціальних проблем, диференціюється, ускладнюється, збагачується, активно сприяє реалізації сутнісних сил і творчих потенцій особистості, підтриманню політичної стабільності.  
Процес соціальної роботи є складним, потребує різнопланових знань. До того ж сучасна соціальна робота поєднує різноманітні наукові школи, моделі практики, заснованих на поглядах різних шкіл. 
Соціальна робота більшою мірою орієнтована на індивідуальну роботу з клієнтами. 
Відповідними науками обґрунтовані методологічні засади, механізми, стадії та інші складові соціальної політики. Вони дозволяють зрозуміти і суть управління соціальною роботою. Зауважу, що це один з найменш розвинених напрямів її теорії.  
Донедавна не було єдиного визначення соціальної роботи як фахової діяльності. У червні 2002 року Міжнародною федерацією соціальних працівників і Міжнародною асоціацією шкіл соціальної роботи з огляду на суспільне значення діяльності соціальних працівників було сформульовано розуміння професії “Соціальний робота”. Однак воно зазнавало уточнень та коментарів.  
Соціальна робота – галузь наукових знань і професійна діяльність, спрямована на підтримання і надання кваліфікованої допомоги будь-якій людині, групі людей, громаді, що розширює або відновлює їхню здатність до соціального функціонування, сприяє реалізації громадянських прав, запобігає соціальному виключенню.  
Унікальність соціальної роботи полягає в намаганні запропонувати спеціалізовані послуги, які враховують і соціальні, і психічні аспекти існування індивіда. Ці послуги надають кваліфіковані працівники, завдання яких захищати вразливих осіб, ґрунтуючись на знаннях, вміннях, цінностях соціальної роботи.

5. Розкрити проблемне поле науки „теорія соціальної роботи" 
До проблем соціальної роботи як науки належить розроблення категоріального апарату, різні аспекти організації професійної соціальної діяльності кадрів і служб, специфічні дослідження соціальної політики, соціальних процесів, осмислення місця особистості в суспільстві і відповідальності суспільства зі її адекватний розвиток, вивчення і розроблення технологій. 
Перша проблема. Теорія соціальної роботи викладається в навчальних закладах поряд з філософією, політологією, економікою, історією та деякими іншими гуманітарними науками і здебільшого серед них зв'язана з емпіричним дослідженням соціального життя суспільства. Вивчення соціальної роботи має забезпечити молоді одержання системного знання про суспільство, його структуру та розвиток, причини кризового становища, тенденції в основних сферах суспільного життя і спонукати вести пошук нових соціальне значущих цінностей, правильно і оцінювати пройдений, шлях та віднаходити нові шляхи оновлення суспільства, становлення національної самосвідомості, наукового світогляду, бачення перспективи. Цим, насамперед, обумовлюється необхідність загальної соціологічної підготовки студентів у навчальних закладах України. Тим часом вирішення важливого завдання у нав¬чальних закладах гальмується рядом організаційних, теоретичних та методичних причин.  
Теорія соціальної роботи як суспільствознавчий науковий предмет ще не замінила у закладах освіти історичний матеріалізм з точки зору формування наукового світогляду, всебічності і повноти розкриття суспільства та законів його розвитку, аналізу сучасного стану України, хоч має всі підстави. Нормативна програма має виходити також з того, що соціологія є і фундаментальною, і прикладною наукою, має і теоретичний, і емпіричний рівні пізнання. А тому, крім вивчення загальносоціологічної теорії суспільства, соціологія повинна орієнтувати і на те, як саме треба науково вивчати суспільство. 
Друга проблема. Якість фахової підготовки соціальних робітників. Ос¬вітньо-професійна програма підготовки спеціаліста передбачає крім нормативних гуманітарних, фундаментальних, соціально-економічних та спеціальних дисциплін вивчення близько 20 спецкурсів та курсів вільного вибору. Поліпшення соціальної роботи в Україні справа державної ваги. Вирішення її сприятиме піднесенню загального рівня гуманітарної освіти, поглибить знання молоді про суспільні процеси, її світоглядну культуру.

6. Розкрити та дати характеристику закономірностям та принципам теоретичної соціально роботи 
Соціальна робота ґрунтується на загальновизнаних гуманістичних, демократичних та правових засадах. 
Основними принципами соціальної роботи є: 
1) повага до гідності особистості: кожна людина е неповторною та унікальною, що необхідно враховувати соціальним працівникам, не допускаючи жодного прояву зневаги до клієнта. Кожна людина має право на самореалізацію, яка не призводить до порушення подібних прав інших. Соціальна робота несумісна з прямим чи опосередкованим примусом клієнтів до будь-яких дій, навіть на користь клієнта або його близького соціального оточення; 
2) пріоритетність інтересів клієнтів: соціальні працівники спрямовують всі свої зусилля, знання та навички на допомогу окремим громадянам, сім'ям, групам, спільнотам та громадам для їх вдосконалення, а також з метою розв'язання виниклих конфліктів та подолання їх наслідків; 
3) толерантність: соціальні працівники повинні виявляти терпимість до різних емоційних проявів клієнтів, за будь-яких обставин зберігати рівновагу, сприймати проблеми і обставини клієнтів незалежно від способу життя останніх, їхньої поведінки, соціального й національного походження, статі тощо; 
4) довіра та взаємодія у вирішенні проблем клієнта: соціальні працівники співпрацюють з клієнтами, намагаючись розв'язувати будь-які завдання, з якими вони стикаються, найкращим чином з метою задоволення інтересів клієнтів; сприяють добровільній участі клієнтів у процесі надання соціальної послуги, а також максимальній самостійності клієнтів у розв'язанні їх соціальних проблем; створюють доброзичливу атмосферу спілкування з клієнтом; 
5) доступність послуг: соціальні працівники надають допомогу кожному, хто звертається до них за захистом, підтримкою, консультацією чи порадою, без будь-якої дискримінації на підставі статі, віку, фізичних або розумових обмежень, соціальної чи расової приналежності, віросповідання, мови, політичних поглядів, майнового стану, сексуальної орієнтації. Право на отримання того чи іншого виду послуг гарантується клієнтам і регулюється відповідним законодавством; 
6) конфіденційність: соціальні працівники в будь-якій ситуації інформують клієнтів про те, як забезпечується конфіденційність, для чого вона необхідна, а також про обмеження щодо її дотримання. Обов'язок соціальних працівників полягає в нерозголошенні будь-яких відомостей про клієнтів, за винятком тих випадків, коли це робиться з їх згоди чи у встановленому законом порядку; 
7) дотримання норм професійної етики: соціальні працівники сприяють формуванню та реалізації заходів у межах соціальної політики, забезпеченню благополуччя людини, несуть відповідальність за розвиток та використання професійних норм при розв'язанні практичних завдань соціальної роботи.

7. Розкрити та проаналізувати об'єкт і предмет наукових досліджень теорії соціальної роботи. 
На визначенні предмету досліджень соціологічної роботи, на характері її методології безпосередньо позначається національна культурна традиція, як, втім, і конкретний соціальний запит.  
Предметом соціальної роботи – соціальні процеси і соціальні явища, що безпосередньо стосуються життєдіяльності особистості, конкретної соціальної групи, громади, а також їх зміни під впливом психолого-педагогічних, економічних та управлінських чинників. 
Об'єктом соціальної роботи є складні життєві обставини, соціальні проблеми людей, розв'язання яких потребує кваліфікованої сторонньої допомоги. 
До суб'єктів соціальної роботи належать держава в цілому, яка здійснює соціальну політику, державні, благодійні і громадські соціальні служби та організації, які надають соціальні послуги, соціальні працівники та працівники соціальної сфери, люди, які переживають складні життєві обставини і бажають їх змінити. 
Соціальні служби та організації можуть мати різні форми власності та відомче підпорядкування. У своїй діяльності вони зобов'язані дотримуватися вимог цього Закону.

8. Дати характеристику концептуально-категоріальному апарату науки „теорія соціальної роботи" 
Як будь яка наука, соціальна робота має свій концептуально-категорійний апарат-сукупність понять про соціальні явища і процеси. Існують специфічні категорії і поняття, які допомагають реалізувати творчий потенціал даної науки. Соціальні – це відповідальність, відхиленність, діагноз, забезпечення, захист, планування, проблеми, послуги, робота, спілкування, страхування, технологія. Ця наука стосовно своїх завдань адаптувала поняття суміжних галузей теоретичного знання (агентство, асоціація, група, зайнятість, норма, натуралізація, профілактика). 
Концептуально-категоріальний апарат досягається за допомогою загальнонаукових підходів (системного, функціонального, організаційного та інших), а також доповнюється принципами суперечливості, єдності теорії і практики, цілісності, дуалізму, та іншими, які відтворюють різні сторони взаємодії громадянського суспільства та соціальної роботи, визначають їх функції, механізми дії, форми та типи.

9. Розкрити місце та роль науки „теорія соціальної роботи" серед соціально-гуманітарних знань 
В Україні соціальна робота тісно пов’язана з соціальним захистом та соціальною педагогікою. Тому її часто розглядають як комплекс соціально-побутової, соціально-правової, соціально-педагогічної науки спрямованої на задоволення різноманітних потреб громадян, груп, громад. 
Соціальна робота є сферою гуманітарної діяльності людини, а також назвою визнаної в усьому світі спеціальності, заснованої на гуманному ставленні людини до людини. Вона відрізняється від філантропії благодійництва) та інших видів діяльності, зорієнтованих на допомогу у вирішенні проблем окремої людини чи груп людей, розвиток у них техніки подолання труднощів і вироблення навичок самодопомоги. Соціальна робота є суспільним явищем, активним елементом громадянського суспільства. 
Соціологія викладається в навчальних закладах поряд з філософією, політологією, економікою, історією та деякими іншими гуманітарними науками і здебільшого серед них зв'язана з емпіричним дослідженням соціального життя суспільства. Вивчення соціології має забезпечити молоді одержання системного знання про суспільство, його структуру та розвиток, причини кризового становища, тенденції в основних сферах суспільного життя і спонукати вести пошук нових соціальне значущих цінностей, правильно і оцінювати пройдений, шлях та віднаходити нові шляхи оновлення суспільства, становлення національної самосвідомості, наукового світогляду, бачення перспективи. Цим, насамперед, обумовлюється необхідність загальної соціологічної підготовки студентів у навчальних закладах України.  
Соціальна система навчання передбачає задоволення технологічних, економічних, політичних, екологічних та інших потреб суспільства. Найрізноманітні соціальні системи навчання складають систему освіти.