Шпаргалки по "Внешнеэкономической деятельности"

Європейська валютна система –  це міжнародна (регіональна) валютна система – сукупність економічних відносин, яка пов’язана з функціонуванням валюти в межах економічної інтеграції; європейська валютна одиниця ЕКЮ.

 Цілі створення Європейської валютної системи: 
-- Встановити підвищену валютну стабільність всередині співтовариства і створити зону європейської стабільності з власною валютою у противагу Ямайської валютної системи, що заснована на доларовому стандарті; --Стати головним елементом стратегії росту в умовах стабільності 
-- Спростити конвергенцію процесів економічного розвитку та надати новий імпульс європейського процесу; -- Забезпечувати стабілізуючий вплив на міжнародні економічні та валютні відносини. 
--Обмежити “Загальний ринок” від експансії долара.  
у 1994р був створений Євро валютний фонд для підтримки курсів нац валют через кредитну допомогу. Євро центральний банк мав забезпечити перехід до єдиної валюти ЄС – євро.

 

23. Національні та світові валютні  системи: сутність та основні  елементи:

Стр-ра вал.сис-ми:

-світова ВС (СВС)

- регіональна (міжнародна) ВС (РВС)

-національна ВС (НВС)

Світова вал.сис-ма – це сукупність економічних, вал.-фін. та кредитних відносин між країнами, які закріплені в міжнародних договорах та державно-правових нормах.

Національна валютна  система – це сукупність та форми організаційних грошових відносин, що складаються при реалізації з.е.відносин окремої країни.

Регіональна (міжнародна) ВС – організаційно-економічна форма грошових відносин групи країн, що спрямована на зменшення та взаємозв’язок коливань курсів валют, стимулювання інтеграційних процесів.

Національна  ВС:

Історично першими виникли  національні валютні системи. Вони є невід'ємною частиною валютних відносин окремих країн, закріплених  у національному валютному законодавстві. У ньому передбачено порядок  ввезення, вивезення, переказів і  пересилання за  кордон  та  з-за кордону національної та іноземної  валют й інших валютних цінностей (платіжних документів в іноземній  валюті, цінних паперів тощо). Валютне  законодавство охоплює валютні  операції, пов'язані з рухом капіталів, із зовнішньою торгівлею, кредитуванням, міжнародним туризмом та ін.

Складові  елементи національної валютної системи:

1.Національна валюта ,2.Умови конвертування національної валюти, 3.Паритет національної валюти, 4.Режим курсу національної валюти, 5.Наявність чи відсутність валютних обмежень, валютний контроль, 6.Національне регулювання міжнародної валютної ліквідності країни, 7.Регламентація використання міжнародних кредитних засобів обігу, 8.Регламентація міжнародних розрахунків країни, 9.Режим національного валютного ринку та ринку золота, 10.Національні органи, що  керують та регулюють валютні відносини країни  

Світова ВС:

Її характерними елементами виступають:

1.Резервні валюти, міжнародні  рахункові валютні одиниці,2.Умови взаємного конвертування валют,3.Уніфікований режим валютних паритетів,4.Регламентація режимів валютних курсів,

5.Міждержавне регулювання  валютних обмежень,6.Міждержавне регулювання міжнародної валютної ліквідності,7.Уніфікація правил використання міжнародних кредитних засобів обігу,8.Уніфікація основних форм міжнародних розрахунків,9.Режим світових валютних ринків та ринку золота,10.Міжнародні організації, які здійснюють міждержавне валютне регулювання

Золото виконувало всі  функції грошей. Це забезпечувало  стабільність валютної системи, вільне переливання капіталу із країни в  країну, необмежений обмін національних валют та ін. Ця система була закріплена міжнародними угодами.

Регіональна ВС:

Найбільшого розвитку вона набула в Європейському Союзі. У 1979 р. було створено Європейську валютну систему (ЄВС).

З 1989 р. по 1 липня 2002 р. у межах  ЄВС впроваджена  єдина валюта, створено спільний центральний банк. Введення євро почалося з 1 січня 1999 р. Водночас для окремих країн, які  не увійшли до зони єдиної валюти, створено ЄВС-2, в якій протягом трьох років  поступово переводитимуть на євро всі  операції з Європейським центральним  банком, а потім міжбанківський платіжний оборот, тощо. Євробанкноти і євромонети з'явсь в обігу лише у 2002 р.

 

24.Поняття валюти та її види.

Валюта — це грошова одиниця що використовується як світові гроші тобто як міжнародна розрахункова одиниця засіб обігу і платежу. 
Види валют 
Залежно від емітента валютних коштів розрізняють такі види валют: 
§ Національна валюта — платіжний засіб (грошова одиниця) певної держави (гривня, долар, марка, фунт стерлінгів тощо); 
§ Світова валютна система - закріплена міжнародними угодами форма організації міжнародних валютних відносин, що склались на засадах розвитку світової системи господарювання.

§ Іноземна валюта — грошові  знаки зарубіжних держав, а також  кредитні та платіжні засоби (чеки, векселі) в іноземних грошових одиницях, що використовуються в міжнародних  розрахунках; 
§ Колективна валюта — міжнародні грошові одиниці, емісію яких здійснюють міжурядові валютно-кредитні організації (євро, СПЗ). 
Залежно від режиму використання: 
§ Вільно конвертовані валюти, які без обмежень обмінюються на будь-які іноземні валюти. Фактично вільно конвертованими вважаються валюти країн, де немає валютних обмежень поточних операцій платіжного балансу, переважно промислове розвинутих держав і окремих країн, що розвиваються, в яких склалися світові фінансові центри або які прийняли зобов'язання перед МВФ не вводити валютних обмежень;

§ Частково конвертовані валюти країн, де зберігаються валютні обмеження;

§ Неконвертовані (замкнуті) валюти країн, де для резидентів і  нерезидентів введено заборону на обмін  валют.

Залежно від  сфери і мети використання: 
§ Валютна оплати — валюта, якою здійснюють фактичну оплату товарів і послуг згідно із зовнішньоекономічною угодою чи погашенням міжнародного кредиту; 
§ Валюта кредиту — валюта, якою за угодою кредитора та позичальника надається кредит; 
§ Валютні угоди (ціни) — валюта, в якій встановлюється ціна товару або послуг у зовнішньоторговельному контракті або визначається сума надання міжнародного кредиту. 
Міжнародна торгова валюта — це валюта, що використовується для оцінки міжнародних торгівельних операцій (експорт й імпорт товарів, послуг, капіталу), або валюта як товар, що є предметом купівлі-продажу. 
Міжнародна резервна валюта — це валюта, що використовується для покриття дефіциту платіжного балансу надання позик, кредиту, фінансування допомоги тощо. Її головною функцією є створення валютних державних резервів.

 

25.Характеристика основних елементів  ВС:

1.Валютний  курс характеризує ціну національної валюти певної країни, вираженою в грошовій одиниці іншої.

Функції ВК:

1)сприяє інтернаціоналізації грошових відносин

2)впливає на розвиток світових валютних ринків

3)порівнює структуру та рівень цін на подібні товари у різних країнах.

4)Перерозподіляє нац. продукт між окремими країнами.

Методи встановлення ВК:

1)Метод фіксованих ВК

2)Метод плаваючих ВК:

-незалежний – курс встановлюється на основі AD та AS на інвалюту, НБ не втручається на курсоутворення

-керований-більш активне втручання НБ, порівнюючи з попереднім методом

-валютний тунель – використовується в ЄС для визначення вартості євро у різних країнах-членах ЄС.

2.Умови  конвертованості. 

Конвертованість – спроможність обміну на валюту іншої країни.

За ступенем конвертованості:

А) вільноконвертована (ВК) – приймаються для обміну всіма НБ і по них НБ здійснюють курсоутворення

Б) частковоконвертована

В) неконвертована

Види конвертованості:

А) внутрішня (це право нац., фіз. та юрид осіб вільно міняти на внутрішньому ринку нац. валюту на ВКВ) .

Б) зовнішня (це право обміну для нерезидентів заробити в країні грошей на ВКВ і вивезти її у  свою країну).

В) повна конвертація (зовнішня + внутрішня)

3. Валютне  котирування – це фіксування курсу нац. валюти в іноземну.

Це встановлення і публікація курсів іноземних валют до національних. Це встановлення пропорцій обміну іноземної  валюти на валюту данної країни. Здійснюється ЦБ країни.

Види котирування:

1)Пряме – одиниця інвалюти виражається у певній кількості нац. грошових одиниць. (1$=7.99 грн)

2)Обернене – одиниця нац. валюти виражається у певній кількості іноземних грошових одиниць. (1грн=0,125$)

Маржа-прибуток банків – це різниця між курсом продавця і курсом покупця.

Кросс-курс – обмінний курс двох валют, розрахований на базі на курсу кожної з них до третьої країни (USD).

 

26. Валютні ринки. 

Одним із найсуттєвіших елементів  міжнародних валютних відносин є світовий валютний ринок. Валютний ринок — це: 1) підсистема валютних відносин у процесі операцій купівлі-продажу іноземних валют і платіжних документів в іноземних валютах; 2) інституціо-нальний. механізм (сукупність установ і організацій — банки, валютні біржі, інші фінансові інститути), що забезпечують функціонування валютних ринкових механізмів.

Валютний ринок як економічна категорія — це система стійких економічних та організаційних відносин, пов'язаних з операціями купівлі-продажу іноземних валют та платіжних документів в іноземних валютах. На валютному ринку здійснюється широке коло операцій щодо зовнішньоторговельних розрахунків, туризму, міграції капіталів, робочої сили тощо, які передбачають використання іноземної валюти покупцями, продавцями, посередниками, банківськими установами та фірмами.

Існує чотири групи суб'єктів валютного ринку:

• державні установи, основне  місце серед яких займають центральні банки та казначейства окремих країн; • юридичні та фізичні особи, зайняті  у різноманітних сферах зовнішньоекономічної діяльності;

• комерційні банківські установи, які забезпечують валютне обслуговування овнішніх зв'язків, особливо брокерські контори;

• валютні біржі та валютні  відділи товарних та фондових бірж.

Основні суб'єкти валютного ринку — великі транснаціональні банки. З практичної точки зору під валютним ринком розуміють офіційні фінансові центри, в яких зосереджено здійснення валютних операцій.

Найбільшими міжнародними валютними ринками, представленими сукупністю банків, бірж і фінансових компаній, є ринки Лондона, Нью-Йорка, Токіо, Франк -фурта-на-Майні, Парижа, Сінгапура, Цюриха, Гонконга.

Головними функціями валютного  ринку є:

• реалізація валютної політики держави, спрямованої на забезпечення регулювання національної економіки  та розширення зовнішньоекономічних зв'язків;

• сприяння поглибленню міжнародного розподілу праці та міжнародної  торгівлі;• визначення і формування попиту та пропозиції на іноземні валюти;

• своєчасне здійснення міжнародних  розрахунків;

• регулювання валютних курсів;

• хеджування валютних ризиків;•  диверсифікація валютних резервів;

• одержання прибутку від  операцій з валютою та валютними цінностями тощо.

Види:

1.Регіональні ринки: *європейський (Лондон, Цюрих, Париж, Франкфурт-на-Майні), *північноамериканський (Нью-Йорк), *азіатський (Токіо, Сінгапур, Гонконг).

2. Національні ринки, які забезпечують рух валютних потоків у даній країні та обслуговують зв'язки з міжнародними валютними центрами.

3. Ринки за видами валютних операцій: *ф'ючерсні, *опціон-ні, *форвардні, депозитні тощо.

4.Спеціальні ринки: відсоткових  ставок на іноземні валюти, *конверсійних  операцій, *окремих міжнародних розрахункових  одиниць.

Залежно від рівня організації  валютного ринку розрізняють біржовий та позабіржовий валютні ринки. Біржовий ринок представляють валютні біржі, а позабіржовий, який ще називають міжбанківським, — банки, фінансові установи, підприємства та організації.

 

27.Валютні операції та їх основні  види

Валютними операціями називають певні банківські та фінансові операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності. Це використання валютних цінностей як засобу платежу; вивезення, ввезення, пересилання та переказування валютних цінностей; отримання і надання кредитів, нарахування відсотків, дивідендів; залучення інвестицій, придбання цінних паперів та інші операції, здійснення яких відбувається тільки за умови отримання відповідних ліцензій Національного банку України. Валютні операції поділяють на поточні та термінові.

До поточних операцій відносять операції з короткими термінами валютування — в межах трьох робочих днів. Розрізняють такі поточні операції:

•"тод" (поставка валюти сьогодні — "сьогодні на сьогодні");

•"том" (поставка валюти наступного робочого дня — "сьогодні на завтра");

•"спот" (поставка валюти на другий робочий день — "сьогодні на післязавтра").

Такі операції використовуються переважно для обслуговування зовнішньоторговельних розрахунків, а також з метою одержання додаткового прибутку в разі коливань валютних курсів(становлять 60% від загального обсягу міжбанківського ринку).