Шпаргалки по "Внешнеэкономической деятельности"

Одностороннє  державне регулювання міжнародної торгівлі здійснюється урядом країни в односторонньому порядку без узгодження чи консультацій з її торговими партнерами. Односторонні заходи вживаються, як правило, у відповідь на аналогічні дії інших країн і призводять до виникнення політичного напруження між партнерами. 
Двостороннє державне регулювання передбачає узгодження торгової політики між країнами, які є торговими партнерами.

Багатостороннє  державне регулювання міжнародної торгівлі має місце тоді, коли торгова політика узгоджується і регулюється1 багатосторонніми угодами. Прикладом таких угод можуть бути Генеральна угода про тарифи і торгівлю (ГАТТ), Світова організація торгівлі (СОТ), Міжнародна торгова палата (МТП). 
 В залежності від масштабів втручання держави в міжнародну торгівлю розрізняють два види державної торгової політики: політику фритредерства і політику протекціонізму.

Політика фритредерства (лібералізації) передбачає мінімальне державне втручання в зовнішню торгівлю і спрямована на відкриття внутрішнього ринку для іноземних конкурентів шляхом зниження кількості обмежень в торгівлі. Політика фритредерства забезпечується шляхом здійснення вільної торгівлі, тобто шляхом невтручання держави у розвиток торгових відносин між суб'єктами світового господарства, і шляхом застосування режиму найбільшого сприяння торгівлі, тобто шляхом надання податкових та митних пільг для суб'єктів зовнішньоторгових відносин. 
Політика протекціонізму становить собою державну політику захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції шляхом збільшення обмежень у торгівлі.

Тарифні методи - це ті, що базуються на відповідних тарифах. Нетарифні, тобто всі інші методи. Тарифи - це сукупність нормативів, за допомогою яких держава і міжнародні економічні організації регулюють ціни на послуги, виробництво і споживання, а також збори, податки і мито. Зміст тарифів розкривається в тарифних ставках, тарифних сітках, тарифно-кваліфікаційних довідниках і національних митних тарифах.

Єдиний  митний тариф – систематизований перелік митних ставок на товари, які перетинають митний кордон.

Види  мита

адвалорні – найбільш розповсюджені, встановлюються у відсотках від ціни товару.

специфічні – встановлюються в абсолютному виразі від одиниці виміру;

комбіновані (змішані) – установлюються двома способами, відзначеними вище.

Види  ставок мита

А) Повні – для товарів країн з якими не укладено торговельних угод;

Б) Пільгові – для товарів країн з якими є торгівельні угоди;

В) Преференційні - для товарів країн з якими укладені угоди про вільну торгівлю.

Категорія методів нетарифного регулювання  МТ вкл:

1.Категорія - методи, спрямовані на пряме обмеження імпорту з метою захисту визначених галузей національного виробництва: квоти (контингенти), ліцензії, компенсаційні збори, імпортні депозити, а також антидемпінгові і компенсаційні мита й ін.

2.Категорія - методи адміністративного характеру, що безпосередньо не спрямовані на обмеження зовнішньої торгівлі, але приводять до аналогічного результату: митні формальності, технічні і санітарні стандарти і норми, вимоги до упакування і маркірування і т. п.

3.Категорія - методи, без відношення до Е/І, а це валютні обмеження, регламентація операцій з валютою, регулювання інвестицій.

 

41.Ціноутворення у МТ

Ціна, що об’єктивно відображає вартість товару хар-ся наступними ознаками:

-це ціеа, за якою здійснюються  великі експортні та імпортні  угоди на умовах, які є звичними  для більшості нац товарних ринків;

-це ціна, яка використовується  в регулярних торговельних угодах  на найважливіших ринках світу;

-це ціна в таких угодах, платежі за якими здійснюються  у вільноконвертованій валюті.

Джерела інформації про світові ціни:

1)отримувані різними шляхами відомості про ціни у звичайних комерційних угодах, розрахунки за якими закордонні фірми здійснюють між собою у вільноконвертованій валюті. (дані про зерно, каучук, мідь, олово тошо)

2)відомості про довідникові  ціни, які публікуються регулярно  в галузевих журналах та в  іншій періодичній друкованій  продукції міжнародних союзів, провідних агенств та інших спеціалізованих організацій. (дані про світові ціни на нафту, вугілля, чорні метали тощо)

3)імпортні контракти вітчизнянних  партнерів з іноземними постачальниками,  якщо до них є доступ.

4)інформація про ціни, що використовується зовнішньоторговельними  організаціями сусідніх країн  у звичайних комерційних угодах  при закупівлі товарівю

5)дані про ціни, за якими  вітчизняні фірми продавали свою продукцію на тому чи іншому зарубіжному ринку.

6)пропозиції, рахунки-фактури,  листи про наміри, протоколи, про  домовленості та інші документи,  які передують угоді і в  яких відображена передбачувана  договірна ціна.

7)прейскуранти, каталоги  підприємнців та інші джерела подібного роду.

8)опубліковані різного роду офіційні документи ООН і урядових організацій ПРК.

Інформацію про ціни систематизують і створюють досьє на іноземні товари, які є аналогічними чи близькими  за своїми параметрами до тих, що мають експортуватися.

У міжнародній торгівлі застосовуються два основних види цін:розрахункові і що публікуються.

Розрахункові  ціни індивідуально визначаються фірмами-експортерами на конкретні види промислових товарів відповідно до різних методик.

Ціни,   що публікуються це ціни, що повідомляються в спеціальних і фірмових джерелах інформації. Вони, як правило, відображають рівень світових цін. До них відносяться:довідкові ціни; біржові котировки; ціни аукціонів; ціни торгів; ціни фактичних операцій; ціни пропозиції великих фірм.

Виходячи з особливостей ціноутворення звичайно виділяють дві основні групи цін: на продукцію обробляючої промисловості і на сировині.

Світовими цінами на продукцію обробляючої промисловості звичайно є експортні ціни великих компаній виробників і експортерів цієї продукції. Експортні ціни базуються на цінах цих компанії на внутрішньому ринку, які частіше за все розраховуються по методу повних витрат або методу прямих витрат.

По методу повних витрат підсумовуються всі витрати, пов'язані з виробництвом продукції, до них додається величина передбачуваного прибутку. Отриманий таким чином очікуваний прибуток від реалізації ділиться на кількість товарів, що виробляються за місяць.  У результаті виходить фабрична ціна однієї одиниці виробу.

При встановленні світових цін на сировинні товари основну роль грають не внутрішні витрати і ціни, а співвідношення попиту і пропозиції на відповідних ринках.

Ключовою особливістю  МЦ (на відміну від внут ціни) є  множинність, коли на один і той самий  товар може встановлюватись різна  ціна.

Множинність МЦ обумовлена наступними факторами:

а) відмінності торг пол-ки у відношенні до окремих ринків, а також тих чи інших категорій  імп-рів; б) держ та міждерж валютна політика; в) протекціонізм; г) відмінності в методології та методиці розрахунку цін.

МЦ систематизують за наступними ознаками:

а) напрямок товарних потоків:*експортні; *імпортні

б) умови розрахунків:*комерційних угод; *клірінгових угод;*програм допомоги; *трансферні ціни

в) повнота обліку витрат:*ціна нето;*ціна споживання

г) хар-р реалізації *оптові; *роздрібні

д) ступінь фіксації: *тверді; *рухомі; *змінні (ковзаючі); *з наступною фіксацією

е) рівень інформованості: * ті, що публікуються; -довідкові; -бірж котировок; -аукціонів; -факт угод; -пропозиції великих фірм; -статистичні ціни; *розрахункові ціни

При визначенні ціни угоди  спочатку визначаються довідкова та розрахункова ціни. ДЦ - приблизна ціна на подобні товари у світі. РЦ - ціна на товар за розрахунками витрат виробництва та торгових націнок.

Потім визначається попередня  ціна угоди (ПЦ) - середня між ДЦ і  РЦ.

Після визначення ПЦ до уваги  беруться можливі знижки та базисні  умови поставки (Incoterms). Після розрахунку їх впливу на ПЦ вираховується фактична ціна м-н угоди.

 

42. Сутність категорії послуга  та основні особливості міжнародного  ринку послуг.

Міжнародний ринок послуг – це система міжнародних відносин обміну, де основним товарним об”єктом виступають різноманітні види послуг і яка існує на основі МПП.

Послуга – це продукт праці, створений в результаті угоди про купівлю- продаж, у якого відсутня речова форма.

Фактори розвитку сфери та ринку послуг:

-економічний розвиток  країни;

-високий рівень життя  населення

-НТР (інтелектуальні послуги)

-Зростання к-ті компаній  з надання послуг

-Розвиток світового товарного  ринку (торгівельні послуги)

-Розвиток ринків капіталу  і робочої сили

Особливості міжнародного ринку послуг:

-зниження частки традиційних  транспортних послуг

-підвищення частки нових  видів послуг(банківських, страхових,  посередницьких).

-Динамічно розвивається  сфера послуг з експорту технологій

-На міжнародному ринку  послуг переважають ПРК

-Збільшується частка послуг  країн, що розвиваються та країн  з перехідною еко

-Спостерігається монополізація  міжнародного ринку послуг

-Здійснюється лібералізація  міжнародного ринку послуг

Класифікація послуг становить  досить серйозну проблему, що розв'язується в різний спосіб. Наприклад, у країнах ОЕСР і публікаціях ЮНКТАД послуги поділені на п'ять категорій: 
1.фінансові; 
2.інформаційні(комунікаційні); 
3.професійні(виробничі); 
4.туристичні; 
5.соціальні. 
На практиці сьогодні широко використовується класифікація послуг, запропонована МВФ: 
1.морськіперевезення; 
2.інші види транспорту; 
3. подорожі; 
4.інші приватні послуги; 
5.інші офіційні послуги. 
Ринок послуг — це розгалужена система вузькоспеціалізованих ринків, зокрема ринку транспортних послуг, комунікацій, комунального обслуговування, громадського харчування, туристично-Рекреаційних послуг. Готельний бізнес, рекламні й консалтингові послуги, страхові та фінансові послуги, агентські та брокерські послуги, адвокатські послуги, ріелтерські послуги, франчайзинг торгівля ліцензіями і патентами, «ноу-хау», промисловими зраз.! ками та корисними моделями, інжиніринг, лізингові послуги тощо так само формують комплекс послуг, які пропонуються на згаданому ринку. Міжнародна статистика свідчить про те, що ринок послуг є одним із найбільш швидко зростаючих секторів світового ринку. 
Значення ринку послуг за останні десятиліття дуже зросло — як у внутрішній економіці, так і у світовій.

 

43. Класифікація послуг

Найповнішою та найрозгорнутішою для представлення галузевої  структури міжнародного ринку послуг, на нашу думку, є класифікація секторів послуг ГАТТ/СОТ та класифікація факторних  і не факторних послуг Світового  Банку

За класифікацією ГАТТ/СОТ  існує 12  груп послуг:

ГАТТ/СОТ:

1. Комерційні (ділові) послуги  (46 груп)

2. Послуги зв’язку (комунікаційні) (25)

3. Послуги з будівництва  та суміжні інженерні послуги  (5)

4. Послуги дистриб’юторів (пов’язані з розподілом) (5)

5. Послуги у сфері освіти (4)

6. Послуги з охорони  довкілля (4)

7. Фінансові послуги (17)

8. Послуги в сфері охорони  здоров’я та в соціальній сфері  (4)

9. Послуги пов’язані з  туризмом (4)

10. Послуги з організації  відпочинку, культурних та спортивних  заходів (5)

11. Транспортні послуги  (33)

12. Інші послуги, не зазначені  вище.

СВІТОВИЙ  БАНК:

1. Факторні послуги (Factor services), які пов’язані з рухом  капіталів, робочої сили й інших  компонентів перетинаючи кордон;

2. Нефакторні послуги (non-factor services), які мають не фінансовий  характер і при наданні яких  є просторовий розрив між виробником  і споживачем.

Класифікація послуг, яка  прийнята МВФ, показує платежі між резидентами і нерезидентами і містить 11 секторів:

1.Транспортні послуги

   1.1Пасажирські перевезення (Міжнародні перевезення пасажирів всіма видами транспорту і надання супутніх послуг);

   1.2Вантажні перевезення (Міжнародні перевезення вантажів всіма видами транспорту і надання супутніх послуг);

2.Послуги пов’язанні з поїздками

   2.1Послуги пов’язанні з діловими поїздками ( Товари і послуги, придбані не резидентами, які подорожують у справах);

   2.2Послуги пов’язанні з особистими поїздками ( Товари і послуги, придбані не резидентами, які подорожують в особистими справах);

3.Послуги зв’язку;

4.Будівництво;

5.Страхування;

6.Фінансові послуги;

7.Комп’ютерні та інформаційні послуги

8.Рояльні та ліцензійні платежі;

9.Інші бізнес-послуги

   9.1Посередницькі послуги;

   9.2Лізинг;

   9.3Інші ділові, професійні та технічні послуги;