Шпаргалки по "Внешнеэкономической деятельности"

за юр. природою: міжурядові, позаурядові;

за складом учасників: універсальні, регіональні;

за масштабом д-сті: заг. х-ру, спец. компетенції;

за х-ром д-сті: оперативно діючі, координуючі, консультативні;

за терміном д-сті: постійно діючі, періодично діючі, тимчасові.

Гол. суб’єктами МЕВ на сьогодні є міжнар. п/п-ва або корпорації, серед яких виділяють багатонац-ні та ТНК.

В сучасних умовах головними  суб'єктами МЕВ виступають:

-національні господарства

-регіональні інтеграційні  угруповання країн (ЄС, НАФТА та інші)

-транснаціональні корпорації (ТНК)

-міжнародні організації (ООН, МВФ та інші)

МЕВ можуть мати місце між  суб'єктами тільки тоді, якщо вони уклали міжнародні економічні погодження (МЕП), міжнародні господарські контракти (МГК), інші договори і мають домовленості, які визначають їх права та обов'язки щодо розвитку міжнародних зв'язків. Таким чином, під суб'єктами МЕВ розуміють фізичних або юридичних осіб, які беруть участь у здійсненні міжнародних господарських контрактів, погоджень та договорів.

Об'єкти МЕВ — це те, на що спрямована господарська діяльність суб'єктів світової спільноти. Об'єкти МЕВ:

експорт (імпорт) товарів, експорт (імпорт) послуг, здійснення господарської  діяльності за кордоном, міжнародна спеціалізація  виробництва, міжнародне кооперування виробництва, фінансові операції, науково-технічні зв'язки, експорт (імпорт) капіталу, спільне  підприємництво, оренда машин та обладнання

зустрічна торгівля; організація  та участь у виставках, ярмарках, торгах.

Предмет МЕВ – це система зв’язків національних економік різних країн, яка ґрунтується на МПП.

 

6. Тенденції розвитку МЕВ та його основні фактори.

МЕВ-це елемент структури СГ що розвивається разом з його формуванням.

МЕВ-це с-ма ек. зв’язків з приводу вир-ва, розподілу, обміну і спож-ня, що вийшли за межі нац. кордонів.

Розглядаючи тенденції розвитку МЕВ слід виділити певні еволюційні періоди:

Кінець 15 – кін 19ст. – хар-ризується розвитком індустріалізації; зростанням обсягів вир-ва для обміну; зростання Е та І; формуванням світового ринку як сфери стійких товарно-грошових відносин.

Кін 19-середина 20ст. – монополізація економіки, діяльність ТНК, інтернаціоналізація вир-ва і капіталу.

Сер 20 ст – до сьогодні -  розвиток НТР і науково-дослідних робіт, диверсифікація вир-ва і Е, зростання видів товарів та послуг.

В сучасних умовах на розвиток міжнародних економічних відносин роблять вплив такі фактори як: 
--розпад світової соціалістичної системи та поява нових незалежних держав, які не до кінця визначили свою політику і не усвідомили свої економічні, політичні, культурні та інші національні інтереси; 
--економічна криза в країнах Східної Європи та СНД;--криза світової фінансово-кредитної системи;

--загострення енергетичної, сировинної та продовольчої проблем;--загострення  проблем навколишнього середовища, що робить вплив на все світове  господарство, національні та світові  продуктивні сили; 
--посилення взаємозалежності національних господарств, їх економічної політики;--зближення економічних рівнів розвитку різних країн;--подолання міжсистемних суперечностей між країнами, що проявляється у визнанні конкуренції як головного фактора, який забезпечує рівновагу внутрігосподарського розвитку;-- поглиблення МПП та НТР.

В результаті дії названих факторів виникли певні особливості в розвитку сучасних міжнародних відносин. По-перше, міжнародні економічні відносини з розпадом світової соціалістичної системи стали більш однотипними, оскільки зросла кількість національних господарств, що функціонують на базі ринкової (змішаної) економіки з переважанням приватної власності на засоби виробництва. 
По-друге, сучасні міжнародні економічні відносини формуються виключно виходячи з принципу економічної зацікавленості партнерів, взаємної реалізації економічних інтересів. В зв'язку з цим багатьом країнам доводиться переглядати свої міжнародні економічні зв'язки, звільняючи їх від політичної кон'юнктури та ідеологічної заангажованості. З метою досягнення економічного ефекту від міжнародного обміну товарами та руху і використання факторів виробництва багато з них добровільно погоджується на часткову втрату своїх суверенних прав.

По-третє, відбуваються структурні зрушення в міжнародній економіці, передусім такі, як зростання обсягів виробництва в матеріальній сфері, зменшення частки сільськогосподарського виробництва у світовому господарстві, зростання темпів розвитку сфери послуг та кількості зайнятих в ній, прискорення технічного прогресу транспортної та інформаційно-комунікаційної систем, зменшення частки сировинних товарів та збільшення питомої ваги машин й обладнання у світовому товарному обороті.

 

7.Сутність та фактори розвитку МЕІ

Економічна інтеграція – це процес економічної взаємодії країн, що приводить до зближення господарських механізмів, який приймає форму міждержавних угод і узгоджено регульований міждержавними органами.

Ознаки МЕІ:

взаємопроникнення і переплетення національних виробничих процесів; широкий  розвиток міжнародної спеціалізації  і кооперації у виробництві, науці  і техніці на основі найбільш прогресивних і глибоких їхніх форм; глибокі  структурні зміни в економіці  країн-учасниць; необхідність цілеспрямованого регулювання інтеграційного процесу, розробка скоординованої економічної  стратегії і політики; регіональність просторових масштабів інтеграції, тому що необхідні передумови першорядно складаються між країнами, де установся тісні господарські зв'язки.

За змістом інтеграція являє собою переплетення, взаємопроникнення  і зрощування відтворювальних процесів країн регіону. З 1947 р. у світі було створено більш 60 інтеграційних угруповань, що визначалося цілим рядом передумов.

На мікро рівні вирізняють горизонтальну і вертикальну інтеграцію. Горизонтальна інтеграція виникає при злитті фірм, які виробляють подібні або однорідні товари з метою їх подальшої реалізації через спільну систему розподілу і отримання при цьому додаткового прибутку. Горизонтальна інтеграція супроводжується виробництвом за кордоном товарів, аналогічних тим, що виробляються в країні базування. Вертикальна інтеграція передбачає об'єднання фірм, які функціонують у різних виробничих циклах. Розрізняють три форми вертикальної інтеграції: 1) інтеграція "вниз" (на мікрорівні виникають ТНК); 2) виробнича інтеграція "вгору" (наприклад, придбання сталеплавильною компанією заводу, що виробляє металоконструкції); 3) невиробнича інтеграція "вгору", що включає сферу розподілу.

Цілі інтеграційного групування.

1. Інтеграція дає можливість країні в цілому і окремим суб’єктам господарської діяльності, отримати доступ до більшого ринку, ніж до інтеграції.

2. Використання переваг ефекту масштабу.

3. Створення сприятливого зовнішньоекономічного середовища.

4. Вирішення завдань торгівельної політики.

5. Сприяння структурній перебудові економіки.

Фактори розвитку:

1)роз-ток виробничих сил  (необхідний достатньо високий  рівень роз-ку вир-чих сил)

2)поглиблення МПП (спеціалізація  і кооперування країн сприяють  їх об’єднанню)

3)міжнарожга торгівля  (вприяє встановленню тісних зв’язків між країнами)

4)НТР (ств. умови для  більш тісних взаємозв’язків  країн)

5)соц.-економ.однорідність  нац.госп-ств (об’єднуватись можуть  країни з подібними соц-економ.ознаками)

6)близькі рівні економ.роз-ку  груп країн (об’єднуватись можуть  країни з близькими рівнями  економ.роз-ку)

7)тривалий період співроб-ва ( забезпечує тісні економічні  зв’язки)

8)спільні кордони і  умови роз-ку (інтеграційні об’єднання повинні бути компактними)

9)соціальність культурних  та історичних традицій

10)цілеспрямована діяльність  держ.органів, партійних і соц.  груп і навіть окремих осіб.

 

Згідно з цією теорією  в процесі економічної інтеграції проявляються 2 типа ефектів: статичні та динамічні.

Статичні ефекти – це економічні наслідки, що проявляються раптово після створення митного союзу як його безпосередній результат.

Динамічні ефекти – це економічні наслідки, що проявляються на пізніх стадіях функціонування митного союзу (в довгостроковому плані).

 

До статичних ефектів належать: ефект створення торгівлі та ефект відхилення торгівлі.

• Ефект створення торгівлі - це переорієнтація споживачів з менш ефективного внутрішнього джерела поставки товару на більш ефективне зовнішнє джерело, що стала можливою в результаті ліквідації імпортного мита в рамках митного союзу.
• Ефект відхилення торгівлі показує переорієнтацію місцевих споживачів з закупки товару з більш ефективного неінтеграційного джерела поставки товару на менш ефективні внутрішньоінтеграційні джерела, яка відбулася в результаті створення митного союзу.

 

 

 

 

 

 

 

8.Рівні інтеграційної взаємодії

 

Інтеграція – створення певної цілісності, обєднання частин в єдине ціле. Інтеграція сприяє ліквідації відокремленості країн і розмиває

відмінності між ними, що склалися історично.

МЕІ – є вищою формою інтернаціоналізації господарського життя, що передбачає зниження і взаємопристосування всіх структур нац господарств.

Виділяють такі рівні інтеграційної взаємодії:

Взаємодія на рівні п-ств та організацій (створ ТНК, МНК)

Взаємодія на рівні держав На цьому рівні забезпечується інтегрування основних ланок національних економік, а також створення юридично-правових норм та умов інтеграційного процесу.

Соціально-політичний рівень розвитку інтеграційного процесу. На цьому рівні створюються політичні, культурні, релігійні, чисто людські передумови успішного розвитку інтеграційного процесу.

Рівень  власне інтеграційного об'єднання чи угруповання. Це рівень міжнародної економічної спільності з притаманними ій економічними інтересами, з властивими їй характерними рисами та особливостями. Саме на цьому рівні інтеграційне об'єднання виступає як суб'єкт міжнародних економічних відносин, не позбавляючи такого статуса жодну з країн-інтегрантів.

На мікро рівні вирізняють горизонтальну і вертикальну  інтеграцію.

Горизонтальна інтеграція виникає при злитті фірм, які виробляють подібні або однорідні товари з метою їх подальшої реалізації через спільну систему розподілу.

Вертикальна інтеграція передбачає об'єднання фірм, які функціонують у різних виробничих циклах.

Розвиток процесів МЕІ  зумовлений такими факторами:

• економічним розвитком  країн, груп країн та регіонів світу  в умовах нерівномірного розподілу  ресурсів; • закономірностями науково-технічного прогресу;

• тенденціями демографічного розвитку;

• наявністю і необхідністю розв'язання глобальних проблем (енергетичної, продовольчої, екологічної, використання Світового океану та космосу, економічного зростання та народонаселення, економічної  безпеки, роззброєння).

 

9.Етапи розвитку міжнародних  угрупувань

Інтеграційний процес можна  поділити на 2 стадії:

1)передінтеграційна. ЇЇ форми: співробітництво прикордонних, територіально-адм одиниць; асоціації (це підготовча формва для більш складної інтеграції на рівні урядів країн) і форуму економічного співробітництва (предмет – певна координація економічних питань конкурентної політики, транснац інвестицій, культура); периферійні торгові угоди невзаємного хар-ру (сприяють формуванню сприятливого клімату для співпраці країн за рахунок зменшення митних тарифів, нетарифних бар’єрів в односторонньому порядку по відношенню до інших країн, які входять в зону переферійних країн). Частіше виступає як прикордонне співроб-во , не призводить до взаємної лібералізації. Підписання угод проводиться на рівні адм. Прикордонних областей. Основні сфери: культура, обмін діяльністю, допомога в пошуку партнерів тощо.

2)інтеграційна. ЇЇ форми: ЗТВ, митний союз, спільний ринок, економічний союз, повна інтеграція (економ+валютний союз)

Етапи міжнародної економічної  інтеграції:

-преференційні торговельні угоди - вони можуть підписуватися або на двосторонній основі між двома державами, або між вже існуючим інтеграційним угрупованням і окремою країною або групою країн. відповідно до цих угод країни надають одна одній більш сприятливий режим, ніж третім країнам. (Угода про партнерство і співробітництво між ЄС і країнами колишнього СРСР, 1994 р, Угода про асоціації з ЄС, 1991 – 1995 р)

- зона вільної торгівлі - передбачає ліквідацію митних бар'єрів між країнами-учасницями об'єднання, але при цьому кожна з них зберігає власні тарифи щодо «третіх» країн.(напр. Балтійська звт-1993 литва, латвія, естонія; нафта 1994;асеан 1992, Вишеградська четвірка,1990 р., Центрально-Європейська зона вільної торгівлі (ЦЕФТА), 1992 р., Організація Азіатсько-Тихо-океанського економічного співробітництва, АТЕС, 1989 р.)