Перспективи торгівельних відносин України в системі СОТ

      3. Підвищення. конкурентноспроможності  продукції вітчизняних підпрйємств  на світовому ринку. Необхідною умовою розширення експортного потенціалу народногосподарського комплексу і його інтеграції в систему світових зв’язків є приведення якості і витрат виробництва продукції вітчизняної обробної промисловості відповідно до вимог і умов конкуренції на світовому ринку. Це обумовлює необхідність поступового зближення внутрішніх і світових стандартів виробництва та якості продукції, забезпечення умов пріоритетного розвитку та розширення галузей народного господарства, які володіють випереджаючим (порівняно з зарубіжним) технікотехнологічним рівнем і високим потенціалом зростання на світовому ринку.

      4. Залучення іноземних інвестицій і для технологічної модернізації та  створення потенціалу розширеного відтворення. За нинішніх умов іноземні  кредити є чи не єдиним реальним джерелом довгострокових крупномасштабних інвестувань, хоча значна їх частина, як засвідчує аналіз, використовується вкрай неефективно (у формі прихованих субсидій споживачам імпортних товарів і торгово-посередницьким організаціям), що не сприяє збільшенню потенціалу розширеного) відтворення. Виходячи із загальнодержавних інтересів необхідно, щоб доходи від розподілу поставлених за рахунок іноземних кредитів товарів використовувались передусім на  подолання структурної кризи, на інвестиції у реконструкцію народного господарства і забезпечення працевлаштування населення.

      5. Забезпечення економічної безпеки України. Особливе значення на нинішньому етапі реформування умов зовнішньоекономічної діяльності має забезпечення національної безпеки. В  цьому відношенні існує три основні сфери регулювання, надзвичайно важливі для забезпечення національної безпеки, валютний контроль, експортно-імпортний контроль і регулювання вивозу стратегічних видів сировини та завезення продукції критичного імпорту (що передусім обумовлює невідкладну необхідність диверсифікації джерел надходження і енергоносіїв).

      Українська економіка має навчитись швидко реагувати на непередбачені зміни у світовому господарстві, абсорбувати різного роду «шоки» (ресурсні, валютні тощо), виявляти і використовувати можливості (спричинені кон’юнктурними змінами на зовнішніх ринках) по створенню нових плацдармів для товарної експансії. В цьому відношенні особливо повчальним може стати світовий досвід.

      У багатьох країнах державна політика тепер спрямовується на формування експорту капіталів із галузей, що занепадають (як засіб згортання цих галузей у даній країні і переміщення у економічно відсталіші регіони). Водночас стимулюється імпорт капіталу у ті високонаукові та високотехнологічні галузі економіки, які поки що недостатньо розвинені, але мають значний експортний потенціал.

      Важливою ланкою стратегії України е формування і розвиток перспективних нових експортних галузей, що ґрунтуються на науково-технічній монополії, яка (на відміну від монополії, що базується на концентрації і централізації виробництва) за сучасних умов має короткостроковий, нестійкий характер. Реалізація такого напряму вимагає не тільки оперативного поєднання фундаментальних і прикладних наукових досягнень з високим технологічним потенціалом, а й здатності до крупномасштабного і швидкого господарського маневру, надзвичайної прагматичності, агресивності у формуванні, захопленні і насиченні як національного, так і світового ринку.

        Оскільки  нині центр ваги економічних  реформ перенесено в регіони  і сам розвиток зовнішньоекономічних  зв’язків України майже в усьому залежить від ділової активності на місцях, то одним з головних стратегічних напрямів роботи на цьому рівні є правове забезпечення й координація зовнішньоекономічної діяльності регіонів, формування регіональних програм її розвитку, створення підприємств з участю українського капіталу за рубежем. Першочергове стратегічне завдання розвитку цих зв’язків на рівні області має бути спрямоване на формування умов, що сприяють розвитку експорту продукції, передусім високого ступеня обробки (машинобудування тощо) і надходженню іноземних інвестицій в економіку регіону.

      Резюмуючи, слід підкреслити, що для досягнення успіху у діяльності з зарубіжними партнерами засадничо-стратегічне значення має вирішення таких проблем [21, с.5]:

• формування прогресивної структури експорту, створення системи його державної підтримки, включаючи фінансування, кредитування і страхування;
• просування вітчизняних товарів та послуг на зарубіжні ринки при інформаційній і фінансовій підтримці держави;
• вдосконалення імпортного тарифу;
• постійний контроль за обґрунтованістю цін та напрямами використання валютних коштів;
• досягнення сприятливого торгового режиму у відносинах із зарубіжними країнами та їх торгово-економічними організаціями й союзами, зняття дискримінаційних обмежень на поставки товарів з України;
• врегулювання валютно-фінансових проблем з кредиторами та боржниками України;
• координація і регулювання діяльності учасників ЗЕД України, контроль за дотриманням з їх боку інтересів держави;
• створення умов для залучення іноземних інвестицій і успішної роботи зарубіжних інвесторів.

ВИСНОВКИ

      Серед процесів, які визначають особливості  розвитку сучасного світу, провідним  є процес інтернаціоналізації господарського життя. Його суть полягає втому, що національні  економічні системи можуть ефективно розвиватися лише за умови їх міжнародної взаємодії та переплетіння. Тому нині важко назвати країну, яка б не була суб’єктом міжнародних економічних відносин і не зазнавала впливу зовнішнього (міжнародного) середовища. В умовах розвитку національної економіки, інтеграційних процесів важливим є зовнішньоекономічна діяльність.

      Зовнішньоекономічна діяльність дає змогу прискорювати науково-технічний прогрес завдяки  організації спільних досліджень, швидкому переобладнанню сучасною технікою цілих  галузей і виробництв, сприяє розв’язанню багатьох соціальних проблем. Отже, зовнішньоекономічні зв’язки стають одним з основних чинників розвитку господарства України.

      В тепершній час Україна здійснює всі види зовнішньоекономічної діяльності, включаючи зовнішню торгівлю, на принципах правового регулювання та взаємовигідній основі. Це визначило відповідну інфраструктуру і систему регулювання ЗЄД. Управління зовнішньоекономічною діяльністю  здійснюється як державою, в особі її органів і державних інститутів, так і недержавними органами управління економікою (товарними, фондовими, валютними біржами, торговими палатами, асоціаціями, союзами), самими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності.

      Як  невід’ємна частина Європи Україна об’єктивно орієнтується на діючу в провідних європейських країнах модель соціально-економічних відносин та забезпечення належного добробуту своїх громадян. Поглиблення європейської інтеграції та розширення Європейського Союзу на схід, його безпосереднє наближення до кордонів України створює додаткові передумови для активізації участі України в цих процесах. Провідними формами співробітництва між Україною та ЄС є торгівля, інвестиційна діяльність, науково-технічна сфера, регулювання трудової міграції та інші. Крім того, більше половини прямих іноземних інвестицій надходить з країн ЄС. А отже, економічна динаміка в ЄС та тенденції економічної співпраці визначатимуть перебіг соціально-економічних процесів в Україні.

      Таким чином, розширення ЄС ставить перед  Україною завдання максимально ефективно  використати всі наявні позитивні наслідки і одночасно трансформувати виклики розширення у позитивні здобутки.

      В умовах розвитку зовнішньоекономічної діяльності Україна тісно співпрацює з країнами колишнього соцтабору. Особливо тісними ці зв’язки є з Росією, яка є важливим партнером в структурі експорту-імпорту товарів та послуг, хоча впродовж кількох років Росія методом економічного тиску бажає вплинути на політичну ситуацію в Україні. Експансія Росії на українському енергоринку посилюється, оскільки через Україну пролягає найбільш економічно вигідний і натепер практично єдиний шлях в Європу для російських енергоносіїв. Енергоекспорт для Росії – це питання життєздатності держави і, значною мірою, її геополітичної могутності. Більше половини надходжень до російського бюджету припадає на надходження від експорту енергоресурсів. Потенціал Росії в розвитку експорту енергоносіїв до Європи ще довго залишатиметься вагомим. Тому Росія так активно домагається спільного управління газовими магістральними мережами України і не тільки газовими. Така позиція Росії сприяє тінізації газового ринку України і дозволяє російському бізнесу й уряду більш щільно його контролювати. У свою чергу Україна також не робить дієвих кроків для лібералізації цього ринку.

      Оскільки  Україна після здобуття своєї незалежності потрапила у ситуацію, коли потрібно було при переході до ринкової економіки і відповідно для розвитку старих, занедбаних, та нових галузей економіки, позичати гроші у інших країн, зокрема у США, ЄС тощо. Тому необхідно було налагодити співпрацю зі всесвітньою валютною організацією, тобто МВФ. Не дивно, що на даний момент відносини з цим фондом мають стратегічне значення для України, оскільки у нас існує брак коштів на реконструкцію галузей економіки тощо. Тому метою є встановити, які ж відносини склалися, існують, і якими вони будуть у майбутньому; які завдання треба поставити задля дружніх стосунків з МВФ.

      Ресурси, отримані від МВФ, спрямовуються  на збільшення валютних резервів з  метою зменшення дефіциту платіжного балансу і досягнення стабілізації грошово-кредитної системи.

      Нове  керівництво бере курс на налагодження стосунків між Україною та МВФ. Про  це засвідчує зустріч президента з представником МВФ, висловлення  його сподівань на продовження співпраці, на те, що інвестування в економіку України зростуть, зросте і кількість спільних програм з МВФ.

      І хоча якою не була б ситуація між  Україною та МВФ, розривати дружніх  стосунків з цим фондом нам  не потрібно, а то й не можна, бо це викличе небажану реакцію інших  країн щодо України, принесе нам більше проблем, аніж користі, а , можливо, змусить нас “пасти задніх”.

      Позитивним  чинником розвитку зовнішньоекономічної діяльності України є вступ у СОТ. Забезпечення економічної безпеки України полягає не лише в нейтралізації зовнішніх загроз, а й в більш повному використанні потенціалу міжнародної економічної взаємодії. Світова організація торгівлі є інструментом врегулювання на багатосторонній основі правових відносин між державами-учасницями СОТ. Те, що членами СОТ вже є більшість країн світу (зараз їх 144), означає, що країни, які не є членами СОТ, у відносинах з країнами-членами СОТ матимуть в односторонньому порядку підпорядковуватися вимогам СОТ, не маючи відповідних прав для захисту своїх інтересів відповідно до положень цієї міжнародної організації. Лише цей аргумент доводить необхідність вступу України до СОТ. Гальмування вступу України до СОТ призведе до торговельно-економічної ізоляції нашої держави не тільки від країн Західної Європи, а й від країн Центральної та Східної Європи та Балтії. Процес інтеграції зазначених країн до ЄС супроводжуватиметься обов’язковим застосуванням законодавства ЄС в сфері їхніх торговельних відносин з Україною.

      Наслідки  приєднання до СОТ залежать від стану  зовнішньоекономічної діяльності України  під час набуття членства у СОТ. Тому, перш за все, слід повністю використати позитивні і усунути негативні чинники розвитку зовнішньої торгівлі України.

      Зовнішньоекономічні стосунки випливають з загальної  економічної політики держави. Їхня ефективність залежить від успішного розвитку економіки України, зміни в структурі промисловості, впровадження нових технологій, обладнання, тобто того, що підвищує конкурентоспроможність товарів на світовому ринку. І тому, щоб бути активним учасником України на світовому ринку слід вжити комплекс заходів з нарощування потужностей виробництва, покращити умови праці, застосовувати в виробництві досягнення НТР.

      Отримавши статус країни з ринковою економікою, Україні слід не зупинятися на досягнутому, а докладати своїх зусиль для покращення зовнішньоекономічної діяльності.

       СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Гальчинський А.С. / Обраним шляхом /За ред. С.Головко. – К.: Либідь, 1999. –64с.
2. Горбач Л.М. Міжнародні економічні відносини: Підруч./ Л.М.Горбач, О.В. Плотніков. – К.: Кондор, 2005. – 266с.
3. Економіка зарубіжних країн: Підручник / Філіпченко А.С., Вергун В.А., Бураківський І.В. – К.: Либідь, 1998. – 416.
4. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність».
5. Кириченко О.А. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності: Навчальник посібник. – К.: Знання, 2002. – 384.
6. Коломацька С.П. Зовнішньоекономічна діяльність в Україні: Правове регулювання: Навчальний посібник. – К.: ВД «Професіонал», 2004. – 288.
7. Міжнародна економіка: Навч. посібник, Ю.Г.Козак, Д.Г.Лук’яненко, Ю.В.Макогон. – Вид. 2-ге. перероб. та доп. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 672
8. Міжнародна економіка: Підручник /За ред. А.П.Румянцева. – 2-ге вид., виправл. і доп. – К.: Знання, 2004. – 449.
9. Новицький В.Е. Зовнішньоекономічна діяльність і міжнародний маркетинг. – К.: Лібра, 1994. – 191.
10. Одягайло Б.М. Міжнародна економіка: Навчальний посібник. – К.: Знання, 2005. – 397.
11. Основи зовнішньоекономічної діяльності / О.П. Гребельник, О.О.Романовський. – К.: Деміург, 2003. – 396с.
12. Статистичний щорічник України за 2004 рік, К.: Консулат, 2005. – 631с.
13. Україна за роки незалежності. 1991-2002. – К.: Нора-Друк, 2002. – 366с.
14. Україна і світова економіка: Оцінка ризиків та рекомендації щодо економічної політики. – К., 2002. – 85с.
15. Україна у цифрах, 2003 рік.
16. Богорош О. Передбачення наслідків від вступу України до СОТ // Економіст, 2003 №4. с.51-54
17. Василенко  Ю.  Експортна  діяльність  України// Економіка  України. – 1998.- №7
18. Вектори української дипломатії // Політика і час. – Київ, 2005.–  №3. – с. 3-9.
19. “Галицькі контракти”, №39, жовтень 2004 р., с. 27.
20. Євангелос С. До ЄС не так далеко, якщо прискорити ходу // Віче. –  Київ, 2005.- № 12.-с.102-111
21. “Экономические известия”, 26 вересня 2005 року, №139 (237), с. 5
22. Паламарчук  В. Важлива  умова  економічного  зростання // Економіка  України.– 2004.– №6
23. «Проблеми структурної перебудови економіки України» національна академія наук України, Рада по вивченню продуктивних сил України.Київ 1999р.
24. Правові аспекти здійснення зовнішньоекономічної діяльності в Україні. // Право України 2001р. №5
25. Т. М. Циганкова, Т. Ф. Гордєєва “Міжнародні організації”, Київ “Кнеу”, 2001 р.
26. “Політика і час”, №22, листопад 2004 р., с. 16-25.
27. Філіпенко А.С.,  Шнирков О.М. Новий  етап   зовнішньоекономічних  зв’язків  України // Економіка  України.– 2001.–  №3
28. http://www. foreignpolicy.org.ua
29. http://www.korespondent.net/main/40641
30. http://www.mfa.gov.ua
31. http://www.org.ua
32. http://www.pravda.com.ua/news/2002/8/29/24653.htm
33. http://www.ukrstat.gov.ua
34. http://www.zn.kiev.ua/nn/show/311/28596