Перспективи торгівельних відносин України в системі СОТ

     Крім  того, можуть встановлюватися ще такі ліцензії, як: антидемпінгова (індивідуальна), компенсаційна (індивідуальна) та спеціальна (індивідуальна).

     Для кожного виду товару встановлюється лише один вид ліцензій.

     Ліцензії  на експорт (імпорт) товарів видаються  Міністерством зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі на підставі заяв суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності.

     Квотування  здійснюється шляхом встановлення режиму видачі індивідуальних ліцензій, причому  загальний обсяг експорту (імпорту) за цими ліцензіями не повинен перевищувати обсягу встановленої квоти. В Україні запроваджуються такі види експортних (імпортних) квот (контингентів): – глобальні квоти (контингенти) – квоти, що встановлюються для товару (товарів) без зазначення конкретних країн (груп країн), в які товар (товари) експортується або з яких він (вони) імпортується; – групові квоти (контингенти) – квоти, що встановлюються для товару із зазначенням групи країн, у які товар експортується або з яких він імпортується; – індивідуальні квоти (контингенти) – квоти, що встановлюються для товару із зазначенням конкретної країни, у яку товар може експортуватись або з якої він може імпортуватись.

     Крім  того, запроваджено антидемпінгові, компенсаційні  та спеціальні квоти. Для кожного  виду товару встановлюється лише один вид квоти.

     Відповідно до чинного законодавства можуть застосовуватися й інші форми державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності: використання спеціальних імпортних процедур, запровадження спеціальних економічних зон та інших спеціальних правових режимів, застосування спеціальних санкцій за порушення законодавства про зовнішньоекономічну діяльність тощо.

     В даний момент з ціллю оперативного регулювання зовнішньоекономічних зв’язків, оптимального задоволення потреб населення в різних групах товарів, захисту вітчизняного виробника в Україні затвердженні Положення про порядок ліцензіювання і квотуванню єкспорта і імпорта. Ці  захисні міроприємства прийняті в усіх країнах світу і вводяться на визначений період часу і по окремим товарам у випадках порушення законів, невиконання положень міжнародних договорів, експорта-імпорта неякісної продукциї та інше.  

РОЗДІЛ  ІІ.  ОЦІНКА ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УКРАЇНИ

      2.1. Економічне співробітництво України з Європейським Союзом

      Як  невід’ємна частина Європи Україна об’єктивно орієнтується на діючу в провідних європейських країнах модель соціально-економічних відносин та забезпечення належного добробуту своїх громадян. Поглиблення європейської інтеграції та розширення Європейського Союзу на схід, його безпосереднє наближення до кордонів України створює додаткові передумови для активізації участі України в цих процесах. Провідними формами співробітництва між Україною та ЄС є торгівля, інвестиційна діяльність, науково-технічна сфера, регулювання трудової міграції та інші. Крім того, більше половини прямих іноземних інвестицій надходить з країн ЄС. А отже, економічна динаміка в ЄС та тенденції економічної співпраці визначатимуть перебіг соціально-економічних процесів в Україні.

      Важливою  особливістю співробітництва України  з ЄС та його новими державами-членами за останні чотири роки є прискорення темпів зростання взаємної торгівлі, коли щорічний приріст товарообігу складає понад 16-18% [33]. Не в останню чергу це пов’язано з лібералізацією торговельного режиму в Україні на основі принципів COT та європейських стандартів.

      Проте частка України у торгівлі ЄС залишається  незначною і складає близько 0,5% від загального обсягу зовнішньоторговельних  операцій Євросоюзу. Україна поки що не зайняла належного місця як торговельний партнер ЄС. Це зумовлено, передусім, неефективною структурою українського експорту та недостатніми темпами реструктуризації національного виробництва. Таким чином, одним з наших пріоритетів на наступний період залишатиметься вирішення проблеми оптимізації структури торгівлі товарами у напрямі підвищення частки продажу товарів середньої та високої технологічності [33].

      Рис.2.1 Структура експорту товарів до країн  ЄС за 2005р.

      Як  видно з рис.2.1. в експорті України до країн ЄС домінують поставки мінеральних продуктів (25,5% від загального експорту до країн ЄС), неблагородних металів та виробів з них (24,9%), текстилю та текстильних виробів (11,3%), меншою мірою – машин, устаткування та механізмів (8,6%) [33].

      У 2005р. експорт товарів України  до країн ЄС склав 5076,8 млн.дол.США, імпорт  з країн ЄС – 4161,5 млн.доларів. Порівняно з 2004р. експорт збільшився на 43,7%, імпорт – на 32,5%. Сальдо становило 915,3 млн.дол. проти 393,4 млн.дол. у 2004 році.

      У загальному обсязі експорту України  доля ЄС становила – 32,7%, імпорту – 31,7%. Головними партнерами, як в експорті, так і в імпорті товарів були Німеччина, Італія та  Польща.

      Вагому  частку товарної структури українського експорту до країн ЄС складали енергетичні  матеріали, нафта та продукти її перегонки  – 18,1%, чорні метали – 15,1%, електричні машини і устаткування – 6,6%, прилади і апарати – 6,4%, механічне обладнання  – 5,5%. 

      Найбільші обсяги експорту енергетичних матеріалів, нафти та продуктів її перегонки  здійснювались до Італії, Німеччини, Польщі; чорних металів – до Італії, Німеччини, Нідерландів; електричних машини і устаткування – до Литви, Німеччини, Нідерландів; приладів і апаратів – до Німеччини, Литви, Австрії; механічного обладнання - до Німеччини, Іспанії, Угорщини.

      Основу  товарного імпорту з країн  ЄС складали механічне обладнання – 17,8%,  наземні транспортні засоби, крім залізничних – 11,5%, електричні машини і устаткування – 8,6%, полімерні матеріали, пластмаси - 6,6%, папір та картон – 4,8%.

Рис. 2.2 Структура імпорту товарів з  країн ЄС за 2005р.

      Як  видно з рис.2.2. найбільші імпортні надходження механічного обладнання здійснювались з Німеччини, Італії, Чеської Республіки; наземних транспортних засобів, крім залізничних – з Німеччини, Польщі, Франції;  електричних машин і устаткування – з Німеччини, Швеції, Австрії; полімерних матеріалів, пластмас – з Німеччини, Італії та Польщі; паперу та картону – з Польщі, Фінляндії, Швеції [33].

      Характерною ознакою двох останніх років було посилення інтенсивності надходжень прямих інвестицій з нових держав-членів ЄС в Україну. Ряд орієнтованих на експорт виробництв з Чехії, Словаччини, Угорщини, Польщі переміщається на нашу територію. Останнім часом цей процес активізувався з огляду на зміни в регуляторному середовищі зазначених країн. Тепер від України залежить, наскільки ця тенденція посилиться в середньо- та довгостроковій перспективі.

      Поряд з новими можливостями, що відкриваються  для України внаслідок розширення ЄС, цей процес несе з собою також  низку серйозних викликів.

      У цілому формування на кордонах України  могутнього інтеграційного об’єднання з єдиними торговельними правилами, тарифом, адміністративними нормами та процедурами вигідно Україні, оскільки спрощує ведення бізнесу з європейськими компаніями та поліпшує умови торгівлі та інвестування. Розширення стане важливим чинником прискорення економічного розвитку нових членів ЄС, а це означає появу нових бізнесових можливостей для України.

      Загалом в економічному вимірі після розширення відбудуться такі зміни [20, с.102]:

• ЄС стане найбільш значним ринком збуту українських товарів та джерелом зростання і розширення українського імпорту. Загальне зниження середньозваженого тарифу в результаті розширення ЄС матиме позитивну роль для українських експортерів;
• ЄС максимально сприятиме інтеграції українських енергетичних, транспортних та телекомунікаційних мереж у європейську інфраструктуру;
• в Україні активніше запроваджуватимуться європейські норми і стандарти в усіх сферах життєдіяльності суспільства;
• Україна виграє (передусім малі та середні підприємства) від єдиної системи торгових правил, єдиного митного тарифу та єдиної системи адміністративних процедур у розширеному ЄС;
• Україна отримає вигоду від приєднання нових держав-членів ЄС до Генеральної системи преференцій та відповідного додаткового зменшення митних тарифів;
• можливим є перенесення в Україну ряду виробництв з нових держав-членів;

      Основними чинниками, які можуть призвести  до небажаних наслідків для України  у торговельно-економічній сфері, є такі:

• денонсація угод про вільну торгівлю між Україною та країнами Балтії, що може призвести до погіршення конкурентних позицій України на відповідних ринках;
• поширення на нові держави-члени ЄС європейських угод щодо лібералізації торгівлі з окремими країнами та групами країн, а також митних преференцій для країн, які розвиваються, що може спричинити відносне погіршення конкурентних позицій України на ринках деяких товарів середньої технологічності;
• приєднання нових держав-членів ЄС до системи нетарифних обмежень щодо українського експорту, зокрема запровадження квот на імпорт з України продукції чорної металургії;
• часткова втрата українськими експортерами традиційних ринків збуту в нових державах-членах ЄС внаслідок поширення на експорт до цих країн антидемпінгових заходів, які застосовує ЄС до України;
• обмеження можливостей українського експорту внаслідок запровадження новими державами-членами ЄС європейських норм та правил технічного, санітарного, ветеринарного, екологічного регулювання, а також правил захисту прав споживачів;
• відносне збільшення конкурентоспроможності продукції агропромислового сектору нових держав-членів ЄС по відношенню до українського за рахунок отримання субсидій з бюджету ЄС;
• ускладнення ділових обмінів, прикордонної торгівлі та регулювання трудової міграції на двосторонньому рівні з новими державами-членами, зростання у зв’язку із запровадженням візового режиму вартості здійснення комерційних угод.

      Втрата  традиційних ринків збуту, передусім  металургійної та хімічної продукції, у нових державах-членах внаслідок  поширення на них антидемпінгових заходів ЄС щодо України оцінюється на рівні 36,5–50 млн. дол. США. Крім того, досі не врегульоване з ЄС питання умов торгівлі деякими сталеливарними виробами. Зволікання з укладанням відповідної угоди може призвести до втрати частки ринку сталеливарних виробів у нових членах ЄС загальною вартістю від 173 до 260 млн. дол. США [20, с.105].

      У підсумку загальний негативний ефект  для України від скасування угод про вільну торгівлю, поширення на український експорт до нових  країн-членів антидемпінгових заходів та кількісних обмежень, а також від можливої втрати ринків сільськогосподарської продукції оцінюється на рівні 300–400 млн. дол. США, а з урахуванням позитивних перспектив орієнтовні щорічні втрати України від приєднання десяти нових держав-членів ЄС до єдиної тарифної політики та політики торговельного захисту ЄС в найближчі два роки можуть скласти від 250 до 350 млн. дол. США [20, с.109].

      Позиції українських виробників продукції  з високим рівнем доданої вартості у коротко- і середньостроковій перспективі істотно не зміняться внаслідок незначних обсягів такого експорту до нових держав-членів ЄС. У довгостроковій перспективі вони залежатимуть від того, чи зможе Україна досягти європейських технічних стандартів та європейського рівня якості.

      У цьому контексті Україна повинна чітко визначити пріоритетні напрями наближення до європейських стандартів та технічних вимог, що застосовуються як у промисловості, так і в сільському господарстві. Адже гармонізації потребують понад 8000 норм і стандартів, а гармонізовано тільки близько 1500 [20, с.110].

      Загалом абсолютна більшість проблем  для українських експортерів  у зв’язку із розширенням ЄС є наслідком відставання України від його нових членів за глибиною ринково спрямованих соціально-економічних перетворень, економічної та технологічної модернізації, що зумовлює недостатню конкурентоспроможність вітчизняних товарів.

      Розширення  ЄС суттєво вплине і на транспортну  галузь. Слід готуватися до того, що зміна  вимог до правил митного оформлення вантажів та технічного стану транспортних засобів у нових державах-членах ЄС може спричинити усунення окремих українських перевізників з ринку транспортних послуг ЄС.

      Необхідність  узгодження нових технологічних  схем пропуску через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та укладення відповідних угод, а також не конкурентоспроможність на розширеному ринку ЄС товарів сусідніх з Україною країн можуть призвести до зменшення обсягів експортних і транзитних вантажів.