Перспективи торгівельних відносин України в системі СОТ

 

ЗМІСТ 

      Стор.

ВСТУП. 

РОЗДІЛ І.  ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1. Сутність і форми зовнішньоекономічної діяльності………………… 5
2. Зовнішньоекономічна діяльність як об’єкт

      макроекономічного регулювання………………………………………. 6

3. Нормативно-правова база зовнішньоекономічних зв’язків України… 12

РОЗДІЛ  ІІ. ОЦІНКА ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УКРАЇНИ

1. Економічне співробітництво України з Європейським Союзом…….. 15
2. Товарна структура експорту та імпорту України з країнами СНД…... 22
3. Відносини України з МВФ……………………………………………… 27

РОЗДІЛ ІІІ. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УКРАЇНИ

1. Перспективи торгівельних відносин України в системі СОТ………... 32

3.2. Шляхи покращення зовнішньоекономічної діяльності в Україні…… 38

ВИСНОВКИ ..................................................................................................................... 44

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

 

       ВСТУП 

      Зовнішньоекономічна діяльність України – це її взаємообмін  з країнами світу продуктами матеріального  виробництва, послугами, інформацією на основі міжнародного поділу праці, а також співдружність політичних органів, що направлена на ефективне вирішення, як особистих проблем громадян, так і глобальних проблем людства.

      Міжнародні  зв’язки – поліфункціональні,  вони виконують функції щодо   органічного інтегрування у всесвітні структури з метою закріплення миру та безпеки, ефективного розвитку економіки, науки, освіти та культури, формуванню єдиного екологічно чистого простору Землі, задоволення особистих потреб громадян та суспільства України в цілому.

      Загалом, у наш  час потрібно всебічно  розглядати  зовнішні зв’язки не тільки міжнародним економістам, прогнозуючим глобальні тенденції ринків зарубіжних держав, але і національним виробникам, продукція яких має потенціал виходу на міжнародні ринки збуту. Знання основ зовнішньоекономічних зв’язків необхідне  для вивчення кон’юнктури світового ринку, для оцінки інтенсивності фінансових потоків, визначення стратегічного напрямку розташування представництв в іноземних державах та ін.

      Дана  тема є досить актуальна на сьогоднішній день, оскільки надання Україні статусу  ринкової економіки, поглиблення науково-технічного прогресу, співробітництво нашої  країни з іншими державами світу, міжнародними організаціями, економічними об’єднаннями є основним пріоритетом зовнішньоекономічної інтеграції.

      Дану  проблему вивчали такі вчені, як:  Новицький В.Е., Козак Ю.Г. Коломацька С.П. та інші. Досить чітко дав визначення поняттю «зовнішньоекономічна діяльність»  Новицький В.Е., який твердив, що ЗЕД – це  форма господарювання, яка виходить за межі національних кордонів і пов’язана з залученням до багатоетапного циклу економічних відносин різнонаціональних їхніх суб’єктів.

      Метою курсової роботи є обґрунтування  теоретичних засад зовнішньоекономічної діяльності, оцінка ЗЕД України та визначення перспектив її розвитку.

      Для досягнення поставленої мети у курсовій роботі поставимо такі завдання:

1. аналіз основних форм зовнішньоекономічної діяльності, як стан інтеграції країни у світовий простір. В наслідок того, що міжнародні економічні відносини існують в таких трьох формах: міжнародна торгівля, міжнародна міграція робітничої сили та міжнародний рух капіталу, аналіз цієї діяльності являє собою багатогранний процес;
2. охарактеризувати зовнішньоекономічну діяльність як об’єкт макроекономічного регулювання;
3. показати як регулюється ЗЕД нормативно-правовими документами;
4. охарактеризувати економічне співробітництво України з Європейським Союзом, товарну структуру експорту-імпорту з країнами СНД, відносини України з МВФ;
5. проаналізувати перспективи торгівельних відносин України в системі СОТ і вступ нашої держави в цю організацію;
6. знайти і охарактеризувати шляхи покращення зовнішньоекономічної діяльності в Україні.

      Предметом дослідження є зовнішньоекономічна  діяльність України, об’єктом – зовнішньоекономічні відносини.

      При висвітленні поставлених питань, у курсовій роботі використовувалися такі методи:  індуктивний, дедуктивний, літературний, статистичний, порівняльний, метод аналізу і синтезу, табличний і графічний аналіз даних.

 

РОЗДІЛ  І.  ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

      1.1. Сутність і форми  зовнішньоекономічної діяльності

      Здійснення  зовнішньоекономічної діяльності здійснюється з метою створення сприятливих умов для економічного розвитку країни і захисту її інтересів, збалансованого розвитку економіки, рівноваги внутрішнього ринку, стимулювання прогресивних структурних змін у зовнішньоекономічних зв’язках суб’єктами економічної діяльності і створення найсприятливіших умов для залучення власної економіки в систему світового поділу праці.

      Особливим завданням процесу регулювання  ЗЕД є підтримка загальнонаціональних пріоритетів у зовнішньоекономічної сфері і досягнення наміченої мети за допомогою певних заходів.

      Основними складовими політики в галузі зовнішніх економічних зносин України є зовнішньоторговельна політика (що включає експортну та імпортну політику), політика у сфері залучення іноземних інвестицій і регулювання національних капіталовкладень за кордоном,  крім цього, ЗЕД має виконувати завдання щодо географічної збалансованості зовнішньоекономічних операцій з окремими державами та регіонами, що пов’язане з економічною безпекою країни.

      За  визначенням В. Новицького «зовнішньоекономічна діяльність (ЗЕД) уявляє собою таку форму господарювання, яка виходить за межі національних кордонів і пов’язана з залученням до багатоетапного циклу економічних відносин різнонаціональних їхніх суб’єктів» [9, с.11].

      Відповідно  до Закону України «Про зовнішньоекономічну  діяльність» «ЗЕД – це діяльність суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами» [4].  

      Як  відомо, цикл суспільного виробництва  умовно поділяють  на чотири стадії: виробництво – розподіл – обмін – споживання. Втручання суб’єкта, що належить іннонаціональному відтворювальному комплексу, на різних стадіях, породжує феномен ЗЕД.

      Істотною  рисою зовнішньоекономічних зв’язків є не стільки господарська взаємодія різнонаціональних виробничо-посередницьких організацій, скільки факт перетину кордонів національно-відтворювальних комплексів товарами, капіталами або послугами.

      На  думку В. Новицького, “сучасна  ЗЕД  на практиці реалізує базисний принцип  світогосподарських відносин ринкового типу – інтенсивний міжнародний поділ праці між анклавами кооперацій праці. Що мається на увазі під останнім терміном? Передовсім угруповання працівників (виробників товарів і послуг), які утворюються у відповідності з реально діючими моделями узагальнення виробництва, організації господарювання.” [9, с.23].

     Коло  суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності в Україні досить широке. До нього  входять [4]:

• фізичні особи – громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають цивільну правоздатність і дієздатність згідно з законами України і постійно проживають на її території;
• юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України, в тому числі юридичні особи, майно та/або капітал яких є повністю у власності іноземних суб’єктів господарської діяльності;
• об’єднання фізичних, юридичних, фізичних та юридичних осіб, які не є юридичними особами згідно з законами України, але мають постійне місцезнаходження на території України і яким цивільно-правовими законами України не заборонено здійснювати господарську діяльність;
• структурні одиниці іноземних суб’єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами згідно з законами України (філії, відділення тощо), але мають постійне місцезнаходження на території України;
• спільні підприємства за участю суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на її території;
• інші суб’єкти господарської діяльності, передбачені законами України.

     При цьому всі зазначені суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності мають  рівне право здійснювати будь-які  прямо не заборонені законами України  її види незалежно від форми власності  та інших ознак.

     Суб’єкти  зовнішньоекономічної діяльності можуть здійснювати будь-які її види, не заборонені прямо і у виключній  формі законами України. До видів  зовнішньоекономічної діяльності, зокрема, належать: – експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили; – надання суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності України послуг іноземним суб’єктам господарської діяльності і навпаки. Серед цих послуг – виробничі, транспортно-експедиційні, страхові, консультаційні, маркетингові, експортні, посередницькі, брокерські, агентські, консигнаційні, управлінські, облікові, аудиторські, юридичні, туристичні та ін.; – наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна та інші види кооперації з іноземними суб’єктами господарської діяльності; – навчання та підготовка спеціалістів на комерційній основі; – міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами; – кредитні та розрахункові операції, створення банківських, кредитних та страхових установ як за межами України, так і на її території; – спільна підприємницька діяльність, у тому числі створення спільних підприємств; – підприємницька діяльність, пов’язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших нематеріальних об’єктів власності; – організація та здійснення діяльності у галузі проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів тощо; організація та здійснення оптової, консигнаційної та роздрібної торгівлі на території України; – товарообмінні (бартерні) операції; – орендні, у тому числі лізингові, операції; – операції з придбання, продажу та обміну валют на валютних аукціонах, валютних біржах та на міжбанківському валютному ринку; - інші види зовнішньоекономічної діяльності.

      Коли  в якості анклава міжнародного поділу праці виступає виключно держава, беручи на себе функції загального управлінського і перерозподільного центру, то, як свідчить історичний досвід тоталітарних економік, це призводить до значного колапсу в зовнішньоекономічних зв’язках.

      Якщо  ж суб’єктом ЗЕД стає фірма, то, з одного боку, змінюється її нормативно-правовий статус, тобто на неї поширюється  юрисдикція іноземної законодавчої системи, міжнародні договірні норми, правила міжнародної торгівлі, а з другого боку, ця фірма залишається іманентною частиною національного відтворювального комплексу своєї країни.   

      До  основних форм  зовнішньоекономічної діяльності, які здійснюють в Україні  належать: експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили; кредитування; науково-технічна-співпраця; створення спільних підприємств; реалізація проектів на компенсаційній основі; культурна співпраця, туризм тощо.

      Зовнішньоекономічна діяльність дає змогу прискорювати науково-технічний прогрес завдяки  організації спільних досліджень, швидкому переобладнанню сучасною технікою цілих  галузей і виробництв, сприяє розв’язанню багатьох соціальних проблем. Отже, зовнішньоекономічні зв’язки стають одним з основних чинників розвитку господарства України. 

      1.2. Зовнішньоекономічна  діяльність як  об’єкт макроекономічного регулювання

     Функціонування  будь-якої економічної системи, в тому числі й у сфері зовнішньоекономічних відносин, можна характеризувати сукупністю економічних показників. Вони, в свою чергу, поділяються на кількісні та якісні. Тоді як кількісні показники відображають кількісні зміни в сфері зовнішньоекономічної діяльності або загальні обсяги зовнішньоекономічних операцій, якісні показники характеризують раціональність використання коштів у даній сфері взаємовідносин [11, с.24]. Уся сукупність показників представлена в Додатку А, які нижче ми охарактеризуємо.

      Одними з показників функціонування зовнішньоекономічної діяльності країни є показники інтегрованості, які використовуються для визначення ступеня залежності економіки: експортна, імпортна та зовнішньоторговельна квота. Експортна квота – це кількісний показник, який характеризує значимість експорту для економіки в цілому і окремих галузей із тих чи інших видів продукції.

      Імпортна  квота – це кількісний показник, що характеризує значимість імпорту для економіки країни і окремих галузей із різноманітних видів продукції.