Масштаби та напрямки сучасних міграційних процесів

Політика Уряду в галузі регулювання трудової міграції є  складовою державної політики у  сфері зайнятості населення і  має насамперед вестися через  формування сучасного мобільного внутрішнього ринку праці (через піднесення освітньо-професійного рівня, який дозволяє мати роботу, створення робочих місць, через пристойну оплату праці).

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Термін «міграційний процес»  це хід або протікання будь-якого  міграційного явища, послідовна видозміна  його етапів, періодів та станів, а також  розвиток побічних наслідків, що йдуть  від них.  До міграційного процесу, на наш погляд, можна віднести, наприклад, вибуття й прибуття громадян, їх інтеграцію в національні політичні  суспільства, адаптацію до кліматичних  та виробничих умов, натуралізацію  тощо.

Для європейської міграції на сучасному етапі характерні три  основні напрямки: по-перше, вагомими за масштабами є міграційні потоки з менш розвинутих країн Південної й Східної Європи — Греції, Іспанії, Туреччини, Португалії, Югославії, Словенії, Угорщини, Польщі, Чехії, Словаччини у високо розвинуті держави Західної й Північної Європи — Францію, Англію, ФРН, Австрію, Швейцарію, Голландію, Бельгію, Швецію; по-друге, постачальниками робочої сили на західноєвропейський ринок праці виступають країни Північної Африки, а також Індія, Пакистан та інші держави, що розвиваються. І, нарешті, по-третє, робоча сила мігрує з однієї високо розвинутої країни Європи в іншу.

Сьогодні цьому процесу  властиві деякі нові риси. По-перше: на зміну «відпливу мозків» прийшла їх циркуляція: відбулася диверсифікація напрямків міграції. США продовжують залишатися загальновизнаним центром тяжіння для професіоналів. Але одночасно представники фахової еліти з промислово розвитих країн, як уже відзначалося, їдуть на тимчасову роботу в країни, що розвиваються. Також принципово новим явищем стало прямування професіоналів не тільки «до капіталу», але і «одночасно з капіталом або слідом за ним». Насамперед це пов’язано з діяльністю ТНК і великими можливостями кар’єрного просування для професіоналів. По – третє: має місце інтеграція системи вищого утворення. Вона припускає продовження навчання студентів із багатьох країн світу, наприклад, у США або Японії (для китайських студентів). Безумовна результативність подібного засобу підготовки спеціалістів для країн, що посилають. Проте багато хто з них не повертаються на батьківщину.

Процеси міграції населення  завжди будуть існувати і робити на суспільство значний вплив. Головною задачею є зведення до мінімуму тих  негативних тенденцій і наслідків, що вона в собі несе. Міграція може стати  і благом і злом, врятувати економіку  регіону чи привести до соціального  вибуху.

Отже, міжнародні міграційні процеси регулюються країнами, які беруть участь в обміні трудовими ресурсами. Контролю та регулюванню підлягають соціальний, віковий та професійний склад мігрантів, рівень в'їзду і виїзду іноземних трудящих. Функції міждержавного та внутрішньодержавного розподілу робочої сили: визначення обсягу та структури міграційних потоків дедалі більше виконують міністерства праці, внутрішніх та закордонних справ, а також спеціально створені державні та міждержавні органи. Регулюванням міжнародної міграції робочої сили займається також Міжнародна Організація Праці (МОП), яка була утворена в 1919 р. Головна мета МОП — сприяти встановленню соціальної справедливості в сфері праці, захищати інтереси трудящих на основні соціального партнерства, поліпшення умов праці.

Щодо України економічні труднощі перехідного періоду, безробіття й неповна зайнятість, низькі доходи працівників і затримки з виплатою зарплати й пенсії примусили багатьох людей шукати заробітку за кордоном. За даними Державного комітету статистики України за підсумками січня-лютого 2010 року з України вибуло 3093 осіб, міграційний приріст становив 4506 осіб. Проте дані офіційної статистики навіть приблизно не відображають дійсні масштаби трудової міграції за кордон. Українські громадяни за кордоном, яких за оціночними даними нараховується від 1,5 до 7 млн. осіб, відносяться до вразливої з погляду забезпечення їхніх конституційних прав та свобод категорії. На державному та регіональному рівнях не створено механізмів забезпечення економічних інтересів цих громадян, які у своїй сукупності є найбільшими зовнішніми інвесторами економіки України. Не створено моделі використання переваг та компенсації шкоди для соціально-економічного розвитку держави та територіальних громад внаслідок масової трудової міграції населення України, особливо окремих її регіонів. Наявні приклади наукових досліджень, місцевих програм органів влади та проектів неурядових організацій лише окреслюють коло проблем, але неспроможні їх розв'язати.

Тому можна запропонувати  такі дії щодо покращення стану який існує на сьогодні: 1. З метою зменшення еміграції робочої сили необхідне провадження системи заходів, до числа перших належать заходи макроекономічної стабілізації та оздоровлення економіки - створення робочих місць, розширення іноземного інвестування тощо. Зовнішні заходи мають забезпечити цивілізовані форми виїзду працівників за кордон та можливість їх вільного повернення з-за кордону, ввезення валюти, а також гарантії нашим співвітчизникам захисту їхніх трудових прав за кордоном. 2.Головним чинником, що знизить трудову міграцію є забезпечення людей роботою з належними умовами праці та її оплатою, обмеження «тіньової» економіки та «тіньової» зайнятості. Адже продуктивна зайнятість - це шлях до подолання бідності та відвернення від виїзду на заробітки за кордон.

Пропозиції щодо удосконалення  нормативно-правової бази трудових міграційних  потоків:

1.  На рівні обласних  центрів України створити інституційну  систему з питань трудової  міграції за участі органів  державної влади, органів місцевого  самоврядування, обласних центрів  зайнятості, міграційної служби, центрів  психологічної допомоги, органів  міністерства внутрішніх справ  України, шкіл, громадських об'єднань  та інших зацікавлених організацій.

2.  З метою підвищення  рівня інформованості громадян  з питань трудової міграції, можливих  ризиків та небезпек у процесі  працевлаштування наших співвітчизників  за кордоном та про їх уникнення,  підготувати добірку матеріалів  для друкованих видань, організувати  цикл теле та радіопередач з даної тематики.

3. Залучати відповідні  служби та громадські організації  для роз'яснювальної роботи щодо  способів мінімізації ризиків  та небезпек трудових мігрантів.

4.  Вивчити можливість  організації обміну досвідом  між органами влади суміжних  адміністративно-територіальних одиниць  сусідніх країн з питань вирішення  проблем трудової міграції .

Розглядаючи таку глобальну  проблему, як міграція робочої сили, передусім слід зазначити, що міграційні рухи є так званим "індикатором" реакції населення на зміни в  економічному, політичному, соціальному  житті будь-якого суспільства. Розмір, напрямки та масштаби таких процесів певною мірою свідчать про стабільність або навпаки про нестабільність суспільного розвитку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Зовнішні трудові міграції населення / За ред. Е. М. Лібанової, О. В. Позняка. — К.: РВПС України НАН України, 2002. — С. 55-57.
2. Васильченко В.С., Гриненко А.М., Грішнова О.А., Керб Л.П. Управління трудовим потенціалом: Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 2005.-  с.305-309
3. Козик В.В., Пайкова Л.А., Давнленко Н.Б., Міжнародні економічні відносини.  Навч. посіб. — 3-тє вид., перероб. і доп. — К.: Знання-Прес, 2002. — 255 с.
4. Головко С.В. Світова економіка. – К.: Либідь. – 2000. – с.155-158,с.120.
5. Лахно С. Міграція: проблеми лишаються // Полiтика i час.- 2003.- №7.- С.74-77.
6. Позняк О. Групові міграції в Україні: сучасний стан, проблеми, перспективи. // Економічний часопис. – 2004. – №2. – С.34-48.
7. Фомiн С. Глобалiзацiя та її наслiдки для міграційних процесів України // Полiтика i час.- 2004.- №7.- С. 62-73.
8. Полякова Ю. Внутрішньорегіональні особливості міграційних процесів в Україні // Регіональна економіка. – 2004. - №1. – С. 91-98.
9. Світова економіка: Підручник / А.С. Філіпенко, О.І. Рогач, О.І. Шнирков та ін. – 2-е вид. – К.: Либідь, 2001. – 458с.