Тривожність та страхи в підлітковому і юнацькому віці

РОЗДІЛ І.      Теоретичні підходи до вивчення тривожності і страхів в підлітковому і  юнацькому віці в психології

1. Проблема тривожності в психології

Проблема тривожності  набуває неабиякої актуальності, це позначується збільшенням кількості  досліджень, дисертацій, статей. Однак  в психологічній літературі  і досі не існує чіткого визначення цього поняття.

Так, Прихожан визначає тривожність  як переживання емоційного дискомфорту, пов'язане з очікуванням неблагополуччя, з передчуттям небезпеки. Розрізняють тривожність як емоційний стан і як стійку властивість, рису особистості або темпераменту. У вітчизняній психологічній літературі це розрізнення зафіксовано відповідно у поняттях «тривога» і «тривожність» [3]. Останній термін, крім того, використовується і для позначення явища в цілому.

За визначенням Р. С. Немова, «тривожність - постійно або ситуативно  проявляюча властивість людини перебувати в стані підвищеного неспокою, відчувати страх і тривогу в специфічних соціальних ситуаціях» [12].

Ролло Мей пропонує таке визначення тривожності  - це відчуття боязні в певній ситуації, коли під загрозою опиняється цінність, яка життєво важлива для існування індивіда. Це може бути загроза фізичному існуванню (загроза смерті) або ж існуванню психологічному (втрата свободи). Або ж небезпека може відноситися до ще якоїсь цінності, з якою людина ідентифікує своє існування (патріотизм, любов іншої людини, "успіх" і т.д) [15].

Таким чином, поняттям «тривожність»  психологи позначають стан людини, який характеризується підвищеною схильністю до переживання, побоювання і занепокоєння, що має негативний емоційний відтінок.

В останнє десятиліття зацікавленість вітчизняних психологів до вивчення тривожності істотно посилилася у зв'язку з різкими змінами в житті суспільства, які породжують невизначеність і непередбачуваність майбутнього і, як наслідок, переживання емоційної напруженості, тривоги. Разом з тим необхідно відзначити, що і сьогодні у вітчизняній психології тривожність досліджується переважно у вузьких рамках конкретних, прикладних проблем (шкільна, екзаменаційна, льотчиків-випробувачів, спортсменів, тривожність при психотерапії та ін.)

На психологічному рівні тривожність відчувається як напруга, занепокоєння, стурбованість, нервозність і переживається у вигляді почуттів невизначеності, безпорадності, безсилля, незахищеності, самотності, неможливості прийняти рішення і ін. На фізіологічному рівні реакції тривожності проявляються в посиленні серцебиття, почастішанні дихання, збільшенні хвилинного об'єму циркуляції крові, підвищенні артеріального тиску, зростанні загальної збудливості, зниженні порогів чутливості, раніше нейтральні стимули набувають негативне емоційне забарвлення [2].

Значна частина досліджень була присвячена встановленню корелятивних залежностей між тривогою і особистісними, інтелектуальними особливостями, деякими особливостями сприйняття (зокрема, сприйняття часових інтервалів), а також статтю, національністю і расою дітей, параметрами соціального, шкільного середовища і т. д. Так, наприклад, виявлений ​​прямий зв'язок між тривожнісю і крайніми значеннями когнітивного стилю «імпульсивність - рефлексивність».