Тривожність та страхи в підлітковому і юнацькому віці

Цілю нашого дослідження було виявлення рівня тривожності та домінуючих видів страхів в підлітковому та юнацькому віці та проведення порівняльної характеристики,  а також визначення наявності зв’язку між рівнем тривожності та інтенсивністю прояву страхів

Завданням нашого дослідження було:

1. Проведення порівняльно-експериментального дослідження щодо особливостей прояву тривожності в підлітковому та юнацькому віці
2. Проведення порівняльно-експериментального дослідження з метою визначення переважання певних видів страхів в підлітковому та юнацькому віці
3. Виявлення наявності зв’язку між рівнем тривожності та інтенсивністю прояву страхів

Основне припущення дослідження: Види страхів та тривожність мають свою динаміку, яка змінюється з віком. Так у підлітків рівень тривожності нижчий, ніж в юнаків. Це можна пояснити тим, що юність - це період прийняття відповідальних рішень, що визначають усе подальше життя людини: вибору професії й свого місця в житті, вироблення світогляду і життєвої позиції, супутника життя, створення своєї сім'ї; всі ці та багато інших факторів впливають на емоційний стан юнаків, таким чином, підвищуючи рівень тривожності.

Крім того, в юнацькому  і підлітковому віці переважатимуть соціальні страхи, такі як страх  відповідальності, страх перед екзаменами, майбутнього та ін., тобто такі, які  направлені на свою особистість, на своє положення в суспільстві як його повноцінного члена. 

Рівень тривожності перебуває  в безпосередній кореляції з  інтенсивністю вираження страхів: чим вищий рівень тривожності, тим  вищий середній показник інтенсивності  страху.

Дослідження  проводилося  на 2 етапах: на першому етапі визначалися  ситуативна та особистісна тривожність  підлітків та юнаків; на другому  – діагностувався  рівень інтенсивності  страхів та види домінуючих страхів  у підлітковому та юнацькому  віці.

В нашому дослідження брали  участь 20 учнів 7 – А класу, школи  №258, віком від 12 до 14 років; та 20 студентів ІІІ курсу Київського національного лінгвістичного університету, англійського факультету, за спеціальністю філологія; психологія, віком від 18 до 20 років.

Тож, на першому етапі  ми використовували методику для визначення ситуативної та особистісної тривожності, розроблену Ч. Д. Спілбергером.

Даний опитувальник складається з 40 тверджень. Двадцять запитань опитувальника дає змогу визначити рівень ситуативної тривожності. Наступні ж двадцять запитань визначають рівень особистісної тривожності. За допомогою даної методики ми можемо визначити який саме рівень тривожності характерний для даної особистості: низький, помірний чи високий [13].

Під особистісною тривожністю  розуміється стійка індивідуальна  характеристика, яка відображає схильність суб'єкта до тривоги і передбачає наявність у нього тенденції  сприймати деякі ситуації як загрозливі, відповідаючи на кожну з них певною реакцією. Як схильність, особистісна тривожність активізується при сприйнятті певних стимулів, що розцінюються людиною як небезпечні для самооцінки, самоповаги.

 Ситуативна або реактивна тривожність як стан характеризується суб'єктивно пережитими емоціями: напругою, занепокоєнням, заклопотаністю, нервозністю. Цей стан виникає як емоційна реакція на стресову ситуацію і може бути різним за інтенсивністю та динамічністю в часі [21].

Вимірювання тривожності, як властивості особистості, дуже важлива, оскільки багато в чому обумовлює  поведінку суб'єкта. Певний рівень тривожності − природна й обов'язкова особливість активної діяльності особистості. У кожної людини існує свій оптимальний, або бажаний, рівень тривожності − це так звана корисна тривожність. Оцінка людиною свого стану в цьому відношенні є для нього суттєвим компонентом самоконтролю та самовиховання.

На другому етапі ми використовували «Опитувальник ієрархічної структури актуальних страхів особистості», розроблений Ю. Щербатих та О. Івлевою.   

  В опитувальнику дається  опис 24 актуальних страхів. Досліджувані  повинні визначити інтенсивність  прояву перелічених страхів та позначити їх на шкалі від 1 до 10. Цілю даної методики є визначення інтенсивності переживання страхів,  а  також виявлення тих страхів, які є домінуючими на певному віковому етапі [26].

Бали, набрані по першим 24 питанням, сумуються, утворюючи «інтегральний  показник страху» (ІПС), який відображає сумарний рівень актуальних страхів  індивіда.

В даній методиці описуються наступні страхи:

1. Страх павуків та змій
2. Страх темряви
3. Страх психічних захворювань
4. Страх хвороби близьких людей
5. Страх злочинності
6. Страх начальства
7. Страх змін в особистому житті
8. Страх відповідальності
9. Страх перед старістю
10. Страх хвороб (хвороб серця)
11. Страх бідності
12. Страх невідомості
13. Страх екзамену
14. Страх перед пониженням свого соціального статусу
15. Страх смерті
16. Страх замкнених просторів
17. Страх висоти
18. Страх перед конкретними подіями в майбутньому
19. Страх пов'язаний з можливою втратою чи хворобою близьких
20. Страх захворіти
21. Сексуальні страхи
22. Страх самовбивства
23. Страх публічних виступів
24. Страх своєї агресії по відношенню до близьких людей

2.2. Аналіз та  інтерпретація отриманих результатів

На першому етапі дослідження  було використано шкалу  ситуативної та особистісної тривожності, розроблену Ч. Д. Спілбергером, за допомогою якої ми визначили рівень тривожності у кожного опитаного студента.

Після проведення тесту результати опитування були підраховані та класифіковані  відповідно по трьом шкалам:

• до 30 - низька тривожність;
• 31-45 - помірна тривожність;
• 46 і більше - висока тривожність.

Спочатку ми вимірювали рівень тривожності в підлітковому віці і отримані дані представляємо в діаграмі:

Мал.1. Рівень тривожності  в підлітковому віці

Таким чином, ми бачимо, що у 10% учнів спостерігається високий рівень тривожності, у 75% - помірний, у 15% - низький. Варто також відмітити, що у переважної кількості учнів рівень ситуативної тривожності значно нижчий, ніж рівень особистісної тривожності.

Наступним кроком на першому  етапі дослідження було вимірювання  рівня тривожності в юнацькому  віці, представляємо отримані результати:

Мал.2. Рівень тривожності в юнацькому віці

Для порівняння отриманих  результатів дані можна представити  в графіку:

Мал.3. Порівняльна таблиця рівня тривожності

Як бачимо, у юнацькому  віці спостерігається більш високий  рівень тривожності, крім того, в порівнянні з результатами, отриманими в дослідженні  рівня тривожності в підлітковому віці, в юнацькому віці майже у  всіх опитуваних помірний рівень тривожності  тяжіє до високого, а спільною ознакою  є те, що рівень ситуативної тривожності  в переважній більшості нижчий, ніж  рівень особистісної тривожності.

Наступним етапом дослідження  було використання  опитувальника ієрархічної структури актуальних страхів особистості, розроблений Ю. Щербатих та О. Івлевою.

Тож, в результаті проведення дослідження з підлітками, ми отримали наступні дані, які ми розмістили по інтенсивності вираження страхів: