Тривожність та страхи в підлітковому і юнацькому віці

Підлітки найбільше побоюються глузувань, власних невдач, а також  війни, хвороби і смерті батьків. У підлітків виражені також страхи нападу і пожежі, у хлопчиків, до того ж, страхи захворіти, у дівчаток - стихії і замкнутого простору. Всі  перераховані страхи носять переважно  характер побоювань і так чи інакше пов'язані зі страхом смерті, нагадують  про нього підкресленим і певним чином сфокусованим інстинктом самозбереження. У дівчаток підлітковий вік більше насичений страхами, ніж у хлопчиків, що відображає їхню схильність до страхів взагалі.

Взагалі всі страхи можна умовно розділити на природні та соціальні. Природні страхи основані на інстинкті самозбереження і крім страху своєї смерті і смерті батьків включають страхи чудовиськ, примар, тварин, темряви, транспорту, стихій, висоти, глибини, води, замкнутого простору, вогню, пожежі, крові , уколів, болю, лікарів, неочікуваних звуків і т. д. Соціальні страхи - це страхи самотності, якихось людей, покарання, не встигнути, спізнитися, не впоратися з чимось, бути не собою, осуду з боку однолітків і т. д.

Спеціальний опитування підлітків 10-16 років показали явну перевагу природних страхів у 10-12 років і соціальних - в наступні роки, з максимальним наростанням в 15 років. Ми бачимо своєрідний перехрест розглянутих страхів у підлітковому віці - зменшення інстинктивних і збільшення міжособистісно обумовлених страхів [26].

Наростання тривожності  і соціальних страхів є одним  з критеріїв формування самосвідомості у підлітків, підвищення чутливості в сфері міжособистісних відносин.

Підводячи підсумок, слід сказати, що аж до старшого підліткового віку, наявність тривоги має швидше  негативний характер, тільки зі старшого підліткового віку, тривога набуває мобілізуючу, якщо можна сказати, стимулюючу функцію.

Особливості прояву тривожності та страхів у юнацькому  віці

Юність - це період прийняття  відповідальних рішень, що визначають усе подальше життя людини: вибору професії й свого місця в житті, сенсу життя, вироблення світогляду І життєвої позиції, супутника життя, створення своєї сім'ї.

Найважливішим психологічним  процесом юнацького віку є становлення самосвідомості і стійкого образу своєї особистості, свого "Я". Головна особливість юнацького віку - це усвідомлення власної індивідуальності, неповторності і несхожості на інших. Як наслідок цього усвідомлення, може виникнути внутрішня напруженість, що породжує почуття самотності. Це почуття посилює потребу в спілкуванні і одночасно підвищує його вибірковість [7].

Величезну роль в юнацькі  роки відіграє дружба. Вона виступає іноді  як своєрідна форма психотерапії, дозволяючи молодій людині висловити  свої почуття і отримати підтримку, необхідну для самоствердження. Рівновага внутрішнього світу індивіда  порушується в ці роки і необхідністю самовизначення. Прийняття рішення  про вибір спеціальності означає  разом з тим і відмову від  багатьох інших видів діяльності. Зробити цей відповідальний крок дуже важко, оскільки будь-яке рішення  пов'язане з відмовою від інших  можливостей – пов’язане з  самообмеженням, що, у свою чергу, породжує внутрішню напруженість, тривожність.

Зміна соціальних відносин у юнацькому віці викликає значні труднощі, а зміна звичних умов навчання, високі вимоги до самостійної  роботи студентів у середніх та вищих  навчальних закладах актуалізують тривожний  стан [12].

У юнаків виникає сильна залежність від думки інших, очікування несприятливої ​​оцінки, незалежно від того, реальне це несхвалення або уявне. Тривожні переживання викликаються невідповідністю особистісних очікувань з оцінкою думки групи, дорослих та однолітків. Розбіжність між самооцінкою і оцінкою оточуючих, передбачувана втрата поваги з боку авторитетних для юнака людей приводять до невпевненості та посилення почуття тривоги.

Варто також зауважити, що в юнацькому віці, як і в підлітковому, можна спостерігати переважання  соціальних страхів над біологічними. Серед безлічі соціальних страхів, які спостерігаються в юнацькому  віці, можна виділити такі найбільш поширені [5]:

1. Страхи керівництва і підпорядкування. Страх перед начальником, викладачем, деканом, вчителем  є типовим різновидом соціальних страхів. Особам, у яких наявний даний вид страху, спочатку слід підвищити власну самооцінку, що додасть почуття власної гідності та зменшить відчуття страху.
2. Страх відповідальності. Він може проявлятися у страху відповідальності за доручену справу, сім'ю, своїх підлеглих. Сутність цього страху полягає в тому, що, приймаючи якесь важливе рішення, людина бере на себе відповідальність за його наслідки. Медичні дослідження показують, що даний страх впливає на розвиток серцево-судинних захворювань.
3. Страхи  невдач. Страх невдачі пов'язаний з побоюванням зазнати невдачі в кар'єрі, бізнесі, навчанні або особистому житті. До цієї групи відноситься широко розповсюджений серед студентів страх перед іспитами. До групи страхів перед невдачами входить страх починання. Це досить поширений страх, який лякає людину тим, що вона розпочне щось нове, яке обернеться невдачею.
4. Страх успіху. Він властивий для не зовсім впевнених у собі людей, які примирилися зі своїм становищем і в глибині душі бояться, що у випадку успіху їм доведеться брати на себе нову відповідальність, докладати додаткових зусиль і утримувати завойовані позиції.
5. Страхи близьких соціальних контактів. Страх самотності особливо гостро відчувають люди, яким психологічно важко бути одним. Сюди ж відноситься страх втрати близької людини. Юнаки, у яких  присутній даний  вид  страху, ухиляються від емоційних контактів зі своїм оточенням, що призводить  до посилення егоцентризму і все більшої ізоляції.
6. Страхи оцінок. Страх оцінок може приймати дві протилежні форми: боязнь негативних оцінок з боку оточуючих, і страх перед неувагою з боку інших людей. Близьким до цього страху є острах осуду з боку оточуючих, де на перший план у свідомості виходить не кінцевий результат діяльності, а реакція найближчого соціального оточення. До цієї ж групи відноситься страхи говорити в оточені малознайомих людей  [9].

Найпоширенішим страхом  в юнацькому віці є страх невдачі, який являє собою узагальнений, інтегральний страх перед негативними наслідками неналежного виконання певного  виду діяльності. Страх невдачі тісно  пов’язаний з мотивацією діяльності. Особи з високим страхом невдачі  мотивовані не на досягнення успіху, а на уникнення невдач, тобто уникання того виду діяльності, що може призвести до цієї невдачі.

Таким чином, ми можемо зробити  висновок, що юнацький вік-це усвідомлення власної індивідуальності, неповторності  і несхожості на інших. Як наслідок цього усвідомлення, може виникнути  внутрішня напруженість, тривога. Крім того, для юнацького віку характерно також наявність страхів, причому на даному віковому етапі соціальні страхи, такі як страх невдач, оцінки, відповідальності, переважають.

Таким чином, тривожність - це  стан людини, який характеризується підвищеною схильністю до переживання, побоювання і занепокоєння, що має негативний емоційний відтінок [3]. Крім того, певний рівень тривожності в нормі властивий всім людям і є необхідним для оптимального пристосування людини до дійсності. Наявність тривожності як стійкого утворення – свідчить про порушення в особистісного розвитку. Вона заважає нормальній діяльності та повноцінному спілкуванню.

На психологічному рівні тривожність відчувається як напруга, занепокоєння, стурбованість, нервозність і переживається у вигляді почуттів невизначеності, безпорадності, безсилля, незахищеності, самотності, неможливості прийняти рішення.

Багато психологів приділяли  увагу вивченню взаємозв’язку тривожності  та страху. Причому, на думку одних авторів, вище згадані поняття мають лише кількісні відмінності, а на думку інших – відрізняються принципово, як по своїм механізмам, так і по способу реалізації. Однак в результаті аналізу літератури, ми дійшли висновку, що тривога -  реакція на невизначений, часто невідомий сигнал, а страх - відповідь на конкретний сигнал небезпеки. Однією з основних відмінностей між страхом і тривогою є те, що джерело першого зазвичай усвідомлюється індивідом і носить цілком конкретний характер, тоді як джерело тривоги не усвідомлюється і не піддається логічному поясненню. Однак в страхові і тривозі є спільний емоційний компонент в вигляді почуття хвилювання [21].

В даному розділі ми також  проаналізували причини виникнення страхів та тривожності і виявили, що вони багато в чому залежать від  рівня тривожності дорослих, які  його оточують, від особливостей стилю  виховання, особливостей взаємовідносин в сім’ї, особливостей спілкування  з однолітками, умовами проживання [14]. Крім того, тривожність може розвиватися внаслідок наявності у індивіда внутрішнього конфлікту, який може бути викликаний суперечливими вимогами що висуваються батьками з одного боку, та вимогами, висунутими школою з іншого; часто завищеними вимогами батьків по відношенню як до навчальної діяльності, так і до вільного часу підлітка.

Тривожність має яскраво  виражену вікову специфіку, для кожного  вікового періоду існують певні  області, об'єкти дійсності, які викликають підвищену тривогу більшості  дітей незалежно від наявності  реальної загрози або тривожності  як стійкого утворення. У дітей раннього віку тривожність породжується розлукою з матір'ю, у віці 6-7 років головну  роль відіграє адаптація до школи, у  молодшому підлітковому - спілкуванні  з дорослими (батьками і вчителями), в юності - ставлення до майбутнього  і проблеми, пов'язані з відносинами  статей [2].

Важливо відмітити і той  факт, що починаючи зі старшого підліткового віку тривога набуває мобілізуючу, якщо можна сказати, стимулюючу функцію, тобто набуває позитивного характеру для життєдіяльності індивіда.

Також ми провели теоретичний  аналіз особливостей прояву страхів  у підлітковому і юнацькому віці. Було виявлено, що як в підлітковому, так і в юнацькому віці переважають соціальні страхи, зокрема підлітки найбільше побоюються глузувань, власних невдач, страхи відповідати, страх перед екзамнами. Тоді як у юнаків можна спостерігати такі страхи, як страх відповідальності, оцінок з боку ровесників, авторитетних людей, страх невдач, страх змін та багато інших. Ми звернули увагу і на те, що у дівчаток спостерігається кількісно більше страхів, ніж у хлопчиків.

РОЗДІЛ ІІ. Дослідження тривожності та страхів в підлітковому та юнацькому віці

1. Характеристика методів і процедури дослідження