Розвиток творчого мислення молодших школярів в процесі навчання

Дуже важливо, щоб на етапі  причинного мислення у дітей сформувались такі вміння [39, с.4]:

• передбачати наслідки взаємодії об’єктів і явищ;
• встановлювати логіку причинно-наслідкових відносин;
• розуміти та застосовувати засоби образного порівняння;
• використовувати методи керування мисленням (формулювати дослідницькі питання, мозковий штурм, комбінаційний аналіз).

Наукові дослідження, проведені  М.М.Шардаковим, В.В.Давидовим, Г.О.Люблінською, свідчать, що невміння висловити свою думку, бідний словниковий запас, негнучкість у використанні синонімів тощо, може суттєво загальмувати процес розвитку творчого інтелекту школяра [35, с.18].

ЕВРИСТИЧНЕ МИСЛЕННЯ

Евристичне мислення формується орієнтовно до 12-14 років. Вивчення мислення дітей та підлітків показує, що в  порівнянні з молодшими школярами, підлітки по-іншому досліджують проблемну  ситуацію. В період між 9 і 11 роками дослідницька активність дуже висока. Діти задають  дуже багато різноманітних пошукових  запитань відносно найрізноманітніших аспектів ситуації. Підлітки одразу ж  концентрують свою увагу на одній  або декількох гіпотезах. Це заощаджує  час, дозволяє більш поглиблено попрацювати  над проблемними аспектами, хоча можливе «тупцювання на місці» через неефективність ідеї. Звузити «зону пошуку» допомагають критеріальні правила, які називають евристиками.

Отже, від того, хто розв’язує  проблему, вимагається правильно  побудувати проблемну ситуацію: визначити  проблему, критерії оптимального розв’язання, відокремити головне від другорядного, вишикувати предмети та об’єкти за мірою важливості.

Найбільша психологічна небезпека  за евристичного мислення — це занадто  поспішне приймання варіанту розв’язання, що здається оптимальним. Подолати цю небезпеку можна, якщо спробувати знайти декілька варіантів розв’язання  і порівняти їх для вибору найкращого [14, с.58].

На цьому етапі основне  місце займають проблемні ситуації високої міри невизначеності. Для  їх розв’язання формуються такі вміння:

• будувати проблемні ситуації;
• визначати альтернативні гіпотези розв’язання проблемних ситуацій;
• гнучко переходити від аналізу одної гіпотези до іншої;
• порівнювати ефективність різних стратегій розв’язування проблемних ситуацій.

Для добору завдань на різних етапах розвитку мислення необхідно  керуватися такими двома принципами: принципом дисоціації та принципом  відкритості завдань.

Щодо принципу дисоціації, то він означає, що кожне розумове вміння можна розкласти на окремі здібності. Ці здібності пов’язані  або з характером матеріалу, що розвиває (графічні, мовленнєвий, предметний, математичний), або з внутрішньою логікою  формулювання розумового уміння. Дисоціація також необхідна, якщо формування уміння відбувається в декілька етапів, і  остаточні результати залежать від  відпрацювання дитиною кожного  етапу формування уміння.

Дуже важливо на кожному  наступному етапі пропонувати дітям  все складніші і складніші  проблемні ситуації, які б вимагали від учнів творчого підходу. Лише за цієї умови у школярів розвиватиметься  не просто мислення, а творче мислення, креативні якості особистості.

Розвиток творчого мислення - це одне із важливих завдань, яке покликана  вирішувати початкова школа. Дуже важливо, щоб педагог здійснював процес формування творчого інтелекту учнів вже  з першого класу.

Ряд психологів стверджують, що творче мислення в школярів на перших етапах навчання ще зовсім не сформоване. Так, М.М. Волокітіна вважає, що у цьому  віці дітям не властиве творче мислення. Це пояснюється тим, що вони не можуть прийти до широких узагальнень. Учні початкових класів здатні тільки на основі ряду фактів прийти до розуміння загального положення, тобто в умовиводах можуть приходити від часткового до загального індуктивним шляхом [7, с.54].

Як підтверджує аналіз педагогічної практики, із вступом  до школи процес формування творчого мислення дітей у великій мірі починає залежати від педагога, від  того як він організовує навчання, які методи і засоби використовує при цьому, які завдання пропонує учням і від того, чи сам вчитель  є творчою особистістю.

Тут дуже важливо, щоб педагог  використовував у свої діяльності такі методи, які б якомога більше стимулювали  розвиток продуктивного мислення дітей.

Треба прагнути до того, щоб  навчання було не просто зрозумілим і  доступним, але й цікавим. На сьогоднішній день вже у початкових класах пріоритети надаються розвивальній функції  навчання, культу самостійності і  нестандартності думки, що забезпечує здоровий інтелектуальний клімат класу [27, с.16].

Результативність використання нестандартних завдань значно підвищується за умов їх організації в певну  систему. Поняття «система завдань» охоплює таку їх сукупність, яка об’єднана загальною дидактичною метою, наскрізною змістовою лінією предмета, побудованою з урахуванням вікових особливостей учнів [38, с.4].

Для розвитку творчого мислення школярів у процесі навчання ми пропонуємо такі типи нестандартних завдань:

• складання і розв’язування задач на матеріалі довкілля та народних знань українців;
• розгляд вправ на розвиток уміння висловлювати здогадки, припущення, доводити справедливість певних тверджень;
• виконання інтегрованих завдань — комплексів.

Видами диференційованої допомоги учням під час виконання  творчих (нестандартних) завдань є:

• додаткова конкретизація творчої вправи;
• наведення аналогічного завдання, виконаного раніше;
• вказівка на зразок способу дії;
• пояснення ходу виконання подібного завдання;
• виконання вчителем певної частини нестандартного завдання;
• доповнення до завдання у вигляді малюнка, схеми;
• попереднє розв’язування найпростіших допоміжних творчих вправ;
• елементи допомоги з теоретичними довідками.

Отже, одним із найважливіших  напрямів та етапів розвитку творчого мислення є вихід за рамки звичних  розумових стереотипів. На кожному  з етапів розвитку творчого мислення педагогу необхідно формувати в  учнів певні вміння, за допомогою  яких розвивається творчий інтелект особистості. При цьому необхідно  щоб педагог правильно  підібрав проблемну ситуацію на певному етапі  розвитку творчого мислення та врахував індивідуальні особливості кожного  учня.

3.2. Практичні рекомендації батькам  щодо розвитку творчого мислення.

Розвиток творчого мислення особистості – це одвічний гуманістичний принцип. Ще стародавні греки вважали, що самостійна, а отже, і творча особистість здатна самовіддано служити своєму народу і державі. Кожна держава зацікавлена у вихованні такого могутнього інтелектуального потенціалу, як обдаровані, талановиті діти.  

Усі обдаровані діти мають потребу  в знаннях, яскраво виражений  інтерес до певної галузі знань. Немає  потреби примушувати їх вчитися, вони самі шукають собі роботу, частіше  складну інтелектуальну, із задоволенням нею займаються, присвячуючи їй увесь  свій вільний час. Обдаровані діти вільно і швидко оволодівають відповідними вміннями і навичками. Вони показують  високий рівень досягнень. 

Творчі діти рідко бувають спокійними, вони страждають від своєї винятковості, але багатьох рятує тонке відчуття гумору, вони цінують його. У них  особлива мова, особливе сприйняття. Вони потребують особливого виховання, спеціальних, індивідуальних навчальних програм, спеціально підготовлених вчителів, шкіл. 

Фахівці давно відмітили, що обдаровані діти часто виростають в інтелігентних сім’ях, і справа тут зовсім не в особливих генах геніальності, а справа в сімейній атмосфері, в системі сімейних цінностей [5, с.35]. 

Взагалі батьки заохочують і бажали б розвивати в своїй дитині пізнавальні потреби та різні  здібності, але роблять вони це по-різному. Деякі батьки прагнуть до того, щоб дитина запам’ятала більше фактів, назв, подій, відчувала гордість за свої знання. 

Розвиток здібностей нерозривно пов’язаний із формуванням інтересу. Обдарованість і талант не люблять тиску. Більшість дітей конфліктують з учителями, батьками в разі нетактовного ставлення, відсутності уваги або належного розумового навантаження. Ці діти відрізняються гарною пам’яттю, багатим словниковим запасом, вони надзвичайно гостро переживають невдачі, часто перебувають у стресовому стані, впертість і прагнення довести розпочату справу до кінця, що нерідко сприймається дорослими як вередливість, а допитливість може оцінюватися як порушення норми. Батькам потрібен індивідуальний підхід до вирішення проблемних питань з дитиною. Вони повинні здійснювати контроль над читанням дитини, захопленнями, але спрямувати свою діяльність на організацію допомоги дитині, збільшити ступінь самостійності, здатність до ефективного вирішення різного роду проблем, створити умови для забезпечення позитивного емоційного стану обдарованої дитини, позитивно-стійкого ставлення до життя, творчої діяльності. Стосунки батьків повинні будуватися на довір’ї [10, с.15].

Дитина не тільки повинна засвоїти певну суму знань, а й навчитися  спостерігати, порівнювати, виявляти взаємозв’язок між поняттями й міркувати. А добитися це можливо лише засобами, що активізують пізнавальну діяльність. 

Педагоги мають навчити батьків  розвиткові творчих здібностей і  обдарованості у їхніх дітях. Тут важливе значення мають відкриті запитання, творчі дискусії, глибоке  знання батьками психологічної сутності творчого процесу, віра в інтелектуальні сили дитини. Для дитини батьки повинні  створити умови, щоб обдарована дитина мала змогу самостійно здійснювати  свою індивідуальну діяльність. Завдання батьків полягає в максимальному  сприянні, стимулюванні активності та розвитку в дитини винахідливості, ініціативи, творчого підходу до навчання. Бажано, щоб у дитини був улюблений затишний куточок, де вона може повністю усамітнитися і спокійно подумати. У кімнаті дитина повинна відчувати атмосферу творчості, розкутості на уміння знаходити розв’язок нестандартних ситуацій, як націленість на відкриття нового. 

Розвиваючи творче мислення дитини, батьки виконують суспільний запит  щодо формування особистості, здатної  самостійно мислити, приймати сміливі й нестандартні рішення, творчо ставитись до праці. Саме такі творчі особистості мають високий рівень національної самосвідомості, що виявляє причетність їх до споконвічних духовних цінностей українського народу. А допоможуть їм такими стати їх перші порадники - батьки. 

Поради батькам, які бажають  розвивати творче мислення та творчі  здібності своїх дітей:

1. Не стримуйте розкриття потенційних можливостей психіки. 
2. Уникайте однобокості в навчанні та вихованні. 
3. Не позбавляйте дитину ігор, забав, казок, створюйте умови для виходу дитячої енергії, рухливості, емоційності. 
4. Допомагайте дитині в задоволенні основних людських потреб (почуття безпеки, кохання, повага до себе і до оточуючих), тому що людина, енергія якої скована загальними потребами, проблемами, найменше спроможна досягти висот самовираження. 
5. Залишайте дитину на самоті і дозволяйте їй займатися своїми справами. Пам’ятайте, якщо ви хочете своїй дитині добра, навчіть її обходитися без вас. 
6. Підтримуйте здібності дитини до творчості і співчувайте у випадку невдачі, уникайте незадовільної оцінки творчих спроб дитини. 
7. Будьте терпимими до ідей, поважайте допитливість, реагуйте на запитання дитини. Навчати потрібно не тому, що може сама дитина, а тому, що вона опанує з допомогою дорослого, показу, підказки.

Поради батькам, які виховують обдаровану дитину:

Найперше - потрібно любити свою дитину. Приймати дитину такою, якою вона є, беручи участь у її розвитку, підтримуючи, а не нав’язуючи свої інтереси, давати дитині можливість вибору. Для розвитку творчого потенціалу, як показали дослідження, необхідна не лише адекватна оцінка сил дитини, але трішки завищена, зазнайкою вона не виросте, зате у неї буде запас сил та впевненість при невдачах, до яких треба готувати змалку. 

Батьки повинні бути прикладом, адже дитина свідомо переймає вашу манеру говорити, ходити, працювати, відповідальності за доручену справу. Кожен батько повинен пам’ятати правило: «Не зашкодь!» Адже обдарована дитина більш чутлива, ранима, тому потрібно давати вільний час для того, щоб побути дитині на самоті, поміркувати, пофантазувати. За допомогою тренінгів дати їй можливість глибоко зрозуміти себе та інших. Дорослі часто батьки повинні радитися із психологом щодо виховання обдарованої дитини. 

Батьки повинні завжди пам’ятати, що для обдарованої дитини творчість є життєвою необхідністю. Тому дитину потрібно готувати до спостережливості, наполегливості, формувати вміння доводити почату справу до кінця, працелюбність, вимогливість до себе, задоволення від процесу творчості, терпляче ставлення до критики, впевненості при невизначеності, гордості і почуття власної гідності, чулість до аналізу моральних проблем [13, с.2].