Развитие личности

В. Рожина, посилаючись на М. Щукіна, виділяє такі внутрішні фактори формування стилю навчальної діяльності учнів: 1) оптимальний розвиток сфери саморегуляції, мотиваційної, інтелектуальної, вольової, емоційної, предметно-наочної сфер дитини, її вміння визначати свої можливості, самостійність у виконанні навчальних дій; 2) розуміння та сприйняття суб’єктом навчальної діяльності зовнішніх умов та вимог діяльності; 3) активне, позитивне ставлення до діяльності; 4) емоційна задоволеність своєю діяльністю; 5) наявність позитивного досвіду своєї навчально-пізнавальної діяльності [Рожина В.А. Формирование индивидуального стиля познавательной деятельности учащихся начальной школы [Электронный ресурс] / В.А. Рожина // Психолого-педагогическое сопровождение образовательного процесса: Теория и практика : региональный сб. науч. тр. – Вып. 2. – Режим доступа: http://www.egpu.ru/lib/elib/Data/Content/128253259754062500/Default.Aspx.].

Перейдемо до детального розгляду внутрішніх факторів, що впливають на формування стилю  навчальної діяльності старшокласників. Як зазначає М. Щукін, особливе місце посідає спрямованість особистості учня, яка виявляється й характеризується переконаннями, ідеалами, інтересами, нахилами [Щукин М.Р. Психологические основы индивидуального похода к учащимся в процессе производственного обучения : метод. пособ. для ПТУ / М.Р. Щукин. – М. : Высш. шк., 1990. – 86 с., с. 9]. Тобто ми можемо стверджувати, що, за М. Щукіним, спрямованість є внутрішнім мотивом.

У процесі  формування навчальної діяльності відбувається становлення мотивів як спонукальної сили, розвиток пізнавальних інтересів як основи навчальної активності, формування основних якостей суб’єкта навчальної діяльності, без яких неможливе формування навчального стилю [Калинина Н.В. Учебная деятельность школьников: сущность и возможность формирования : метод. рекомендации для учителей и школьных психологов / Н.В. Калинина, М.И. Лукьянова, А.Д. Барбитова. – Ульяновск : ИПК ПРО, 1998. – 64 с., с. 30]. В учнів старших класів, крім пізнавального інтересу, виникає відчуття боргу та відповідальності, що виражається в усвідомленні суспільного значення учіння, тобто це так звані соціальні мотиви [Щукин М.Р. Психологические основы индивидуального похода к учащимся в процессе производственного обучения : метод. пособ. для ПТУ / М.Р. Щукин. – М. : Высш. шк., 1990. – 86 с., с. 10].

Навчання  набуває безпосередньо життєвого  змісту, оскільки школярі чітко усвідомлюють, що необхідною умовою повноцінної участі в майбутньому трудовому житті є здобуті знання й уміння [Пильник Р.О. Формування розумової культури старшокласників у процесі навчально-творчої діяльності : дис. … канд. пед. наук : 13.00.09 / Р.О. Пильник. – Луцьк, 2005. – 186 с., с. 13–15].

М. Щукін  стверджує також, що стиль навчальної діяльності залежить від характеру й темпераменту [Щукин М.Р. Психологические основы индивидуального похода к учащимся в процессе производственного обучения : метод. пособ. для ПТУ / М.Р. Щукин. – М. : Высш. шк., 1990. – 86 с., с. 10–11]. В основному вчені досліджують вплив темпераменту на формування стилю навчальної діяльності. Серед якостей, що впливають на динаміку поведінки й діяльності, називають рухливість, швидкість і легкість переходу від одного виду діяльності до іншого, імпульсивність, рівень працездатності, активність, емоційну збудливість, залежність поведінки та реакції від зовнішнього впливу й внутрішніх факторів.

Є. Клімов і В. Мерлін висловлюють припущення, що прийоми та способи дій, що є адекватними для учнів з визначеними характеристиками нервової системи, не завжди знаходять вираження в навчальних завданнях.

Дослідники  наводять такий приклад: якщо учні не засвоїли навчальний матеріал, то будуть переважати розбіжності в підготовці до уроку, засвоєнні навчального матеріалу, а не типологічні розбіжності в стилі [. Климов Е. Формирование индивидуального стиля деятельности в процессе обучения / Е. Климов, В. Мерлин // Советская педагогика. – 1967. – № 4. – С. 110–118., с. 114].

На думку  М. Щукіна, досвід відіграє важливу  роль у процесі формування навчальної діяльності. Під досвідом психолог розуміє знання, уміння та навички, тобто внутрішній фактор.

В. Паламарчук порушує питання оцінювання якості знань, умінь і навичок. Педагог виділяє три рівні володіння знаннями, уміннями й навичками: репродуктивний, конструктивний і творчий. Знання, уміння та навички на репродуктивному рівні найбільш економно реалізуються інформаційними методами навчання: розповідь, пояснення, виконання вправ за зразком, виконання завдань за вже відомим алгоритмом. Цей рівень характеризується знанням фактів, явищ, правил, дій та відтворення їх без суттєвих змін [Паламарчук В.Ф. Школа учит мыслить / В.Ф. Паламарчук. –М.: Просвещение, 1987. – 208 с., с. 21].

На конструктивному  рівні учні здобувають знання за допомогою  таких дій, як виділення головного, порівняння, узагальнення тощо. На цьому рівні розвитку знань доцільно використовувати такі методи: проблемний переказ, переказ з логічними завданнями, евристична бесіда, вирішення пізнавальних завдань, виконання вправ, що потребують змін у структурі знань [Паламарчук В.Ф. Школа учит мыслить / В.Ф. Паламарчук. –М.: Просвещение, 1987. – 208 с., с. 21].

Творчий рівень володіння знаннями, на думку  вченої, – це знання й уміння, здобуті в процесі самостійної пошукової діяльності учнів. Коли учні володіють таким рівнем знань, то ефективним є застосування евристичних і дослідних методів навчання. Зазвичай цей рівень може бути сформованим лише на старшому етапі навчання, а в середніх і молодших класах можливі лише прояви елементів пошукової діяльності [Паламарчук В.Ф. Школа учит мыслить / В.Ф. Паламарчук. –М.: Просвещение, 1987. – 208 с., с. 22].

У юнацькому  віці закріплюються та вдосконалюються  психічні властивості особистості. Водночас відбуваються якісні зміни  всіх показників психічної діяльності, які є основою становлення особистості. Одним з важливих аспектів психічного розвитку в юнацькому віці є інтенсивне інтелектуальне дозрівання, провідна роль у якому належить розвитку мислення. М. Поспєлов стверджує, що більш складний зміст та методи навчання старшокласників вимагають високого рівня самостійності, активності, організованості уміння застосовувати прийоми й операції мислення на практиці. Мислення учнів стає глибшим, різнобічним і все більш абстрактним; у процесі ознайомлення з новими прийомами розумової діяльності модернізуються старі, що були опановані на попередніх ступенях навчання [Поспелов Н.Н. Формирование мыслительных операций у старшеклассников / Н.Н. Поспелов, И.Н. Поспелов. – М. : Пед-ка, 1989. – 151 с., с. 34].

Українські  психодидакти О. Скрипченко, О. Падалка, Л. Скрипченко також присвятили свої дослідження стилю навчальної діяльності. Згідно з їх уявленнями, внутрішні фактори мають прямий зв’язок з аффективною сферою. Дослідники зауважують, що афективний стиль пов’язаний з такими особистісними особливостями учнів:

– настирливістю;

– схильністю до самостійних чи спільних (групових) занять;

– потребою відхиляти чи приймати зовнішні підкріплення.

Вони  також розглядають ще два фактори:

– конкретність-абстрактність;

– послідовність-випадковість [Скрипченко О.В. Психолого-педагогічні основи навчання : навч. посіб. для виклад. психології і педагогіки, аспірантів, студ. пед. навч. закл. та курсантів військових училищ / О.В. Скрипченко, О.С. Падалка, Л.О. Скрипченко. – К. : Укр. центр духовної культури, 2005. – 712 с., с. 97].

Західний дослідник А. Грегорс, на основі цих факторів, виокремив чотири стилі навчання: конкретно-послідовний, конкретно-випадковий, абстрактно-послідовний, абстрактно-випадковий [Скрипченко О.В. Психолого-педагогічні основи навчання: навч. посіб. для виклад. психології і педагогіки, аспірантів, студ. пед. навч. закл. та курсантів військових училищ / О.В. Скрипченко, О.С. Падалка, Л.О. Скрипченко. – К. : Укр. центр духовної культури, 2005. – 712 с., с. 97]. Автор цієї класифікації передбачає присутність в учня двох домінуючих, а також супутніх стилів. Він стверджує, що учні з розвиненими двома та більше стилями краще навчаються й легше пристосовуються до різних навчальних ситуацій.

Зазначені вище внутрішні фактори впливають  на взаємодію учнів з учителем, а також на їхні відносини з іншими учнями. Дослідники стилів навчально-пізнавальної діяльності твердять, що важливу роль відіграє поєднання індивідуальних стилів учнів у класі. Так, Б. Лу Лівер вперше порушила проблему “конфлікту стилів”, тобто розбіжності щодо стилю навчально-пізнавальної діяльності учня й стилю педагогічної діяльності вчителя, а також стилями інших учнів у класі [Холодная М.А. Когнитивные стили. О природе индивидуального ума / М.А. Холодная. – СПб.: Питер, 2004. – 384 с., с. 325].

В. Рожина дотримується такої самої думки, вказуючи, що значний вплив на процес формування стилю навчальної діяльності має поєднання різних стилів діяльності учнів в одному класі, а також розбіжності щодо навчального стилю учнів та стилю педагогічної діяльності вчителя [3]. Вона також наголошує на тому, що оптимальним стилем педагогічної діяльності є демократичний стиль. Педагоги А. Маркова та А. Ніконова становили найбільш повну характеристику педагогічних стилів. На їхню думку, серед стилів педагогічної діяльності найпоширенішими є репродуктивний, творчий та емоційно-ціннісний. Особливість репродуктивного стилю полягає в тому, щоб передати учням певну кількість знань. Учитель передає зміст матеріалу й перевіряє його засвоєння. Думки учнів не враховуються. Основу репродуктивного навчання становить система вимог вчителя до швидкого та міцного засвоєння знань, умінь і навичок. В умовах репродуктивного навчання в учнів блокуються такі психічні процеси, як: сприйняття, увага й самостійне мислення, основний акцент робиться на пам’ять. Це може призвести до підвищення втомлюваності та втрати інтересу до учіння. У результаті такого навчання учень не здатен сам приймати рішення, стає пасивним виконавцем навчальної діяльності.

Учитель, у якого домінує творчий стиль  діяльності, стимулює учнів до творчості в пізнавальній діяльності, а також підтримує ініціативу своїх підопічних. Учитель намагається використовувати проблемні ситуації навчання, щоб активізувати розумовий розвиток дітей. За умови використання такого педагогічного стилю, діяльність учнів набуває пошукового, проблемного й навіть дослідницького характеру. Учитель з емоційно-ціннісним стилем педагогічної діяльності забезпечує включення учнів у навчально-виховний процес на рівні ціннісно-сенсового сприйняття навчального матеріалу та духовно-етичного образу самого вчителя. Результативність такого способу організації навчання збільшується, якщо вчитель будує взаємини з учнями на основі довіри, співпраці та поваги до кожної особистості [Маркова А.К. Психологические особенности индивидуального стиля деятельности учителя / А.К. Маркова, А.Я. Никонова // Вопросы психологии. – 1987. – № 5. – С. 40–49, с. 45–48].

Висновки. Узагальнюючи сказане, можна зробити висновок, що на процес формування стилю навчальної діяльності учнів впливають дві групи факторів – внутрішні й зовнішні. Серед внутрішніх факторів першочергове значення мають інтереси та нахили учнів, їхні вікові особливості, а також характеристики центральної нервової системи. Проте найголовнішу роль відіграє рівень сформованості вмінь і навичок. На старшому етапі для успішного виконання навчальної діяльності в учнів вони мають бути сформовані на творчому рівні, тобто здобуті в процесі самостійної пошукової діяльності. Важливим зовнішнім фактором є стиль педагогічної діяльності вчителя, що має значний вплив на учнів не лише в ході навчання в школі, але й у їхньому подальшому професійному навчанні. Старшокласник, який вступив до вищого навчального закладу, має власний проект майбутньої професійної поведінки й життєтворчості, світоглядні орієнтири та цінності, які сформувалися під впливом усіх його попередніх вихователів.

Бескорса  О.С. Внутрішні й  зовнішні фактори  формування стилю  навчальної діяльності старшокласників 
 
 
 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Бескорса  О.С. Внутрішні й  зовнішні фактори формування стилю навчальної діяльності старшокласників

Боришевський М. Й. Соціально-психологічна сутність та генеза духовності особистості // Проблеми загальної та педагогічної психології: 36. наукових праць, Інституту психології ім. Г. С. Костюка; за ред. СД.Максименка.-К., 2009.-Т.Х1,ч. 5.-С. 50 - 59

Драйден Г., Вос Дж. Революция в обучении. Научить мир учиться по-новому / Гордон Драйден, Джанет Вос. – М.: Парвинэ, 2003. – 670с.

Калинина  Н.В. Учебная деятельность школьников: сущность и возможность формирования: метод. рекомендации для учителей и школьных психологов / Н.В. Калинина, М.И. Лукьянова, А.Д. Барбитова. – Ульяновск: ИПК ПРО, 1998. – 64 с.

Климов  Е. Формирование индивидуального стиля  деятельности в процессе обучения / Е. Климов, В. Мерлин // Советская педагогика. – 1967. – № 4. – С. 110–118.

Компетентісний  підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи: Бібліотека з освітньої політики. За ред. О.В. Овчарук. – К.: К.І.С., 2004. – 372с.

Костюк  Г. С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості / Григорій Силович Костюк; за ред. Л. М. Проколієнко. – К.: Радянська школа, 1989. – 608 с.