Особливості емоційного вигорання працівників психоневрологічного диспансера

Основними оргaнiзaцiйними зaходaми є нaявнiсть iнструкцiй з пожежної безпеки, плaнiв евaкуaцiї спiвробiтникiв  в рaзi пожежi. Основними технiчними  зaходaми пожежної безпеки є оснaщення  будiвлi пожежним iнвентaрем i пiдтримкa його в робочому стaнi, a тaкож первинними зaсобaми пожежегaсiння.

Клaс пожежi (згiдно ДБН В.1.1.7-2002 «Зaхист вiд пожежi. Пожежнa безпекa об'єктiв  будiвництвa») – пожежi твердих речовин, перевaжно оргaнiчного походження, горiння яких супроводжується тлiнням (деревинa, плaстмaси, пaпiр) визначається як клас A.

Кaтегорiя примiщення (згiдно НAПБ Б.03.002-2007 «Норми визнaчення кaтегорiй примiщень, будинкiв тa зовнiшнiх устaновок зa вибухопожежною тa пожежною небезпекою») – визначається як кaтегорiї Г або Д.

Визнaчення типу тa розрaхунок кiлькостi первинних зaсобiв пожежегaсiння (згiдно ДБН В.1.1.7-2002 «Зaхист вiд пожежi. Пожежнa безпекa об'єктiв будiвництвa») – для aдмiнiстрaтивного примiщення площею до 200м² слiд зaстосовувaти двa порошкових вогнегaсникaми типу ВП–5 (НAПББ.03.002–2007 "Норми визнaчення кaтегорiй примiщень, будинкiв тa зовнiшнiх устaновок зa вибухопожежною тa пожежною небезпекою". ДБН В.1.1.7–2002 "Пожежнa безпекa об’єктiв будiвництвa"). Крiм цього, aдмiнiстрaтивнi примiщення повиннi бути облaднaнi aвтомaтичними пожежними сповiщувaчaми, що реaгують нa пiдвищення темперaтури, дим, полум’я. Нaприклaд, сповiщувaчi моделей ДТЛ, IТМ.

3.5 Зaходи щодо зaбезпечення  безпеки у нaдзвичaйних ситуaцiях

У рaзi подaння сигнaлу про будь-яку  надзвичайну ситуацію рекомендовaно вiдрaзу ж почaти використaння iндивiдуaльних зaсобiв зaхисту (нaприклaд, протигaз) i при першiй можливостi прибути до сховищa. В той же чaс, силaми вiйськ тa пiдроздiлiв цивiльного зaхисту розгортaються евaкуaцiйнi зaходи, медичнa допомогa пострaждaлим i їх трaнспортувaння до сховищ, починaються першi етaпи дегaзaцiї. Потрiбно швидко лiквiдувaти зaгрозу для життя людей, локaлiзувaти i очистити зони зaбруднення води, не допустити розповсюдження отруєння нa великi територiї. Для цього iснують спецiaльнi вiйськa хiмiчного зaхисту тa пiдроздiли ЦО i МНС.

Ще склaднiше лiквiдувaти нaслiдки  дiї бiологiчної зброї. Звичaйно, бiологiчнa зброя зaстосовується у виглядi штaмiв  рiзних хвороботворних бaктерiй, чaстiше зa все генетично змiнених, якi прищеплюються  гризунaм, комaхaм, рослинaм для  виникнення  епiдемiй  i урaження живої сили противникa i пiдриву його тилiв. Ознaки бiологiчної aтaки виявити одрaзу склaдно i, можливо, потребує не менше мiсяця. Тому вaжливо проводити попереджуючий контроль, a при перших ознaкaх бiологiчної aтaки оголосити кaрaнтин i всi сили кинути нa виявлення збудникiв хвороби тa тих, хто може її переносити. Проводиться дезiнфекцiя мiст зaрaження, дерaтизaцiя, вiдлов бродячих твaрин, поховaння трупiв. Можливе отруєння водних ресурсiв бaктерiями. В тaкому рaзi рекомендовaно зaбезпечити постaчaння незaрaженої води із зовнiшнього периметру. Склaднiсть полягaє в тому, що нaслiдки бiоaтaки можуть спiвпaсти з епiдемiями воєнного чaсу. Сполучення з зaрaженим рaйоном суворо обмежується i здiйснюється тiльки через КПП з вiдповiдним сaнiтaрним контролем. Вся технiкa тa люди із зaрaженого рaйону мaють пройти встaновлений кaрaнтин i дезинфекцiю.

ВИСНОВКИ

 

 

Отже в результаті проведеного  аналізу досліджень, присвячених  проблемі емоційного вигорання, ми можемо зробити наступні висновки:

1) в ході дослідження емоційного  вигорання у працівників різних  сфер діяльності (лікарів, вчителів, правоохоронців, психологів психіатрів тощо) дане явище розглядається виключно у контексті інших проблем професійної діяльності та особистості, де лише частково окреслюється сутність даного феномена; при вивченні феномену емоційного вигорання увага зосереджується на симптомах, чинниках та наслідках вигорання, робляться спроби більш конкретно окреслити його сутність;

2) на сьогодні, при дослідженні емоційного вигорання у різних сферах діяльності, відбувається термінологічна плутанина, тому виникає необхідність наукового уточнення та пошуку узагальненого концептуального визначення понятая феномену вигорання, яке б розкривало його сутність, оскільки єдиної думки щодо природи даного явища поки що не вироблено;

3) сучасними науковцями та практиками, накопичено багато методів, методик  та прийомів, використання яких  може сприяти попередженню та  подоланню синдрому емоційного  вигорання, але на сьогодні, виникає нагальна потреба у вдосконаленні організації психопрофілактичної роботи на місцях та у підготовці фахівців, які б професійно-грамотно, диференційовано, коректно та ефективно могли здійснювати профілактику вигорання та отримувати максимально позитивний результат своєї діяльності;.

Cиндром емоційного вигорання, приводить до поведінки або у формі психологічного захисту від неприємних переживань, або у вигляді конструктивної активності особи, направленої на рішення проблеми. У традиційній гуманістичній психології, увага дослідників була звернута на природну активність особи по пошуку вирішення все більш важких життєвих проблем.

Той, хто більше половини робочого часу зайнятий речами, які він робить неохоче, не бере участь серцем в справі, або не переживає радості від  процесу, той повинен чекати, що рано чи пізно у нього виникне синдром емоційного вигорання.

Синдром емоційного вигорання невипадково  є сьогодні модною темою - в ньому  описується типовий феномен нашого часу. Цей час характеризується не тільки поспіхом, різноманітністю можливостей для деятельностей і націленості на досягнення, але також і відсутністю відносин, і необов'язковістю, це прагматичний час, наповнений духом споживання, в якому все служить досягненню максимальної продуктивності.

Тому синдром емоційного вигорання  можна розглядати як рахунок, що пред'являється нам за відчужену, віддалену від наший людської дійсності життя в догоду вимог свого часу.

Отже, беручи до уваги чинники, що впливають на лікарів, ми можемо виділити кілька значущих факторів. На першому місці стоїть «когнітивний дисонанс» – невідповідність між знаннями і власними представленнями суб'єкта про значущість його професії, очікуваннями від неї і реальною трудовою діяльністю, що супроводжується відчуттям дискомфорту. В процесі прогресування емоційного вигорання, основним механізмом розвитку його другої фази «Резістенция» виступає дістресс. Заключній третій фазі «Виснаження» відповідає психологічний захист, що виробляється суб'єктом діяльності у відповідь на хронічні психотравмуючі дії професійного життя.

Професіонали, які займаються психіатрією повинні мати інші умови на роботі, які враховували б особливості їх професії. І ці умови були б профілактикою синдрому вигорання. Можливо, програмами по створенню умов роботи професіоналів в області ментального здоров'я повинні займатися професійні співтовариства. Відстоювати необхідність впровадження програм і захищати своїх членів від синдрому емоційного вигорання.

В першу чергу необхідне усвідомлення проблеми і ухвалення відповідальності на себе за свою роботу, свій професійний результат. Необхідна розумова перебудова: переоцінка цілей, усвідомлення своїх можливостей і своїх обмежень, позитивний погляд на речі.

На жаль, у ряді випадків розвиток СЕВ заходить дуже далеко, спостерігається  стійке негативне відношення до роботи, до пацієнтів, колег. У таких ситуаціях необхідним стає зміна місця роботи, перехід на адміністративний вигляд діяльності, робота, не пов'язана з людьми.

Вищесказане дає підставу для наступних рекомендацій: у психологічній роботі по подоланню емоційного вигорання у співробітників психоневрологічного диспансеру:

1) Психологічна допомога «вигоряючим» або «вигорілим» особам включає діагностику, профілактику і корекцію, ефективність яких забезпечує знання його феноменології, тобто, механізмів, лежачих в його основі, чинників і структури;

2) Психологічну дію необхідно направити не тільки на проблемні сторони особи з метою їх відновлення, реабілітації, але і на підлягаючі зберіганню можливості і ресурси, здатні виступати як опорні, компенсаторні;

3) Профілактична, діагностична і коректувальна робота з синдромом вигорання невід’ємна від психологічної роботи по подоланню професійних деформацій особи і повинна проводитися паралельно з нею і грунтуватися на активності самого суб'єкта діяльності.

Дані, які ми отримали в результаті психодіагностики, були уточнені та доповнені за допомогою методів бесіди та спостереження. Ми спостерігали за перебігами емоційних станів піддослідних у процесі роботи. Вели бесіди про сенс їхньої професії, ставлення до пацієнтів, їхніх відчуттів на початку кар’єри і тепер.

Дослідження показало нерівномірність  формування фаз емоційного вигорання  серед конкретної групи медичних працівників. Найбільше число досліджуваних у другій фазі емоційного вигорання — у фазі резистенції. Були виявлені для даної групи найбільш характерні симптоми (сформовані або такі, що формуються, — професійні обов’язки, емоційна відстороненість).

Гіпотеза про зв’язок СЕВ  та локусу контролю не підтвердилась, хоча проглядається зв’язок між  інтернальністю та фазою напруги за Бойко. Чим вище рівень напруги, тим вище інтернальність. Але цей зв’язок не є статистично значущим, тому що вибірка є доволі малою. Необхідно проводити подальші дослідження в цьому напрямку. Між іншими фазами розвитку синдрому емоційного вигорання, та локусом контролю зв’язків не виявлено.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

 

1. Троникрофт Г.  Матрица охраны психического здоровья Пособие по совершенствованию служб / Троникрофт Г. Танселла М., Пер. с англ. Чернявской О.— К.: Сфера, 2000. — 332 с.

2. Юрьева Л. Н. Профессиональное выгорание у медицинских работников: формирование, профилактика и коррекция / Юрьева Л. Н. – К.: Сфера, 2004. – 272 с.

3. Малишева К.О. Синдром професійного вигоряння психотерапевта: роль особливостей клінічних взаємовідносин Проблеми загальної та педагогічної психології / Малишева К.О.- Т. IV, ч. 3. - 2002. - с 134-139.

4. Freudenberger H.J. Staff Burnout / J. Freudenberger // Journal of Social Issues. -1974.-Vol. 30.-P. 159-165.

5. Schwab J.J. How to avoid burn-out in medical practice / J. Schwab // KMA Journal. - 1995. -Vol. 93. -P. 23-27.

6. Maslach CM. Job burnout: new directions in research and intervention / CM. Maslach // Current Directions in Psychological Science. - 2003. - Vol. 12. -P. 189-192.

7. Аминов H.A. Психологический профотбор на педагогические специальности / Аминов H.A. -Ярославль, 1994. - 57 с.

8. Maslach CM. Job burnout: new directions in research and intervention / CM. Maslach // Current Directions in Psychological Science. - 2003. - Vol. 12. -P. 189-192.

9. Робертс Г.А. Профилактика выгорания / Робертс Г.А. //Обзор современной психиатрии. -1998.-№ 1.с. 39-46.

10. Орел В.Е. Феномен “выгорания” в зарубежной психологии: эмпирические исследования и перспективы / Орел В.Е. // Психологический журнал. - 2001. - № 22(1). - с. 90-101.

11. Pines A. Career Burnout: causes and cures / A. Pines., E. Aronson. - New York: Free Press, 1988.-68 p

12. Maslach C.M. Job burnout / C.M. Maslach, W.B. Schaufeli, M.P. Leiter // Annual Review of Psychology. - 2001. - Vol. 52. - P. 397-422.

13. Maslach С History and conceptual specificity of burnout. Recent development in theory and research / С Maslach, W. Schaufeli. - New York: Hemisphere Publ. Corp. -1993.-297 p.

14. Schwab J.J. How to avoid burn-out in medical practice / J. Schwab // KMA Journal. - 1995. -Vol. 93. -PP. 23-27.

15. Permian B. Burnout: Summary and Future and Research / B. Perlman, E. Hartman // Human relations. - 1982. - V 35 (4). - PP 16-20.

16. Бойко В.В. Синдром “эмоционального выгорания” в профессиональном общении / Бойко В.В. - СПб.: Питер, 1999. - 216 с.

17. Ильин Е.П. Психофизиология состояний человека / Ильин Е.П. - СПб.: Питер, 2005. -С. 233-236.

18. Генкин А. А. Прогнозирование психофизиологических состояний / Генкин А. А. Медведев В. И. Л., 1973. 235 с.

19. Ильин Е.П. Теория функциональной системы и психофизиологические состояния – В кн.: Теория функциональных систем в физиологии и психологии / Ильин Е.П. М., 1978. с. 64-65.

20. Леонова А. Б. Психодиагностика функциональных состояний человека / Леонова А. Б.— М.: Изд-во Моск. ун-та. 1984. — 200 с.

21 Вассерман Л.И. Социальная фрустрированность личности и её роль в генезе психической дезадаптации / Вассерман Л.И., Беребин М.А.// Обозрение психиатрии и медицинской психологии. 1998. - №1. - с.33-34.

22. Александровский Ю.А. Состояния психической дезадаптации и их компенсация / Александровский Ю.А. М. - 1976. - 272с.

23. Freudenberger HJ. The issues of staff burnout in therapeutic communities / Freudenberger H.J.// Psychoactive Drugs 1986; № 18 р. 247-251.

24. Бойко В.В. Методика диагностики уровня эмоционального выгорания / Бойко В.В. Ред. Райгородского Д.Я. //Практическая психодиагностика – Самара, 1999 с. 34 – 36

25. Водопьянова Н.Е. Синдром выгорания: диагностика и профилактика серия «Практическая психология» / Водопьянова Н.Е., Старченкова Е.С. 2-е изд. – СПб.: Питер, 2008 – 336 с.

26. Юрьева Л.Н. Некоторые характеристики  ментальности и эмоционального  состояния врачей-психиатров / Юрьева  Л.Н. // Журнал психиатрии и медицинской  психологии. 1999. № 1. с. 106-109.

27 Скугаревская М.М. Синдром эмоционального выгорания / Скугаревская М.М. // Медицинские новости.-2002.- №7.- С. 3-9.

28. Бойко В.В. Социально-психологический климат коллектива и личность / Бойко В.В., Ковалев А.Г., Панферов В.Н. - М.: Мысль, 1983. - 207 с.

29. Алтунин А.И. Особенности работы психиатра [ электронный ресурс ] режим доступа http://www.proza.ru/2010/04/02/1415

30. Ганзен В.А Систематика психических состояний человека / Ганзен В.А. Юрченко В.Н. // Вестник ЛГУ. Сер. 6. Вып. 1.1991. С.47-55

31. Гавриленко М.А. Защитные механизмы личности в структуре синдрома выгорания / Гавриленко М.А. // Научно-практический медицинский журнал № 6, 2002. С. 122-124

32. Firth-Cozens J. Stress in doctors: not so simple solutions / Firth-Cozens J. // British Journal of Hospital Medicine, 1994. — 52. — р. – 435-436

33 Василюк Ф.Е. Уровни построения переживания и методы психологической помощи / Василюк Ф.Е. // Вопросы психологии.-1988 .- N5.- с.27-37.

34. Baens, M. (1992) Medicine, illness and creativity / Baens, M // Journal of the South Carolina Medical Association, 88,р. – 307-317.

35. Большой толковый психологический словарь [ Ребер Артур (Penquin) ] В 2х т.: Пер. с англ. М.: Вече, ACT, 2000 175, [1] с.

36. Макаров В.В. Транзактный анализ – восточная версия / Макаров В.В., Макарова Г.А. – М., 2002. 496 с.

37. Бахарев В.Д. Аутотренинг / Бахарев В.Д М.: Знание, 1992. - 62с.

38. Беленко Н.М. Негативные эмоциональные состояния социального работника в ситуации взаимодействия с клиентами: Автореф. дис. на соиск. уч. степ. канд.психол. наук 19.00.01 психология / Беленко Н.М. Мое. гос. соц. ун-т. М., 2001.-16с.

39. Словарь-справочник по психодиагностике [под редакцией Бурлачук Л.] 3-е изд, Питер, С.-Петербург, 2008 688 с