Особливості емоційного вигорання працівників психоневрологічного диспансера

Опитувальник особистісний Бойко В.В., призначений для діагностики такого психологічного феномена як синдром емоційного вигорання, що виникає у людини в процесі виконання різних видів діяльності, пов'язаних з тривалою дією ряду несприятливих стресс-факторов. Розроблений В.В. Бойко.

На думку автора, емоційне вигорання - це вироблений особою механізм психологічного захисту у формі повного або часткового виключення емоцій у відповідь на вибрані психотравмуючі дії.

«Вигорання» – це частково функціональний стереотип, оскільки дозволяє людині дозувати і економно витрачати енергетичні ресурси. В той же час, можуть виникати його дисфункціональні наслідки, коли «вигорання» негативно позначається на виконанні професійної діяльності і відносинах з партнерами.

Стімульний матеріал тесту складається  з 84 тверджень, до яких випробовуваний повинен виразити своє відношення у  вигляді однозначних відповідей «так» чи «ні». Методика дозволяє виділити наступні три фази розвитку стресу: «напруга», «резистенция», «виснаження». Для кожної з вказаних фаз визначені провідні симптоми «вигорання», розроблена методика кількісного визначення ступеня їх вираженості.

Розробником тесту застосована  ускладнена схема підрахунків результатів  тестування. Кожен варіант відповіді  заздалегідь був оцінений експертами тим або іншим числом балів, які  указуються в «ключі». Це зроблено тому, що ознаки, включені в симптом, мають  різне значення у визначенні його тяжкості. Максимальну оцінку – 10 балів отримала від експертів ознака, найбільш показова для даного симптому.

У психодіагностичному висновку освітлюють наступні питання:

1) Які симптоми домінують;

якими симптомами, що склалися і домінуючими, супроводжується «виснаження»;

2) Чи з'ясоване «виснаження» (якщо воно виявлене) чинниками професійної діяльності, що увійшли до симптоматики «вигорання», або суб'єктивними чинниками;

3) Який симптом (які симптоми) понад усе обтяжують емоційний стан особи;

4) У яких напрямах треба впливати на обстановку в професійному колективі, щоб понизити нервову напругу;

5) Які ознаки і аспекти поведінки самої особи підлягають корекції, щоб емоційне «вигорання» не наносило збитку їй, професійній діяльності і партнерам.

Гиссенський особистісний опитувальник був розроблений в 1968 р. колективом німецьких учених на базі Психосоматичної  клініки Гиссенського університету і швидко завоював популярність як діагностичний інструмент в клініці, зручний для вирішення різних питань індивідуальної і групової діагностики [39].

Основна відмінність ГТ від інших  психологічних тестів полягає в  тому, що він в значній мірі враховує соціальні установки і реакції  особи, що робить його придатним не тільки для дослідження особи, але і для аналізу соціальних відносин, особливо міжособистісних відносин в малих групах.

У основу розробки ГТ були покладені  наступні вимоги:

а) тест повинен надавати можливість випробовуваному створити психологічний автопортрет, в якому він описує свій внутрішній світ і свої взаємини з оточуючими;

б) цей автопортрет повинен базуватися на особливостях особи, специфічних для внутрішньої структури і психосоціальних зв'язків випробовуваного (пункти опитувальника сформульовані так, щоб випробовуваний в основному характеризував себе у взаєминах з іншими людьми);

в) тест повинен годитися для різних вікових груп;

г) його проведення не повинне займати більше 10 — 15 хвилин, що робить його легко застосовним як діагностичний інструмент при консультаціях, в клінічній практиці, а також при групових обстеженнях.

ГТ включає 40 біполярних тверджень. Кожне затвердження ГТ оцінюється за 7-балльной шкалою. Отримані бали можуть бути перетворені  в стандартні подібно до перетворення в MMPI. Основу 6 стандартних шкал ГТ складає результат факторного аналізу пунктів опитувальника, проведеного на групі з 236 хворих неврозами в Гиссенській психосоматичній клініці: перші шість пунктів, такі, що мали найбільші навантаження по одному з чинників, було об'єднано в шкали.

Кожна з шести основних шкал має два полюси:

I. Шкала соціального схвалення  на нижньому полюсі має на  увазі суб'єктивне уявлення людини  про свою соціальну репутацію,  непривабливість, неповагу тих,  що оточують, невміння добиватися  поставленої мети, непопулярності. На полюсі високих значень знаходяться особи, упевнені в своїй позитивній соціальній репутації, привабливості, популярності, здатності добиватися поставленій меті, пошані і високій оцінці інших людей. Основна тема цієї шкали — здатність успішно взаємодіяти з оточенням, певний аспект соціальної ролі.

II. Шкала домінантності має на  нижньому полюсі владолюбство, нетерпіння, бажання наполягти на своєму, на іншому — слухняність, поступливість,  терпіння. Ці взаимодоповнюючі особистісні  особливості ототожнюються з  психосоціальними захисними формами поведінки, де протиставляється агресивність, імпульсивність, домагання на першість і терплячість, поступливість, нездатність до агресії, схильність до підпорядкування, залежність.

III. Шкала контролю (недостатній  контроль — надмірний контроль). Для нижнього полюса характерні неакуратність, непостійність, схильність до безтурботної поведінки, легковажних вчинків, невміння розпоряджатися грошима. Для надмірного контролю характерна педантичність, старанність, правдивість до фанатичності, відсутність схильності до легковажної, безтурботної поведінки.

IV. Шкала включає питання про  переважаючий настрій з двома  полюсами: гипоманиакальный (сюди відносяться  особи, що рідко випробовують  пригніченість, не схильні до  рефлексії, не схильні до критичного відношення до себе, такі, що не приховують роздратування, незалежні), депресивний (що часто бувають пригніченими, вельми схильні до рефлексії, боязкі, залежні, такі, що приховують досаду, дуже самокритичні). Питання цієї шкали пов'язують переважаючий настрій з основним для особи напрямом розвитку агресії (зовні або проти власного «Я»).

V. Шкала відвертості — замкнутості.  Особи, що демонструють низькі  показники за цією шкалою, характеризують  себе як довірливих, відкритих  перед іншими людьми, таких, що володіють великою потребою в любові, відвертістю; на іншому полюсі показників — випробовувані характеризують себе як замкнутих, недовірливих, усунених від інших людей, прагнучих приховувати власну потребу в любові. У цій шкалі відбиваються фундаментальні властивості соціальних контактів і соціальної поведінки, що розвиваються з первинної довіри або первинного недовір’я.

VI. Шкала соціальних здібностей  — описує на одному полюсі  активну, товариську, невимушену  конкурентоздатну особу з багатою  уявою і здатністю на сильні відчуття. Соціальна слабкість, на думку авторів, характеризується нетовариськістю, слабкою здібністю до самовіддачі, нездатністю до тривалих уподобань, бідною фантазією. Комплекс якостей, відбитих в цій шкалі, дозволяє судити про ступінь зрілості особи, де на лівому полюсі описується особа самостійна, активно творча, упевнена в собі, здібна до міцних і тривалих міжособистісних відносин (у оригіналі назва шкали звучить як соціальна потентність).

В цілому, зміст шести стандартних шкал, за задумом авторів ГТ, охоплює ті внутрішньоособові і психосоціальні змінні, які мають центральне значення для сучасної психоаналітичної діагностики, що дозволяє здійснювати подальшу інтерпретацію в рамках різних теоретичних напрямів.

В основу методіки УСК Дж Роттера, покладено 2 передумови:

1. Люди розрізняються між собою  по тому, як і де вони локалізують  контроль над значними для  себе подіями. Можливі два полярні  типи такої локалізації: екстернальний та интернальный. У першому випадку людина вважає, що події, що відбуваються з нею, є результатом дії зовнішніх сил – випадку, інших людей і так далі. В другому випадку чоловік інтерпретує значущі події як результат своєї власної діяльності. Будь-якій людині властива певна позиція на континуумі, що тягнеться від екстернального до інтернального типу.

2. Локус контролю, характерний для  індивіда, універсальний по відношенню  до будь-яких типів подій і  ситуацій, з якими йому доводиться  стикатися. Один і  той же  тип контролю характеризує поведінка  даної особи у разі невдач і у сфері досягнень, причому це в рівній мірі стосується різних областей соціального життя.

Шкала загальної інтернальності.  Високий показник за шкалою відповідає високому рівню суб'єктивного контролю над будь-якими значущими ситуаціями. Такі люди вважають, що більшість важливих подій в їх житті є результатом їх власних дій, що вони можуть ними управляти, і, таким чином, вони відчувають свою власну відповідальність за ці події і за те, як складається їх життя в цілому. Низький показник за шкалою відповідає низькому рівню суб'єктивного контролю. Такі люди не бачать зв'язку між своїми діями і значущими для них подіями життя, не вважають себе здатним контролювати цей зв'язок і вважають, що більшість подій і вчинків є результатом випадку або дій інших людей[40].

Дані, які ми отримали в результаті психодіагностики, були уточнені та доповнені  за допомогою методів бесіди та спостереження. Ми спостерігали за перебігами емоційних  станів піддослідних у процесі роботи. Вели бесіди про сенс їхньої професії, ставлення до пацієнтів, їхніх відчуттів на початку кар’єри і тепер.

2.2 Характеристики проявів  синдрому емоційного вигорання  працівників психоневрологічного  диспансеру

 

В результаті проведення обстеження по методиці Бойко В.В., були отримані результати по розвитку фаз СЕВ у респондентів приведені в таблиці 2.1. з якої видно, що перша фаза – напруги сформувалася у п’яти осіб, у чотирьох чоловіків, та однієї жінки. В стадіі формування, фаза напруги також у п’яти осіб серед яких два чоловіка, та три жінки. У інших респондентів фаза не сформувалася.

Друга фаза – резистенціі склалася також у п’яти осіб. За статевими ознаками це також чотири чоловіка, та одна жінка. У стадіі формування вона у семи респондентів, серед яких два чоловіка, та п’ять жінок відповідно.

Третя фаза – виснаження склалася у двох чоловіків, у стадії формування вона у чотирьох чоловіків та однієї жінки.

Таблиця 2.1

Методика   випробовувані					Особовий опитувальник                        Бойко В.В.
					фази розвитку
номер	стать		Вік, років	стаж роботи р	напруга	резистенция	виснаження
1	М		39	15	62	110	100
2	М		44	20	14	35	39
3	М		42	17	91	77	76
4	М		27	1.5	3	21	22
5	М		51	23	15	12	11
6	М		36	12	90	52	53
7	М		67	40	18	47	39
8	М		40	16	39	31	23
9	М		27	3.5	66	72	46
10	М		48	26	22	23	20
11	М		61	39	49	77	25
12	М		26	1.5	29	26	21
13	М		27	1.5	23	24	19
14	Ж		34	12	38	36	26
15	Ж		24	0.5	28	48	23
16	Ж		24	0.5	26	31	17
17	Ж		29	5	8	37	14
18	Ж		32	5	47	41	27
19	Ж		70	48	34	46	27
20	Ж		48	22	66	72	46
21	Ж		36	11	24	58	32
22	Ж		28	3	37	36	16
23	Ж		26	1.5	14	12	9

 

Після обробки результатів за допомогою  програми SPSS, були отримані середні результати по виборці з двадцяти трьох респондентів, та окремо серед чоловіків та жінок див. таблицю 2.2; 2.3.

 

 

 

 

Таблиця 2.2

Описові статистики
	N	Мінімум	Максимум	Середнє	Стд. відхилення
Напруга	23	3,00	91,00	36,6522	24,34899
Резістенция	23	12,00	110,00	44,5217	24,05650
Виснаження	23	15,00	37,00	25,5652	5,71939

 

По шкалі напруги в цілому по виборці, отриманні результати в 36,7, що свідчить про доволі високий рівень напруги, начальну стадію процесу вигорання. Серед чоловіків цей показник складає 40,1, що вище за показник жінок – 32,2. Хоч ці відмінності не є статистично значимі, але можна казати про те, що в чоловіків напруга вища за напругу жінок.

Перейдемо до результатів по шкалі резистенції (опору). Тут були отриманні наступні показники. В цілому по виборці 44,5, серед чоловіків 46,7 та 41,7 у жінок відповідно, що свідчить про більш поширену серед лікарів другу фазу розвитку СЕВ, тобто на вибірковість прояву емоцій, серед вищеозначеної кількості працівників.

Третя фаза виснаження була виявлена у 25,6 респондентів, та розподіляється між чоловіками та жінками 25 та 26,3 відповідно. Отже в останній фазі СЕВ жінки хоч і не значно, але випередили чоловіків.

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 2.3

Групові статистики
	Стать		N		Середнє		Стд. відхилення		Стд. помилка середнього
Напруга	ч		13		40,0769		29,19892		8,09832
	ж		10		32,2000		16,53817		5,22983
Резистенція	ч		13		46,6923		29,24718		8,11171
	ж		10		41,7000		16,07655		5,08385
Виснаження	ч		13		25,0000		4,52769		1,25576
	ж		10		26,3000		7,18099		2,27083
Схвалення	ч		13		28,6923		6,03303		1,67326
	ж		10		25,8000		4,39191		1,38884
Контроль	ч		13		24,0000		4,08248		1,13228
	ж		10		27,1000		6,08185		1,92325
Відвертість	ч		13		19,7692		4,20622		1,16660
	ж		10		21,8000		3,35989		1,06249
Здібності	ч		13		18,6154		4,57417		1,26865
	ж		10		17,6000		3,09839		,97980
Домінантність	ч		13		25,0000		4,52769		1,25576
	ж		10		26,3000		7,18099		2,27083
Настрій	ч		13		28,6923		6,03303		1,67326
	ж		10		25,8000		4,39191		1,38884
УСК		ч		13		37,6154		21,54274		5,97488
		ж		10		26,9000		16,88161		5,33844