Конфлікти в організації, основні стратегії та методи їх вирішення

Таким чином, переговори багатофункціональні припускають одночасну реалізацію декількох функцій. Але при цьому функція пошуку спільного рішення повинна залишатися пріоритетною. Ми визначили, що переговори є найкращим способом вирішення конфліктів, тому треба сформулювати їхні переваги над іншими способами:

• у процесі переговорів відбувається безпосередня взаємодія сторін;
• учасники конфлікту мають можливість максимально контролювати різні аспекти своєї взаємодії: самостійно встановлювати межі обговорення, визначати рамки угоди, впливати на процес переговорів і на їхній результат тощо;
• переговори дозволяють учасникам конфлікту виробити таку угоду, що задовольнила б кожну зі сторін і дозволила уникнути тривалого судового розгляду, що може закінчитися програшем однієї зі сторін;
• прийняте рішення, у випадку досягнення домовленостей, іноді має неофіційний характер і є приватною справою сторін;
• специфіка взаємодії учасників конфлікту на переговорах дозволяє зберегти конфіденційність.

Існують різні підходи  до класифікації переговорів. В їх основі лежать різні критерії:

1) за кількістю учасників виділяють:

• двосторонні переговори (при залученні до переговорів двох сторін);
• багатосторонні переговори (при залученні до переговорів декількох сторін);

2) за залученням третьої нейтральної сторони:

• прямі переговори (без залучення третьої сторони);
• непрямі переговори (припускають втручання третьої сторони);

3) за цілями учасників переговорів виділяють:

• переговори про продовження чинних угод свідчать, що конфлікт набув затяжного характеру і сторонам потрібно «перепочити», після чого вони можуть розпочати більш конструктивне спілкування;
• переговори про нормалізацію частіше проводяться за участю третьої сторони і мають на меті переведення конфліктних відносин до більш конструктивного спілкування;
• переговори про перерозподіл свідчать, що одна зі сторін конфлікту вимагає змін на свою користь за рахунок іншої;
• переговори про створення нових умов - свідчать про те, що сторони бажають продовжити діалог, який повинен закінчитися створенням нових угод;
• переговори по досягненню інших цілей - орієнтовані на вирішення другорядних питань: відволікання уваги, з'ясування позицій, демонстрацію миролюбства тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

 

Теоретико-практичне  осмислення конфлікту – фундаментальна складова нової науки конфліктології, базова система знань про діагностику, профілактику і корекцію конфліктів, про психологічні методи аналізу та регулювання конфліктів. Таке розуміння конфліктологічної парадигми є вельми важливим для фахівців, які працюють у системі «людина-людина» (психологи, політологи, менеджери, педагоги, лікарі, соціальні працівники та ін.).

Конфлікти – неминучі, і тому треба знати, як запобігати їх деструктивності, як поводитись у  конфліктній взаємодії, зрозуміти, як не дати конфліктам розвиватися.

Знання про конфліктогени, власне конфлікти, особливості безконфліктного  спілкування та поведінку індивідів  у конфлікті допоможуть налагодити продуктивні міжособистісні взаємини, полегшать орієнтацію індивідів  на взаємний виграш у реалізації життєвих цілей, у конструюванні ділових стосунків, збереженні психічного та фізичного здоров’я особистості, нації, народу.

XXI століття явило зміни в усіх сферах світосприйняття й світо творчості. Ці зміни здійснюються і надалі здійснюватимуться проблемно, конфліктно. Змінюються людські проблеми, міняються наші уявлення про них. Більшість проблем будуть пов’язані з психологією людини, яка осмислюватиме світ по-новому, з висоти того позитиву й негативу, до якого прийшла цивілізація.

Сучасні конфлікти матимуть переважно культурні відмінності, які будуть пов’язані з соціально-етнічними, релігійними, гендерними, політико-владними та морально-етичними чинниками. Нині найбільше непокоїть бездуховність, зневажання гідності людини, нерівність, повернення до нової форми рабства. Саме ці грані життєтворчості потрібно оберігати через любов, повагу до людини, до природи, до всього живого.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література

 

1.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

 

ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛІННЯ

 

Кафедра філософії і  психології

В І Д Г У К

 

керівника на курсову  роботу студента__________________________________________

                                                                                    ^(П.І.Б.)

___________________________________________________________________________

 

Тема курсової роботи__________________________________________________________

____________________________________________________________________________

 

Загальна характеристика курсової роботи_________________________________________

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

Висновки, оцінка курсової роботи та пропозиції __________________________________

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

Керівник курсової роботи _____________________________________

^{(посада)}

^{________________________________________________________}

^{(підпис, дата)}