Агресивна поведінка у дітей молодшого шкільного віку

Агресивність  у дітей молодшого  шкільного віку 

      Вступ

      У сучасних умовах розбудови Української  держави особливого значення набуває проблема створення такої виховної системи, яка б забезпечувала формування особистості нового типу, особистості з високим рівнем духовності та культури, вмінням творчо мислити, гнучко реагувати на зміни в оточуючій дійсності й самій створювати їх.

      Разом з тим наявність несприятливих  соціально-педагогічних обставин, негативних соціальних умов веде до педагогічної занедбаності, моральної деградації, неадекватності поведінки дитини нормам тієї системи суспільних відносин, у яку вона включаються в міру свого соціального становлення.

      Перехід до навчання в школі – кризовий момент розвитку дитини, успішне проходження якої може стати як захисним фактором, так і фактором ризику формування в неї агресивної поведінки.

      Умови життя в сучасному суспільстві вимагають від людей більшої твердості, більшої жорсткості, а інколи і жорстокості. Такі умови виживання. Закони тваринного світу, де виживає сильний, зачинають розповсюджуватися і на світ людей. І, звичайно ж, такий стан речей хворий за все б'є по психіці найслабкіших, особливо дітей. Страхітливі випадки жорстокого поводження з дітьми мали місце завжди. Але зараз хвиля озлоблення захоплює все більше і більше саме дитячі серця, що знаходить своє вираження у випадках дитячої агресивної поведінки, що почастішали, по відношенню один до одного, до батьків, педагогів, тварин, собі самому. Проблема дитячої агресії все частіше і частіше хвилює батьків, вчителів, психологів, лікарок. До чого це може привести сучасне суспільство, враховуючи той безперечний факт, що діти – це майбутнє суспільства, майбутнє держави, майбутнє країни. У психології тема агресії і агресивності постійно знаходиться у полі зору учених і практиків. Існує велике число теоретичних концепцій, що пояснюють ці феномени, проводяться багаточисельні експериментальні дослідження, багато психотерапевтичних шкіл, стикаючись з проблемою агресивної поведінки, розробляють техніку його корекції.

      Сама по собі тема “дитячої агресивності” довгий час була закрита і тому не отримала належної розробки у вітчизняній психології. Навіть в даний час публікації на цю тему у нас одиничні і є головним чином оглядом зарубіжних досліджень. Хотілося б відзначити тих дослідників, хто вивчав проблему дитячої агресивності. Це І.А. Фурманів, А.І. Захаров, В.Ф. Сафін та інші.

      Актуальність даної теми в тому, що проблема мало досліджена, та кожне дослідження складає наукову та практичну цінність.

      Мета  роботи – провести дослідження зв’язку агресивності і тривожності у дітей старшого дошкільноговіку.

      Завдання  роботи:

      Провести аналіз проблеми агресії та агресивності взагалі та у та у дітей  дошкільного віку

      Визначити причини виникнення агресивності, її форми та види;

      Розглянути  методи корекції агресивної поведінки у дітей

      Провести  дослідження зв’язку рівня агресивності та рівня тривожності у групі дітей дошкільного віку

      Зробити висновки по результатам дослідження. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      1. Агресія і агресивна поведінка

      1.1. Визначення агресії

      Коли  люди характеризують когось як агресивного, вони можуть сказати, що він звичайно ображає інших, або що він часто недружній, або ж що він, будучи досить сильним, намагається робити все по-своєму, або, можливо, що він твердо відстоює свої переконання, або, можливо, без страху кидається у вир недозволених проблем.

      Таким чином, при вивченні агресивної поведінки людини ми відразу ж стикаємося з серйозною і суперечливою задачею: як знайти виразне і придатне визначення основного поняття.

      Відповідно визначення агресії, запропонованому Бассом, агресія – це будь-яка поведінка, що містить загрозу або що наносить шкоду іншим.

      Друге визначення, запропоноване  декількома відомими дослідниками, містить  наступне положення: щоб ті або інші дії були кваліфіковані  як агресія, вони повинні  включати в себе намір  образи, а не просто призводити до таких  наслідків.

      І нарешті, третя точка зору, висловлена Зільманном, обмежує вживання терміну агресія спробою нанесення іншим тілесних або фізичних ушкоджень [4].

      Незважаючи  на значні розбіжності відносно визначень  агресії, багато які фахівці в  області соціальних наук схиляються до прийняття визначення, близького до другого з приведених тут. У це визначення входить як категорія наміру, так і актуальне спричинення образи або шкоди іншим. Таким чином, в цей час більшістю приймається наступне визначення.

      Агресія – це будь-яка  форма поведінки, націленої на образу або спричинення шкоди іншій живій істоті, не бажаючій подібного ставлення. 
 
 

      1.2. Агресивна поведінка

      Визначення  передбачає, що агресію потрібно розглядати як модель поведінки, а не як емоцію, мотив або установку. Це важливе твердження породило велику плутанину. Термін агресія часто асоціюється з негативними емоціями – такими як злість; з мотивами – такими як прагнення образити або зашкодити; і навіть з негативними установками – такими як расові або етнічні забобони. Незважаючи на те що всі ці чинники, безсумнівно, грають важливу роль в поведінці, результатом якої стає спричинення шкоди, їх наявність не є необхідною умовою для подібних дій, злість зовсім не є необхідною умовою нападу на інших; агресія розвертається як в стані найповнішої холоднокровності, так і надзвичайно емоційного збудження. Також абсолютно не обов'язково, щоб агресори ненавиділи або навіть не симпатизували тим, на кого направлені їх дії [4].

      Включення категорії наміру у визначення агресії привносить суперечність в розуміння того, чи є та або інша дія актом агресії.

      Однак іноді намір заподіяти шкоду  встановлюється досить просто – агресори часто самі признаються в бажанні  зашкодити своїм жертвам і  нерідко жалкують про те, що їх нападки  були безрезультатні. І соціальний контекст, в якому розгортається агресивна поведінка, часто виразно свідчить про наявність подібних намірів. Уявимо собі, наприклад, наступну сцену. У барі деяка людина обсипає іншого лайкою, і зрештою у останнього вривається терпіння, і він б'є свого кривдника пустою пивною пляшкою по голові. У цьому випадку немає достатніх підстав сумніватися в тому, що кривдник мав намір образити або заподіяти шкоду потерпілому і що його дії повинні розцінюватися як агресивні. 

      1.3. Форми агресії

      З уявлення про те, що агресія передбачає або шкоду, або образу жертви, слідує, що нанесення тілесних пошкоджень реципієнту не є обов'язковим. Агресія має місце, якщо результатом дій є які-небудь негативні наслідки. Таким чином, крім образ дією, такі вияви, як виставлення будь-кого в невигідному світлі, чорніння або публічне осміяння, позбавлення чогось необхідного і навіть відмова в любові і ніжності можуть при певних обставинах бути названі агресивними.

      У зв'язку з тим, що вияви агресії  у людей нескінченні і різноманітні, вельми корисним виявляється обмежити вивчення подібної поведінки концептуальними рамками, запропонованими Бассом. На його думку, агресивні дії можна описати на основі трьох шкал: фізична – вербальна, активна – пасивна і пряма – посередня.

      Термін  ворожа агресія прикладемо до тих випадків вияву агресії, коли головною метою агресора є спричинення страждань жертві. Люди, що виявляють ворожу агресію, просто прагнуть заподіяти зло або шкоду тому, на кого вони нападають. Поняття інструментальна агресія, навпаки, характеризує випадки, коли агресори нападають на інших людей, переслідуючи мету, не пов'язану з спричиненням шкоди. Іншими словами, для осіб, що виявляють інструментальну агресію, нанесення збитку іншим не є самоціллю. Швидше вони використовують агресивні дії як інструмент для здійснення різних бажань.

      Цілі, що не передбачають спричинення шкоди, що стоять за багатьма агресивними  діями, включають примушення і самоствердження. У разі примушення зло може бути заподіяне з метою вплинути на іншу людину або "наполягти на своєму". Наприклад, по спостереженнях Паттерсона, діти використовують різноманітні форми негативної поведінки: стукотять кулаками, капризують і відмовляються слухатися – і все це робиться з метою втримати владу над членами сім'ї. Звичайно, подібна поведінка закріпляється, коли маленьким агресорам періодично вдається змусити свої жертви піти на поступки. Аналогічно агресія може служити меті самоствердження або підвищення самооцінки, якщо така поведінка отримує схвалення з боку інших. Наприклад, людина може показатися «непохитним» і «сильним» у відносинах з іншими, якщо нападає на тих, хто його провокує або роздратовує.

      Отже, агресія виявляється в двох формах: ворожа агресія, що виникає від таких емоцій, як злість, і направлена на спричинення збитку, і інструментальна агресія, що розуміється як засіб досягнення якої-небудь позитивної мети. 

      1.4. Дитяча агресія  і агресивність

      У психології тема агресії і агресивності постійно знаходиться у полі зору учених і практиків. Існує велике число теоретичних концепцій, що пояснюють ці феномени, проводяться багаточисельні експериментальні дослідження, багато психотерапевтичних шкіл, стикаючись з проблемою агресивної поведінки, розробляють техніку його корекції.

      Агресивна поведінка – це спосіб реагування на зовнішню загрозу. Агресія необхідна для самозахисту, для забезпечення виживання вигляду. Проблема виникає тоді, коли агресивний прояв ніяк не пов'язаний із загрозою, коли воно стає постійним і незмінним способом реагування. Агресія не виникає як окремо узяте явище, вона лише тим або іншим способом виявляється в зовнішній світ.