Политический процесс

56

                                                                   Зміст

ВСТУП              С.

Розділ 1. Теоретико-методологічні засади дослідження ………………...С.7

1.1. Поняття політичного процесу та його основні детермінанти              С.7

1.2. Типологія політичних процесів              ....С.22

1.3. Стадії політичного процесу              С.27

Висновки до розділу ……………………………………………………...С.40

Розділ 2. Характеристика політичного процесу в Україні              С.42

       2.1. Аналіз стану політичного процесу в Україні …………………С. 40

       2.2. Основні тенденції розвитку політичного процесу в Україні на   2012 рік ………………………………………………………………………… С. 44

Висновки до розділу……………………………………………………..  С.48

Висновки              С.50

Перелік використаної літератури              С.52

Додаток …………………………………………………………………...С. 56

ВСТУП

Актуальність теми може бути презентована у трьох аспектах. По-перше, політичний процес є однією з базових категорій політичної науки, дослідження і розкриття якої є одним з її основних завдань. Більше того, досліджуючи політичний процес ми тим самим звертаємося до інших ключових категорій сучасної політології. По-друге, протягом останніх десятиліть однією з домінуючих тенденцій у сучасній політичній науці можна назвати спробу класифікації існуючих підходів до визначення політичного процесу і розробки універсальної концепції взаємодії політичних суб’єктів, які мають своїм наслідком формування, зміну та розвиток політичної системи. По-третє, предметна сфера тематики прямо пов’язана з загальними питаннями визначення методологічних основ щодо аналізу сучасних політичних явищ і процесів, стосовно яких традиційні класичні схеми виявляються далеко не завжди адекватними.

Водночас актуальність звернення до теоретико-методологічних основ осмислення політичного процесу зумовлена не лише причинами суто наукового характеру, але й складним і суперечливим характером розвитку суспільно-політичних відносин в Україні. В цьому сенсі загальні процеси розбудови в Україні демократичної політичної системи, а також нагальна потреба щодо проведення державно-правової та політичної реформи змушують нас звертатись до розробки науково-теоретичних моделей реформування політичної сфери. Завдяки аналізу специфіки протікання політичного процесу в сучасній Україні, ми отримуємо можливість визначити ступінь наближення її політичної системи до ідеалів демократії, окреслити перспективи її подальшого розвитку, вказати на ті проблемні моменти, від розв’язання яких залежить політичне майбуття України.

Різноманітні системні аспекти політичного процесу неодноразово ставали предметом уваги багатьох вчених, таких як, Т. Парсонс, Д.Растоу, Р. Дарендорф, Л.Козер, Д.Істон, С.Ліпсет, Р. Даль, X. Лінц, С. Ліпсет, Л. Пай, С. Хантінгтона, Ф. Шміттер . 

Так, наприклад, для Т.Парсонса політичний процес – це насамперед результати функціонування політичної системи, тоді як згідно моделі політичного процесу Р.Дарендорфа ми повинні акцентувати увагу на динаміці змін у суперництві різних груп за ресурси влади. Близькою до Р.Дарендорфа є позиція Л.Козера, який розводячи поняття “конфлікт” та “антагонізм”, вважав, що конфлікт є формою взаємодії різних суб’єктів, яка служить встановленню та підтриманню самототожності суспільства та його сегментів. Хоча, у ряді інших досліджень ми можемо побачити спроби тлумачення політичного процесу одночасно як в термінах результатів, так і форм його протікання. У зв’язку з чим достатньо згадати такі імена як Д.Істон та В. ван Дейк, які аналізуючи політичний процес представляють його у вигляді боротьби різних політичних суб’єктів, що мають конфліктуючі цілі, в результаті якої відбувається контрольований та врегульований владою розподіл (перерозподіл) ресурсів та цінностей. Таку ж настанову на поєднання “конфліктної” та “консенсуальної” парадигм у тлумаченні політичних процесів ми знаходимо у С.Ліпсета. Зокрема, він вважає, що політичний процес є одночасно як засобом інтеграції (що вносить в аналіз політичних процесів необхідність врахування такого показника як розв’язання проблемної ситуації), так і фактором конфлікту (в цьому сенсі ми повинні аналізувати динаміку політичних конфліктів)

Сучасну теорію політичних процесів розробляють В. Бабкін, В. Горбатенко, І. Курас, В. Куценко, А. Лузан, О. Мироненко, М. Михальченко, М. Мокляк, Ю. Римаренко, Ф. Рудич, В.Цвєтков, Ю. Шемшученко та інші дослідники. Взаємозв’язок політичної теорії і теорії права, конституційного права та українського національно-державного будівництва розглядається в працях В. Авер’янова, О. Бабкіної, В. Бебика, М. Вівчарика, О. Картунова, О. Костенка, І. Кресіної, В. Погорілка, В. Степаненка, В. Якушика та деяких інших суспільствознавців. Чималий інтерес до вищенаведених напрямів досліджень виявляють російські та західні вчені і політики. Проте комплексних досліджень сучасного політичного процесу в Україні, як специфічної галузі діяльності людей, в якій діють політичні відносини та ідеї, інститути (держава, політичні партії, інші громадські організації тощо), як процесу генерування, реалізації політичних цілей за певних історичних умов, на жаль, обмаль.

Мета і задачі дослідження – виявлення, характеристика та аналіз основних теоретико-методологічних підходів дослідження політичного процесу в сучасній політичній науці. При цьому автор визначає як пріоритетну ціль узагальнення наявних на сьогоднішній день базових науково-теоретичних моделей опису політичного процесу, що дозволяє характеризувати політичний процес як складне, різнопланове, але цілісне явище існування та функціонування політичної системи суспільства.

Досягнення поставленої мети обумовлює необхідність вирішення ряду конкретних дослідницьких завдань:

- надати комплексну характеристику існуючих у вітчизняній та зарубіжній політичній науці концепцій політичного процесу, висвітлити основні напрями критики зазначених концепцій та визначити основні теоретичні підходи до інтерпретації змісту політичного процесу та його основних суб’єктів;

- на матеріалі сучасної політичної транзитології та компаративної політології проаналізувати специфіку протікання політичного процесу в періоди суспільно-політичних трансформацій, окреслити специфіку дослідження окремих аспектів політичного процесу в теоріях політичної модернізації;

- порівняти існуючі класифікаційні теорії визначення стадій політичного процесу, дослідити характер окремих стадій та взаємодію між ними, запропонувати стадійно-динамічну модель опису політичного процесу, яка б могла застосовуватись щодо стабільних і перехідних політичних систем;

- проаналізувати політичний інтерес як джерело політичної активності та основний стимулюючий фактор політичного процесу, продемонструвати його вплив на розвиток політичних процесів і виявити механізми взаємодії політичного інтересу та політичного процесу;

- аргументувати методологічну доцільність застосування векторного опису політичного процесу, який дозволяє представити його як взаємодію політичної участі та політичного функціонування;

- визначити місце і роль політичного конфлікту в політичному процесі, охарактеризувати його значення для розвитку політичної системи, виявити його позитивний адаптаційний потенціал;

- порівняти причини виникнення і способи розв’язання політичних конфліктів у демократичних, перехідних і недемократичних політичних системах;

- обґрунтувати необхідність розробки та формування політико-правової основи розв’язання політичних конфліктів, створення відповідної законодавчої бази, яка б дозволила ввести процес вирішення політичних конфліктів у правове русло, визначити можливі законодавчі кроки у цьому напрямі, які мають відбутись в Україні в ході політичної і державно-правової реформи.

Об’єкт дослідження – політичний процес, як розвиток основних форм політичної діяльності та політичних відносин, який пов’язаний з функціонуванням політичної влади та реалізацією політичними суб’єктами існуючих суспільно-політичних інтересів.

Предмет дослідження – сучасні концептуальні підходи до аналізу політичного процесу, які дозволяють виявити його цілісність, розкрити його сутність, специфіку взаємодії основних суб’єктів політичного процесу, а також характер протікання політичного процесу в політичних системах різного типу.

Методи дослідження. Використані в роботі методи науково-теоретичного аналізу обумовлені специфікою теми роботи і ґрунтуються на принципі паритетного висвітлення основних теоретико-методологічних концепцій політичного процесу, представлених у сучасній політичній науці. Так, у процесі реконструкції історії розвитку концептуальної основи дослідження політичних процесів, активно використовувався історичний метод. Завдяки застосуванню структурно-функціонального методу, були досліджені основні категорії, які залучаються до аналізу політичного процесу, описані їх теоретико-практичний зміст і значення для конструювання цілісної теоретичної моделі характеристики політичного процесу.

Водночас успішне виконання завдань передбачало залучення ряду емпіричних методів дослідження. Серед них слід назвати методи соціологічного та статистичного аналізу, які дали змогу представити характер сприйняття політичного процесу в цілому, його окремих аспектів та ступінь участі у ньому різних верств населення України. Також висвітлення правових аспектів регулювання та регламентації політичного процесу зумовило залучення ряду спеціальних методів, які застосовуються в юридичній науці. Це методи доктринального та офіційного тлумачення правових норм, компаративно-правового та історико-правового аналізу. Основними методологічними принципами аналізу є фундаментальні наукові вимоги об’єктивності, системності і конкретності.

Структура даної роботи повністю підпорядкована логіці реалізації основних наукових завдань. Кваліфікаційний проект складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатку.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

1.1. Поняття політичного процесу та його основні детермінанти

Дослідження питань сучасної політичної теорії зумовлюється такими причинами. По-перше, формування політичного процесу не відбувається у вакуумі, а віддзеркалює соціальний розвиток системи, є його невід’ємною складовою. Політичний процес містить у собі результати та досягнення попереднього розвитку суспільства, відповідає сучасним об’єктивним реаліям системи, а також включає проективно-ідеалістичний компонент.

Багатофакторна обумовленість політичного процесу визначає характер його суб’єктів та виконавців, прямі та зворотні зв’язки між ними та оточенням, вибір цілей та засобів, місця та часу його здійснення [[1]]. По-друге, розробка комплексної моделі національної та глобальної детермінації політичного процесу в сучасній Україні сприяє розв’язанню такого важливого та актуального завдання, як формування цілісної стратегії державно-політичного розвитку України та її позиціонування в сучасному світі. Це є не лише актуальним, а й вельми значущим у практичному аспекті щодо визначення майбутніх перспектив і стратегії політичного розвитку нашої держави. По-третє, слід наголосити, що до сьогодні у сучасній політичній теорії відсутня загальна класифікація детермінант нинішнього політичного процесу, що істотно ускладнює розробку цілісної концепції впливу тих чи інших факторів та розвиток політичних процесів як на внутрішньодержавному, так і на міжнародному рівні. Це підвищує актуальність пошуку універсальних теоретико-методологічних моделей систематизації та класифікації факторів впливу на сучасні політичні процеси.

Отже, ставлячи на меті комплексний аналіз національних і глобальних детермінант сучасного політичного процесу, ми маємо розв’язати такі конкретні завдання: а) визначити основні теоретико-методологічні підходи у сучасній політології до класифікації та систематизації детермінант політичного процесу; б) надати політологічну характеристику основних детермінант демократичного політичного процесу на національному рівні; в) схарактеризувати роль “глобальної складової” як однієї з базових детермінант сучасного політичного розвитку.

У сучасній політичній теорії залежно від того, як діють фактори політики, серед них виокремлюють постійно, регулярно і тимчасоводіючі. Водночас до детермінант політичного процесу прийнято відносити ті явища або сфери суспільного буття, які чинять системний, постійний та значущий вплив на перебіг політичного процесу в переважній більшості випадків. Якщо аналізувати головні системні детермінанти, що впливають на формування політичних процесів державного виміру, то серед них найважливішими є: тип економічних відносин та розвиток економіки, соціально-групова та етнічна структури суспільства, соціокультурні детермінанти, які поєднують стан політичної свідомості, психології та культури, традиції, орієнтації, зразки політичної дії тощо. Також однією з вагомих детермінант політичного процесу державного рівня слід вважати зовнішньополітичний чинник - події більш високого рівня, що належать до глобального виміру політичного процесу, але впливають на перебіг політики у певній державі.

Взаємозв’язок політики й економіки сприймається як очевидний факт, зважаючи на те, що вони виступають ключовими сферами суспіль них відносин. Ця теза найбільш глибинно розроблялася в рамках марксистської парадигми, але вплив економічної системи на формування політичного процесу відзначався представниками практично всіх підходів. Особливо детермінацію з боку економіки вивчали теорії модернізації у 50-60-х роках ХХ ст. та теорія транзиту, що прийшла їй на зміну. Американський політолог С. Ліпсет у 50-х роках поставив питання про залежність перебігу політичних процесів від рівня економічного розвитку і темпів індустріального зростання, стверджуючи при цьому, що чим більше нація досягає успіху економічно, тим більше у неї шансів для того, щоб вона стала нацією демократичною [[2]; [3]]. Представник транзитології А. Пшеворський, у зв’язку з обставинами у Центральній і Східній Європі кінця 80-х років ХХ ст., у своїх працях також висвітлював економічний фактор політичних змін. У рамках транзитологічного підходу простежується значна кореляція між ступенем конкурентності політичних режимів, відкритістю політичного процесу та успіхами у здійсненні ринкових економічних та політичних реформ.