Сутність та природа ігрової діяльності дошкільника

Вихователь  пропонує повторити вірш «Ким наші прадіди були...», проводить бесіду з метою активізації слів —  назв професій.

Після цього  оголошує, що зараз вони будуть розучувати дитячу гру про іншу професію, але  спочатку треба відгадати загадку:

Два братики – вусатики,

В обох чорненькі сорочки.

Стоять собі в куточку,

Повисували язички.

– Чи схожі черевики на братиків-вусатиків? – запитує вихова-телька, демонструючи малюнок. – Черевики – це наше взуття. А хто шиє взуття? (Швець, шевчик). Про роботу шевчика ми розучимо гру. Послу-хайте її. (Вихователь наспівує, виконує всі рухи. Потім призначає дітей на ролі, і розпочинається гра.)

Хід гри: Дійові особи — майстер-швець, помічник майстра (три особи), шевчики (всі діти).

Обладнання: стільчик, іграшкова миска.

Діти (шевчики) стоять у розірваному колі, посеред  кола - стільчик, на якому миска з  водою; біля стільчика стоїть майстер-швець, навколо стільчика – три помічники. Діти гуртом співають:

А чи бачив ти, як шевчик

Шкіру в воді мочить?

Усі шевчики  нахиляються і ритмічно піднімають й опускають праву руку, затиснуту  в кулачок, ніби вмочують у воду шкіру, перевер-таючи її на обидва боки. Майстер  так само мочить шкіру в мисочці.

А чи бачив ти, як шевчик

Шкіру натягає?

Шевчики прикладають ліву руку до правого  коліна, наче тримають шкіру, а правою, затиснутою в кулак, ритмічно рухають  від коліна до землі. Майстер, натягуючи  шкіру, ставить ліву ногу на стілець.

А чи бачив ти, як шевчик

Черевички шиє?

Стуливши  пальці обох рук, ніби між великим  та вказівним пальцями знаходиться  дратва, шевчики в ритмі пісні  то з'єднують руки перед собою, то розводять їх у сторони.

А чи бачив ти, як шевчик

Гвіздки забиває?

Шевчики припадають на праве коліно і ритмічно стукають по лівому коліну правим кулачком, ніби молоточком. Майстер може поставити  лівий кулачок на спинку стільчика  й стукотіти правим кулачком по лівому.

А чи бачив ти, як шевчик

Гвіздки розчищає?

Шевчики прикладають ліву долоню до грудей і в ритмі пісні рухають  по ній правою, розчищаючи «гвіздки».

А чи бачив ти, як шевчик

Черевички чистить?

Шевчики піднімають ліву ногу, зігнуту в  коліні, прикладають до коліна долоню лівої руки і ритмічно потирають  по ній правою рукою, наче щіткою. Майстер  ставить ліву ногу на стільчик і  чистить черевики.

А чи бачив ти, як шевчик

У свято танцює?

Шевчики танцюють. Роботу закінчили, то й радісне  свято настало.

Слова приспіву розігруються так. На слово «ой» діти легко б'ють по землі лівою  ногою, а праву, зігнуту в коліні, піднімають вгору. На слово «брате»  в тому самому положенні легко  підскакують на лівій нозі, одночасно  плетучи лівою рукою нижче  зігнутого коліна правої ноги (плескач). Наступний такт виконується тими самими рухами, тільки починають уже  з правої ноги і плещуть правою долонею.

Якщо  шевчики танцюють кожний на своєму місці, майстер-швець з помічниками  виконують плескач, кружляючи один за одним навколо стільчика.

ІІІ. Заключна частина.

(Вихователь підводить дітей  до вікна).

– Погляньте, діти. Яка краса навколо нас! Яка  пора року милує нас своєю красою? Чим вкрита земля? Сніг який?

– Так, ніби білим килимком вкрита земля.

– Подивіться вверх. Що ви там бачите? Небо яке? А  що ще можна бачити на небі? Хто живе на небі?

– А хто  живе на землі? А що роблять рослини?

– Діти, усе, що ми назвали –  небо, сонце, зірки, земля, тварини, рослини, птахи  та інше – це природа. Її потрібно любити та оберігати.

– Зараз  ми з вами будемо малювати, але спочатку давайте виконаємо пальчикову вправу «Доброго ранку».

(Пальцями правої руки по черзі  «вітатися» з пальцями лівої,  торкаючись один до одного).

Доброго ранку, сонце привітне !

Доброго ранку, небо блакитне! 

Доброго ранку, у небі пташки!

Доброго ранку тобі і мені!

– Сьогодні малювання у нас буде незвичайне, ми намалюємо віршик.

(Вказівка) 

Сіли  діти біля столу,

Сіли  діти на стілець,

Взяли синій  олівець,

Та поклали  папірець.

Треба тут  намалювати отаку здорову хату!

Вікна. Дах. Димар на нім.

З димаря – великий дим!

Ось травичка, ось доріжка.

Ось дитинка. Ручки. Ніжки.

Ротик. Носик. Голова.

І волосся  – як трава!

Ось на небі сяє сонце.

Довгі промені  ясні…

А в сторонці під віконцем

Квітнуть  квіти запашні.

У дитинки  є спідничка,

А на ніжках черевички.

Гарно вийшло, подивись,

Цій картинці посміхнись.

(Перевірка виконання здійснюється  у процесі повторного промов-ляння  вірша  й одночасного показу  відповідних фрагментів малюнка).

– Діти, а на закінчення нашого заняття я  хочу запропонувати вам ще одну гру  «Сорока».

А Сорока-білобока

Че –  че – че, че – че –че 

До віконця  проти сонця

Кре –  ко – че, кре – ко – че.

Нумо  діти, брати квіти, поки час

Привітайте  зараз гостей, що у нас.

(Діти беруть квіти і дарують  гостям ,що завітали на заняття).

– А тепер  діти, я хочу подякувати вам. Ви молодці!  Хоч ви ще маленькі, а так вже  багато знаєте про нашу Батьківщину, про місто, де ви народилися і живете. А на згадку про наше заняття я  подарую вам ось ці повітряні  кульки.