Сутність та природа ігрової діяльності дошкільника

13. Дуткевич Т. В. Дитяча психологія: навч. посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2012. – 424 с.

14. Занимательные игры для детей от 3 до 6 лет / под ред. О. Дьяченко. – М.: Просвещение, 1991. – 63 с.
15. Запорожец А. В. Педагогические  проблемы руководства игрой дошкольника / Запорожец А. В. – М.: Просвещение, 1979. – 188 с.
16. Зеньковский В.В. Психология детства / Зеньковский В.В. – М.: Академия, 1996. – 347 с.
17. Игра дошкільника / под ред. С. Л. Новоселовой – М.: Просвещение, 1989. – 286 с.
18. Игры и упражнения по развитию умственных способностей у детей дошкольного возраста: книга для воспитателя детского сада / под ред. Л.А. Венгера, О.М. Дьяченко. – М.: Просвещение, 1989. – 127 с.
19. Катаева А. Занятия или игра / Катаева А., Павлова А. // Дошкольное воспитание. – 2009. – №2. – С.12-13.
20. Камушкина О.Д. Особенности игры в старшем дошкольном возрасте / Камушкина О.Д. // Дошкольное воспитание. – 2007. – №9. – С. 11-12.
21. Козлова С.А. Дошкольная педагогика / Козлова С.А., Куликова Т.А. – М.: Ваклер, 2008. – 482с.
22. Кононко О.Л. Психологічні основи особистісного становлення дошкільника (системний підхід). – К.: Стилос, 2002. – 144 с.
23. Корепанова М.В. Теория и практика становления и развития образа Я дошкольника: монография. – СПб.: Перемена, 2001. – 284 с.
24. Лисина М. И. О механизмах смены ведущей деятельности у детей первых семи лет жизни / Лисина М. И. // Вопросы психологии. – 2011. – №5. – С. 23-27.
25. Люблінська Г.О. Дитяча психологія / Люблінська Г.О. – К.: Вища школа, 1974. – 356 с.
26. Менджерицкая Д. В. Воспитателю о детской игре. – М.: Просвещение, 1989. – 286 с.
27. Мухина В.С. Детская психология / Мухина В.С. – М.: Владос, 1995. – 272 с.
28. Непомнящая Н. О недостатках в руководстве сюжетно-ролевыми играми / Непомнящая Н. // Дошкольное воспитание. – 2001. – №11. – С.17-18.
29. Розвиток пізнавальних процесів дитини / Упоряд. Максименко С.Д., Маценко В. Ф., Главник О. П. – К.: Мікрос-СВС, 2003. – 112 с.
30. Урунтаева Г. Дидактическая игра как средство развития старших дошкольников / Урунтаева Г., Афанькина Ю. // Дошкольное воспитание. – 2004. – №2. – С.12-14.
31. Шульга Л.М. Розвиток творчих здібностей дітей дошкільного віку в грі / Шульга Л.М. – К.: КНЕУ, 1995. – 154 с.
32. Эльконин Д.Б. Психология игры / Эльконин Д.Б. – М.: Ваклер, 1999. – 584 с.
33. Яртись О.М. До проблеми розвитку дошкільників в процесі сюжетно-рольової гри / Яртись О.М. // Дошкільне виховання. – 2011. - №10. –    С. 12-13.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТКИ

Тема. Дидактичні ігри за мотивами народознавства.

(заняття  для учнів 5-річного віку).

Мета: Розвивати патріотичні почуття, зв’язне мовлення, увагу, мислення, образну пам'ять, музичний слух. Виховувати любов до рідної землі, природи, народних ігор та бережне ставлення до навколишнього середовища. Засобами художнього слова формувати уявлення про красу природи рідного краю. Закріплювати значення кольорів державного символу – прапора. Стимулювати вживання прислів’їв і приказок.

Матеріал: грамзапис української народної пісні «Ой у гаю при Дунаю», повітряні кульки (сині, жовті), фотографія свого населеного пункту, наголовник горобчика, картинка ворони, кольорові олівці, аркуш паперу, корзина з квітами.

Хід заняття

І. Вступна частина.

– Діти, в народі кажуть: «Добрий гість  – дому радість». Гадаю, ви, як і я, дуже раді сьогоднішнім гостям. Давайте  з ними привітаємось.

– Сьогодні до нас на заняття завітала  українська народна пісня, давайте її послухаємо.

(Звучить українська народна  пісня «Ой у гаю при Дунаю»).  

– Про  кого співається в пісні? 

– Кого кличе соловейко?  

– Куди він їх кличе?

– А де ви живете?

– В якому  місті ваша домівка? Як називається  наше місто?

– В якій країні ви живете?

– А хто  ми з вами?

– Якою мовою ми розмовляємо?       

(звучить вірш «Україна –  рідний край») 

Україна – рідний край.

Поле, річка, синій гай…

Любо  стежкою іти,

Де живемо я і ти. 

– Україна  – це наша батьківщина, це край, де ми народилися. Вона має свої традиції, обряди , закони, символи.

– А які  прислів’я ми знаємо про нашу Батьківщину?

Людина без Вітчизни, як соловей  без пісні.

Кожному мила своя сторона.

Без верби і калини нема України.

Там земля мила, де мати родила

Без Батьківщини і сонце не гріє.

Що країна – то родина.

Всюди добре , а вдома найкраще.

– Діти, подивіться, а що це у нас? (кульки). Якого вони кольору?

– Що нагадують  вам ці кольори?

– Так, прапор нашої держави. Синій колір означає  мирне небо, а жовтий – золоту пшеницю.

– А ви хочете з ними погратися?

Тож візьміть по одній кульці.

Гра з кульками.

Ось які  в нас кульки нові,

Кульки  різнокольорові.

Ось які, ось які і легенькі і нові.

(Діти погойдують кульки перед  собою вліво – вправо)

Кульки  ми піднімем вгору,

В синє небо, у блакить

Покружляєм, покружляєм,

Кулька  в гору хай летить

(піднімають кульки гору, погойдують  ними, кружляють).

Кульки  за спини заховаєм

І ще трішки пострибаєм.

Ми стрибаєм як зайчата – 

Дружно, весело, завзято.

(ховають кульки за спину і  починають стрибати )

Дихальна вправа «Подуй на кульку».

– Діти, подивіться яку я вам принесла фотографію (фото міста). Що ви бачите? (будинки, дерева, дороги, машини).

– Так, це наше рідне місто Тернопіль. Ось  це дах нашого садочка. Як він називається ?

– А ось  в цьому будинку живе наш Сергійко, а тут Влад.

– Таким  бачать наше місто пташки, коли літають  високо над землею.

ІІ. Основна частина.

– Ой, ось  і до нас залетів горобчик, дуже хоче з вами погратися.

1. Народна гра «Воробей».

Діти, а  цю пташку ви впізнали? (ворона)

Вона  також хоче погратись.

(діти виконують фізкультхвилинку)

Ворона  та вороненятко 

Встали  зранку на зарядку.

Раз присіли, два присіли,

«Кар!»  –  сказали. Полетіли.

– А ось  до нас прийшов журавель і просить  з ним погратися.

2. Народна гра «Довгоносий журавель»

У тексті хороводної гри «Довгоносий журавель»  передбачено багаторазове повторення слів «журавель», «сякий-такий» та інших  слів з важкими звуками.

Перед початком гри з допомогою лічилки діти обирають Журавля. Лічилку доцільно підібрати також із звуком ж: Джинджик, джинджик, Джинджирички.

На джинджику черевички,

Жакеточка, шапочка.

Добрий вечір, дівчаточка.

Раз, два, три-вийди ти.

Після цього  діти стають у коло, посередині якого  стоїть Журавель. Діти ходять по колу, водять хоровод і співають пісню:

Унадився журавель, журавель

До бабиних конопель, конопель.

Дитина, наслідуючи журавля, ходить у середині кола на носках, високо піднімаючи прямі  ноги.

На приспів:

Сякий-такий журавель, журавель,

Сякий-такий довгоносий,

Сякий-такий журавель, журавель.

Такий-такий довгоногий,

Конопельку поїдає…

дитина  стоїть у колі, махає руками, як крилами, зупиняється і присідає, ніби їсть коноплі. На приспів діти в колі зупиняються, тупають ногами, показують, який довгоносий і довгоногий журавель і як він  поїдає коноплі (при цьому присідають).

На слова:

А я того журавля уловлю, уловлю,

Сіттю крила обів'ю, обів'ю 

діти  підводяться, роблять кілька кроків до центра й на слово «ловлю» різко  нахиляються, ніби ловлять, а Журавель, помахуючи крилами, «перелітає»  з однієї частини кола в іншу.

На слова  приспіву діти роблять ті самі рухи, які описано раніше. На слова:

Щоб він більше не літав, не літав,

Конопельки не щипав, не щипав 

Журавель  літає в колі, а діти, стоячи на місці, приплескують і притупують. На приспів вони повторюють ті самі дії, що й раніше. Після закінчення пісні  усі кажуть «киш», плещуть у долоні і злегка нахиля-ються до Журавля, ніби женуть його, і Журавель вилітає  з кола.

Доцільно  пояснити значення професій, про які  йдеться у тексті гри, заучити  текст гри, розподілити ролі, проказати  діалог.

3. Народна гра «Бондар».

Матеріал: малюнки великих та маленьких бочок з дерева.

Словник: запитальні слова, форми звертання, дієслова (стругати, збирати, складати, кінчати, наливати, танок), прізвища.

Бесіда-розповідь  вихователя:

– Чи чули ви, діти, такі прізвища: Бондар або Бондаренко, Коваль або Коваленко, Ткач або Ткаченко, Кравець, Швець? А чи знаєте, чому вони такі? Спочатку послухайте такий вірш:

Ким наші прадіди були,

Нам прізвища розповіли:

Хто краяв  сукні - став Кравець,

Хто шив  взуття, прозвали Швець.

Горшки  виліплював Гончар,

Хто вікна  склив, назвали Скляр,

Трудились з ранньої зорі

Землі своєї  трударі.

– Отже, хто шиє одяг? (Кравець.)

– А взуття? А посуд хто робить?

– Якщо в сім'ї кравця ріс син, який допомагав батькові, його звали Кравченко, і згодом ця назва стала прізвищем. А в сім'ї гончарів синів звали Гонч..., у сім'ї шевців – Шевч... Ось так народилися деякі прізвища.

Сьогодні  ви дізнаєтесь ще про одну дуже цікаву професію і прізвища Бондар та Бондаренко. Спочатку послухайте слова пісні:

Бондарю, бондарю,

Що ти робиш?

Стружу, стружу дошку

На дубову бочку.

Бондарю, бондарю,

Що ти робиш?

Стружу, стружу дощечки 

На дубові бочечки.

Бондарю, бондарю,

Що ти робиш?

Дощечки збираю,

Бочки складаю.

Бондарю, бондарю,

Що ти робиш?

Бочку я  складаю.

Обруч набиваю.

Бондарю, бондарю,

Що ти робиш?

Вистругую чопочки

Затикати  дірочки.

Бондарю, бондарю,

Що ти робиш?

Бочку вже  кінчаю,

Води  наливаю.

Бондарю, бондарю,

В боки візьмися!

В таночок, бондарю,

Хоч раз  обкрутися.

– Що робив бондар? Отже, прадіди батьків наших дітей, у кого прізвище Бондар або Бондаренко, робили бочки.

Хід гри: Дійові особи – Бондар, допитливі діти (можна Бонда-ренки). Допитливі діти обступають Бондаря півколом і співають:

Бондарю, бондарю,

Що ти робиш?

Бондар  відповідає:

Стружу, стружу дошку

На дубову бочку.

З цими словами  Бондар виставляє ліву ногу вперед і удає, що стругає рубанком дубову дошку (затискує пальці в кулачки  і, тримаючи правий кулачок позаду лівого, імітує роботу рубанком).

Під час  відповіді Бондаря діти Бондаренки повторюють його рухи і слова.

На слова  «Дощечки збираю, бочки складаю» Бондар двічі піднімає з підлоги по дві  «дощечки», а на дальші слова складає  їх одну до одної.

Чопочки «вистругуються» швидше. На кожен  такт правим вказівним пальцем Бондар водить по лівому, наче ножиком, від  себе вперед, виконуючи таким чином  по чотири рухи в такті.

«Вистругавши» чопочки, всі тичуть пальчиком вперед і вигукують «тиц,», наче затикають  у бочці дірочку.

На слова  «Бочку вже кінчаю, води наливаю» Бондар, ритмічно нахиляючись і випростовуючись, удає, ніби заливає бочку водою. Щоб  переконатися, що вона без дірок, піднімає «бочку» вгору і, хвилинку почекавши, весело вигукує: «Не тече!».

На слова  останнього куплета щасливий Бондар, взявшись у боки, кружить навколо  «бочки» човганцем. При бажанні  останній куплет можна повторити

4. Гра «Шевчик».

Матеріал: зображення пари гарних черевиків (шнурки як вусики, язички висунуті).